ЛЬВІВ – МІСТО КАРДИНАЛІВ

Наприкінці лютого сталася подія, що безпосередньо стосується України, однак інтересу викликала більше за межами нашої держави. Папа Римський Іван Павло ІІ надав кардинальську гідність відразу двом українським духовним особам. Новими кардиналами Вселенської Церкви стали глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Любомир Гузар та Глава конференції єпископів римо-католицької церкви в Україні, архієпископ Львова Мар’ян Яворський.

Традиційно Україна вважається православною країною, але католицька церква теж віддавна присутня в житті нашого суспільства. Мало того, якщо врахувати високу релігійну активність католиків у Західній Україні (за оцінками, лише греко-католиків понад 5 мільйонів), то можна посперечатись, яка з українських церков має більше послідовників. Та не в цьому річ. Сам факт появи відразу двох українських кардиналів, та ще й напередодні візиту Папи до України, надто промовистий.

Взагалі, якщо бути прискіпливим, то в Україні вже кілька років є два кардинали. Таку гідність мав попередній глава УГКЦ Мирослав-Іван кардинал Любачівський. А архієпископ Яворський був кардиналом «у серці» (тобто таємним кардиналом). На жаль, через стан здоров’я кардинала Любачівського та через специфічний статус архієпископа Яворського в інформаційному просторі України не зміцнилася думка, що наша держава посідає певні позиції у загальносвітовій католицькій спільноті. Адже кардиналів є лише 181, а право обирати нового Папу (через обмеження верхньої вікової межі для голосуючого — 80 років) мають ще менше — 135. Тому кожен кардинал — постать дуже важлива, і до призначення нових кардиналів Папа підходить надзвичайно серйозно, скажімо, перед останнім призначенням кардиналів не призначали декілька років.

Сама церемонія (урочистий Консисторій) відбувалася 21—23 лютого у Ватикані. 21 лютого на площі перед собором Святого Петра Папа в присутності усіх кардиналів оголосив імена новопризначених, а також вручив їм червоні кардинальські берети та булли. Один з українських кардиналів, Блаженніший Любомир, вирізнявся своїм убранням – на відміну від решти, котрі були в традиційному червоному кардинальському одязі, він був одягнений у чорний, монаший одяг. Цей одяг був своєрідним символом східної обрядовості Української греко-католицької церкви.

Вирізнення українського кардинала посприяло тому, що його постать особливо зацікавила присутніх на урочистостях ЗМІ. Кілька днів Блаженніший Любомир був у центрі уваги: інтерв’ю з ним демонстрували провідні телекомпанії, його часто згадували в пресі. Взагалі кардинал Гузар — особа відома у Ватикані, адже він провів тут чимало часу, а оскільки знає кілька іноземних мов (насамперед італійську та англійську) — має багато хороших контактів.

До слова сказати, Українська греко-католицька церква помітно присутня у Римі. Тут є кілька парафій, прекрасні церкви, університет, семінарії. Зараз в українських церквах Риму особливо багато українців-заробітчан. На власному досвіді переконався, що зустріти на вулиці або серед продавців у піцеріях людей, що розмовляють українською, дуже просто. І саме греко-католицькі церкви стають місцем зустрічей для цих українців.

Наступного дня кілька десятків тисяч людей, переважно з тих 27 країн, звідки походженням 44 новопризначених кардинали, стали свідками спільної Служби Божої Івана Павла ІІ та нових кардиналів. Українську делегацію представляли в основному львів’яни – голова обласної державної адміністрації С.Сенчук, мер Львова В.Куйбіда, народний депутат М.Косів, представники інших державних та громадських організацій. Офіційну київську владу представляв лише перший заступник глави адміністрації Президента п.Орел. На жаль, таке представництво не можна вважати гідним події, що відбулася. Бо маємо унікальну ситуацію – Львів став єдиним містом після Ватикану, в якому є відразу два кардинали. Хоча історики кажуть, що одного разу Львів уже відзначився – колись у цьому місті було три архиєпископи: католицький, уніатський та вірменський, а до цього три архієпископи було тільки в Єрусалимі.

Та це історія. А зараз перед новими кардиналами, які, до речі, мають хороші, дружні взаємини, стоїть непросте завдання – забезпечити гідну зустріч на українській землі Святійшого Отця. Сам Папа під час аудієнції гарною українською мовою сказав, що, попри все, він приїде до України. Єдиною перешкодою може стати лише стан здоров’я Понтифіка. Та особисті спостереження дають підстави стверджувати, що Папа перебуває у добрій формі — церемонія піднесення до гідності нових кардиналів тривала три дні, і щоразу Іван Павло ІІ проводив з людьми понад дві години, вітав кардиналів, благословляв людей.

На жаль, організаційних проблем, пов’язаних з майбутнім візитом Папи, залишається ще багато. Досі немає певності, чи вдасться відселити з території Святоюрського комплексу 42 сім’ї. До дати візиту залишається все менше часу – а місце, де зупиниться Іван Павло ІІ, поки що зовсім не готове його прийняти. Звичайно, церква покладає великі надії на державні органи, хоча на допомогу приходять і громадські структури. Зокрема, у Львові створено громадський комітет зустрічі Папи Римського. Різні громадські організації підключаються до організаційної роботи. Наприклад, директор культурно-мистецького фонду імені Андрія Шептицького Андрій Садовий вирішував з ураїнським послом у Ватикані Ніною Ковальською питання проведення в Римі напередодні візиту Папи виставки українських ікон. Також, за словами пана Садового, немало акцій, присвячених візиту Понтифіка, відбудеться й у Львові.

Отже, Папу чекають. Папа хоче приїхати. А ще в Україні з’являється усвідомлення та підтвердження того, що ми не лише православна країна.