Підтримати
Американське суспільство не подолало надзвичайної поляризації та глибокої кризи, але своїм вибором задало доволі обнадійливу траєкторію у контексті прийдешніх президентських виборів.
Ймовірно, країну очікує зміна поколінь на найвищих політичних щаблях. Президент, чия каденція перейшла екватор, у Білому домі та хиткі більшості в Сенаті й Палаті представників створюють сприятливі умови для того, щоб себе проявили політики поза столичним округом. Український фактор використовуватиметься в політичній боротьбі, але загалом не слід очікувати кардинального погіршення рівня підтримки.
Референдум щодо ресентименту однієї людини
«Якщо вони виграють, я маю отримати всі заслуги, а якщо програють — мене взагалі не слід звинувачувати», — заявив у переддень проміжних виборів Дональд Трамп. Хоча номіновані ним кандидати набрали непогані результати, в низці ключових перегонів вони програли. Карі Лейк, найзатятіша прибічниця Трампа і його культу «Велика брехня» (заперечення перемоги Джо Байдена на виборах два роки тому), не посіла губернаторського крісла в Аризоні. До її поразки доклала зусиль Ліз Чейні, яка, своєю чергою, поплатилася місцем у Конгресі від Вайомінгу за критику Трампа, тож стала символом боротьби традиційного консерватизму з трампістами.
«Я сподіваюся на номінацію Трампа, бо я думаю, що його найлегше перемогти», — заявив колишній губернатор Вермонту демократ Говард Дін. І він має рацію. Ніхто не сумнівався, що Трамп висуне свою кандидатуру будь-що, але, на тлі усвідомлення проблемності його переобрання та перетворення з локомотива на тягар, серед республіканців зростатимуть вагання стосовно доцільності ставок на нього.
Згідно з опитуванням Університету Квінніпіак, Дональд Трамп програє не дуже популярному Джо Байдену за обома показниками — позитивного й негативного ставлення (37–54 проти 38–52). Хоча, згідно з опитуванням Дослідження Едісона, три чверті республіканців позитивно ставляться до ідеї висунення Трампа, дві третини незалежних і 90% демократів — негативно. З демократами все зрозуміло, а ось голоси незалежних цьогоріч зіграли лихий жарт із республіканцями і можуть повторити це й на президентських виборах.
Трампу кортіло оголосити свій похід на Білий дім на тлі «червоної хвилі», що поглинула Капітолій, звісно — в політичному сенсі, а не як 6 січня 2020 року. Але приголомшливої перемоги в Конгресі та на різних рівнях у штатах не сталося, не в останню чергу завдяки побудові кампанії як своєрідного референдуму щодо образ і нездійснених мрій самого Трампа. І це попри те, що досі лише тричі в сучасній історії «президентську» партію в першу каденцію не спіткала болісна поразка. На відміну від виборів 1934-го (Велика депресія), 1998-го (імпічмент Білу Клінтону) та 2002 року (після терактів 11 вересня), цьогорічні відбувалися на тлі не дуже сприятливих економічних умов, енергетичної кризи та низького рівня підтримки чинного президента.
Із-поміж причин, чому Дональд Трамп першим зірвався в передвиборний марафон, окрім, звісно, очікуваного тріумфу на проміжних виборах, слід виокремити дві. По-перше, за 45-м президентом тягнеться шлейф проблем — судові позови та конгресові й урядові розслідування щодо секретних документів, виявлених у його маєтку Мар-а-Лаго, ймовірного шахрайства компаній сім’ї Трамп, його причетності до захоплення натовпом Капітолію і навіть зґвалтування 27 років тому. Відтепер у нього є формальна підстава звинувачувати опонентів у політичних переслідуваннях. По-друге, він хотів одразу «помітити» територію, відохотивши будь-яких конкурентів, а вони, як і попит на них, є.
Привабливі альтернативи
«Нам сказали, що ми втомимося перемагати. Але я втомився програвати», — заявив колишній держсекретар та директор ЦРУ Майк Помпео, який не лише побив горщики зі своїм колишнім босом, а й планує «всипати» йому, борючись за номінацію.
Інша дипломатка — колишня постійна представниця США в ООН (членкиня уряду за посадою) Ніккі Гейлі, сумістить різдвяні свята з думками про можливе висунення своєї кандидатури. Жінка з індуським корінням та республіканськими поглядами — цілком логічний кандидат для партії, котрій необхідно запропонувати виборцям більш інклюзивне обличчя.
«Яку б роль я і моя сім'я не відігравали в Республіканській партії, чи то як кандидат, чи просто як частина справи, думаю, що в нас буде кращий вибір... ніж мій колишній напарник», — заявив колишній віцепрезидент Майк Пенс, який запам’ятався не лише недільними біблейськими читаннями в Білому домі, а й справжнім громадянським вчинком — відмовою Трапу в узурпації влади через невизнання результатів виборів.
Називають імена й інших імовірних конкурентів. Найточніший показник їхньої небезпеки — це публічні нападки Трампа і спотворення ним прізвищ. Один із найбільш обговорюваних — «ДеСвятенницький». Чотири роки тому Рон ДеСантіс потрапив у губернаторське крісло завдяки підтримці Дональда Трампа. Втім, він спромігся заслужити довіру виборців обох політичних таборів, перетягнувши на свій бік частину іспаномовної громади. Про стрімку політичну еволюцію промовисто свідчить розрив у 20% на цих виборах, порівняно з мізерним на попередніх (0,4%).
Політичний параліч, зумовлений «розділеним» урядом у Вашингтоні, відкриває додаткові можливості губернаторові Флориди. Розвиток успіхів у власній вотчині видаватиметься виборцям привабливішим, ніж риторичні вправи сенаторів і спалахи войовничості Дональда Трампа. Адже, на відміну від Кевіна МакКарті, який вимушений буде догоджати радикальній трампістській меншості, аби посісти і втриматись у кріслі спікера Палати представників, Рон ДеСантіс може обрати більш зважену лінію, щоб довести свою здатність знаходити спільний знаменник з носіями протилежних політичних поглядів.
🚨 BREAKING 🚨 Republicans have officially flipped the People's House! Americans are ready for a new direction, and House Republicans are ready to deliver. pic.twitter.com/JIRrLEhKQe
— Kevin McCarthy (@GOPLeader) November 17, 2022
До речі, Кевін МакКарті принаджує Пола Госара та Мета Гетца, обіцяє «тепле місце» конгресвумен Марджорі Грін, яку демократи витурили з бюджетного комітету і комітету освіти та праці за неприйнятні висловлювання. Утрьох вони голосували проти надання допомоги Україні, а ідея геть позбавити нашу країну підтримки — нав’язлива для Марджорі.
Говорячи про губернатора Флориди, професорка політології Університету Південна Флорида Сюзан МакМанус упевнена, що і він, і законодавчий орган штату обережно ставитимуться до соціальних питань, які поляризують суспільство, зосередившись на більш виграшних — економіці, освіті та навколишньому середовищі.
«Він — Трамп з розумом», — шепочуться серед помічників ДеСантіса, що вочевидь зводить Трампа з розуму. Але ж це завжди благородна мета, зазначає дописувач журналу The Atlantic Марк Лейбович. «Він сповнений MAGA (слоган Трампа — «Зробимо Америку великою знов») без зайвого драматизму. Він тероризує всі правильні цілі, тоді як Трамп продовжує вибухати новими та креативними способами», — підсумовує Марк Лейбович.
Рон ДеСантіс має ще одну перевагу — молодість, адже він може вселитися за адресою 1600 Пенсильванія авеню у віці 46 років та гіпотетично відпрацювати дві каденції, тоді як Дональду Трампу виповниться 78 років, і це може бути лише єдиний термін, якщо він не забажає успішніше повторити захоплення Капітолію 6 січня 2020 року.
Ще зарано прогнозувати можливе ставлення ДеСантіса до України, але є важлива й помітна нотка. Недавно губернатор критично висловився стосовно придушення китайськими комуністами протестів у країні, підбадьоривши волелюбних протестувальників. Ба більше, 9 травня, у день, коли президент Байден підписав закон про ленд-ліз, губернатор ДеСантіс підписав законодавчий акт вшанування 7 листопада (прихід більшовиків до влади в Росії) жертв комунізму та проведення в навчальних закладах штату щорічних уроків, присвячених цьому.
Підтримка України
Завдяки американській допомозі за каденції Байдена, яка, з останнім запитом, може сягнути 105,5 млрд дол., ми зберегли багато життів і свою незалежність. Але задля об’єктивності слід згадати, що після пацифістської адміністрації Обами, котра залишила 5-го президента захищати Україну «простирадлами», саме адміністрація Трампа почала постачати оборонну зброю Україні. Це стало результатом двопартійної підтримки в обох палатах Конгресу та роботи таких професіоналів як міністр оборони Джеймс Меттіс, радники з питань національної безпеки Герберт МакМастер та Джон Болтон. Завдяки ймовірному кандидатові у 2024 році, ми маємо Декларацію Помпео щодо невизнання Сполученими Штатами незаконної анексії Криму. Навіть певна ерозія такої підтримки, обумовлена передусім виключно внутрішньополітичною боротьбою, не здатна звести нанівець прагматичну політику республіканської та демократичної адміністрацій.
Хитка більшість республіканців у Палаті представників та потрапляння туди майже всіх, хто голосував проти допомоги Україні, становить певні проблеми, але навряд чи слід драматизувати з цього приводу. І ось із яких міркувань.
По-перше, зустрічаючись із лідерами обох партій, президент Джо Байден визначив підтримку Україні та боротьбу з COVID-19 своїми найбільшими конгресовими пріоритетами перед початком наступного скликання в січні 2023 року. Адміністрація Байдена надіслала Конгресу запит на 37,7 млрд дол. для України у 2023 році. Отже, демократична більшість має більше простору для маневру. Необхідність ухвалення оборонного бюджету країни дає важіль впливу на республіканців, адже їм доведеться шукати компроміс щодо незручних запитань, аби не виглядати тими, хто шкодить безпеці власної країни.
По-друге, конгресмен Майкл Тернер, який, імовірно, курируватиме допомогу Україні в Палаті представників, заявив, що немає потреби поспіхом голосувати за великий пакет допомоги, адже республіканці даватимуть Україні все потрібне. Вони виступають проти великих пакетів, де, крім допомоги Україні, закладені інші витрати. За його словами, українці мають отримати все необхідне, включно із системами протиповітряної оборони. «Ми ніколи не бачили, починаючи з Боснії, такого рівня абсолютного вбивчого бандитизму проти невинних мирних жителів. Настав час усім демократіям і всім окремим країнам, які мають моральний компас, спільно виступити проти такого типу жорстокості», — сказав він, критикуючи небажання Ізраїлю надавати безпекову допомогу Києву.
Звісно, в Палаті представників лунатимуть гучні голоси трампістів-противників допомоги Україні, але їх меншість, і навряд чи українське питання переважатиме інші, котрі потребують компромісів. Однозначно, слід очікувати встановлення певних механізмів конгресового нагляду за наданням та використанням допомоги. Взагалі, Палата представників буде заклопотана різноманітними розслідуваннями, і в контексті боротьби з Джо Байденом Україну, на жаль, згадуватимуть неодноразово.
Однак результати проміжних виборів для нас обнадійливі, адже не відбулось остаточного поглинання Великої партії молодими й не дуже популістами, які хитаються між критикою недостатньої підтримки України — та її повним припиненням. Зростає ймовірність того, що за сімсот днів до виборів шкала республіканських симпатій вимірюватиметься у старих добрих рейганах, а не в мінливих трампах.
Більше статей Олександра Хари читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google