ЛІВІЯ: «МИ ОГОЛОШУЄМО ВІЙНУ ДИПЛОМАТІЇ СМЕРТІ»

Добровільна відмова Лівії від планів щодо створення ядерної зброї — подія, яка викликала фурор у дипломатичних колах різних країн і особливо сподобалася Вашингтону. Президент США Джордж Буш, до речі, сам оголосив про це рішення полковника Муамара Каддафі на весь світ. І зробив це навіть раніше, ніж самі лівійці. Попри цей нюанс, крок Лівії, на який до цього наважувалася лише влада ПАР, означає новий прецедент у світовій дипломатії, а в даний історичний момент, можливо, і новий досвід відносин країни-ізгоя зі Сполученими Штатами. Можливо, такий розвиток подій змусить Вашингтон переглянути акценти у своїй війні з тероризмом. Як написала урядова лівійська газета «Аль-Джамахірія»: «Ми оголошуємо війну дипломатії смерті».

Дивна «перемога» Буша

Про нову перемогу Буша чи то в глобальній війні з тероризмом, чи то в справі нерозповсюдження зброї масового ураження (ЗМУ) весь минулий тиждень писали найбільші світові ЗМІ. Щоправда, дивно, що напередодні 19 грудня, коли Лівія оголосила про своє рішення, ніхто не чув про будь-які істотні кроки американської адміністрації, щоб змусити Тріполі піти на таке рішення. Перемога без єдиного пострілу, утім, стала зручним приводом для нинішньої вашингтонської адміністрації вкотре нагадати, хто насправді править світом.

«Лівія має виконати зобов’язання, узяті сьогодні, і повністю включитися у війну з терором», — заявив Джордж Буш-молодший. Нагородою за це, за словами господаря Білого дому, буде «повернення Лівії в сім’ю націй». Втім, Буш визнав, що домовленості з нею були досягнуті в ході «таємних переговорів». Цікаво, що саме на цю обставину не звернули увагу оглядачі, які практично в унісон заявили, що «міжнародний тиск і політична ізоляція Тріполі» стали тими ключовими чинниками, що змусили полковника Каддафі, зрештою, відмовитися від планів заволодіти ЗМУ.

Багато хто також вважає, що на Каддафі сильно подіяв арешт Саддама Хусейна. Зв’язок з Іраком очевидний, вважають експерти, адже Лівія могла стати новим об’єктом для атаки США навіть у випадку, якби й не було доказів того, що ця країна має заборонену зброю. І що найцікавіше, тепер рішенням Каддафі в Лондоні та Вашингтоні намагаються виправдати «доктрину превентивних ударів». Британський міністр Джеф Хун заявив, що крок Лівії свідчить про «своєчасність та резонність» воєнної операції в Іраку. Лівія показала: «наступальна політика може виявитися дійовою — але така політика буде результативною, якщо супроводжуватиметься загрозами, а при необхідності, то й застосуванням сили».

Можна дійти висновку, що при новому глобальному порядку виживуть і такі диктатори, як Каддафі. Головне, щоб вони надалі були більш зговірливими та в жодному разі не чинили спротив «інтересам США».

Дивна «поразка» Каддафі

У заяві лівійського керівника, яка, очевидно, усе-таки була сюрпризом для Вашингтона, йдеться: «Наше рішення висуває Лівію в число лідерів серед країн, які борються за звільнення планети від ЗМУ, за світ вільний від тероризму». До речі, цю фразу американський лідер начебто не почув. Каддафі далі сказав, що він нібито домовився з Бушем і Блером про особисту зустріч, на якій буде підписаний відповідний договір. Білий дім нічого не міг відповісти і з цього приводу. Далі Тріполі підкреслює, що рішення відмовитися від «ядерного статусу» було прийняте добровільно й без будь-якого тиску з боку США. Це теж не вкладається у версію Буша.

Слід нагадати, що й раніше керівництво Джамахірії виступало з ініціативою про створення зони, вільної від ЗМУ у рамках усього близькосхідного регіону. І оскільки ця ініціатива не знайшла підтримки, Тріполі йде на черговий крок і заявляє про односторонню відмову від такої зброї та устаткування, яке на даний момент має.

Понад те, виявляється, ще в жовтні та грудні Лівію відвідали групи американських і британських експертів, які отримали за вказівкою Каддафі необмежений доступ до дюжини військових об’єктів, на яких вони побачили набагато більше, ніж їм було відомо до цього. Зокрема, центрифуги для збагачення урану та установки для виробництва гірчичного газу. (Втім, усе це устаткування було показано в неробочому стані.) Документи щодо характеристик цього та іншого устаткування ще раніше були передані лівійськими представниками американським і британським експертам під час таємних переговорів у Лондоні, що тривали з середини березня. Лівія також погодилася дотримуватися всіх договорів про нерозповсюдження ядерної зброї і сама запросила експертів МАГАТЕ перевірити свої об’єкти.

Крім того, Тріполі заявив, що залишить у себе на озброєнні лише тактичні ракети з радіусом дії не більше 300 км, хоча має модернізовані СКАД, спроможні літати й на 800 км. Ще одним сюрпризом стало те, що Лівія вкотре зізналася: вона ніколи не підтримувала «терористів», проте, як висловився прем’єр-міністр Шукрі Мохаммед Ганем, «ми допомагали борцям за свободу в різних точках світу». За даними деяких британських газет, лівійці також передали США інформацію про сотні бойовиків «Аль-Каїди» та інших радикальних організацій.

Будь-якій, навіть не досвідченій у тонкощах дипломатії, людині ясно, що на всі ці домовленості американським «яструбам» знадобилися б роки, якби не надзвичайна «зговірливість» Муамара Каддафі. Один із керівників групи американських розвідників, котрі відвідали Лівію, заявив, що саме її лідер є автором цих змін. Мотиви його дій насамперед слід шукати всередині країни, а не в якомусь зовнішньому тиску. «Під час зустрічей у Тріполі Каддафі був прихильний до нас і добре підготовлений до кожного раунду переговорів, розуміючи, що кожне його слово буде передане у Вашингтон», — заявив анонімний американський шпигун агентству «Франс-прес».

Здоровий глузд плюс холодний розрахунок

Причини деяких учинків Каддафі часом складно пояснити. Проте його завжди вважали неабиякою особистістю та політиком-прагматиком. Якщо уважно почитати заяву лівійського лідера про відмову від ЗМУ, то в її підсумковій частині міститься заклик до всіх держав слідувати лівійській ініціативі й особливо підкреслюється, що краще розпочати з Близького Сходу «без будь-яких обмежень і подвійних стандартів». Остання фраза має на увазі не лише Іран та Сирію, до яких є претензії й у США, а насамперед Ізраїль, який уже 30 років із дивною завзятістю чинить спротив підписанню Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ізраїльська держава, утім, ніколи не визнавала (та й не спростовувала!), що володіє забороненим арсеналом. За даними американських експертів, у розпорядженні Тель-Авіва перебуває не менше 200 ядерних боєзарядів, які дуже дратують арабів. Раніше Каддафі, до речі, неодноразово говорив про те, що мусульмани мають право на свою ядерну бомбу саме тому, що вона є в Ізраїлю.

Нині, після 19 грудня, старе гасло Каддафі зазвучало по-новому й так само актуальне для арабів — «Ізраїль не має права на ядерну зброю, тому що від неї відмовилася Лівія». Саме про це не хочуть чути ні у Вашингтоні, ні в Тель-Авіві. У такому трактуванні рішення Лівії цілком вписується в її стару політику, хоча більшість арабських спостерігачів переконані, що з цього нічого не вийде допоки за спиною Тель-Авіва маячить Вашингтон. До речі, США уже використовують лівійську ініціативу саме для тиску на Сирію.

Та в будь-якому випадку лівійські мирні ініціативи піднімають престиж Тріполі. Попри міжнародні санкції та часткову ізоляцію, в Африці, та й арабському світі, Лівія завжди була ключовим гравцем. Чи йшлося про врегулювання конфліктів, чи про надання гуманітарної допомоги.

Інша річ, що США в звичній для себе манері намагалися розібратися з Лівією та її лідером силою, піддавши 1986 року її територію бомбовим ударам. До речі, за підтримку тероризму. А вже 1988-го і 1989 років лівійські спецслужби організували вибухи на літаках американської та французької авіакомпаній, що стало причиною ще жорсткіших обмежень як із боку США, так і ООН.

Лише видавши організаторів цих терактів міжнародному суду, Лівія у вересні 2003-го була звільнена від міжнародних санкцій (американські все ще залишаються), проте тепер має виплатити сім’ям жертв два мільярди доларів компенсації. Для цього потрібні додаткові доходи, приміром, від продажу нафти. Лівія нині добуває півтора мільйона барелей на день і прагне до 2020 року збільшити видобуток удвічі.

Великою підмогою в цьому стало б повернення в країну американських фірм, які до 1986 року інвестували в економіку мільйони доларів. Цих доларів також не вистачає нинішньому уряду країни, що оголосило курс на економічні реформи задля поліпшення добробуту жителів країни. Першим кроком була приватизація нафтогазової галузі. Нинішнього тижня під час зустрічі з президентом Чорногорії Філіпом Вуяновичем Каддафі у властивій йому екстравагантній манері запропонував гостю з Подгоріци дивний контракт — Лівія готова міняти нафту на питну воду!

Ще одною причиною зміни курсу вважається тиск на Каддафі доморослих радикалів, які хотіли б замінити принципи лівійської демократії з «Зеленої книги» жорсткішими ісламськими законами.