Як громадська думка впливає на «російський» бізнес у США

Переважна більшість американців підтримують Україну та беззастережно засуджують військову агресію Росії. Згідно з останнім опитуванням, проведеним 3–7 березня проектом NAVIGATOR, який вивчає погляди американської громадськості на актуальні питання, американці уважно стежать за вторгненням Росії в Україну і вважають, що Байден і Конгрес повинні зосередити на цьому всю свою увагу як на справі першочергової важливості. Найбільше, згідно з опитуванням, американці стурбовані порушеннями прав людини та загибеллю людей в Україні.

У своєму осуді агресії Росії об’єдналися зазвичай ворогуючі партії демократів і республіканців. Так, опитування Reuters/Ipsos від 8 березня показує, що переважна більшість членів Республіканської партії, зазвичай схильних до ізоляціонізму, підтримують разом із демократами оптимально агресивні санкції проти Росії.

Емоції громадян відіграють в американській політиці важливу роль і створюють соціальний запит, на який політики, якщо вони хочуть бути переобраними, мають реагувати. Громадська думка надає політикам рішучості при поставці Україні зброї та запровадженні санкцій, які не можуть не позначитися на гаманцях американців.

До громадської думки прислухається і бізнес. Почуття людей, а не державні санкції змусили численні компанії — такі як «МакДональдз», «Кока-Кола», «Пепсі», Ikea — піти з Росії.

We will be temporarily closing all restaurants and pausing all operations in Russia. Click to read the message from our CEO in its entirety: https://t.co/ncoB2A8GC6

— McDonald's (@McDonalds) March 8, 2022

Популярна японська фірма одягу Uniqlo намагалася проігнорувати суспільні настрої, заявивши: «Одяг — це життєва необхідність. Народ Росії має таке ж право жити, як і ми». У відповідь пересічні покупці в Штатах пригрозили компанії бойкотом, і в результаті фірма Uniqlo оголосила, що закриває свої магазини в Росії. Це важливий результат — бізнеси, що закрилися в Російській Федерації, завдають не лише економічних втрат країні-агресору, а й інформують обдурених пропагандою жителів Росії, що їхню країну та їхній злочинний уряд засуджує весь світ.

Відраза до Росії вплинула й на світ мистецтва, призвівши до скасування гастролей і концертів пропутінських артистів: ніхто не хоче слухати, наприклад, знамените сопрано Анни Нетребко, яка пожертвувала гроші оперному театру в сепаратистській частині Донбасу. Виступи цієї путіністки в Метрополітен-Опера в Нью-Йорку було скасовано.

Та емоції, що захльостують суспільство, іноді набувають неконструктивних форм.

Так, конгресмен з Каліфорнії Ерік Сволвелл, бажаючи підіграти справедливо обуреним виборцям, запропонував вислати російських студентів із США. «Чесно кажучи, я думаю, що закриття російського посольства в Сполучених Штатах, вигнання кожного російського студента із США — все це ми маємо розглянути», — заявив він минулого тижня в інтерв’ю CNN. Але цієї пропозиції не підтримали ні республіканці, ні демократи. Ідея покарати студентів за дії президента Росії здалася іншим політикам абсурдною і негуманною. У результаті Сволвелл узяв свої слова назад.

Однак університети, що стають зазвичай на захист учнів, напружилися. Такі великі виші, як Єльський університет, оголосили на своїх сайтах, що надаватимуть візову та юридичну підтримку не тільки своїм українським студентам, але й студентам із Російської Федерації.

В університеті, де я працюю, помічник директора центру Міжнародної освіти Хантер Свансон зв’язався з єдиною російською студенткою в нашому виші. «Студентка з Росії була в шоку, — сказав він. — Ця дівчинка розповіла, що відчуває суміш втрати, гіркоти й безпорадності з приводу того, що нині відбувається. Її почуття мало чим відрізняються від того, що відчуває багато хто з нас. Я не згоден із будь-якими спробами політиків покарати російських студентів за дії їхнього уряду. Пропозиція скасувати візи всім російським студентам — одна з найбільш ідіотських речей, які я будь-коли чув. Ці студенти хочуть учитися на Заході, в демократичній країні. Вони не можуть змінити рішення авторитарного режиму».

Російських студентів в американських вишах нині надзвичайно мало. За даними Інституту міжнародної освіти, 2020/2021 навчального року в американських коледжах і університетах навчалося лише близько 4800 молодих росіян. Це мізерні цифри порівняно з кількістю студентів з інших країн. Після початку війни ці студенти разом зі студентами з України (яких у Штатах близько 1700 осіб) нерідко проводять акції протесту проти війни у своїх університетах, щоб продемонструвати солідарність з Україною і закликати Владіміра Путіна зупинити вторгнення.

Rally for Ukraine at @YaleMed 🇺🇦https://t.co/qhj0fb2Pib

— Yale University (@Yale) March 11, 2022

Якщо не брати до уваги «русские» ресторани й магазини, справжнього російського бізнесу в Штатах теж практично немає. Але при цьому багато хто з американців вирішив бойкотувати «русские» ресторани. Здавалося б, у ситуації війни реакція природна, але проблема в тому, що більшість власників цих ресторанів — російські іммігранти, що ненавидять Путіна, або вихідці з України, в яких рідні нині опинилися під російськими бомбами.

Хазяїн Нью-Йоркського ресторану «Света» Алан Агічев — харків’янин. «У мене рідні в Харкові нині ховаються від бомбування», — розповів він мені в телефонному інтерв’ю.

Колись для американців російська тема звучала привабливо — самовари, горілка, борщ приємно нагадували про російську літературу й казкову екзотику. Але якщо раніше в ресторанних меню слово «русский» викликало апетит, то тепер спричиняє нудоту. «Ми замінили «русский борщ» на «український борщ», «русский бефстроганов» на «український бефстроганов», — говорить Агічев. Але назву ресторану Агічев міняти не хоче. «Свєта — це ім’я моєї мами», — пояснює він.

Схожу історію розповідає і Марія — хазяйка ресторану «Царевна». Вона сама з Уралу, а її чоловік Рікі народився в США. Мати Рікі з Тайваню, а батько — син українських іммігрантів. Марія і Рікі в жаху від війни: «У XXI столітті це просто немислимо: підривати житлові будинки і лікарні. Люди ховаються в бомбосховищах! Мирних жителів розстрілюють при перетинанні мосту до безпеки! Яка звіряча дикість».

Проте не всі клієнти ресторану взяли до уваги погляди хазяїв.

«У перший тиждень війни нам часто дзвонили й гнівно запитували, за кого ми. Багато було скасувань броні. Ми помітили спад у потоці клієнтів. Почали з’являтися підроблені негативні відгуки онлайн (багато з них зараз вилучено). Тиждень тому до нас нібито як клієнт прийшов чоловік, почав знімати на відео сусідній столик (за яким, так сталося, сиділи не росіяни, а українці). Він обвинувачував їх у пропаганді. Ми відмовилися його обслуговувати та спробували вигнати. Тільки поліція змогла нас усіх від нього позбавити», — розказує хазяйка ресторану.

Однак зараз, говорить Марія, пристрасті вляглися: «Наші гості знають нашу позицію, ми її не приховуємо та з найперших годин війни крізь шок і потрясіння озвучували її скрізь, де тільки могли».

Аби не залишатися осторонь, деякі ресторани оголосили збір коштів на користь України. Так, ресторан Dacha 46 у Брукліні, де одна з хазяйок має латиське, українське та єврейське коріння, оголосив, що всі доходи минулої неділі підуть на гуманітарну допомогу Україні.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от DACHA 46 (@dacha_1946)

У результаті нинішньої відрази до Росії проблеми виникають не лише в ресторанів із російськими назвами, а й у «русских» продовольчих магазинів, що продають такі непопулярні серед американців товари, як гречка, шпроти чи квашена капуста. Тут покупці — в основному іммігранти, що ліпші розуміються на нюансах ситуації. Але це діла не міняє. «Ми знаємо, що хазяї магазину, де ми звичайно купуємо пельмені, з Харкова, — сказала мені колишня москвичка, а сьогодні жителька штату Нью-Джерсі Ольга Ісаєва. — Але з моменту війни «сибірські» пельмені стають поперек горла, і ми перейшли на корейські».

Більше статей Анни Бродські-Кроткіної читайте за посиланням.