Іспанський ребус

Король Іспанії Філіп VI минулого тижня доручив лідеру Соціалістичної робітничої партії Педро Санчесу сформувати новий уряд країни.

Таке рішення монарх ухвалив після того, як нинішній прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой, лідер Народної партії, відмовився від спроб створити коаліційний уряд, у якому йому не було би забезпечене крісло прем'єра. Нагадаємо, що вибори, які відбулися 20 грудня 2015 р., дали Королівству найбільш фрагментований парламент за останні сорок років.

До коаліції М.Рахой запрошував соціалістів і Громадянську партію. Тепер же соціалісти самі спробують створити ліву коаліцію за підтримки дрібніших політичних сил, кожна з яких обстоює власні позиції. І, вочевидь, вона швидше готова "завалити" коаліційні переговори, ніж шукати шляхи до компромісу з імовірними партнерами. Деякі партії відверто говорять про дострокові вибори, тоді як інші готові шукати варіанти.

Спробуємо зайти зліва

Аналітики кажуть, що шансів на появу лівої або лівоцентристської коаліції в Іспанії мало. Але П.Санчес наразі демонструє оптимізм, для нього немає нічого неможливого. Його можливості жорстко обмежені списком потенційних партнерів. Соціалісти, в яких у новому іспанському парламенті 90 мандатів, мають залучити до коаліції як мінімум іще дві партії з представлених у Конгресі депутатів.

Найбільш імовірними їхніми партнерами виступають "Громадяни - Громадянська партія" (Ciudadanos), у них 40 мандатів. П.Санчес уже провів з ними попередні переговори, але політична арифметика - 90 соціалістів і 40 "громадян" - не дає більшості в парламенті, який складається з 350 депутатів.

Наступна політсила, з якою має намір вести переговори лідер соціалістів, - Podemos ("Ми можемо!"). У неї 69 мандатів. Згода цієї лівої партії ввійти до коаліції дала б лідеру соціалістів потрібний результат. Але лідери Podemos заявляють, що не підтримають соціалістів, якщо вони утворять коаліцію з "громадянами". У свою чергу лідер Громадянської партії Альберт Рів'єра заявив, що не потерпить в уряді присутності Podemos.

Вирішити таке непросте завдання і має П.Санчес найближчим часом. Якщо Санчес може домовитися з Рів'єрою про реформістський кабінет з лівим ухилом, то "вмонтувати" у програму такого уряду популістські вимоги Podemos - практично неможливо.

Нагадаємо, що цей рух став популярним серед іспанських виборців завдяки його вимогам відмовитися від нав'язуваного Європейським Союзом курсу на економію бюджетних коштів і затягування пасків в умовах фінансової кризи. Соціалісти готові підтримати цю тезу, але не можуть прийняти ідею Podemos провести референдум щодо незалежності Каталонії.

Раніше Podemos також пропонувала соціалістам створити коаліцію за участі третьої партії - ліво-зеленої коаліції "Об'єднаних лівих". Причому лідер Podemos Пабло Іглесіас хотів отримати в цьому уряді посаду віце-прем'єра.

Соціалісти у свою чергу раніше заявляли, що й мови не може бути про створення "великої" коаліції з представниками Народної партії, оскільки Маріано Рахой не відмовився від своїх амбіцій очолити уряд. Варіанта заміни М.Рахоя заради створення коаліції з соціалістами представники Народної партії не розглядають.

М.Рахой у січні заявив, що навіть коли й буде створено ліву коаліцію під керівництвом Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП), то вона не матиме змоги управляти країною і ухвалювати важливі рішення. Зміни до Конституції, наприклад. Адже більшість голосів у сенаті, Верхній палаті Генеральних кортесів, належить Народній партії.

Патова ситуація триватиме довго. Деякі відомі політики закликають змиритися з новою реальністю, зробити висновки. Член Соцпартії з 1966 р., у минулому генсек НАТО і верховний представник ЄС з питань загальної зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єр Солана каже, що іспанці втомилися від уряду, який сформувала одна партія.

"Як виявилося, ці партії (соціалісти й народники. - О.К.) не змінилися з часом. Іспанці звикли до ситуації і вважали великою цінністю таку стабільність. Але досвід роботи двох останніх урядів, сформованих за принципом однопартійної більшості, виявився не дуже позитивним", - сказав Х.Солана, який входив до уряду соціалістів у 1990-х рр.

Іспанських соціалістів звинувачують у тому, що економіка країни була не готова до кризи 2008 р. "Народників" же, які в останні роки виправляли помилки попередників, на грудневих виборах виборці покарали за корупційні скандали, за різке скорочення державних витрат, за трудову реформу 2012 р., яка істотно урізала статки безробітних. Їх у країні нині 21% - 4,8 млн. Це найгірший показник у ЄС після Греції. Що ж до рівня безробіття серед молоді, то він становить 47,5%.

Найголовніше, зазначають політичні аналітики, обидві найбільші партії втратили підтримку молоді, середнього класу, найбільш активної частини населення.

З нинішньої політичної кризи, напевно, тільки два виходи. Перший: лідер соціалістів П.Санчес (або інший іспанський політик) зробить щось неймовірне і створить коаліцію. Другий: дострокові парламентські вибори з так само непередбачуваним і невизначеним результатом, як і 20 грудня.

Згідно із соцопитуваннями, на позачергових виборах іспанці проголосували б майже так само, як і кілька місяців тому. Це свідчить про те, що іспанське суспільство бажає кардинальних змін у Королівстві. Про нову широку політичну угоду заради оновлення країни в Мадриді нині говорять багато, згадуючи навіть "Пакт Монклоа" 1977 р. (див. "DT.UA" №31 від 28.08.2015 р., "Пакт Монклоа: урок для України").

Соціаліст Педро Санчес у січні зазначив, що він повною мірою поділяє ці оновлювальні ідеї і підтримує волю виборця до змін. Але питання, чи спроможний він утілити все це в життя шляхом створення коаліції, поки що відкрите.

"Свині" повертаються?

PIGS англійською означає "свині". Але це ще й абревіатура з перших букв англійських назв Португалії, Італії, Греції та Іспанії - Portugal, Italy, Greece, Spain. Так у Брюсселі нарекли країни півдня Європи в роки глобальної фінансової кризи, яка розпочалася 2008 р. Економіки цих країн виявилися слабкими й незахищеними. Для стабілізації ситуації потрібні були не тільки грошові вливання ЄС і міжнародних фінансових інституцій, а й серйозне урізання держвитрат, згортання соціальних програм, жорстка фінансова дисципліна.

В останньому економічному прогнозі Єврокомісії, опублікованому 4 лютого, йдеться про те, що після тривалої перерви PIGS знову загрожують зростанню економіки Євросоюзу. Політики цих країн кидають виклик зусиллям чиновників повернути єврозоні фінансову стабільність, посилити фіскальну дисципліну.

Зокрема, Брюссель уже нині попереджає майбутній іспанський уряд, що нинішнього року необхідно знайти 8 млрд євро, аби "вписатися" у передбачені параметри дефіциту бюджету - 2,8% ВВП. Згідно з останніми оцінками європейських аналітиків, Мадрид може не впоратися із цим завданням і випасти за дозволені рамки, допустивши дефіцит на рівні 3,6%.

Держборг країни дорівнює річному ВВП, що також вище за вимоги до країн єврозони.

Це попередження Єврокомісії можна розцінювати як натяк іспанським соціалістам та їхньому лідеру П.Санчесу: не слід дратувати партнерів по єврозоні, не треба загравати з Podemos, обговорюючи можливість відмовитися від раніше підписаного урядом М.Рахоя "Пакту стабільності й розвитку", в якому визначено параметри іспанської економіки.

"Не хочемо виступати суддями в іспанській політиці і нікому не надаємо переваг (хто має у підсумку керувати країною)", - заявив єврокомісар з економічних та фінансових питань П'єр Московісі. Утім, одночасно він дав зрозуміти, що в Єврокомісії налаштовані "досить рішуче" і не допустять, щоб Мадрид спробував збочити з раніше узгодженому курсу.

За словами єврочиновника, у Брюсселі не задоволені темпами, якими Іспанія урізує держвитрати, і вимагатимуть від нового уряду додаткових зусиль у цьому напрямі. Проблеми, які виникли при формуванні нового кабінету, в Євросоюзі розглядають як "ризик і невизначеність". Але панікувати там поки що не збираються, воліючи дочекатися кінця кризи. Зрештою, іспанська економіка демонструє певне пожвавлення і зростання.

Тим часом жорстка політика Брюсселя вже наражається на протидію низки країн, зокрема Греції і Португалії. В Афінах прем'єр Алексіс Ципрас намагається не допустити подальшого урізування пенсій, а новий лівий уряд у Лісабоні ухвалив бюджет країни, який лише після тривалих роздумів схвалили у Брюсселі.

Єврочиновники визнали: була реальна загроза, що Єврокомісія вперше в історії не схвалить бюджету країни - члена ЄС, уряд якої проігнорував розпорядження з "центру". Небезпечного для всієї Європи прецеденту вдалося уникнути лише 5 лютого шляхом складних переговорів і поступок обох сторін.

Іспанія, четверта за обсягом економіка Єврозони, може виявитися набагато серйознішою проблемою для Брюсселя, якщо новий уряд у Мадриді візьме на озброєння грецький або португальський досвід для вирішення власних проблем.

Це може статися, якщо до влади в Іспанії прийде слабкий уряд. Він намагатиметься вижити за рахунок популізму в умовах жорсткого протистояння, коли молоді й активні партії - "Громадяни" й Podemos - і далі тіснитимуть на політичній арені соціалістів і народників. Альтернативою такому сценарію може стати фаза бодай тимчасового примирення на основі широкого міжпартійного співробітництва, для чого лідерам доведеться вгамувати особисті амбіції і забути образи заради взаємної довіри і консенсусу.