Кінець "Ісламської держави" віщує початок нових воєн

"Ісламська держава" втрачає контроль над основними центрами в Іраку й Сирії.

Минулого тижня бої розгорнулися біля іракських міст Фаллуджа й Мосул, а також у Сирії - біля кордону з Туреччиною і на підступах до міста Ракка, яке вважається однією зі столиць "всесвітнього халіфату". Бойовики ІД уже не здатні протистояти наступаючим на них загонам, яких на полі бою в Сирії підтримують понад 300 спецназівців зі США й Канади, а в Іраку - американська авіація. Втім, воєнна перемога над ІД не обіцяє швидкого миру. Терористична квазідержава після втрати значних територій трансформується в організацію, здатну й надалі здійснювати теракти і збройні вилазки, поширювати свої ідеї і відродитися знову в будь-якій частині мусульманського світу.

Місто Фаллуджа - столиця іракського опору. Навіть десантникам з елітної 82-ї повітряно-десантної дивізії США після закінчення війни в Іраку в 2003 р. було складно контролювати це місто. Американцям довелося штурмувати Фаллуджу двічі вже в 2004-му, щоб вибити кілька сотень партизанів, які міцно закріпилися в місті. Але ці заходи мали лише тимчасовий ефект і призвели до виникнення тут потужних збройних ісламістських угруповань. Їхній вплив тільки посилився після того, як американці звідти пішли.

Місцеві араби-суніти, які посідали панівне становище у владній структурі Іраку в часи режиму Саддама Хусейна, опинилися в ролі упослідженої меншини після того, як армія США окупувала країну, а в Багдаді почали домінувати шиїти. У міру створення ІД там виявилося багато колишніх прибічників іракського диктатора - співробітники силових відомств Іраку, члени іракської політичної партії "Баас".

Жителі Фаллуджі підтримали протести "арабської весни", вимагаючи рівноправності й демократизації встановленого за підтримки США режиму в Багдаді при Нурі аль-Малікі. Саме тут іракська влада на початку 2013 р. уперше застосувала зброю проти демонстрантів.

4 січня 2014 р. уряд Іраку втратив контроль над цим містом, і невдовзі саме Фаллуджа стала першим великим центром, що перейшов під контроль бойовиків "Ісламської держави".

22 травня цього року, після кількох місяців активної підготовки і повного оточення міста, армія Іраку почала штурм Фаллуджі, в якій, за деякими оцінками, обороняється більш як тисяча бойовиків ІД. Минулої суботи вони почали контратаку в південному напрямку від міста, але були відбиті після безперервного чотиригодинного бою. Бойовики добре зміцнили міські квартали і на ключових напрямках використовують мирне населення як живий щит. На момент написання статті передові загони іракських військ вели бої в центральних районах міста, хоча в середу ввечері іракська влада віддала наказ військам знизити інтенсивність наступу, оскільки в місті залишаються близько 50 тисяч мирних жителів, в основному люди похилого віку, жінки й діти. Відтак говорити про те, що урядовим військам швидко вдасться взяти місто під свій контроль, не доводиться.

За останнім даними, бойовики ІД переходять до тактики партизанської війни й раптових атак мобільних загонів на слабко укріплені селища, об'єкти інфраструктури й опорні пункти урядових військ. Це на додачу до вилазок терористів-смертників, які продовжують підривати себе на ринках, у кафе й інших багатолюдних місцях у Багдаді. У середині травня кілька таких вибухів в іракській столиці забрали життя більш як 100 людей, і влада лише очікує збільшення атак у міру того, як території під контролем "Ісламської держави" скорочуватимуться.

Головна мета бойовиків - підлити оливи у вогонь протистояння сунітів і шиїтів в Іраку. Але крім цього ставиться завдання послабити вплив нинішнього іракського уряду прем'єр-міністра Хайдера аль-Абаді й зірвати його намір об'єднати країну, посварити його з союзниками, які виступають сьогодні єдиним фронтом проти ІД. Ідеться про збройні загони курдів, а також переважно шиїтські загони "Народної мобілізації" - Аль-Хашд аль-Шаабі, які оформилися й зміцніли в боях проти "Ісламської держави".

Особливістю цієї народної армії, фактично ополчення, є те, що в ній об'єдналися розрізнені загони, які раніше вели боротьбу проти армії США. Ополчення перебуває під сильним ідеологічним впливом Тегерана, а також фінансується і забезпечується зброєю з сусіднього Ірану, його інструктори - спецназівці з Корпусу стражів ісламської революції.

На велике невдоволення США, частина важкого озброєння, раніше переданого американцями іракській урядовій армії, зрештою також опинилася в руках проіранських ополченців. Уряд Іраку не бачить у цьому проблеми, ополчення контролює міноборони Іраку, і, крім того, сам прем'єр аль-Абаді 7 квітня 2015 р. оголосив, що є командувачем цих загонів. У січні нинішнього року він санкціонував набір до Народного ополчення також сунітів, щоб зміцнити загальнонаціональний і всенародний імідж цих сил. Також слід особливо зазначити, що чисельність бійців Народного ополчення (різні джерела оперують цифрами від 300 до 100 тис. людей) значно перевершує кількість солдатів регулярної армії Іраку (нині близько 50 тис.), яку створювали, озброювали й навчали інструктори зі США. Але в 2014 р. ці солдати втекли з поля бою перед наступом загонів "Ісламської держави", а потім частина з них приєдналася до ополченців. Ось чому сьогодні в боях проти ІД ополченці беруть безпосередню участь поряд із регулярною армією. Їхня підтримка при штурмі Фаллуджі й Мосула розглядається як один з ключових факторів для звільнення цих міст.

Але спостерігачів у США не надто тішить такий розвиток подій. Американські військові прямо заявляють, що вони рекомендували іракському уряду почати наступ на Масул раніше, ніж на Фаллуджу. Багдад їх не послухався. Американці підозрюють, що після ймовірної перемоги над "Ісламською державою" Ірак продовжить дрейф у бік Ірану, і Вашингтон втратить останні інструменти політичного впливу в країні. У певному сенсі Іран робить для Іраку фактично те саме, що Росія - для Сирії. Це не може не турбувати Вашингтон, який не бажає зближення Багдада і Тегерана. Очевидно, що після розгрому "Ісламської держави" Сполучені Штати можуть використовувати різні фактори для тиску на уряд у Багдаді: один з них - звинувачення шиїтських ополченців у надмірній жорстокості стосовно іракців-сунітів.

Один з проектів, які мусуються у Вашингтоні (щоправда, поки що не офіційно, а на рівні лобістських груп у таборі демократів, з перспективою бути оформленим в ініціативу Гілларі Клінтон) - запропонувати Іраку "федералізацію", за якої провінції, населені сунітами, отримали б автономію, подібно до тієї, яку мають курди на півночі країни. Уряд Іраку поки що такий варіант категорично відкидає, але й нічого не пропонує як альтернативу.

Бої за Фаллуджу мають дуже велике значення. Ця вирішальна битва з "Ісламською державою" одночасно стає випробуванням для уряду в Багдаді, а також дає шанс вивести країну на іншу траєкторію, ніж продовження громадянської війни. Воєнна перемога тут має супроводжуватися ефективними заходами політичного, а також соціального й релігійного характеру, щоб завоювати серця і душі місцевого сунітського населення. Більшість його не є затятим прибічником "Ісламської держави", однак два роки життя в повній ізоляції від Багдада, до якого всього година їзди на машині, зробили жителів Фаллуджі як мінімум індиферентними до того, що робить уряд країни. Зараз випадає шанс, можливо унікальний, щоб щось поміняти. А якщо ні, то все піде за вже давно випробуваним сценарієм: Фаллуджа знову перетвориться на вогнище опору й головний біль для центрального уряду. І неясно, хто наступний використає цю "точку входу" для підриву єдності й руйнування Іраку.

Отже, воєнна перемога над "Ісламською державою" поки що не означає припинення громадянської війни в Іраку. І очевидно також, що, зазнавши поразки у війні, ІД не зникне як терористична організація і навіть не перестане існувати як проект квазідержави. Він випробуваний на практиці і може відродитися знову.

Минулого тижня в західну й арабську пресу просочилися уривки з поки ще не опублікованої доповіді для Радбезу ООН, у якій вказується, що ІД диверсифікує свою активність і займається пошуком нових джерел фінансування.

У доповіді ООН визнано, що Сирія й Ірак більше не можуть вважатися головними оплотами ІД, а тому організація, найімовірніше, перемкне свою основну активність на Лівію, де вона досі ще отримує доходи від незаконного продажу нафти і саме з цих продажів досі має можливість фінансувати своїх бойовиків в інших країнах. Бойовики "Ісламської держави" контролюють близько 100–150 км лівійського узбережжя Середземного моря на схід і захід від міста Сирт і роблять спроби розширити підконтрольну територію. Втім, безуспішно. За останнім даними, нещодавно сформований за підтримки ООН лівійський уряд національної єдності намагається об'єднати різні племінні загони й "міліцію", щоб організувати скоординований наступ на Сирт. Поки що локальні бої точаться за основні магістралі, що ведуть до цього міста. При цьому ІД має в Лівії лише 5 тисяч активних "багнетів". Але ця армія може різко збільшитися в разі, якщо сюди почнуть прибувати залишки розгромлених у Сирії й Іраку загонів.

В операціях у Лівії також бере участь незначна кількість британських, французьких і американських солдатів, які здебільшого координують авіаудари. У європейській пресі діяльність військових у Лівії не особливо афішується. Однак деякі європейські ЗМІ навіть припускають, що країни НАТО готують велику наземну операцію, щоб підтримати зусилля місцевих загонів для взяття Сирта. В Європі вважають, що висадка військ у Лівії також розв'яже проблему нелегального трафіка біженців у Європу, який тепер іде також і з узбережжя Середземного моря, підконтрольного ІД.