МАРЕК СІВЕЦ: «ОЦІНКИ СТАВЛЯТЬ ПІСЛЯ ІСПИТІВ, А ВИБОРИ І БУДУТЬ ТАКИМ ІСПИТОМ...»

Польща завжди підтримуватиме європейські та євроатлантичні прагнення України. Цей постулат польської дипломатії вкотре повторив секретар Бюро національної безпеки Марек Сівец під час свого візиту до Києва. «Польщі не подобається східна політика Європейського Союзу, а також те, що ми не маємо впливу на її формування», — сказав пан Сівец. Як Варшава планує підтримувати Київ і як вона намагається формувати східну політику ЄС, стало відомо в середу: польський прем’єр Марек Бєлка звернувся до двадцяти п’яти країн Євросоюзу з пропозицією дати Україні чітку відповідь про можливість стати в майбутньому повноправним членом зазначеної організації.

Коментуючи це рішення, прес-секретар польського МЗС Богуслав Маєвскі відзначив, що така заява Євросоюзу дозволила б Україні розбудовувати нову державу, орієнтовану на Захід. «Інакше Україна візьме протилежний напрямок», — констатував дипломат. За даними варшавського видання «Жечпосполіта», польську пропозицію готові підтримати Великобританія й Італія. Крім того, Польща, яка претендує на роль активного учасника формування східної політики Євросоюзу, пропонує не тільки заяву на захист європейських амбіцій України, а й хоче створити в новій Європейській комісії посаду комісара з питань подальшого розширення ЄС.

Утім, попри актуальність і болючість теми інтеграції України в Європейський Союз, нинішній візит Сівеца був пов’язаний із двома іншими ключовими для Києва і Варшави питаннями — взаємодією України й Польщі в Іраку та участю нашої країни у Стамбульському саміті НАТО.

— Зважаючи на обстановку в Іраку і кількість противників подальшого перебування польського контингенту в складі стабілізаційних сил у самій Польщі, чи розглядає Варшава можливість виведення своїх солдатів? І за яких умов польське керівництво погодиться на виведення свого контингенту?

— Ми вирішили послати свої війська в Ірак для того, щоб стабілізувати ситуацію. На сьогодні виведення контингенту було б кроком на користь дестабілізації. З огляду на кількість актів насильства останнім часом, виведення військ призвело б до загрози життю іракців, які перебувають під нашою опікою. Беручи до уваги серйозність ситуації, ми свою місію хочемо виконати до кінця.

Я з повагою ставлюся до тих, хто сумнівається стосовно подальшого продовження місії в Іраку. Але без чіткого плану передачі влади іракцям такий односторонній жест, як виведення військ, був би цілком безвідповідальною акцією. Позиція Польщі передбачає, що в міру того, як іракський уряд поступово братиме на себе відповідальність за різні сфери функціонування держави, ми зменшуватимемо свою військову присутність, до повного виведення контингенту.

— Чи існує механізм координації дій України і Польщі стосовно Іраку? У чому він полягає?

— Є багато аспектів, які ми щодня обговорюємо, коли йдеться про ситуацію в Іраку. Насамперед це багатонаціональна дивізія: у штабі командування перебувають і українські офіцери. Також на рівні РНБО України і Бюро національної безпеки Польщі проводимо поточні консультації з цього питання. Тема Іраку фігурує на переговорах на всіх рівнях. Серед іншого, цю тему буде обговорено і на зустрічі наших президентів у Румунії в рамках саміту глав держав країн Центральної Європи.

Координування та обмін думками займає багато місця. Сьогодні, зокрема, ми ухвалили рішення про необхідність тісніше співпрацювати, коли йдеться про участь у тендерах, що проводяться іракською владою. Досі таких тендерів було мало. Але ми — Україна і Польща — хочемо бути активнішими.

— Чи багато польських компаній уже беруть участь у відбудові економіки Іраку?

— До почастішання актів насильства участь польських фірм була незначною, а тепер іще зменшилася. Якщо говорити відверто, відбудову Іраку останніми місяцями припинено. Ми навіть вважаємо, що ситуація погіршилася: у польській сфері відповідальності знищено інфраструктуру, яку будували протягом останніх п’яти місяців, — мости, система іригації, дороги... Тому ситуація драматична: з виділених на реконструкцію країни 18 млрд. доларів протягом півроку вдалося витратити тільки 1 млрд. доларів, тож, можна сказати, реконструкцію Іраку практично зупинено.

— Цього тижня країни — члени НАТО так і не дійшли згоди щодо рівня участі України у Стамбульському саміті Північноатлантичного альянсу. Коли буде ухвалено остаточне рішення?

— Рішення буде ухвалено ось-ось. Ми схиляємося до того, щоб засідання комісії Україна — НАТО пройшло на вищому рівні.

— На початку червня у Варшаві відбудеться конференція міністрів оборони країн — членів НАТО і України. Які питання планується порушити?

— Варшавська конференція є третьою — після конференції в Берліні й Вашингтоні. Це неформальна зустріч політиків країн НАТО і України. Як на мене, конференція одержала такий високий статус з урахуванням того, що вона відбудеться перед важливими структурними подіями, як-от — перед самітом Північноатлантичного альянсу. Форум дозволить вирішити декілька актуальних питань: що Україна зробила у сфері реформування своїх Збройних сил, реформування (як сподівається НАТО) своєї держави, що в Україні 2004 року змінилося, порівняно з 2002-м, коли пролунали заяви, що країна хоче стати членом альянсу. Це має бути чесна розмова з боку і України, і союзників.

— Проведення військової реформи в нас традиційно високо оцінюється представниками альянсу. А як оцінює польська сторона рівень демократичних перетворень в Україні?

— Я за те, щоб давати реальні оцінки, позбавлені політичного присмаку. В Україні стосовно демократії використовуються два кольори — чорний або білий. Опозиція говорить, що все без винятку погано, а представники влади — що все без винятку добре. На моє переконання, критерієм якості української демократії стануть президентські вибори. Тоді буде видно — як чорним по білому, — де перебуває країна після тринадцяти років будівництва своєї незалежності. Існують міжнародні механізми, до яких вдаються у таких випадках: можна запросити спостерігачів. Поза сумнівами, міжнародне співтовариство стежитиме за діяльністю мас-медіа, за тим, щоб усі кандидати мали однаковий доступ до ЗМІ. Оцінки ставлять після іспитів, а вибори і будуть таким іспитом.

— Але чи розвиватиме Варшава і далі відносини з президентом України, якщо він переможе на нечесних, непрозорих і невільних виборах?

— По-перше, я вірю в те — а я добре знаю українських політиків, — що вони усвідомлюють: якщо вибори пройдуть із серйозними порушення прав і звичаїв демократичної держави, то в них не буде ні переможців, ні переможених. Усі програють, незалежно від отриманого результату.

По-друге, я можу уявити собі будь-який сценарій. Але для нас найважливішим є те, якими бачать кандидати в президенти перспективи розвитку України, як вони розглядають відносини між нашими країнами через п’ять, десять років. Про це ми також їх запитуватимемо. Якщо буде зафіксовано серйозні порушення правил під час виборів і вибори буде визнано недійсними, то від цього не виграють ні Україна, ні наші відносини. Але, звісно ж, чорно-білі кольори не підходять для змалювання дійсності.