Єврокомісія проти Польщі

Нинішній липень ознаменувався черговим загостренням конфлікту у відносинах Брюсселя і Варшави. 14 липня Суд Європейського Союзу зобов'язав Польщу негайно призупинити діяльність Дисциплінарної палати Верховного суду, неупередженість та незалежність якої, на думку чиновників ЄС, не гарантовані. Вже наступного дня Єврокомісія розпочала процес притягнення Угорщини і Польщі до відповідальності за начебто утиски спільноти ЛГБТ+.

Усе це є частиною тривалого конфлікту уряду «Права і справедливості» з офіційним Брюсселем, який розпочався з судової реформи в Польщі й загалом триває вже понад п'ять років.

Проблема верховенства права

Дисциплінарну палату Верховного суду Польщі було створено 2018 року. Вона становила частину глобальної реформи судочинства, яку впровадив уряд «Права і справедливості». До її повноважень належать дисциплінарні справи, що стосуються суддів Верховного суду, адвокатів, суддів військових та загальних судів, прокурорів, трудового законодавства і справ із соціального забезпечення суддів Верховного суду, звільнення суддів Верховного суду тощо.

Власне, можливість розгляду дисциплінарних справ щодо суддів Верховного суду, а також щодо їх звільнення (виходу на пенсію), на думку чиновників ЄС, може загрожувати незалежності суддівської гілки влади в Польщі. Ще в грудні 2019 — січні 2020-го, Суд ЄС виніс вирок, в якому зазначив, що Дисциплінарна палата не може вважатися судом в значенні ані польського, ані загальноєвропейського законодавства, через обставини її створення, обсяг повноважень, склад, а також участь у його формуванні Державної ради судочинства.

Річ у тому, що ще 2017 року ЄС і польська опозиція мали претензії до реформи Державної ради судочинства, наглядового органу, який впливає на призначення та звільнення суддів. Більше того, у 2019 році сам Верховний суд Польщі визнав, що Державна рада судочинства не відповідає вимогам незалежності. Тому, відповідно, призначення суддів Дисциплінарної палати Державною радою судочинства безпосередньо впливає на судову систему Польщі.

Зважаючи на це, в березні 2021 року Єврокомісія звернулася до Суду ЄС із проханням впровадити тимчасові заходи, котрі обмежували б, зокрема, діяльність Дисциплінарної палати Верховного суду Польщі. 14 липня Суд ЄС схвалив рішення, яким зобов'язав Польщу негайно призупинити діяльність цього органу.

Однак Польща відмовилася виконувати його, посилаючись на рішення Конституційного суду Польщі, який визнав рішення Суду ЄС таким, яке не відповідає Конституції Польщі. Після цього Суд ЄС постановив, що дисциплінарні заходи проти польських суддів не відповідають законодавству Євросоюзу, а 20 липня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила у Твіттері, що в Польщу було надіслано лист-запит про те, як виконується рішення Суду ЄС.

depositphotos/ grand-warszawski

Утім, речник польського уряду Пьотр Мюллер наголосив на необхідності «дотримуватися положень Договорів ЄС, котрі чітко визначають, які повноваження передаються ЄС, а які залишаються виключними повноваженнями країн-членів», натякаючи, що Єврокомісія вийшла за межі своїх повноважень.

Внаслідок конфлікту загальноєвропейського і національного законодавств чиновники та деякі політики почали говорити, що відбувається «юридичний polexit» (аналогія з Brexit), що, ігноруючи примат права ЄС над національним, польська влада порушує один із ключових принципів Союзу. До того ж судова реформа — не єдина претензія Брюсселя до Варшави. У звіті Єврокомісії зазначається: крім проблеми з верховенством права, Польща має проблеми з антикорупційною політикою, свободою ЗМІ та дотриманням системи стримувань і противаг.

«Зони, вільні від ЛГБТ»

Хмизу у вогонь підкидає провадження проти Польщі щодо «зон, вільних від ЛГБТ», розпочате Єврокомісією фактично тоді ж — 15 липня.

«Комісія вважає, що польська влада не відреагувала повністю й адекватно на запит Комісії про характер і вплив резолюцій щодо так званих «зон, вільних від ЛГБТ», ухвалених кількома польськими регіонами та муніципалітетами», — повідомила Єврокомісія. Натомість урядова уповноважена у справах рівноправ'я в Польщі Анна Шмідт повідомила, що Польща відповіла на лист Єврокомісії з приводу цього питання у квітні 2021 року, в термін, узгоджений із законодавством.

«Зони, вільні від ідеології ЛГБТ», почали з'являтися в Польщі в 2019 році, коли локальні влади кількох польських регіонів (передусім південно-східних) почали ухвалювати декларації, в яких проголошували свої повіти/воєводства «вільними від ідеології ЛГБТ». Уже наступного року деяким містам, котрі проголошували себе вільними від ідеології ЛГБТ, було відмовлено в європейських грантах.

Польська влада, пояснюючи цю ситуацію, наполягає, що «зон, вільних від ЛГБТ», в Польщі… не існує. Формально так і є, адже декларації ухвалювалися саме про «ідеологію ЛГБТ», а не про представників ЛГБТ-спільноти. Крім того, колишній міністр закордонних справ Польщі і нинішній євродепутат від ПіС Вітольд Ващиковський наголошує, що фінансування обмежують навіть тим містам, які нічого про ЛГБТ не приймали, а лише впровадили в себе резолюцію про захист сімейних цінностей.

«Про «зони, вільні від ЛГБТ», у Брюсселі багато говорять, але, як ми знаємо, таких зон у Польщі ніколи не було. Чи може Польща все ж таки бути покарана за чутки, які поширюють із цього приводу ліві кола? Якщо пам’ять мене не зраджує, одне з міст чи муніципалітетів, яке не мало зони, вільної від ЛГБТ, але ухвалило резолюцію про захист сімейних цінностей, уже позбавлене так званих Норвезьких фондів. Це невеликі гроші, проте дуже значні для невеликого місцевого самоврядування», — нарікає Ващиковський.

Загалом, ексміністр вважає, що тиск Єврокомісії має більше політичний і ідеологічний вимір, ніж правовий. «Це ідеологічна битва проти уряду в Польщі… Це спроба стигматизувати польський уряд на різних рівнях, щоб зіпсувати його репутацію… Ми показали альтернативу. Продемонстрували, що в сучасному світі також можна покластися на традиційні консервативні цінності й водночас успішно розвивати економіку країни», — наголошує Ващиковський.

Політичний присмак в одночасних атаках на Польщу на кількох фронтах справді відчувається дуже міцно. Адже 3 липня в польську політику офіційно повернувся колишній голова Європейської ради (2014–2019) і президент Європейської народної партії (ЄНП) Дональд Туск, який знову очолив опозиційну «Громадянську платформу». При цьому ЄНП має зараз найбільшу кількість депутатів у Європарламенті, органі, що безпосередньо призначає склад Єврокомісії.

Тож Європа зіштовхнулася з черговою колізією, коли один із найвпливовіших загальноєвропейських політиків розпочинає опозиційну діяльність в одній із країн-членів ЄС і, відповідно, може використовувати свій європейський вплив на користь боротьби всередині країни. Доки триватиме ця колізія, політичний присмак у рішеннях Єврокомісії проти Польщі буде лише посилюватися.

Більше статей Олександра Шевченка читайте за посиланням.