«ЛІТАКОВИЙ СКАНДАЛ»: ПЕРШЕ «КИТАЙСЬКЕ» ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ ДЖОРДЖА БУША

Коли два тижні тому літак ЕР-3 ВМС США злетів з американської бази на японському острові Окінава, ніхто з 24 членів екіпажу й гадки не мав, що їхній політ закінчиться найсерйознішим протистоянням між Вашингтоном і Пекіном з часів бомбардування авіацією США посольства Китаю в Белграді. І наслідки цього протистояння обіцяють бути значно серйознішими, ніж два роки тому.

Перший день квітня, який у багатьох країнах світу заведено вважати Днем сміху, для 31-річного пілота Кеннета Ріхтера та його екіпажу став днем трагічних випробувань. Прилади працювали бездоганно, погода була нормальна, і ЕР-3 виконував свій звичайний рейд над бурхливими хвилями Південно-Китайського моря. Ні сам Ріхтер, ні його боси в Пентагоні ніколи не називали цей літак «шпигунським», проте саме таким він і був — під обшивкою його фюзеляжу ховалася найсучасніша розвідувальна апаратура з арсеналу Сполучених Штатів.

Те, що сталося в небі над Південно-Китайським морем, уже досить докладно описано. Винищувачі, що намагалися витиснути ЕР-3 за межі виняткової економічної зони КНР, абсурдне зіткнення та змушена посадка американського літака-розвідника на острів Хайнан. Екіпаж, ясна річ, ще до посадки знищив таємні дані, що були на борту. А китайський винищувач після зіткнення впав у море й затонув. Пілоту вдалося катапультуватися, але знайти його так і не змогли. Офіційно його вважають зниклим безвісти. Тільки через десять днів, отримавши офіційний лист американського керівництва, у якому висловлювався жаль із приводу інциденту, китайська сторона дозволила екіпажу літака відбути на батьківщину. Проте жодна зі сторін так і не визнала себе відповідальною, тож конфлікт не можна вважати остаточно вичерпаним.

Попри те, що американські літаки, оснащені новітнім шпигунським устаткуванням, регулярно виконують польоти неподалік повітряного простору КНР, досі ні до яких наслідків це не призводило. У розвідувальному управлінні міністерства оборони (РУМО) США такі завдання називають «рутинними». Так, за даними представників американської військової розвідки, півтора місяця тому два літаки подібного типу виконували політ у тому ж регіоні, відстежуючи чергові навчання китайського флоту. А китайська сторона наводить такі цифри — за нинішній рік неподалік морських кордонів КНР було зафіксовано польоти 63 «повітряних шпигунів», торік їх було 950. Проте в повітряний простір Китаю американці ніколи не вторгалися, визнаючи за краще використовувати для цього тайванські літаки з тайванськими ж пілотами, спеціально підготовленими американськими інструкторами.

Та й загалом, чи була варта шкурка вичинки? Адже ефективність використання літаків-розвідників викликає великі сумніви. США мають достатній арсенал супутників-шпигунів, спроможних виконувати аналогічні завдання з меншими витратами й з меншим ризиком. Їм до того ж допомагають численні станції радіо- й радіотехнічної розвідки, розгорнуті в Південній Кореї, Японії і Австралії. Проте Вашингтон останніми роками не лише не відмовився від традиційних способів ведення розвідувальних операцій, а навіть розширив кількість літаків, які несуть бойове чергування неподалік кордонів КНР. У чому ж річ?

За даними, що просочилися в пресу з джерел, близьких до Ради національної безпеки США, американці серйозно підозрюють Китай у нарощуванні свого ядерного арсеналу й використанні для цього викрадених в Америки технологій. Коріння цих підозр тягнуться з гучної свого часу справи про китайського вченого Вен Хо Лі, котрий працював у таємній ядерній лабораторії в Лос-Аламосі й передав на батьківщину, на думку американців, деякі «відчутні» документи, які мають стосунок до створення ядерної зброї нового покоління. На думку аналітиків РУМО, китайські шпигуни проникли не тільки в лабораторію в Лос-Аламосі, а й в інші подібні установи. Тим часом комітет Конгресу США з питань оборони ще 1999 року дійшов висновку, що агентурна мережа КНР в Америці має своїх людей у трьох тисячах компаній, які виконують оборонні замовлення.

Аналітики американських спецслужб вважають, що нині головною метою КНР є створення мобільних балістичних ракет великої дальності, які буде важко виявити та знищити. На їхню думку, на початку 80-х років китайським фахівцям удалося одержати таємну документацію стосовно ракетних систем США W-70, а згодом і деякі експериментальні зразки, що мають відношення до найсучаснішої системи W-88.

Обрання Джорджа Буша-молодшого президентом США різко змінило політику Вашингтона стосовно КНР. Адміністрація Білла Клінтона намагалася встановити міцні торговельні зв’язки своєї країни з державою, що має 1,3 млрд. населення, й усіляко уникала конфронтації. Проте новий господар Білого дому відразу почав робити кроки, які викликали серйозне роздратування Пекіна.

Зустріч Буша з китайським віце-прем’єром Цянем Ціченем на початку року окреслила розбіжності між двома країнами в цілій низці питань: права людини, Тайвань, протиракетна оборона. У Женеві представники США працюють над резолюцією Комісії ООН з прав людини, яка засуджує Китай. Вашингтон затято протестує проти арешту в Китаї двох американських професорів китайського походження.

Буквально напередодні інциденту над Південно-Китайським морем стало ясно, що вперше після закінчення «холодної війни» Пентагон вирішив переглянути свої оборонні пріоритети. Міністр оборони США Дональд Расфельд запропонував президенту перенести військовий акцент країни з Європейського на Тихоокеанський регіон. Причина — навальне нарощування Китаєм своїх військових м’язів. У зв’язку з цим глава військового відомства США збирається розпочати серйозні зміни в структурі, озброєннях і бойових можливостях американської армії.

Окремої уваги заслуговує ставлення Китаю до наміру американців розгорнути систему протиракетної оборони, що із самого початку розглядалося Пекіном як прагнення США створити для себе умови перемоги в ядерній війні. За даними британської газети «Обзервер», буквально за день до відомих подій у Південно-Китайському морі, керівництво ВМС США в Тихоокеанському регіоні направило в Пентагон і Раду національної безпеки своєї країни таємну доповідь, відповідно до якої Тайвань гостро потребує поставок новітньої військової техніки. Очікується, що рішення про це президент має прийняти протягом найближчого тижня. Так от, першим у цьому списку стоїть новітня радарна система «Aegis», призначена для боротьби з підводними човнами супротивника. Проте китайці, так само як і американці, чудово знають, що невеличка доробка дозволяє зробити «Aegis» складовою частиною американської системи ПРО. Цікаво, що доповідь було передано керівництву країни наступного дня після того, як китайський лідер Цзянь Цземінь заявив, що в разі передачі цього озброєння Тайваню він негайно почне модернізацію ядерного потенціалу своєї країни. Через добу в його руках опинився американський літак-шпигун...

Нинішнє протистояння між Вашингтоном і Пекіном стало першим зовнішньополітичним випробуванням для Джорджа Буша. Здається, новий президент США не чекав, що йому доведеться так швидко перевіряти на практиці слушність свого зовнішньополітичного курсу. Під час виборчої кампанії Буш критикував сповідуваний його попередником підхід до КНР, пропонуючи вважати Китай коли й не супротивником, то вже ніяк не партнером. Проте в сьогоднішній ситуації адміністрація Клінтона навряд чи діяла б інакше. Тож тепер важко визначити, чи справді Буш був готовий змінити суть американської політики щодо Китаю, чи його слова були лише передвиборною бравадою. Але слова в політиці важать багато. І нині Китай, Росія, навіть Європа сприймають реакцію Вашингтона на «літаковий скандал» як утілення в життя тези «Америка над усе».

Адже Буш дав уже досить підстав так вважати. Якщо Клінтон надбав репутацію лідера, котрий шукає союзи й альянси, його наступник переконаний, що в дуже багатьох питаннях Америка готова сама домагатися своїх цілей, навіть якщо їй доведеться заради цього піти на конфлікт із союзниками чи супротивниками. За прикладами далеко ходити не треба. Можна згадати не лише рішення розгорнути національну ПРО всупереч протестам Росії та Китаю, а й висилку десятків російських дипломатів із США за обвинуваченням у шпигунстві, відмову виконувати Кіотський протокол, який обмежує кількість викидів промислових газів в атмосферу, публічна суперечка з президентом Південної Кореї про політику щодо Пхеньяна, відмова фінансово підтримувати російські економічні реформи.

Попри те, що чимало в новій американській зовнішній політиці ще підлягає визначенню, уже можна сказати точно: багато підходів до міжнародних питань, які вважалися при адміністрації Клінтона незмінними, Вашингтон активно переглядає.

Те, як владнається конфлікт навколо американського літака-розвідника, покаже, якою саме буде політика Буша щодо КНР. А для всього світу інцидент стане ще одним камінцем у мозаїці нової американської зовнішньої політики.