Костянтин Грищенко: «У демократичній країні кожен громадянин має право на власну думку»

Учора, коли матеріал про заяву співробітників української дипслужби вже був готовий до друку, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко погодився відповісти на кілька наших запитань.

Із Костянтином Івановичем ми зустрілися в його кабінеті, де акуратно складені документи, книжки та інші речі краще за будь-які коментарі їх господаря свідчать про його повну готовність незабаром залишити це приміщення. Сам же міністр був, як завжди, спокійний, стриманий і всміхався.

— Костянтине Івановичу, чому ж немає вашого підпису під документом, який підписала така величезна кількість ваших підлеглих? Ви не згодні з їхньою думкою?

— Хочу підкреслити, я завжди виходив із того, що в демократичній країні кожен громадянин має право на свою власну думку, особливо щодо животрепетних проблем, які не можуть не хвилювати всіх, хто живе в Україні й кому вона небайдужа за кордоном. І заява, підписана такою великою кількістю співробітників української дипслужби, я думаю, саме ясно відбиває їхнє базисне переживання, те, що їх хвилює у системному плані. Мені здається, багато хто з тих, хто приєднався до цієї заяви, думали не лише про сьогоднішні події, а більше — про те, в якій країні ми хочемо жити завтра.

Для мене ж було основним, щоб абсолютно природне бажання висловити публічно свої переконання все-таки не стало перешкодою для виконання тих функцій, які сьогодні важливі для держави в цілому. Я вважаю, що в цих умовах керівництво міністерства має передусім забезпечувати отримання чинним Президентом і прем’єр-міністром повної та об’єктивної інформації про реакцію за кордоном на ситуацію в нашій країні. Ми також повинні давати свої оцінки, яким чином ця реакція може трансформуватися в конкретні дії наших партнерів. Нині найголовніше — щоб усі розуміли і знали, базуючись на фактах, реальну ситуацію у світі й те, як сприймаються події в Україні. Я також вважаю, що міністерство зобов’язане працювати професійно, з повною повагою права своїх співробітників на власну думку і на можливість її висловити публічно.

— Тобто ніяких санкцій проти підписантів заяви не буде?

— Я виходжу з того, що ми можемо й повинні забезпечувати дисципліну в міністерстві, виконання функціональних і професійних обов’язків його співробітників. Якщо вираження власних переконань відбувається за рахунок виконання професійних обов’язків, думаю, навряд чи ми можемо це заохочувати. І якщо хтось переходитиме межу, неприйнятну для будь-якої демократичної країни, то, природно, ми закликатимемо цих людей до порядку. Але сьогодні міністерство працює нормально, всі співробітники перебувають на своїх місцях і виконують завдання — як оперативні, так і звичайні. Тому я не бачу підстав для вжиття якихось заходів до тих, хто висловлює свою думку.

— Як ви можете сьогодні прокоментувати безпрецедентне і грубе втручання Росії в нинішній виборчий процес у нашій країні?

— Гадаю, що в кожній країні виборці повинні самі визначатися зі своїм вибором, повинні мати найширший доступ до інформації, можливість знайомитися з усіма чинниками. У цьому контексті будь-який політичний ресурс, а в даному випадку будь-який зовнішньополітичний ресурс, явно чинить надмірний вплив, і це змінює загальну картину і обмежує можливість зробити справді свій вибір. Я не думаю, відверто кажучи, що є щось негативне в самих по собі переговорах на високому рівні, якщо вони відбуваються часто. З іншого боку, мені як керівнику зовнішньополітичного відомства жаль, що не було такого роду контактів і такого самого рівня залучення з боку наших західних партнерів. Думаю, вони, на жаль, не відіграли своєї ролі, не скористалися з можливості впливати на процеси, що відбуваються в Україні. Маю на увазі не якийсь тиск, а подання позитивних сигналів, які дозволили б побачити нашу майбутню і реальну перспективу у більшому обсязі. Я сподіваюся, що сьогодні ця ситуація почне кардинально змінюватися, що президент Квасьнєвський і верховний представник ЄС Солана привезуть не лише рекомендації, як нам виходити з непростої ситуації всередині країни, а й сигнал, що зможе об’єднати регіони України — усіх тих, хто думає про майбутнє об’єднання нашої країни навколо європейської ідеї. Ця ідея потрібна нам усім.

—Сьогодні Захід, і зокрема Європа, нарешті прокинувся й помітив Україну. Ви прогнозували таку бурхливу реакцію на події в нашій країні?

— У повному обсязі цю реакцію, звичайно, було важко очікувати, оскільки у світі склався стереотип України. Адже навіть те, що в нас було позитивне, якийсь прогрес нашої країни, досягнутий спільними зусиллями українського народу, сприймався із запізненням років на п’ять. Тому що мало хто вірив у можливість реального руху вперед для країни, яка не має ні нафти, ні якихось особливих природних ресурсів. Хоча ми завжди намагалися донести до наших партнерів, що Україна — країна людей енергійних, вдумливих і спроможних змінювати ситуацію. Проте стереотипи накладали свій відбиток.

Я думаю, що нинішня ситуація змінить ці стереотипи. Оскільки вона просто примушує замислитися, якою країною насправді є Україна, і оцінити не лише сьогоднішній політичний процес, а й наш потенціал, нашу роль у світі. Ким ми можемо стати для Європи і яку роль можемо відігравати у глобальних процесах. Гадаю, що наш нинішній енергетичний сплеск просто примушує всіх провідних політиків світу замислитися над роллю України.