У п’ятницю на прес-конференції після оголошення висновку КС з цього питання суддя підкреслив, що «рішення КС не діє заднім числом».
П.Мартиненко звернув увагу на те, що, розглядаючи депутатське подання про неконституційність закону про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов і мов нацменшин, КС «зосередив увагу на аспектах правової невідповідності ухваленого закону». При цьому він підкреслив, що суд «не розглядав зміст самої хартії, не розглядав питання відповідності закону Конституції України за змістом».
Суддя підкреслив, що в даному випадку мова йде про мовну хартію, що «зачіпає особисті права громадян», нагадавши, що питання мови і прав національних меншин, прав людини «вирішуються виключно законами України».
У той же час, за словами П.Мартиненка, закон про ратифікацію хартії «не є законом України», оскільки він ухвалений з порушенням положень Конституції України про підписання й оприлюднення законопроекту.
П.Мартиненко нагадав, що Україна під час вступу в Раду Європи взяла на себе зобов’язання приєднатися до Європейської хартії.
Україна підписала хартію в травні 1996 року, а на початку 1997-го Президент України ініціював у Верховній Раді прийняття проекту закону про ратифікацію мовної хартії.
За словами П.Мартиненка, у даний час із 41 держави Ради Європи підписали хартію 21, а ратифікували тільки 9. З країн Центральної і Східної Європи хартію ратифікували лише Угорщина і Хорватія.