Як Ердоган «убиває» ліру

Історія зі стрімким падінням курсу турецької ліри відносно долара має своїх героїв та передумови, без яких важко зрозуміти, що, власне, коїться. Ця історія — про обставини, в котрих опинилася країна, чия економіка на початку 2010-х років випромінювала оптимізм і являла собою яскраву історію успіху.

Почнемо з обставин. Минулого тижня Туреччину охопили протести у зв’язку з економічною ситуацією, яка в одну мить зробила турків значно біднішими. Курс турецької ліри впав на 15%, аж до 13,45 за долар, а впродовж року ліра втратила 45% своєї вартості, нагадавши турецьким громадянам давні інфляційні часи кінця 1990-х років.

На тлі протестів у великих турецьких містах президент Реджеп Таїп Ердоган залишається непохитним у своєму переконанні, що його економічна політика правильна, а падіння курсу пояснюється спекулятивними діями окремих ринкових агентів. Щоб збити ажіотаж, за наказом президента, Державна наглядова рада Туреччини розпочала перевірки організацій для виявлення тих суб’єктів ринку, які купували великі суми іноземної валюти. Інакше кажучи, в усьому винні спекулянти.

Крім того, важливою і знаковою є ще одна заява турецького президента у зв’язку з фінансовою кризою. «Ми продовжимо економічну війну за незалежність», — сказав він, маючи на увазі першочерговий розвиток турецької промисловості, яка, за ідеєю, повинна істотно збільшити турецький експорт і відтак привести до позитивного сальдо платіжного балансу.

Мета, безперечно, шляхетна й правильна. Попереду вибори, правляча Партія справедливості та розвитку має реалізувати два ключових принципи, зафіксованих у назві партії, а президент — отримати новий кредит довіри суспільства для реалізації грандіозних проєктів, від яких перехоплює дух. Взяти хоча б мегапроєкт каналу «Стамбул», що має забезпечити альтернативний шлях із Чорного в Мармурне море поза Босфором.

Більшість економічних оглядачів упевнені: початковою причиною лавини, тим камінцем, який зрушив із місця і спричинив обвал, стали уявлення Ердогана, тоді ще прем’єр-міністра, що високі відсоткові ставки призводять до високої інфляції. Бізнес бере позику під високі відсотки й закладає їх у зростанні цін, — аргументував він, тоді як нижчі відсоткові ставки стимулюють розвиток та вищу зайнятість.

На думку багатьох, підвалини таких уявлень Ердогана лежать у його релігійних переконаннях благочестивого мусульманина, натхненного ідеями засновника турецького політичного ісламу зі «справедливим економічним та політичним порядком», колишнього прем’єр-міністра Неджметтіна Ербакана. Власне, ідею про згубність високих відсоткових ставок викладено в його книжці.

Гаразд, припустімо, Ердоган, відданий ідеям свого політичного вчителя, не змінював своїх поглядів, але ж ситуація в економіці була інша. Політичні переконання провідного турецького політика не перешкоджали турецьким громадянам мати річний дохід на душу населення понад 10 тис. дол., а лірі — впевнено триматися на рівні дві до одного. Що ж сталося?

На думку більшості аналітиків, сумна історія падіння турецької ліри пов’язана з двома речами — підривом незалежності Центрального банку та втратою довіри до політичного керівництва. І обидві складові є проблемами самого Ердогана. Перші атаки на політику Центрального банку розпочалися 2012 року, але тодішні чиновники Нацбанку, розуміючи можливі наслідки, намагалися їх мінімізувати, запроваджуючи «коридор відсоткових ставок», маневруючи між
вимогами Ердогана та потребами ринку. Водночас чинилися неодноразові спроби
— з графіками та презентаціями — переконати тодішнього прем’єра в хибності його уявлень. Утім, після обрання Ердогана президентом у 2014 році тиск на Центробанк тільки посилився.

І тут варто сказати кілька слів про політичні ризики. 2016-й став для Туреччини тяжким випробуванням. Невдалий військовий переворот і, як наслідок, хвиля політичних репресій, що прокотилася країною, посилили турбулентність турецької економіки, а початок військової операції на півночі Сирії в рамках невщухаючої громадянської війни з курдами ускладнили відносини з ЄС та США. Але навіть в умовах надзвичайного стану і серії терактів курс залишався стабільним і прогнозованим. Інвестори не брали до розрахунків намірів президента, адже Центробанк проводив незалежну політику. Восени 2016 року Центробанк таку опцію втратив. Як наслідок, ліра опустилася до 3,80 за долар.

У 2018 році на тлі зміни конституційної форми правління на президентську республіку та дострокових виборів відбулася чергова девальвація національної валюти — до 4 лір. Розповідають, що під час презентації в Лондоні інвестиційної привабливості турецької економіки перед впливовими світовими інвестиційними фондами в залі запала ніякова мовчанка, коли Ердоган заявив, що не вірить у незалежність Центробанку. Після його перемоги на виборах курс, реагуючи на попередні політичні заяви, підскочив до 4,70.

Призначення міністром фінансів та казначейства президентського зятя Берата Албайрака стало чітким сигналом для інвесторів про політизацію монетарної і фінансової політики. Ердоган поставив перед своїм зятем майже неможливе завдання — знайти спосіб підтримати низькі відсоткові ставки при збережені контролю за лірою. Кадрові рішення Ердогана, опора на вузьке родинне коло стали логічним наслідком невдалого перевороту. З оточення президента зникають люди, здатні сказати «ні». У 2018 році американський президент Трамп
запровадив санкції за ув’язнення американського пастора. Ця новина обвалила ліру, а пастора терміново випустили. Наприкінці 2018-го курс стабілізувався на рівні 5,2 ліри за долар. Але ненадовго. У 2019 році Ердоган звільнив голову Центробанку за опір політиці зниження ставок, і куца автономія центрального банку Туреччини, що лишилася ще з 2015 року, зникла. Курс тоді коливається в межах 6 лір.

На початку 2020 року, здавалося, все погане лишилося позаду, — економіка потроху оживає, але тут стався COVID-19. Втрати турецької економіки від пандемії величезні. Лише в туризмі вони становлять щонайменше 11 млрд дол., а спалених резервів Центробанку для підтримки ліри — від 50 до 60 млрд дол. Айбалрак пішов у відставку. А тут ще американці з можливими санкціями за купівлю російського зенітно-ракетного комплексу С-400.

Отже, ситуація тяжка, проте не безнадійна. Готовність ОАЕ інвестувати в турецьку економіку 10 млрд дол., успішний продаж ударних безпілотників «Байрактар» на ринках Африки та Азії залишає турецькому президенту опцію відіграти ситуацію на свою користь. Політичні опоненти, зі свого боку, відчувають вікно можливостей, яке з’явилося у зв’язку з кризою, але до остаточної консолідації ще далеко. Протести локальні й сконцентровані в лівому
політичному спектрі. Соціальна активність прибічників уряду поки що в рази перевищує активність його противників. Врешті-решт, кажуть уважні спостерігачі, Ердоган завжди може передумати, адже він — відомий опортуніст.