Киргизстан: кінець тюльпанового сезону

Революція пожирає своїх героїв. У Киргизстані це проявилося зі всією азіатською жорстокістю. Трагізм подій, що відбуваються в Бішкеку, важко описати: там революцію розстрілюють кулями. Масштаби цієї війни вже давно вийшли за рамки політичного протистояння і більше нагадують кримінальні розбірки.

За місяці, що минули з часу революції, киргизи напевно вже неодноразово переймалися запитанням: а чи стало жити краще, ніж при Аскарі Акаєві? Нашвидку проведені вибори президента, під час яких перемогу отримав Курманбек Бакієв, привели до влади людей, які виявилися неготовими дати народу реальні зміни. Усі старі болячки миттєво вилізли назовні — корупція, беззаконня, захоплення землі, переділ власності, силове усунення опонентів, розкол країни на північ і південь. Усе, з чим режим Акаєва хоч якось міг впоратися або принаймні ховав від людських очей, тепер стало нормою життя.

У Бішкеку кажуть, що країна впевнено рухається до нової революції, яка, можливо, за цієї ситуації буде кращою альтернативою громадянській війні. Проте є також незначна кількість людей, які вважають, що змусити нинішню владу оговтатися, звернути зі згубного шляху можна шляхом політичного діалогу й мирних акцій протесту. Опозиція починає оформлятися лише в ці дні. Однак влада не демонструє ніякого бажання вести цивілізований діалог з опонентами. Одних намагаються купити, іншим закривають рот кулею. Президент Бакієв уже якось заявив, що не буде таким слабаком, як Акаєв, і свою владу захищатиме з автоматом у руках.

«Розбірки» між лідерами киргизької революції перейшли «у гарячу» стадію в середині вересня. Втім, тертя між учасниками березневих подій спостерігалися ще в перші постреволюційні дні. Просто вони були приховані від чужих очей. Хоча вже тоді були й убивства, і замахи на помітних учасників «тюльпанової революції». Причому всі жертви належали до угруповань і кланів, опозиційних Бакієву.

Після виборів президента процес переділу власності, як державної, так і соратників колишнього лідера Акаєва, пішов набагато швидшими темпами, адже на кону були великі ринки й усе ще працюючі підприємства. Тепер справа дійшла до більш серйозного «бізнесу». Вбивство депутата парламенту Баямана Еркінбаєва свідчить, що влада втрутилася у сферу відносин між кримінальними угрупованнями. У Киргизстані багато хто пов’язував ім’я Еркінбаєва з наркоторгівлею, яка приносить непогані доходи. Водночас парламентер виявився одним із головних кредиторів революційних заходів у березні. Цікаво, що в день його загибелі в Інтернеті з’явився нібито передсмертний лист, де «бізнесмен» розповів про методи дії нової влади — здирство та вбивства, стравлювання кланів півночі та півдня країни.

Нинішнього тижня вибухнув інший скандал: у мас-медіа Бішкека оприлюднено інформацію про зв’язки президента Бакієва з російськими металургійними баронами — братами Чорними, які нібито дали на революцію 50 млн. дол., а нині намагаються отримати контроль над енергетичними підприємствами країни.

Киргизи вважають, що ці публікації — спланована акція з дискредитації їхнього президента. Експерти стверджують, що «передсмертне слово» Еркінбаєва написано не його стилем. Можливо, авторів цих публікацій слід шукати в Москві, серед людей з оточення Аскара Акаєва, котрий звідти продовжує стежити за ситуацією в себе на батьківщині й зовсім не бажає добра людям, які його скинули.

Президент Бакієв, проте, мовчить, не заперечуючи весь вилитий на нього бруд і звинувачення. Виступаючи в парламенті країни 22 вересня, він підтвердив, що знає про те, що криміналітет зрісся з владою, із правоохоронними органами. Він думає, що цю проблему за півроку усунути не можна. Проте обрані Бакієвим методи боротьби з корупцією зовсім не свідчать про те, що вони взагалі приведуть до подолання цього зла. Навпаки — корупція процвітає, лише отримувачі стали іншими.

Парламент країни поступово перетворюється на стан антипрезидентської опозиції. Депутати вже зажадали відставки міністрів-силовиків, а також керівників спецслужб, яких підозрюють як мінімум у попуску криміналітету, а особливо затяті навіть стверджують, що силовики й кримінал діють спільно. При цьому вони загрожують президенту імпічментом.

На тлі всіх цих скандальних-кримінальних подій розвивається інший політичний за своєю суттю процес. Відповідно до передвиборних домовленостей Курманбека Бакієва та Фелікса Кулова, останній має стати прем’єр-міністром країни з дуже великими повноваженнями. Другого вересня Бакієв вніс кандидатуру Кулова на розгляд парламенту, і той був затверджений. На думку президента, тепер Кулов має піклуватися про економіку країни й припинити політичні ігри. Проте коли Кулов у середині місяця спробував провести через парламент новий закон про уряд, який істотно збільшував повноваження прем’єра і передбачав передачу в його ведення службу фінансової поліції, залізничний транспорт і національну авіакомпанію, Бакієв несподівано наклав на закон вето і відправив на доопрацювання. Щоправда, наразі й Бакієв, і Кулов кажуть, що розколу в революційній команді немає, триває робочий процес.

Втім, багато хто в Киргизстані сьогодні бажав би бачити «залізного Фелікса» біля керма влади замість Бакієва. Маючи гарні стартові можливості, Кулов, проте, не кинув виклик главі держави, хоча той не в усьому виконує передвиборні домовленості з прем’єром. Отже, не виключено, що розвиток відносин усередині нової киргизької влади піде за українським сценарієм. Наразі ж народ тримається з останніх сил, щоб остаточно не зневіритися у своїх революціонерах. Таких «ідейних» стає дедалі менше. Більше тих, котрим страшно подумати про майбутнє своєї країни.