Із-під кийка не попрацюєш…

У Білорусі дружно зупинилися найбільші підприємства країни. Риторика Лукашенка все більше скидається на істерику: силовики ще здатні ганяти кийками «націоналістів» та інтелігенцію, але проти «мужиків із тракторного заводу» вони безсилі.

«Лукашенко сьогодні як Карлсон», — в’їдливо зазначив мій мінський товариш. Справді, з самого ранку понеділка білоруський президент облітав вертольотом найбільші підприємства Мінська: спочатку відвідав Мінський завод колісних тягачів (МЗКТ), потім — Мінський автозавод (МАЗ).

На МЗКТ Лукашенко став перед групою ретельно відібраних «найкращих працівників» — очевидно, вважалося, що вони будуть лояльними до Бацьки. Але несподівано, давши президентові виступити хвилин десять, вони почали скандувати: «Іди!» Лукашенко спробував віджартуватися, проте обстановка нагніталася. Поговорити з робітниками все-таки довелося, та нормального діалогу не вийшло, і Лукашенко мусив ретируватися до вертольота.

Тим більше що поруч із МЗКТ уже збирався мітинг працівників інших підприємств, переважно МАЗу й Мінського тракторного заводу (МТЗ). Мітинг вийшов доволі масштабним: робітникам вочевидь було що сказати главі держави, який програв вибори. Сказати не вдалося, але й розганяти протестувальників влада не ризикнула. В певний момент до людей приєдналася одна з лідерів цієї політичної кампанії — Марія Колесникова, голова штабу Віктора Бабарика.

Після мітингу робітники вирушили до «білоруського Останкіно» — будинку Белтелерадіокомпанії. Працівники якої, до речі, теж оголосили страйк: новини не виходять, а в ефірі білоруського ТБ крутять старі фільми та записи передач.

Сам же Лукашенко своїм вертольотом перелетів на МАЗ. Там президент закликав авдиторію «думати головами, а не айфоном-телефоном», і не влаштовувати нових протестів. За словами Лукашенка, обстановку в країні необхідно стабілізувати і для цього треба приймати спокійні, зважені рішення. Втім, діалогу не вийшло й тут.

На думку самих робітників, хвиля страйків тільки починається. Відступати вони не мають наміру, бо, як сказав ZN.UA один із працівників МАЗу, «ми ж розуміємо, що коли не дотиснути владу тепер, дати слабину, то вони потім нас усіх передушать поодинці. Ми сильні, тільки поки ми разом, тоді ми можемо примусити на себе зважати».

Власне про страйки вперше заговорили ще минулого вівторка, коли припинили роботу окремі цехи на окремих підприємствах. Але вже в четвер страйкували десятки заводів та різних організацій, аж до мінського метрополітену. На мітингу опозиції в неділю було оголошено, що коли не почнеться передача влади від Олександра Лукашенка Світлані Тихановській, то страйк із понеділка стане загальнореспубліканським.

Так і вийшло. З самого ранку в понеділок полетіли повідомлення про великі підприємства, виробництво на яких зупинилося.

Ось топ-10 найбільших підприємств Білорусі, які підтримали страйк:

— «Беларуськалій», один із найбільших у світі виробників калійних добрив;

— БелАЗ, виробник найбільших у світі кар'єрних вантажівок;

— МАЗ, виробник важких вантажівок та автобусів;

— МТЗ, завод, який випускає кожен десятий трактор у світі;

— Білоруський металургійний завод (БМЗ);

— «Гродно Азот», великий виробник азотних добрив;

— «Нафтан», один із двох білоруських НПЗ;

— «Керамін», великий виробник будматеріалів (там страйкарів підтримав директор підприємства);

— «Амкодор», великий виробник комунальної і спеціалізованої техніки.

Мітинги та страйки відбулися на кількох десятках підприємств, серед яких «Мінський електротехнічний завод ім. Козлова», «Белкард», «Гроднопромбуд», «Мінські кабельні мережі», «Полімір», «Мінський моторний завод» (ММЗ), МЗКТ, Мінський метрополітен, «Мінський маргариновий завод», «Інтеграл», «Белмедпрепарати», «Белаеронавігація», «Хімволокно», МАПІД, «Полоцьк-Скловолокно», «Мінський підшипниковий завод», «Гродножитлобуд», «Гроднопромбуд», «Слуцький цукрорафінадний комбінат» та інші.

Усі перелічені підприємства дають сукупно (за грубими підрахунками) понад 50% ВВП Білорусі й понад 75% валютного виторгу країни. У плані надходження валюти ключовими є «Беларуськалій» та «Нафтан». А МАЗ, МТЗ, БМЗ і БелАЗ зі своїми суміжниками — найбільші роботодавці країни. Тому, якщо страйк триватиме хоча б місяць, економіка країни просто зупиниться.

А ось топ-10 найбільших білоруських підприємств, які поки що не беруть участі в страйку:

— «Гомсільмаш» ;

— Мозирський НПЗ;

— Білоруська залізниця;

— «Белшина» ;

— «Агат» ;

— «Пінськдерев» ;

— «Лідабудматеріали» ;

— «Могильовдерев» ;

— «Санта-Бремор» ;

— Оршанський авіаремонтний завод.

Дві новини в понеділок побадьорили білоруських страйкарів. Перша — про те, що Світлана Тихановська, яка залишається поки що в Литві, готова «взяти на себе відповідальність і виступити як національний лідер». Про що вона й повідомила у своєму черговому відеозверненні до нації.

«Сьогоднішня заява Тихановскої дуже змінює структуру й розклад процесів — як внутрішніх, так і міжнародних. Заява, що обраний президент нарешті бере на себе відповідальність, означає, що в переговорах з'явився єдиний на цей момент легітимний суб'єкт, котрий представляє Білорусь, — і це Світлана Тихановська. Будь-які переговори про дальшу долю транзиту влади в Білорусі тепер мають іти тільки з її участю. У цьому сенсі, всі спроби режиму перехопити процес і спрямовувати його в бажане для себе русло починають розглядатися як дії, під якими немає жодної легітимної основи. Простіше кажучи, робітники, які страйкують, бачать, що їм є задля кого страйкувати, що Тихановська не «злилася», а діє, готує передачу влади. А отже, її треба підтримати страйками», — прокоментувала ZN.UA білоруська політтехнологиня Марина Тарасюк.

Друга новина — Європейський Союз планує надати допомогу всім страйкуючим робітникам Білорусі. Нині там готують план грошової допомоги їм. Це відбуватиметься паралельно з санкціями проти оточення Лукашенка та його самого.

Невдовзі після цього стало відомо, що білоруська бізнес-спільнота за підтримки білоруської діаспори в усьому світі теж створює Фонд солідарності для учасників загальнонаціонального страйку. «Сьогодні як ніколи важливо підтримати кожного, хто втратив роботу через свої переконання, і простягнути руку солідарності тим, хто хоче жити у вільній і демократичній Білорусі», — ідеться в заяві організаторів Фонду солідарності.

«Тривалий масовий страйк неминуче підірве економічну базу режиму, яка на тлі припинення поставок безмитної нафти з РФ і коронакризи й так уже дихає на ладан. Проти страйків ОМОН безсилий, адже в такому разі треба не розганяти людей, а, навпаки, примушувати їх трудитися. Але перетворити Білорусь на ГУЛаг не вийде. А отже, на тлі загальнонаціонального страйку ми побачимо розкол еліт і нову хвилю революційного піднесення», — сказала ZN.UA білоруська політологиня Світлана Гречуліна.

Звісно, потім життя в Білорусі буде важким. Імовірно, навіть важчим, ніж за Лукашенка. Принаймні найближчих кілька років. Але зараз страйкарі про це не думають — їм важливо вперше за 26 років побачити нову людину в президентському кріслі. І почути не образи й погрози, а слова поваги.

З іншими матеріалами Андрія Паливоди знайомтеся за посиланням