Лівий "переворот" у Португалії

Теракти в Парижі затьмили події, що розгортаються впродовж останніх тижнів у Португалії. А вони загрожують повторенням кризи, яку Європа майже рік переживала у зв'язку з політичною ситуацією в Греції.

Неодноразово відзначалося, що спроби Афін опиратися політиці ЄС стануть прикладом для тих країн єврозони, котрі вже кілька років живуть у режимі жорсткої економії або "на голці" зовнішнього кредитування. Багато громадян не підтримують продовження такого курсу, оскільки він супроводжується падінням доходів та згортанням соціальних програм.

Португалія - одна з таких країн. Але, на відміну від Греції, тут фінансова дисципліна дала певні результати й дозволила економіці вийти зі стагнації. Однак це не послабило невдоволення португальців політикою правоцентристів.

10 листопада в результаті домовленостей лідерів опозиційних лівих партій - соціалістів, комуністів, троцькістів, а також "зелених", що приєдналися до них, уряд було "повалено". Сьогодні "червоні" заявляють про готовність узяти владу у свої руки. Вони цілком серйозно вимагають відмовитися від участі Португалії у єврозоні та членства в НАТО. Говорять про необхідність захисту інтересів робітничого класу та простих людей.

Хотіли як краще,
а вийшло…

Парламентські вибори в Португалії, що відбулися 4 жовтня, президент і правляча правоцентристська коаліція "Португалія, вперед!" (до якої входять Соціал-демократична та Народна партії) прагнули використати для зміцнення своїх позицій, створення в парламенті стабільної більшості. Втім, опитування громадської думки вказували, що жодна з політичних сил (як із правлячої коаліції, так і з опозиції) не могла розраховувати на більшість.

Це свідчило про те, що досягнення у стабілізації економіки, які ставив собі в заслугу прем'єр-міністр Педру Пасуш Коелью, для частини громадян не були вирішальним чинником при голосуванні. Проте у правлячій коаліції не очікували великих сюрпризів від результатів виборів, розраховуючи, в кожному разі, отримати мандат на продовження свого курсу.

Португальському уряду останніми роками вдавалося ефективно проводити політику "затягування пасків" і зменшення держвитрат. За це Брюссель і Берлін щоразу ставили Португалію за приклад тій-таки Греції. У 2014 р. Лісабон навіть добровільно відмовився від отримання останнього траншу з великого пакета фінансової допомоги від ЄС, Європейського центрального банку та МВФ, що його країна одержувала з 2011 р.

Економіка Португалії вийшла з рецесії. У 2015 р. очікується зростання ВВП на 1,5-1,7%. Однак сукупний борг країни залишається високим, більш ніж утричі перевищуючи ВВП. Борг уряду становить близько 127% від ВВП.

За рахунок створення тимчасових робочих місць безробіття нинішнього року впало з 17% до 12-13%. Безробіття знизилося й через виїзд за кордон 120 тис. молодих і найосвіченіших громадян. П'ята частина португальців перейшла в категорію бідняків: їхні доходи - менше 500 євро на місяць, але багато хто готовий заради таких грошей працювати по 13 годин на добу.

Таким чином, високо оцінена в Брюсселі та Берліні економічна політика португальського уряду в очах обивателя успішною не здається. Ліва опозиція бачить альтернативу цьому курсу у зменшенні податків та розширенні соціальних виплат. Уряд, своєю чергою, говорив, що це знову поставить Португалію на межу банкрутства.

За підсумками парламентських виборів, правоцентристська коаліція "Португалія, вперед!" усе-таки змогла вийти на перше місце, отримавши 36,8% голосів виборців. Але вона позбулася більшості в парламенті, здобувши 107 із 230 місць і втративши
25 мандатів, порівняно з результатами виборів 2011 р.

Опозиційна Соціалістична партія визнала свою поразку, отримавши 32,4% голосів і 86 мандатів. Але її лідери взяли на озброєння заповіти вождя світового пролетаріату й вирішили "піти іншим шляхом".

Від лівого реваншу
до революції?

Після виборів президент країни Анібал Каваку Сілва, прибічник соціал-демократів, доручив формувати новий уряд у попередній конфігурації. Доки прем'єр Педру Пасуш Коелью формував уряд меншості, лідерові соціалістів Антоніу Кошта вдалося домовитися з іншими лівими силами, що пройшли в парламент.

Коли 10 листопада щойно сформований кабінет вніс на розгляд депутатів свою програму, "червоно-зелені" дали рішучий бій. "За" недовіру урядові проголосували 123 депутати, "проти" - 107. Уряд, що проіснував рекордно короткий термін - п'ять днів, упав.

Того ж дня лідер соціалістичної партії Антоніу Кошта заявив про готовність сформувати новий уряд, що складатиметься з лівих сил.

Для президента і прем'єра ці події стали несподіваним ударом. Анібал Каваку Сілва заявив, що за всі 40 років розвитку демократії в Португалії ніколи не було ситуації, аби формування нового уряду країни залежало від підтримки сил, які мають чітку антиєвропейську й антинатовську позицію. "Це найгірший момент у процесі розвитку основ нашої демократії… Я зроблю все можливе в рамках своїх конституційних повноважень, щоб інвестори й фінансові інститути не отримали неправильних сигналів", - сказав він.

Ці події стали сюрпризом і для європейських політиків. У коментарях португальських лівих обвинувачували у змові та спробі розтоптати базові демократичні принципи, коли домовленості невеликої групи людей підмінюють результати виборів і голосування громадян. Були також і коментарі про те, що події в Португалії дають Росії й Володимиру Путіну новий шанс скористатися слабкостями Європи та підвищують загрозу розвалу Європейського Союзу.

Насправді це доволі перекручене уявлення політиків про своїх опонентів. Португальські ліві, навіть якщо вони послідовники вчення Маркса й Троцького, досить гнучкі у своїх ідеологічних поглядах люди. Серед них є такі, що дотримуються ліберальних поглядів. Але є й ортодокси, котрі стоять на радикальних "антиєвропейських" позиціях.

Саме це ставить перед лідером португальських соціалістів Антоніу Кошта непрості завдання пошуку компромісів, якщо плани створення коаліції чотирьох лівих сил усе-таки реалізуються.

На руку лівим грає та обставина, що президент Сілва, за конституцією, зараз не може розпустити парламент. Дострокові вибори можна призначити лише через півроку після виборів чинного складу, тобто не раніше квітня 2016 р.

Очевидно, глава держави зовсім не бажає бачити Антоніу Кошта главою уряду. Але, відповідно до Конституції, він не має права позбавляти можливості лідера соціалістів як представника парламентської більшості сформувати новий кабінет.

Щоб уникнути конституційної кризи, президент минулого тижня ініціював консультації з представниками ділових кіл, банкірами, економістами, політичними експертами про наслідки можливої реалізації соціалістичної програми відмови від заходів жорсткої економії. Він також висуває лівим умови, за яких може піти на формування уряду соціалістами. Ті вважають їх неприйнятними.

Хоча у діях глави держави поки що немає нічого протизаконного, генсек Португальської комуністичної партії (ПКП) Жеронімо да Соуза заявив, що відповідальність за дестабілізацію ситуації в країні лежатиме на президентові, і будь-які спроби "підім'яти" конституцію отримають гідну відповідь від "трудящих і громадян". На підтвердження його слів найбільша португальська профспілка CGTP уже заявила про намір влаштувати 28 листопада під стінами президентської адміністрації мітинг протесту.

Тим часом стало відомо, що представники правих сил намагаються домовитися з соціалістами про їхній розрив із лівими й комуністами та проведення в парламенті голосування про зміну норми конституції про дострокові вибори, аби глава держави міг розпустити парламент уже тепер. Варіант формування великої коаліції теж не треба скидати з рахунків, адже соціалістам раніше вдавалося взаємодіяти з соціал-демократами, наприклад у питанні отримання фінансової допомоги від кредиторів.

Правда, у такому разі португальським комуністам і лівим радикалам справді залишиться тільки одне - скликати народ на барикади.