КОРЕЯ: ЯК «НАШІ» РЯТУВАЛИ ПРЕЗИДЕНТА

Республіка Корея стала восьмою країною світу, в якій президенту оголосили імпічмент. Проте віртуозності, швидкості та легкості можуть позаздрити чимало держав (приміром, Литва), для яких процес усунення від влади президента давно перетворився на сагу. Втім корейський випадок навряд чи стане прикладом для імітації в інших країнах через низку специфічно корейських умов. І все-таки перший урок з імпічменту корейському президенту Но Му Хьону полягає в тому, що коли «сильний» парламент перехоплює ініціативу в «слабкого» глави держави, результат далеко не завжди, по-перше, виявляється очікуваним, а по-друге, веде до зміцнення норм демократичного правління.

Но Му Хьона — нинішнього президента Південної Кореї — минулого року як тільки не називали: «президент-непорозуміння», «випадковий» глава держави, навіть «віртуальний президент» (його передвиборна кампанія була найуспішнішою в Інтернеті). Якщо судити за лідерськими якостями, то він істотно програвав своїм попередникам, які ввійшли в історію країни як криваві диктатори або як реформатори. Но Му Хьон — біла ворона в середовищі пов’язаної тісними узами політичної номенклатури. Проте в нього була, безсумнівно, унікальна якість (і саме вона багато в чому визначила його перемогу в ході виборів у лютому 2003 року) — він народний президент, так би мовити «від сохи». Здійнявшись на політичний олімп своєї країни, син фермера, юрист, який поєднав навчання з роботою на будівництві, за перший рік свого президентства втратив практично всю свою харизму народника (його рейтинг популярності впав із 80% до 40%), проте, схоже, тепер набув своєрідного та дуже незвичного для лідера цієї країни ореола президента-мученика.

Він ще минулої осені відверто поскаржився співгромадянам, що його втомлюють турботи на посту глави держави, і вже в грудні 2003 року нібито мав намір провести загальнонаціональний референдум про довіру собі самому. Щоб народ Кореї вирішив, чи потрібний йому такий втомлений турботами президент ще на чотири роки, або краще вже піти зараз. Референдум так і не провели, і президент продовжував виконувати свої обов’язки аж до 11 березня нинішнього року.

Ясно, що політик, котрий продемонстрував слабкість, як правило, стає легкою здобиччю своїх політичних опонентів. Проте схоже, Му Хьон — це той рідкісний випадок, коли слабкість перетворюється на силу.

У перший тиждень свого президентства він був обвинувачений в одержанні незаконних субсидій від великих корейських фірм на проведення своєї виборчої кампанії. (До речі, практика таких підношень політикам від бізнесменів — справа цілком звичайна в сучасній Кореї, хоча Но Му Хьон обговорювати це питання публічно вважав поганим тоном, адже й так усі знають, що політики — хабарники, але від кого, кому й скільки — це вже інше питання.) Проте Но Му Хьон, не довго думаючи, зіграв ва-банк. Він оголосив, що хоча його довірені особи й брали гроші, але суми були принаймні в десять разів меншими від тих, що одержали, приміром, керівники найбільшої Великої національної партії — «Ханнара». Прокуратура країни розпочала розслідування хабарництва як у колах, близьких до президента (у грудні він втратив трьох помічників), так і стосовно босів ВНП. За останній рік деякі з них навіть відсиділи строки за гратами. Сам президент відбувся переляком, тому що особисто проти нього доказів не було. Проте на початку березня він знайшов у собі сили публічно попросити пробачення в корейського народу за нечесних своїх підручних і родичів. Він також згадав людей, які давали чи намагалися дати хабарі. Один із них — колишній директор Daewoo Construction and Engineering Co, — почувши слова президента, стрибнув із мосту в ріку Ханган. Його тіло шукають дотепер. Президента могли обвинуватити в доведенні до самогубства, проте на цій самій прес-конференції Но Му Хьон дав своїм політичним опонентам ще більш вагомий привід для нападок. Він дуже недвозначно висловився на підтримку однієї з партій — меншості в складі нинішнього корейського парламенту, яка, втім, підтримує нинішнього президента. Партія «Йоллін Урі» (що можна перекласти як «Наша нова партія») має 47 депутатських мандатів із 273. Проте «наші» в Кореї мають усі шанси перемогти на парламентських виборах, що відбудуться вже 15 квітня. І тут «президент-непорозуміння» вчинив цілком розумно, заявивши, що голоси виборців, віддані на парламентських виборах за «Йоллін Урі», (а їх підтримують майже 40% виборців), він розцінюватиме як вотум довіри власній персоні. А якщо вони переможуть на виборах, то Но Му Хьон навіть подумає над тим, чи не встати йому самому в стрункі лави цієї організації.

Ініціатори імпічменту кажуть, що саме ця заява і стала останньої краплею, що переповнила чашу терпіння. Представники Великої національної партії і Демократичної партії нового тисячоліття зажадали, щоб Но Му Хьон вибачився ще раз, але президент виявив незвичну твердість і відмовився. Тоді вони звернулися до Центрвиборчкому за роз’ясненням, чи порушив президент закон, втрутившись у хід передвиборної кампанії. Комісія визнала, що був порушений принцип нейтралітету глави держави, проте у висновку ЦВК немає слів, що глава держави порушив закон про вибори такою мірою, що це має спричинити санкції. Втім, цього висновку виявилося досить, щоб уже 9 березня на обговорення депутатів було винесене питання про імпічмент президента — вперше в історії Республіки Кореї.

Ось тут депутати з «Йоллін Урі» й виявили бійцівські якості. Вони заблокували трибуну президіуму парламенту й три доби вдень і вночі тримали у своїх руках крісло спікера. Адже за регламентом спікер Пак Кван Йон може оголосити відкриття сесії лише перебуваючи у своєму кріслі. (Це цінне правило варто було б узяти на замітку й нашим депутатам, щоб не голосувати стоячи в кутку залу.) Питання про імпічмент мали проголосувати 12 березня, і за законом необхідно, щоб його підтримала абсолютна більшість. Голосів депутатів ВНП і ДПНТ, а також «лібералів», які примкнули до них, вистачало з надлишком. Проте що ж робити з непокірливою меншістю, яка блокує зал? Спікер має право викликати поліцію для наведення порядку, проте спроба силового впливу переросла на бійку з використанням різних видів східних єдиноборств між самими депутатами, що тривала 20 хвилин і транслювалася в прямому ефірі. Завершилася бійка перемогою конституційної більшості, яка все-таки посадила в крісло спікера. Депутати, які програли, ретирувалися з залу, заявивши, що достроково складають із себе повноваження народних обранців. Тим часом у залі голосують... і 192 — за імпічмент Но Му Хьону, проти — лише 2.

Президент не здивувався цьому рішенню і лише побажав, щоб конфлікт вдалося залагодити миром. Водночас будинок парламенту спробував таранити на своїй машині прибічник Но Му Хьона з криком «я уб’ю вас усіх», трохи пізніше інший супротивник імпічменту підпалив себе біля стін парламенту. У минулі вихідні акції протесту переросли в масові дійства за участю десятків і сотень тисяч чоловік. Корейці проти імпічменту Но Му Хьону, тому що його організували політики, які в такий спосіб прагнуть підвищити свій власний рейтинг напередодні виборів. (Після корупційних скандалів ВНП має нині найнижчий рейтинг популярності.) За даними опитувань, 70% громадян країни підтримують «президента-мученика» й навіть вимагають його повернення. А він, як і раніше, живе у своєму «Блакитному домі», але втратив усі свої повноваження, як, до речі, і всі колишні турботи.

За конституцією Республіки Кореї, виконуючим обов’язки глави держави став прем’єр-міністр Ко Гон, досвідчений політик, який сказав, що своїм головним завданням бачить стабілізацію обстановки в країні. Він заборонив стихійні вуличні протести прибічників Но Му Хьона, вважаючи, що ними можуть скористатися сили, які взагалі не зацікавлені, щоб країна йшла шляхом нехай такої «недосконалої», та все-таки демократії, натякаючи, що ще нинішнє покоління корейців пам’ятає, як країною правили військові. Він також висловився за повернення до «нормальних» відносин між Сеулом і Вашингтоном, що охолонули після того, як Но Му Хьон почав загравати з Пхеньяном. До речі, північні корейці вже звинуватили США в тому, що це вони інсценували імпічмент у надії отримати чергового лояльного ставленика. Та це вже занадто... Швидше, Но Му Хьон виявився не те що слабким, а надто демократичним і почасти наївним президентом.

Що ж далі? Постанову парламенту про імпічмент із 18 березня розглядає Конституційний суд країни. У нього є 180 днів, щоб остаточно вирішити долю нинішнього президента. Прибічники Но Му Хьона сподіваються, що ключову роль у справі виправдання незаслужено покараного президента зіграють висновки центрвиборчкому, в яких не сказано прямо, що президент порушив закон. А коли так — імпічмент оголосили б без підстав. У противному випадку Но Му Хьон буде все-таки змушений піти у відставку.

Втім, навіть завершившись настільки безславно, його короткочасне правління, мабуть, зруйнує деякі усталені традиції функціонування корейської політичної системи, де хабарництво і кулуарні домовленості в середовищі правлячої еліти дотепер були більш вагомим механізмом прийняття державних рішень, ніж голос народу.