Коли біда не об'єднує

Пандемія коронавірусу примусила поглянути під іншим кутом зору на проблему територій, не контрольованих центральною владою. І якщо стосовно ОРДЛО, Криму, Абхазії та Південної Осетії ситуація зрозуміла (національне законодавство визнає ці території окупованими, і відповідальність за них несе Росія як країна-окупант), то невизнане Придністров'я опинилася в досить специфічній ситуації.

Спочатку Тирасполь і Кишинів демонстрували готовність співпрацювати у протидії епідемії. Тести на COVID-19 відправляли з ПМР на перевірку в молдовську столицю. Президент Молдови Ігор Додон заявив про готовність Кишинева надати повну підтримку Придністров'ю в боротьбі з пандемією. За його словами, молдовська влада допомагає відкрити в Тирасполі сертифіковану лабораторію з діагностики коронавірусу. Для вивчення досвіду в Кишиневі побували сім спеціалістів із Придністровського регіону.

Така позиція Кишинева зовні виглядає цілком логічною: у Придністров'ї живуть громадяни Молдови, регіон не має статусу окупованої території. Багато жителів Лівобережжя, коли не більшість, мають молдовське громадянство. До того ж І.Додон, швидше за все, не полишає надії на участь жителів Придністров'я з молдовськими паспортами у президентських виборах.

Однак період відносної злагоди закінчився досить швидко. Медичних працівників, які живуть на території невизнаної республіки, але працюють на правому березі, придністровська сторона поставила перед вибором: або вони продовжують працювати в Молдові й живуть там на період надзвичайного стану, або переходять на роботу в систему охорони здоров'я ПМР.

Придністров'я "закрилося" навіть трохи раніше, ніж парламент Молдови ухвалив рішення впровадити в країні надзвичайний стан. Причому якщо неконтрольований Кишиневом придністровський сегмент україно-молдовського кордону закрила Україна, то "кордон" між Молдовою і невизнаною Придністровською Молдавською Республікою закрила придністровська сторона. І це при тому що молдовська влада обмежень на пересування жителів Лівобережжя не впроваджувала.

Раніше деякі медики з придністровських районів, близьких до зони безпеки, звільнилися через низькі зарплати й перейшли працювати в молдовські клініки. Жити у Придністров'ї і працювати в Молдові - дуже поширена практика. Тепер же як самі медики, так і їхні пацієнти опинилися заручниками політики тираспольської адміністрації, що заблокувала пересування через "державний кордон" іноземцям, до яких зараховують і громадян Молдови.

Віцепрем'єрка з реінтеграції Молдови Крістіна Лєснік зажадала втручання ОБСЄ для забезпечення доступу лікарів у всі населені пункти зони безпеки в період епідемії. У відповідь представник тираспольської адміністрації заявив, що у зв'язку із впровадженням на території Придністров'я надзвичайного стану медикам, які працюють на правому березі, не може бути надана "можливість вільного перетинання кордону та вояжування з країни в країну". Формально, Тирасполь виправдовує свої дії тим, що медики контактують із інфікованими коронавірусом і можуть принести його у Придністров'я.

Нестача медичного персоналу - проблема обох берегів. Однак нині загроза виникла для жителів 80 населених пунктів у зоні безпеки, які контролюються не тільки Тирасполем, а й Кишиневом.

У результаті, Молдова закликала всіх учасників переговорного процесу з урегулювання придністровського конфлікту у форматі "5+2" провести термінове засідання.К.Лєснік обвинуватила тираспольську адміністрацію в несерйозному ставленні до пандемії та закликала негайно вирішити проблему доступу медперсоналу. 320 тисяч молдовських громадян, що живуть на лівому березі Дністра, мають медичну страховку, і самоізоляція, нав'язана придністровською стороною, обмежує їхній доступ до ліків, які компенсуються.

Відповідь придністровської сторони була цілком передбачуваною: в умовах карантину провести зустріч у форматі "5+2" неможливо. Крім того, на адресу молдовської влади посипалися обвинувачення в тому, що вона нібито блокує доставку в Придністров'я ліків та медичної техніки, включно із запасними частинами для апаратів штучної вентиляції легень.

Тирасполь критикує молдовську сторону й за те, що вона несвоєчасно вжила обмежувальних заходів із запобігання епідемії. Почасти це справедливо. Наприклад, незважаючи на очевидність загрози, влада Молдови не відмовилася від проведення довиборів у парламент в одному з мажоритарних округів, які відбулися за день до впровадження надзвичайного стану (переможцем став кандидат від партії соціалістів президента Додона).

Придністров'я розраховує самостійно впоратися з коронавірусом. На момент написання статті в регіоні було виявлено 164 інфікованих COVID-19, це кожен 12-й хворий у цілому по Молдові. Вісім людей померли. Населення на Лівобережжі значно менше, ніж на правому березі (близько 400 тисяч), контролювати їх простіше, але серед жителів високий відсоток людей похилого віку, які належать до групи ризику.

Прикметно, що на початку квітня Придністров'я провело навчання своїх збройних формувань з участю мотострілецьких підрозділів та артилерії. За їх задумом, умовний противник передовими загонами під виглядом навчань розв'язав бойові дії проти підрозділів придністровської "армії". На тлі пандемії і нової хвилі взаємних докорів захід скидається на очевидну демонстрацію.

Закриття "кордону" торкнулося жителів Придністров'я і в іншому аспекті. На території регіону не можна зняти гроші з міжнародних банківських карт. Раніше проблема вирішувалася просто: вирушали в село Варниця, яке межує з Бендерами й підконтрольне Молдові. Тепер же треба звернутися в Оперативний штаб і на гарячу лінію так званого Міністерства внутрішніх справ Придністров'я. Банкотур проходить як спецоперація: в автобусі присутній медик, усім видають маски й рукавички. Банкомат обробляють дезінфектором, і тільки після цього можна зняти гроші, використані рукавички утилізують, а руки щасливих власників готівки обробляють дезінфектором.

Утім, і в цій ситуації Тирасполь звинувачує Молдову.

Влітку минулого року в Придністров'я з'явилася можливість оплачувати покупки банківськими картами Visa і Mastercard. Їх брали до оплати в мережі супермаркетів і на заправних станціях холдингу "Шериф". Для випуску карт придністровський Агропромбанк, що входить до холдингу, співпрацював із російським банком "Уралсиб". Рахунок оплачувався у придністровських рублях, а гроші з міжнародної карти знімалися за курсом валют Агропромбанку. Але на початку 2020 року платіжні системи Visa і Mastercard заблокували можливість ними користуватися в Придністров'ї, оскільки термінали для прийому платежів у регіоні встановив російський банк. У Національному банку Молдови заявляють, що розрахунки з допомогою Visa і Mastercard на території Придністров'я можливі, якщо тільки вони проходитимуть через POS-термінали банків, ліцензованих у Молдові. Що, звісно ж, не дуже прийнятне для "незалежного" Придністров'я.

У цьому контексті, закономірне питання: якщо навіть загроза епідемії не примусила Тирасполь піти на спільні дії й відмовитися від курсу на незалежність від Молдови, чи доводиться розраховувати на прогрес у справі реінтеграції надалі? Україні ж молдовський досвід служить чудовою ілюстрацією того, чим може обернутися "придністровізація" війни в Донбасі, шлях до якої лежить через "мир за всяку ціну" і реінтеграцію з допомогою прямих переговорів із сепаратистами.