ЛИТВА. Лицар без страху і докори

В очах росіян Литва - "яструб" із "яструбів" серед держав - членів Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу. Адже ця країна не просто декларує свою підтримку Україні в ЄС і НАТО, ОБСЄ та ООН. Вільнюс постійно каже про посилення санкцій проти Росії та закликає до політичної ізоляції Кремля: агресор має понести суворе покарання за анексію Криму та війну в Донбасі.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Голос столиці

Литовці, які не забувають про радянську окупацію, збройну боротьбу за незалежність і штурм Вільнюської телевежі, добре розуміють ментальність "кремлівських мрійників", вважають - на Україні Путін не зупиниться. І наступною жертвою російської агресії може стати Литва. І від того, що російські танки можуть опинитися біля вежі Гедимінаса, країну не захистить навіть членство в НАТО.

"Сьогодні зрадити український народ - це означатиме, що ми зраджуємо себе, тому що після України ми будемо наступними. Після свободи та незалежності України - ми будемо наступними", - передала загальний настрій литовців президент Даля Грібаускайте на Мюнхенській конференції з безпеки.

Тривогу Вільнюса посилює "гра м'язами" Кремля, яка не припиняється: інтенсивні військові навчання біля кордонів країн Балтії, часті порушення повітряного простору російськими бойовими літаками, розміщення ракетних комплексів "Іскандер" у Калінінградській області. А те, що Генпрокуратура РФ розпочала абсурдний перегляд законності визнання Держрадою СРСР незалежності балтійських держав у 1991 р., лише збільшує побоювання появи "зелених чоловічків", які вимагатимуть відійти за "поребрик".

Щоб убезпечити себе, Вільнюс відновив обов'язкову військову службу; збільшив на одну п'яту видатки на оборону; створив сили швидкого реагування; відкрив Центр інтеграції сил НАТО; підписав із Таллінном і Ригою договір про створення Балтійського об'єднаного штабу (єдиного консультативного військового центру країн Балтії); уклав із Вашингтоном угоду про військове співробітництво. І всіляко допомагає Україні, оскільки поразка Путіна означає мир і безпеку для Литви. "Ми вважали, що незалежність - це назавжди. Але зараз, коли пострадянський імперіалізм уже поблизу наших кордонів, ми бачимо, що боротьба триває", - сказала в інтерв'ю CNN Д.Грібаускайте.

Щоб не допустити перемоги Кремля, Литва виступає за надання Україні зброї. І закликає до цього своїх союзників. "Країна має право захищатися. Це не ескалація конфлікту, навпаки, бездіяльність Заходу несе Росії якнайшвидший успіх воєнної сценарію. Ми не повинні самі сприяти реалізації цього сценарію", - сказав після Мінська-2 міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс.

Вільнюс твердо дотримується позиції: у разі порушення Мінських угод необхідно посилити заходи впливу на Росію, а не повторювати улюбленої європейцями "глибокої стурбованості".
І коли на початку серпня ц.р. проросійські сепаратисти активізували воєнні дії, а заодно й спалили машини місії спостерігачів ОБСЄ, Л.Лінкявічюс заявив, що ескалація в Донбасі є сигналом для всіх противників санкцій - послабляти тиск на Росію не можна.

Литовському істеблішменту не потрібна ілюзія вирішення конфлікту, на відміну від Берліна, Парижа, Рима, для яких сьогодні пріоритетною є проблема мігрантів. Зробивши ставку на посилення санкцій проти країни-агресора, у Вільнюсі, однак, не розглядають обмежувальних заходів як панацею. На думку Д.Грібаускайте, з допомогою санкцій ніколи не було досягнуто кінцевої мети в жодному регіоні світу, де вони застосовувалися. "Але в нас немає вибору, оскільки Кремлю та його керівникам необхідно дати жорстку та єдину відповідь", - вважає литовський президент.

Водночас у Вільнюсі виступають за політичну ізоляцію Росії, Кремля та Владіміра Путіна. "Я не маю на увазі, що слід розірвати всі контакти. Деякі, на робочому рівні, можуть бути збережені. Але мені незрозуміло, чому зустрічі на високому рівні проводяться без будь-якої причини та без будь-якого результату. Вони лише створюють враження "бізнесу, як звичайно", - заявив у червні в інтерв'ю австрійській Die Presse Л.Лінкявічюс.

Енергетика

До грудня минулого року, коли був уведений в експлуатацію Клайпедський СПГ-термінал, Литва повністю залежала від російського газу, оскільки не мала технічних можливостей для поставок "блакитного палива" з інших країн. І до кінця 2014 р. увесь свій газ, а це близько 3 млрд кубометрів на рік, Литва одержувала від східного сусіда транзитним газопроводом Мінськ-Вільнюс-Каунас-Калінінград.

"Клайпедський СПГ-термінал відіграватиме особливу роль - він стане гарантією енергетичної безпеки всього регіону. Якщо буде необхідно, він зможе покрити до 90% потреби балтійських країн у газі", - заявила в березні Д.Грібаускайте, зустрічаючи в Клайпеді плавучий корабель-сховище Independence.

Будівництво СПГ-термінала дало змогу Вільнюсу диверсифікувати закупівлі та домогтися 20-відсоткової знижки від "Газпрому" в 2014 р. І сьогодні литовські політики кажуть про те, що "Литва може стати експортером газу та має для цього багато альтернатив і клієнтів". Щоб ці плани стали реальністю, у Литві вже в жовтні планують завершити будівництво газопроводу Клайпеда-Куршенай, яким газ із клайпедського СПГ-термінала можна буде поставляти в Латвію та Естонію. Новий трубопровід дасть можливість забезпечувати до 80% потреб країн Балтії в газі.

Для забезпечення мінімального обсягу газу, необхідного для стабільної роботи термінала, Литва планувала закупити в 2015 р. у норвезької компанії Statoil 540 млн кубометрів газу, а в "Газпрому" - до 2 млрд. Щоправда, після того як ціни на нафту впали, проблемою для Вільнюса стали гарантовані закупівлі дорожчого скрапленого природного газу в Statoil. Однак це - плата за незалежність від непередбачуваного партнера, який розглядає газ і нафту як зброю у відновленні радянської імперії.

Після відкриття СПГ-термінала у Вільнюсі стали говорити про те, що країна може відмовитися від поставок російського газу вже 2016-го: нині чинний договір із "Газпромом" розраховано до кінця поточного року. Наприкінці лютого литовський оператор Litgas підписав із американською компанією Cheniere Energy угоду, відповідно до якої у 2016 р. можуть бути організовані поставки скрапленого газу. Ведуться переговори і з іншими постачальниками.

"Технічно ми можемо обзавестися газом тільки з допомогою термінала. Тому наступного року ми будемо порівнювати пропозиції його постачальників і "Газпрому" та виберемо найбільш економічно найкорисніший для нас варіант", - заявив у березні в інтерв'ю BBC міністр енергетики Литви Рокас Масюліс. Але литовські політики сумніваються, що співробітництво з "Газпромом" повністю припиниться.

Виконуючи директиви Євросоюзу, Литва провела лібералізацію енергетичного ринку. Це стало причиною того, що "Газпром" був змушений продати свої акції в литовській енергетичній компанії AB Lietuvos dujos.

"Продаж "Газпромом" акцій AB Lietuvos dujos - це не лише підсумок успішної реалізації Третього енергопакета ЄС, а й зміцнення енергетичної безпеки нашої країни. Тепер за доставку газу кінцевим споживачам відповідає компанія Lietuvos dujų tiekimas, а Lietuvos dujos є оператором системи доставки. Хотілося б особливо зазначити, що "Газпром", як і раніше, присутній на ринку нашої країни, але тепер лише як постачальник", - розповів в інтерв'ю Deutsche Welle у грудні минулого року Р.Масюліс.

Литва залежить від Москви не тільки в газовій сфері. Частка Росії в імпорті нафти цією балтійською країною в 2014 р. становила 76% (на 4,05 млрд євро із закуповуваних на суму в 5,32 млрд). Основний постачальник - "Роснефть". Уся імпортна нафта надходить на нафтопереробний завод Orlen Lietuva (Mažeikių nafta) у Мажейкяї, більша частина нафтопродуктів іде на експорт.

Що ж до потреб Литви в електроенергії, вони становлять приблизно 12 ТВт·год на рік, із яких близько 4,4 ТВт·год - внутрішнє виробництво (в основному за рахунок переробки імпортних енергоносіїв). Решту Литва імпортує, головним чином із РФ (у 2014 р. на неї припадало 81,7% імпорту електроенергії), а також із Естонії, Латвії та Білорусі.

Для диверсифікації джерел електроенергії до кінця 2015 р. планується завершити будівництво підводної лінії електропередачі NordBalt (вона має з'єднати литовську та шведську енергосистеми), а також лінії LitPol Link між Литвою та Польщею потужністю 500 МВт. У 2015 р. Вільнюс також планує одержати з бюджету ЄС кошти при приєднанні енергосистем країн Балтії до європейської електромережі. Усе це дасть змогу знизити залежність Литви від імпорту електроенергії з Росії та Білорусі.

Торговельні зв'язки та інвестиції

Росія є для Вільнюса ключовим торговельно-економічним партнером, займаючи перший рядок серед країн, з якими в Литви найбільший товарообіг. Питома вага РФ у зовнішній торгівлі балтійської республіки - 21,24%, тоді як Німеччини - 9,16, Польщі - 8,87, Латвії - 7,98, Нідерландів - 4,61%.

Якщо подивитися на литовсько-російський товарообіг, то, за даними сайту "Экспортеры России", у 2013 р. він дорівнював 6 млрд дол., а наступного впав до 5,5 млрд, знизившись на 8%. Імпорт із Росії в 2014 р. скоротився на 7% порівняно з 2013-м і становив 4,5 млрд дол., а експорт Литви зменшився на 11%, до 1 млрд.

Однак на Trade map зовсім інші цифри. Відповідно до підрахунків експертів цього сайту, взаємна торгівля знизилася з 16,251 млрд дол. у 2013 р. до 14,375 млрд - у 2014-му. Експорт Литви в РФ виріс із 6,467 млрд дол. до 6,755 млрд, а імпорт із Росії впав з 9,784 млрд до 7,62 млрд.

Відмінності в даних значні. Вочевидь, пояснюється це тим, що Trade map включив у двосторонній товарообіг реекспорт Литвою та Росією товарів, вироблених у третіх країнах.

Характерною особливістю двосторонніх торговельних відносин є те, що в структурі литовського експорту в Росію постійно скорочується питома вага продукції, випущеної в Литві, та зростає реекспорт товарів, вироблених передусім в інших країнах - членах Євросоюзу. (За останні десять років частка литовських товарів, які поставляються в РФ, скоротилася з 38,3 до 11,7%, а реекспорт виріс із 61,7 до 88,3%. При цьому в загальному експорті Литви частка реекспорту значно менша: за десять років вона зросла з 19,6 до 43,3%.)

Без урахування реекспортних товарів роль російського ринку збуту для Литви є порівняно незначною - його частка в експорті власне литовських товарів у 2014 р. становила лише 4,3%. Це істотно менше, ніж частка України - 5,2%.

У 2014 р., за даними Trade map, загальний експорт товарів із Литви до Росії виріс на 4,4%. Цього вдалося досягти завдяки ефективному використанню литовським бізнесом розвиненої транспортної інфраструктури та транзитного потенціалу Литви. Водночас експорт товарів литовського походження, за даними департаменту статистики уряду Литви, скоротився на 16,3% і становив лише 594 млн євро. Це падіння пояснюється продовольчим ембарго, запровадженим Росією 6 серпня 2014 р.

У структурі імпорту товарів з Росії традиційно 80–90% припадає на енергоносії (в основному, природний газ). Завдяки 20-відсотковому зниженню ціни на газ, а також через падіння цін на нафту, у грошовому вираженні імпорт енергоносіїв із Росії за результатами 2014 р. скоротився на 23,6%, а загальний імпорт із Росії - на 22,12%.

В останні роки значно знизилася активність російських інвесторів у Литві. Якщо в 2005 р. накопичені обсяги російських інвестицій досягли 1,703 млрд євро (24,6% від загальної кількості іноземних інвестицій у Литву), то в 2012 р. вони становили 598 млн (1,9%), у 2013 р. - 575 млн (1,4%), у 2014 р. - 518 млн (1,4%). Падають і литовські інвестиції в російську економіку. У
2012 р. вони дорівнювали 111 млн євро, у
2013 р. - 66 млн, у 2014 р. - 52,4 млн. При цьому близько половини з них вкладено в один російський регіон - Калінінградську область.

Вплив санкцій

Як повідомив прем'єр-міністр Альгірдас Буткявічюс, до запровадження санкцій країна експортувала в Росію близько 20% своєї продукції. Тому порівняно з іншими членами ЄС наслідки для литовської економіки від російського продовольчого ембарго виявилися найбільш відчутними.

Обмежувальні заходи, запроваджені Євросоюзом проти Росії в липні 2014 р., стосувалися енергетичного та фінансового секторів, продукції військового та подвійного призначення. Для Литви ці санкції не мали помітного впливу. По-перше, у Литві провідну роль відіграють банки з іноземним капіталом - шведським, датським, норвезьким, фінським. По-друге, Литва практично не виробляє високотехнологічної продукції ні для російського ВПК, ні для нафтогазового сектора.

Однак саме ці заходи Євросоюзу викликали в серпні відповідь Росії - заборону на поставки з ЄС яловичини, овочів і фруктів, м'яса птиці, риби, молока та молочних продуктів. Крім того, з 1 вересня 2014 р. набуло чинності рішення уряду Росії про обмеження держзакупівель одягу та тканин з усіх країн, крім Митного союзу.

Рішення Кремля відразу ж викликало занепокоєння в литовського бізнесу. І не дарма: за оцінками Мінекономіки Литви, від обмежувальних заходів, запроваджених РФ, найбільше постраждали молочна, м'ясна та транспортна галузі. Загалом же відповідні заходи Кремля означали для Литви втрату 0,8% ВВП. "У 2014 р. ВВП зріс на 3%. Через взаємні санкції та обмеження експорту Литва недорахувалася 0,8% ВВП", - заявив у травні А.Буткявічюс.

За даними Trade map, експорт молока та молочних продуктів до Росії в 2014 р. скоротився порівняно з попереднім роком на 32,81% (із
211 млн дол. до 146 млн). Відбулося падіння поставок м'яса (на 33,87% - із 88,39 млн до 58,46 млн), овочів (на 37,56% - з 450 млн до 281 млн), фруктів (на 34,15% - з 410 млн до 270 млн).

До російського продовольчого ембарго традиційно сильними на російському ринку були литовські м'ясокомбінати. За даними Федеральної митної служби РФ, у 2013 р. Литва була одним із найбільших постачальників ковбасних виробів: на неї припадало близько 20% російського імпорту цих товарів. Втративши російський ринок, литовці були змушені скорочувати обсяги виробництва ковбас. Це, по-перше, призвело до зниження закупівельних цін, а, по-друге, позначилося на поставках живих свиней з Латвії.

Росія є одним із ключових ринків збуту для литовської молочної продукції: в 2013 р. на неї припадала четверта частина всього експорту "молочки". Попри санкції, у 2014 р. РФ усе так само залишалася основним споживачем литовського молока, йогурту та сиру, хоча частка російського ринку й скоротилася з 26,4 до 18,3% у загальному експорті молочної продукції. При цьому, на відміну від показників багатьох країн ЄС, загальний експорт литовської "молочка" у 2014 р. не тільки не скоротився, а й виріс із 798 млн дол. до 801 млн.

Російське ембарго призвело до падіння закупівельних цін на молочну сировину та вдарило по литовських фермерах. На покриття збитків через втрату російського ринку в четвертому кварталі минулого року Єврокомісія виділила виробникам молочної продукції Литви додатково близько 14 млн євро, а виробникам овочів і фруктів - близько 100 тис. євро за вилучення з ринку продукції (шляхом залишення врожаю на полях або передачі продукції на благодійні цілі).

З 10 лютого по 30 квітня 2015 р. литовським фермерам, які постраждали від російських санкцій, було виплачено тимчасову фінансову допомогу в розмірі 43,76 євро за тонну молока
(27,06 євро з бюджету ЄС, 16,7 євро - з національного бюджету Литви). Водночас литовський уряд намагається допомогти виробникам знайти нові ринки збуту.

За словами А.Буткявічюса, після запровадження санкцій Вільнюс активно працює над пошуком нових ринків. Йдеться передусім про США, Бразилію, Оман. Зацікавлені литовці й у Казахстані, що дозволяє потрапити на ринок країн Євразійського союзу, у тому числі й Росії. Не забувають і про Білорусь.

За даними Trade map, поставки молочної продукції на білоруський ринок зросли торік до десяти разів: із 3,192 млн дол. у 2013 р. до 26,395 млн - у 2014 р. Литовські ЗМІ стверджують, що через Білорусь литовські підприємці непрямо продовжують працювати на російському ринку. (Литовські фермери продають у Росії й моркву з марокканськими наклейками.)

А от плани з переорієнтації поставок литовської молочної продукції на китайський ринок не справдилися. Вся річ у тому, що восени 2013 р. до Литви приїхав духовний лідер Тибету Далай-лама. Це надовго зіпсувало відносини Вільнюса і Пекіна й закрило китайський ринок для литовської молочної та сільськогосподарської продукції.

Ще одним сектором економіки, який найбільшою мірою постраждав від російських санкцій, є транспортна сфера вантажних і залізничних перевезень.

Вантажопотік забезпечує Литві 13% ВВП: країна має вигідне транзитне положення для перевезень за маршрутом Західна Європа-Росія-Центральна Азія. Але через російські санкції відносно європейських товарів і литовського автотранспорту вантажопотік через Литву в східному напрямку скоротився.

За даними литовської асоціації вантажоперевізників Linava, у результаті санкцій транспортний сектор втратив близько 250 млн дол. Але в цілому за 2014 р. обсяги вантажних перевезень через Литву зросли на 3,5% завдяки переорієнтації вантажів на інші напрямки.

Зростання експорту в Росію товарів із третіх країн через литовську територію підштовхнуло Москву до додаткових санкцій щодо Литви: з листопада минулого року проводився посилений контроль литовського автотранспорту як на кордоні, так і на внутрішніх митних постах РФ. У лютому 2015 р. російська влада спростила процедуру контролю над в'їздом литовського автотранспорту в Росію. Однак відновити обсяги вантажопотоку в східному напрямку буде складно.

За оцінками датських економістів одного із провідних банків Північної Європи Danske Bank, експортні втрати Литви за підсумками 2015 р. становитимуть 1,7 млрд дол. (скорочення експорту товарів і послуг на 25%). У 2016 р. прогнозується подальше скорочення обсягів експорту на 3%. Проте міністр фінансів Литви Рімантас Шаджюс вважає, що потенціал негативного впливу російських санкцій та економічного спаду в Росії на литовську економіку вже майже вичерпано, і країна загалом витримала цей удар.

Кремлівська колона

Російськомовна (8% населення країни) і польська (6,6%) меншості - от основний предмет докладання зусиль Москви. Кремль традиційно використовує російськомовне населення для посилення соціальної та політичної напруженості в суспільстві, дестабілізації ситуації та збільшення свого впливу в регіоні. У Литві Москва також активно розігрує у своїх цілях давні протиріччя між литовцями та поляками, литовцями та росіянами. І це викликає занепокоєння в литовських політиків.

У лютому Департамент державної безпеки (ДДБ) заявив, що в Литві спостерігаються дедалі очевидніші зусилля Росії з розпалювання інформаційної війни та поширення пропаганди в ЗМІ й соціальних мережах. У цих планах Москви велике місце приділяється російському та литовському російськомовним ЗМІ - Першому Балтійському каналу, тижневикам "Литовский курьер", "Обзор", "Экспресс-неделя".

За словами Владаса Гайдіса, директора Центру вивчення суспільної думки Vilmorus, "здебільшого литовці дивляться литовські канали, а нелитовці - російські". За даними литовського сейму, аудиторія російських телеканалів у республіці досягає 400 тис. чол. Усього ж населення Литви становить близько 3 млн чол., із них росіян - майже 200 тис.

Тому Л.Лінкявічюс і багато інших литовських політиків і політологів вважають, що Литва уразлива "відносно подачі інформації, особливо стосовно всього, що стосується російськомовного населення".

У травні сейм прийняв поправки до "Закону про інформування громадськості", покликані захистити населення країни "від ворожої пропаганди та дезінформації", які передбачають штрафи за відповідні порушення. Затверджені сеймом і президентом поправки до закону, що вступають у силу 1 жовтня, передбачають штрафи до 3% місячного доходу, які будуть накладатися за поширення дезінформації, що принижує Литву.

Жорсткі заходи? В такий спосіб Литва намагається захиститися. За інформацією ДДБ, російськомовні ЗМІ перебувають у фінансовій залежності від "російських державних установ і фондів", що дає можливість впливати на зміст публікацій. Як ідеться в щорічній доповіді ДДБ, оприлюдненій в березні, головна мета інформаційної політики Росії - дезінформація населення про зовнішню та внутрішню політику Литви й створення образу республіки як незрілої демократії.

Наприклад, "Литовский курьер" фінансується Федеральним агентством по справах СНД, співвітчизників, які проживають за кордоном, і по міжнародному гуманітарному співробітництву ("Россотрудничество"), а також російськими громадянами, які проживають за кордоном. Владімір Третьяков, співвласник і головний редактор "Литовского курьера", в 2014 р. став співорганізатором створення в Литві неофіційного громадянського об'єднання "Война и мир". Одним із напрямів його діяльності є збирання коштів для "ДНР" і "ЛНР".

Кремль щільно працює і з литовськими політиками. Традиційно упор робиться на партії, які представляють інтереси російських і російськомовних меншостей у Литві. Це - "Российский альянс" і "Союз россиян Литвы", які представлені в Сеймі завдяки союзу з більшими політичними силами - "Виборчою акцією поляків Литви" та "Партією праці" відповідно.

У 2011 р. "Союз россиян Литвы" підписав угоду про співробітництво з "Единой Россией". За інформацією литовських політологів, він одержує від росіян значні кошти на підтримку російськомовних громадян Литви. Як правило, гроші виділяються на культурно-гуманітарні, просвітницькі та інформаційні проекти з Фонду "Русский мир".

"Союз россиян Литвы" намагається прямо не говорити про "українську кризу", воліючи концентруватися на проблемах російськомовних у Литві та критикувати правлячу коаліцію. Її лідери, зокрема, член Сейму Лариса Дмитрієва, закликають до того, щоб "відносини між нашими країнами, Литвою та Росією, були дружніми й прагматичними". Цієї самої тактики дотримується й "Российский альянс".

"Президент, вдаючись до надмірно агресивної риторики у своїх виступах, повинен розуміти, що часто повторювані попередження про військову агресію з боку Росії, яка загрожує Литві, програмують людей на протистояння та дестабілізують обстановку", - вважає глава "Российского альянса" Тамара Лоханкіна.

Місцеві політологи також пов'язують із Кремлем популярного литовського політика польського походження, європарламентарія Вальдемара Томашевського. Очолювана ним "Виборча акція поляків Литви" після останніх виборів представлена в Сеймі вісьмома депутатами. Певний час партія навіть входила в правлячу коаліцію, з якої вийшла в серпні 2014 р.

Ця політична сила популярна не лише в поляків, а й у російськомовного населення Литви. Однак, декларуючи ідеї захисту прав польської меншості, "Виборча акція поляків Литви" разом зі своїм політичним партнером - "Российским альянсом" сьогодні фактично веде проросійську пропаганду.

Російський опозиціонер Всеволод Чернозуб, який нині проживає в Литві, пише: "Литовські політологи та журналісти кажуть, що в російське посольство Вальдемар навідується набагато частіше, ніж у польське. 9 травня Томашевський начепив георгіївську стрічку. А на нещодавніх президентських виборах майже вдвічі поліпшив результат, мобілізувавши польський і російськомовний електорат".

В.Томашевський постійно критикує політику Д.Грібаускайте, а також членство Литви в ЄС і НАТО. У лютому минулого року він казав про нелегітимність українського керівництва й був серед нечисленних литовських політиків, які приєдналися до заяви "Союзу россиян Литвы", в якій, використовуючи аргументи кремлівських політтехнологів, виправдовувалася анексія Криму та агресія в Донбасі.

Серед інших підписантів цієї заяви - глава "Союзу россиян Литвы" Сергій Дмитрієв та один з лідерів парламентської "Партії праці", європарламентарій Віктор Успаських. Минулої весни Д.Грібаускайте заявила, що керівництво "Партії праці" "може перебувати під впливом Кремля". Загалом же ця партія, яка входить до правлячої коаліції, дотримується офіційної позиції Вільнюса щодо "української кризи".

* * *

Попри дії "кремлівської колони", енергетичну та економічну залежність від Росії, економічні втрати, загрози падіння ВВП і зростання безробіття, Вільнюс і далі підтримуватиме Україну, вимагаючи посилення санкцій проти Російської Федерації. Адже перемога нашої країни означає незалежність і безпеку Литви. І про це литовці не забувають.