Коли повернеться Туск?

Нещодавній виступ голови Європейської ради Дональда Туска в українському парламенті став історичною подією з кількох причин.

Уперше офіційний представник ЄС з трибуни Верховної Ради виступив з настільки дружнім зверненням до українців. Туск вивів формулу, яка може стати ключовою в діалозі України з Європою аж до моменту вступу нашої країни в ЄС, - немає Європи без України. Уперше голова Європейської ради виступив з трибуни українського парламенту українською мовою.

Втім, чи стане цей виступ поворотним у польсько-українських відносинах, багато в чому залежатиме від подій найближчого часу в польській політиці. Як і Україна, Польща 2019 року вступає у виборчий марафон. Однак у наших сусідів він буде ще більш насиченим і щільним. Країна за півтора року переживе одразу три виборчі кампанії:

26 травня 2019 року - вибори до Європейського парламенту;

жовтень-листопад 2019-го - парламентські вибори;

травень 2020-го - президентські вибори.

Опозиція цей виборчий марафон сприймає як вирішальний для себе. Ще п'ять років урядування "Права і справедливості", вважають демократи, призведуть до такої концентрації влади в руках консерваторів, що потім посунути їх демократичним шляхом буде майже неможливо. Щось подібне сталося в Угорщині, і нині "угорський" сценарій є жахливим сном польської опозиції.

Крім того, чергова поразка призведе до вимушеної зміни поколінь у демократичному таборі, а це означатиме передчасну політичну пенсію для багатьох нинішніх лідерів опозиції. Тому налаштування демократів на наступні півтора року - більш ніж серйозне, і варіант поразки не розглядається, хоча реально вона цілком можлива.

Перше завдання, що стоїть перед демократами, - об'єднатися і піти на вибори спільним фронтом. Перша спроба такого об'єднання була напередодні минулорічних місцевих виборів. "Громадянська платформа" і їхні конкуренти-союзники з партії "Новочесна" утворили "Громадянську коаліцію", з якою пішли на місцеві вибори по всій країні. Об'єднання вийшло і успішним, і ні. З одного боку, 19 кандидатів від "Коаліції" стали мерами міст, де обирались. З іншого, якщо підсумувати результати виборів до сеймиків (аналоги обласних рад) у кожному воєводстві, виявиться, що по всій країні "Громадянська коаліція" набрала на 8% менше, ніж "Право і справедливість".

Перед виборами до Європейського парламенту коаліцію розширили - минулого тижня представники вісьмох польських демократичних партій підписали угоду про створення "Європейської коаліції", до складу якої крім "Громадянської платформи" і "Новочесної" увійшли Союз демократичних лівих сил, "Зелені", Польська селянська партія і ще три менші політичні сили.

Проте вибори до Європарламенту розглядатимуться як генеральна репетиція перед найважливішими виборами - парламентськими. Нагадаю, що Польща, як і Україна, є парламентсько-президентською республікою, і президент виконує переважно представницькі функції. Тому саме парламентські вибори матимуть ключове значення для політичного майбутнього Польщі в найближчі чотири роки. Адже навіть можлива перемога на президентських виборах у разі, якщо уряд залишиться в руках "ПіС", не матиме для демократів серйозного значення.

Неабияк може вплинути на перебіг передвиборної кампанії повернення в польську політику Дональда Туска. Ще на початку лютого в польських ЗМІ з'явилася інформація, що 4 червня - у тридцяту річницю перших вільних парламентських виборів, після яких комуністи втратили владу у Польщі, в Ґданську відбудеться презентація широкого надпартійного політичного руху, мета якого - усунути від влади "Право і справедливість". Сам Туск поки що не говорить відкрито про повернення, але не приховує своєї участі в польській політиці.

"Я не вдаватиму, що це не моя війна, що це не мої вибори, бо вони також і мої вибори. На мою думку, нової політичної партії Польщі не потрібно. На вибори має піти велика громадянська коаліція, яка урухомить енергію не лише політичних партій, а й також людей", - заявив Туск минулого тижня в інтерв'ю одному з польських телеканалів.

На думку багатьох польських політичних оглядачів, повернення Туска в польську політику багато в чому залежатиме від результатів виборів до Європарламенту, які він також сприйматиме передусім як генеральну репетицію перед парламентськими виборами. Каденція Туска як голови Європейської ради закінчується 30 листопада цього року - уже після парламентських виборів і за півроку до президентських у Польщі. Однак після виборів до Європарламенту замість більшості європейських чиновників прийдуть нові, і в такому разі дострокова відставка голови Європейської ради виглядатиме цілком прийнятною. Тож Туск може повернутися в польську політику вже влітку, напередодні парламентських виборів. Та піде він на такий крок, лише коли буде впевненим, що його участь допоможе усунути від влади "ПіС". У якій ролі Туск може повернутися в Польщу перед виборами? Напевне, він не повернеться як лідер "Громадянської платформи", адже нинішній голова партії Ґжеґож Схетина не має наміру покидати свій пост і, цілком імовірно, бачить себе майбутнім прем'єр-міністром. Внести черговий розкол у демократичний табір - точно погана стратегія повернення в Польщу. Натомість Туск може стати лідером того надпартійного руху, про який буде оголошено 4 червня. Об'єктивно, політиків із таким політичним досвідом і авторитетом у демократичному таборі більше немає, тому як надпартійного лідера з президентськими амбіціями на майбутнє Туска може прийняти більшість демократичних партій, які ввійдуть до цієї широкої коаліції.

Втім, це сценарій на випадок успіху на травневих виборах до Європарламенту. За невдалого результату цілком можливо, що 4 червня коаліцію однаково буде оголошено, і на урочистостях навіть буде присутній Дональд Туск - тільки не як лідер руху, а як усе ще голова Європейської ради. Це буде підтримка, але - з Брюсселя. Тоді Туск допрацює на посаді голови Європейської ради до кінця каденції, а далі, залежно від результату парламентських виборів, вирішить, чи братиме участь у виборах президента. Якщо уряд залишиться в руках "ПіС", Туска напевне не буде 2020 року серед кандидатів у президенти: президентство без реальної влади екс-прем'єрові не потрібне. У разі утворення коаліційного уряду демократичних сил (а, зважаючи на нинішні рейтинги, утворення однопартійного уряду з представників "Громадянської платформи" видається нереальним), Туск буде найбільш логічною і компромісною фігурою на виборах президента. Адже він давно має президентські амбіції - уперше Туск претендував на президентську посаду ще 2005 року, коли програв Леху Качинському.

Втім, у будь-якому разі, скоріш за все, не всі демократичні сили об'єднаються навколо "руху 4 червня". На початку лютого у Варшаві відбулася презентація нової партії - "Весна", лідером якої є колишній мер Слупська Роберт Бєдронь. Програму партії можна назвати радикально-ліберальною з великим елементом популізму, і напевне їй до снаги зібрати протестні голоси ліберальної частини суспільства. Зрештою, поява подібної "третьої" сили напередодні виборів стала вже традицією у Польщі: 2011 року це був соціал-демократичний "Рух Палікота" (до речі, з Бєдронєм у складі), 2015-го - популістська партія з правим ухилом "Кукіз'15". Тепер цю нішу, тільки з лівого флангу, займе "Весна". Серед програмних засад партії - легалізація одностатевих шлюбів, дозвіл на аборти, відмова від користування вугіллям в економіці країни через 15 років, безплатний доступ до Інтернету по всій країні тощо. Бєдронь розраховує взяти участь у виборах до Європарламенту, але в разі перемоги обіцяє відмовитися від мандата депутата Європарламенту заради участі у виборах до Сейму. Уже зараз соціологи дають "Весні" близько десяти відсотків на парламентських виборах, тому цілком вірогідно, що в новому парламенті саме партія Бєдроня матиме "золоту акцію", завдяки якій демократи зможуть сформувати уряд. Але, маючи такі рейтинги, Бєдроню, звісно, вигідніше окремо йти на вибори і постфактум вести переговори з коаліцією демократичних сил, ніж давати гарантії, підписуючи коаліційну угоду перед виборами.

Чим братиме "ПіС"? Технології дуже прості і відомі й українським виборцям: минулого тижня на з'їзді партії було представлено нову програму, серед пунктів якої є розширення виплат додаткових коштів молодим сім'ям при народженні дітей, податкові пільги для молодих людей і "тринадцята" пенсія - додаткові виплати пенсіонерам. Крім того, плюсом "Права і Справедливості" є їхня монолітність - конкурентами на "правому" фланзі політичного спектра є хіба що "Кукіз'15", чий пік популярності вже минув, або радикали, які більше одного-двох відсотків не візьмуть.

Опозиція ж говоритиме про демократію, об'єднану Європу та ліберальні цінності.

Котра з частин польського суспільства переможе цього разу - важко передбачити. Як і те, чи повернеться Дональд Туск у Верховну Раду України вже як президент Польщі. Та не це має турбувати українську дипломатію і політикум. Найдивніше, що українські політики і дипломати можуть робити в цій ситуації, - це вболівати за когось на польських виборах і, тим більше, висловлювати це публічно. Таку помилку деякі наші політики вже зробили під час президентських виборів у США, коли публічно підтримували Гілларі Клінтон.

Україна має навчитися сприймати своїх сусідів і партнерів об'єктивно, такими, якими вони є, і зрозуміти, що мистецтво дипломатії полягає не в тому, щоб зміцнювати стосунки лише з приязними до тебе політиками, а в тому, щоб робити друзів і з тих, хто не є апріорі проукраїнським. Лише тоді успіхи української дипломатії залежатимуть від самої України.