Із бункера до перемог

26 травня, 2020, 09:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

COVID-19 більше не визначає російську політику, і Кремль повертається до реалізації відкладених планів.

Із бункера до перемог
Епідемія коронавірусу дуже звузила плацдарм для нового російського наступу на всіх фронтах © "Главком"

Більше місяця російський президент правив країною з бункера, але тепер знову прямує до перемог.

Кілька недавніх кроків, зроблених російською владою, незаперечно свідчать про підготовку наступу на всіх фронтах після періоду понурого відступу, що почався наприкінці березня під тиском коронавірусу. По-перше, в Росії спішно модернізували виборче законодавство. По-друге, населенню пообіцяли швидкі і значні соціальні пакети. По-третє, будь-які сумніви в достовірності російської статистики щодо COVID-19 прирівнюються до перегляду підсумків Другої світової війни. І, по-четверте, Росія знову погрожує Україні військовою силою в Донбасі.

Щоб зрозуміти, куди піде Росія далі, корисно згадати, куди вона йшла, доки її не підкосив коронавірус.

Реалізовувалися два великих проєкти. У внутрішній політиці було запущено швидку конституційну реформу, якій забракнуло, буквально, тижнів двох, щоб завершитися переможною точкою у вигляді всеросійського голосування. Смисл цього проєкту полягав у оживленні вертикалі влади Владіміра Путіна, яка в останній рік почала деградувати в багатьох непомітних деталях, що загрожували скластися в небезпечну картину. Звірі в джунглях інстинктивно вловлювали запах ослаблення головного хижака. Ніхто, звісно, ні тоді, ні тепер не готовий кинути йому виклик. Ба більше, ніхто із впливових росіян не мислить себе поза побудованою Путіним системою. Але сама думка, що вік верховного правителя може виявитися не таким уже й довгим, вела до деградації виконавської дисципліни.

Під загрозу було поставлено святе - масштабні національні проєкти, покликані вивести Росію на передові світові рубежі та забезпечити Путіну статус найбільшого московського правителя в історії. Достроково обнуливши терміни свого правління і поставивши на чолі виконавчої влади рахівника з видатним розумінням цифрової економіки, Путін мав намір вирішити і проблему вертикалі, і проблему нацпроєктів. Не склалося.

У зовнішній політиці Росія розраховувала використати "75 років Великої Перемоги" для повернення у клуб великих. Багато років Росія брехала, що її не хвилює втрата місця у "Великій вісімці" після військового нападу на Україну 2014 року і що їй цілком достатньо рядового членства у "Великій двадцятці", ШОС та БРІКС. Однак "Велика сімка", за бортом якої опинилася Росія, залишається світовим фінансовим і технологічним хабом, дарма що Китай зумів перетягнути на себе контроль над чималою частиною світових ланцюгів поставок і створення доданої вартості.

Приналежність до великих держав, а не просто до рядових членів "Великої двадцятки" Москва розглядає як виправдання її прагнення до територіальної експансії та екстериторіального впливу. Причому самі собою територіальні захоплення, як стало зрозуміло внаслідок воєн проти Грузії та України, не додають Росії величі, а лише підривають її. Але й повернення захопленого величі їй не поверне, а стане штрафом за допущені помилки.

Торік Кремль готував план неформального засідання "Великої вісімки" в Москві 9–10 травня 2020 року з нагоди 75-річчя закінчення Другої світової війни в Європі. Росії треба було зібрати лідерів США, Великої Британії, Канади, Франції, Німеччини, Італії та Японії. Експромти президента США Дональда Трампа, не обтяжені минулим зовнішньополітичні інновації президента Франції Емманюеля Макрона, глибинна установка канцлерки Німеччини Ангели Меркель на підтримування діалогу з Росією, інтерес прем'єра Японії Сіндзо Абе у вирішенні територіальної проблеми, масові проросійські настрої італійських еліт - усе це дозволяло розраховувати на успіх заходу. Якби "Велика вісімка" зібралася в Москві 2020 року після того, як вона не зібралася у 2014-му, це могло б стати обнулінням шести років ізоляції.

На початку нинішнього року стало зрозуміло, що з "вісімкою" не складається. Можливо, "сімка" відчула маніпуляцію. Але не виключено, що своє невдоволення висловив голова Китаю Сі Цзіньпін: якщо він ще й не визначає, якою має бути зовнішня політика Росії, то вже може радити, в якій валюті Росії треба зберігати її резерви. Неможливо уявити, щоб голова Китаю приїхав у Москву як головний гість параду, але залишився поза зборами відновленої "Великої вісімки".

Тому з початку року взялися за реалізацію нового плану: провести в Москві засідання офіційних ядерних держав і постійних членів Ради Безпеки ООН, якими є США, Китай, Росія, Велика Британія та Франція. Цей план доповнили французьким експромтом: провести таке засідання в режимі відеоконференції, ще перш ніж буде усунуто загрози, пов'язані з коронавірусом.

Відновлення в Росії зупинених внутрі- та зовнішньополітичних проєктів визначалося не динамікою поширення коронавірусу. На 11 травня, коли Путін оголосив, що Росія виходить із режиму обмежень, щоденний приріст кількості інфікованих не спадав і перевищував 10 тисяч. Заразилися й перехворіли помітні представники російської влади, включно з прем'єром Міхаїлом Мішустіним та, схоже, главою Чечні Рамзаном Кадировим. Були гучні кончини, включно зі смертю керівника пілотованої космічної програми Росії.

Але світовий тренд зняття обмежень, економічні наслідки обмежувальних заходів та переосмислення рівня загрози примусили Кремль вийти з бункера. Виявилося, що, на відміну від багатьох інших лідерів, російський президент не набрав, а лише розгубив рештки колишньої популярності. Виявилося, що російське суспільство не любило владу сильніше, ніж боялося коронавірусу.

Плацдарм нового російського наступу на всіх фронтах дуже звужений. Коронавірус і нафтова війна з Саудівською Аравією помітно підкосили російську економіку. За офіційними оцінками російського уряду, покликаними не травмувати психіку російського суспільства й еліт, у квітні ВВП (порівняно з квітнем минулого року) знизився на 28%, за результатами другого кварталу - на 9,5%, за результатами року очікується падіння на 5%. За іншими оцінками, падіння за результатами року може становити 10%, а то й більше.

Поки що катастрофи немає.

Золотовалютні резерви з початку року не впали, хоча змінили структуру, включно (на прохання Китаю) з переведенням частини резервів у юані. Номінальний обсяг російських резервів перевищує 560 млрд дол. Він дозволяє друкувати рублі для продовження інфраструктурних проєктів російських монополій і збільшення військових витрат. Із початку карантину на ці потреби Центробанк Росії вже влив в економіку понад трильйон рублів і готується влити ще стільки ж. Інакше вертикаль влади може деградувати.

З іншого боку, щоб збалансувати бюджетну систему й не допустити надмірного дефіциту (торік бюджет був профіцитним), Росії не можна зволікати з девальвацією рубля. Курс долара з нинішніх 70 рублів треба піднімати до понад 100 рублів. Девальвацію Кремлю треба помістити десь між переможним всенародним голосуванням за нову конституцію та регіональними виборами, все ще призначеними на 13 вересня. Зволікання з утриманням курсу до осені може бути небезпечним для економіки.

Післякарантинний політичний сезон у Росії має початися з перемоги над коронавірусом, суміщеною з перемогою над фашизмом у Другій світовій війні та обнулінням термінів правління Владіміра Путіна.

Звідси незвично гостра реакція в Росії на цілком рядові публікації Financial Times, The New York Times і Bloomberg, які піддавали сумніву достовірність російської статистики щодо коронавірусу. З цього приводу висловлювалися топ-чиновники, західним журналістам погрожували позбавленням акредитації депутати, російське МЗС розсилало в редакції зазначених видань листи з вимогою спростувань. І це все на додачу до звичної бурі телевізійної пропаганди. Навіть "незалежні експерти" вказували на "неакуратність" західних публікацій.

Така реакція визначається наміром Кремля оголосити своїм підданим про перемогу Росії над епідемією коронавірусу завдяки тому, що російська влада і створена нею медична система забезпечили в рази нижчу смертність, порівняно з аналогічним показником розвинених країн. У зв'язку з цим уже впродовж місяця можна очікувати зняття внутрішніх обмежень на економічну діяльність із наступною організацією народної радості.

Побоювання, пов'язані з коронавірусом, зберігаються, але тепер відповідальність лежить на недавніх бенефіціантах "вірусної федералізації" - регіональних керівниках. У березні їм спустили повноваження самостійно визначати ступінь реагування на загрозу пандемії. Тепер вони ж нестимуть відповідальність, коли раптом уже анонсована Кремлем перемога над коронавірусом обернеться поразкою. Особливо ризикує мер Москви Сєргєй Собянін, який встиг набрати політичних очок на боротьбі з загрозою пандемії. Саме в Москві святкуватимуть велику гібридну перемогу, і в повторному зриві торжеств (якщо це станеться) мають бути знайдені конкретні винуватці.

Найближча символічна дата, здатна перезапустити політичні процеси Росії у сприятливому для Кремля варіанті, - 24 червня - день, коли 1945 року в Москві відбувся Парад Перемоги. До цієї дати почали активно готуватися. Одночасно з припиненням "неробочих днів" 11 травня російський президент оголосив про запуск солідного соціального пакета, який охопить близько 30 млн російських дітей віком до 16 років і, відповідно, їхніх родини. Багато сімей отримають разові виплати на своїх дітей на суму кілька десятків тисяч рублів і впродовж певного терміну отримуватимуть від трьох до десяти тисяч рублів на місяць на кожну дитину. Очікується оголошення ще одного значного соціального пакета.

Було спішно змінене російське законодавство про вибори і референдуми. Російські чиновники, відповідальні за результати волевиявлення російських громадян, тепер вільні у виборі інструментів. Голосування можна буде проводити в електронному вигляді, поштою і поза виборчими дільницями, причому робити все це достроково. Чітких критеріїв допустимості таких форм волевиявлення немає, до них можна вдатися завжди, коли це потрібно.

Поки що російська влада намагається спростувати зв'язок між зміною правил голосування та майбутнім всеросійським референдумом про конституцію Путіна, яка передбачає обнуління термінів його правління. Можливо, Кремль ще не вирішив, чи достатньо буде соціальних пакетів і всенародних свят, щоб не використовувати терміново узаконених інструментів відвертої маніпуляції.

"Парад Перемоги", перенесений із 9 травня, може бути проведений 24 червня і поєднаний із голосуванням щодо конституції. Але він може пройти і 3 вересня - у недавно змінений Путіним день закінчення Другої світової війни. 2 вересня (коли це святкує весь світ) Путін зобов'язаний провести в Пекіні на торжествах, які готує голова Китаю. Були й інші причини перенесення. Але хай там як, "Парад Перемоги" на початку вересня може мати сенс, щоб, наприклад, створити потрібні громадські настрої після девальвації рубля і перед регіональними виборами.

Багато що залежить від того, чи отримає Путін шанс зібрати в Москві лідерів країн - постійних членів Ради Безпеки ООН. Коли ні, то дефіцит зовнішньополітичних перемог, особливо з урахуванням провалів у Сирії й Лівії, може бути компенсований за рахунок військових і дипломатичних перемог над Україною, яка все ще здається Кремлю легкою здобиччю.

У російської влади, ймовірно, є бачення виходу з карантину та кроків на подолання його наслідків. Але визначених термінів може ще не бути, крім швидкого оголошення перемоги над коронавірусом. Підготовка до "Параду Перемоги" і голосування за обнуління термінів Путіна почата, і ці події можуть відбутися вже в червні. Залежно від результатів всеросійського волевиявлення, будуть прийняті рішення про девальвацію рубля і регіональні вибори. Потрібні гроші вже витрачаються на підтримку стійкості силових структур та ключових корпорацій. Населенню дадуть соціальні пакети, які забезпечують виживання.

Дедалі помітнішою буде боротьба бульдогів під килимом російської влади. Силовики на чолі з секретарем Радбезу Росії Ніколаєм Патрушевим оскаржуватимуть в уряду контроль над національними проєктами, особливо якщо не знайдуть варіантів військових перемог за межами Росії. Доля прем'єра Міхаїла Мішустіна вже висить на волоску, хоча він і повернувся до виконання обов'язків після хвороби внаслідок інфікування COVID-19. Не виключено, що силовики претендуватимуть і на повноваження в менеджменті внутрішньої політики, за який відповідає перший заступник керівника адміністрації Сєргєй Кирієнко.

Газівники й нафтовики в особі Алєксєя Міллера й Ігоря Сєчина боротимуться за рештки коштів, раніше передбачених на нацпроєкти, й шукатимуть для цього опертя в силовому апараті. Обнадієний було губернаторський корпус виявиться поверженим у безодню провінційної вбогості і призначеним відповідати за наслідки коронавірусу та боротьби з ним. Але надбагата Москва на чолі з мером Сєргєєм Собяніним відіграватиме свою особливу роль.

Путін вищий і сильніший за все це. Однак хватка його влади навряд чи така ж міцна, як ще рік чи два тому. Кроки російської влади прораховані на пів року - рік наперед, вони будуть упевненими й, можливо, агресивними. Але далі вони губляться в тумані.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК