Кавказькі канонади

Тбілісі все ж наважився силовими засобами спробувати вирішити проблему Південної Осетії. У п’ятницю вранці грузинські війська ввійшли до Цхінвалі, зайнявши до цього більшу частину території невизнаної республіки. На момент здачі статті ще не було відомо, чи вдалася грузинам їхня операція з відновлення повного контролю центрального уряду над бунтівною територією. Поки, за інформацією, що надходить, бої точаться в самому місті, і близько 600 грузинських військових вже зайняли ряд районів Цхінвалі.

У цій ситуації влада Південної Осетії звернулася до керівництва Росії з закликом надіслати допомогу. Саме від Росії, яка патронує сепаратистські режими в Абхазії та Південній Осетії, багато в чому залежить подальший розвиток ситуації. Поки що російські миротворці не втручаються в конфлікт, хоча серед них уже є втрати. Водночас російський прем’єр-міністр Володимир Путін заявив, що «агресивні дії Грузії» щодо Південної Осетії матимуть відповідну реакцію. Примітно, що в п’ятницю вранці, за повідомленням МВС Грузії, три російські літаки порушили грузинський повітряний простір. Один з них скинув дві бомби на територію, що прилягає до поліцейської дільниці міста Карелі.

На Північному Кавказі вже почався набір «добровольців» для відправки в Південну Осетію. Про те, що донські «козаки не можуть залишитися байдужими до долі братньої республіки», заявив їхній отаман Микола Сапєлкін. Одно­часно абхазькі збройні підрозділи вирушили до кордону з Грузією.

Що ж до світового співтовариства, то воно, зокрема й Україна, закликає конфліктуючі сторони відвести війська й сісти за стіл переговорів. Показово, що Вашингтон вдається до досить м’якого тону в оцінці ситуації в зоні грузино-осетинського конфлікту. Рада Безпеки ООН, яка зібралася на термінове засідання, так і не змогла ухвалити узгоджене рішення стосовно того, що відбувається навколо Південної Осетії...

Нинішня криза розгорілася тиждень тому, коли було підірвано автомобіль із грузинськими поліцейськими неподалік Цхінвалі, внаслідок чого п’ятеро людей дістали важкі поранення. Після цього інциденту в ніч із першого на друге серпня почалася жорстока стрілянина, під час якої грузини й осетини використовували автоматичну зброю, гранатомети, міномети, гармати важкої артилерії. Активну участь в обстрілі брали й снайпери. У результаті загинуло шестеро, сімнадцятьох поранено. У наступні дні було зафіксовано ще кілька масштабних перестрілок: грузини й осетини з артилерії або снайперської зброї обстрілювали територію одне одного — села, поліцейські блокпости, позиції солдатів.

Протягом тижня кожна зі сторін конфлікту обвинувачувала іншу в загостренні ситуації. Грузини, за словами представника міністерства оборони Грузії, були змушені відкрити вогонь у відповідь на обстріл південноосетинськими військовими угрупованнями. Цхінвалі ж стверджував протилежне, звинувачуючи саме Тбілісі в розв’язуванні бойових дій. При цьому грузини висловлювали підозру, що безпосередню участь у стрілянині брали й російські миротворці.

А от осетини вирішили обвинуватити Україну і Сполучені Штати в постачанні Грузії зброї: за словами президента невизнаної республіки Едуарда Кокойти, саме Київ і Вашингтон передали Тбілісі снайперські гвинтівки, які грузинська армія використовувала під час стрілянини. Проте пан Кокойти так і не пояснив, що в діях українців і американців є протизаконним. Адже військово-технічне співробітництво України і Грузії, що триває вже понад півтора десятка років, відбувається в рамках міжнародного права.

Після початку загострення ситуації в зоні грузино-осетинського конфлікту з Цхінвалі евакуювали багато жінок і дітей: за даними російської сторони, у перші дні перестрілок невизнану республіку покинуло близько двох із половиною тисяч людей. Крім того, столиця Південної Осетії почала отримувати тільки 25% потрібної кількості води. Південноосетинська влада заявляє, що це Грузія обмежила її подачу. Тим часом Тбілісі стверджує, що Цхінвалі перекрив подачу води в грузинські села.

Але в Тбілісі також стверджували, що не планують розпочинати військові дії. І хоча в грузинській столиці протягом усього останнього тижня й заявляли, що не можна залишати владу «кримінальним режимам», там, однак, лунали заклики за столом переговорів обговорити питання врегулювання конфлікту, а також формат миротворчої місії.

У самому Цхінвалі не відмовлялися від переговорів. Але пропонували це зробити в рамках Змішаної контрольної комісії з урегулювання грузино-осетинського конфлікту, до складу якої входять співголови з Росії, Грузії, Південної й Північної Осетії.

У Тбілісі ж, пам’ятаючи про те, що останнім часом у рамках Змішаної комісії ніяк не вдавалося зустрітися представникам сторін, цей формат називали неефективним. І пропонували Цхінвалі за посередництва Росії почати прямі переговори, вилучивши з них Північну Осетію. Проте влада невизнаної республіки відмовляється від такого варіанта. Минулого четверга грузини та осетини мали зустрітися в Цхінвалі й обговорити шлях виходу з кризи. Але через незгоду щодо формату переговорів зустріч так і не відбулася...

При тому, що ситуація в регіоні була вкрай напруженою, експерти сумнівалися, що дійде до відкритої збройної сутички, тим більше що в четвер Михайло Саакашвілі, закликавши до миру, віддав наказ підрозділам грузинської армії не відкривати вогонь. Схоже, що, попри власні заяви, до останнього не вірила в силовий варіант і влада невизнаної республіки.

Але в ніч із четверга на п’ятницю ситуація кардинально змінилася: несподівано для багатьох Михайло Саакашвілі оголосив у Грузії загальну мобілізацію, й Тбілісі почав операцію із наведення в Цхінвальському регіоні конституційного порядку. Грузинські чиновники пояснювали своє рішення тим, що потрібно покінчити з кримінальним режимом у Південній Осетії. Крім того, за словами держміністра з питань реінте­грації Темура Якобашвілі, керівництво Грузії було змушене вжити адекватних заходів для захисту мирного населення, оскільки «протягом останніх годин сепаратисти здійснювали збройні напади на мирне населення сіл регіону й миротворців, що спричинило граничну ескалацію обстановки».

Поки що важко прогнозувати подальший розвиток ситуації. Але вже очевидно, що вирішення південноосетинської проблеми додасть популярності Михайлові Саакашвілі в себе в країні. Адже відновлення суверенітету Тбілісі над територією Південної Осетії і Абхазії було однією з його передвиборних обіцянок.

Проте в силовому вирішенні грузино-осетинського конфлікту для Саакашвілі та його команди криється низка загроз. Насамперед загроза поразки. А такий результат матиме серйозні внутрішньо- й зовнішньополітичні наслідки для грузинського президента. Крім того, як показує досвід, вирішення подібних конфліктів силовим шляхом рідко буває безкровним. Та чи зуміє Тбілісі домогтися свого малою кров’ю? Для грузинів це вкрай важливо: кількість загиблих, насамперед серед мирних жителів, багато в чому визначить і ставлення до грузинської влади південних осетинів, і ставлення до ситуації світового співтовариства. Адже вони не вітають застосування сили в розв’язанні конфліктів. Що, власне кажучи, й показала перша реакція ряду країн і міжнародних організацій. Тому для Саакашвілі важливо заручитися дипломатичною підтримкою своїх дій. Якщо, звичайно, він вже не зробив цього раніше...

У ситуації, що склалася, не можна виключати й таке: існує велика ймовірність, що конфлікт може вийти за рамки протистояння Тбілісі й Цхінвалі. В Абхазії, наприклад, дуже уважно спостерігають за тим, що відбувалося останніми днями на півночі Грузії. В Сухумі добре розуміють, що в разі вдалого розв’язання грузинським урядом проблеми з Південною Осетією нас­тупною на черзі буде Абхазія. Та головне — яку позицію в подальшому займе Росія. Спікер Ради Федерації Сергій Миронов уже заявив, що після військової агресії Грузії щодо Південної Осетії є привід розглянути звернення парламенту Південної Осетії про статус цієї невизнаної республіки.

Слід пам’ятати, що Москва традиційно розглядає невизнані республіки як засіб для посилення свого впливу в регіоні й тиску на Грузію. Приводом же для постійного втручання в проблеми Тбілісі з сепаратистськими режимами є те, що багато жителів Південної Осетії й Абхазії — це громадяни Російської Федерації. До того ж, збереження статус-кво Південної Осетії й Абхазії є одним з елементів російської зовнішньої політики, покликаної перешкодити членству Грузії в Північноатлантичному альянсі й залишити цю країну в зоні впливу Росії. Тому вже сьогодні для Тбілісі важливо запропонувати жителям Південної Осетії програму, реалізація якої дозволила б центральному урядові здобути підтримку місцевого населення.

Та чи піде Кремль на відкриту збройну сутичку з Грузією заради «захисту російських громадян»? Чи все обмежиться неофіційною підтримкою «добровольців», котрі воюють на боці Південної Осетії, й жорсткою позицією на світовій арені? Відповіді, які дасть Кремль уже найближчими днями, визначать подальшу конфігурацію сил у Південнокавказькому регіоні. Так само, як і те, чи вдасться зберегти мир на Кавказі.