"Іскандери" середньої дальності

У середині лютого американські ЗМІ знову зарясніли інформацією про порушення Росією безстрокового договору щодо ліквідації ракет середньої та меншої дальності 1987 року.

Проблема актуальна вже кілька років. Посилення уваги до неї свідчить про те, що рішення так чи інакше має бути знайдене. Для України ж питання важливе тому, що вона теж є учасником цього договору.

Цегла в стіні

Договір про ракети середньої та меншої дальності (РСМД) підписано в грудні 1997 року і виконано до червня 1991-го. Ліквідовано близько 1846 радянських і 846 американських ракет меншої дальності - від 500 до 1000 км, і середньої - від 1000 до 5500 км. Як і за іншими договорами про ядерне роззброєння, знищували тільки носії, але по факту більшу частину ядерних боєголовок до них теж було ліквідовано - через неможливість використовувати з іншими системами зброї.

Договір про РСМД був не тільки символом закінчення холодної війни, а й передоднем інших важливих договорів у сфері роззброєння. Через два місяці після ліквідації РСМД і за місяць до путчу, який поховав СРСР, було підписано перший договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, так званий СНО-1. Спрощення формули балансу сил на європейському континенті уможливило укладання 1990 року Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ).

Росія з настанням "ери Путіна" час від часу погрожувала відмовитися від Договору про РСМД, аргументуючи це порушенням балансу сил внаслідок розширення НАТО й розгортанням європейської ПРО. Логіка біполярного протистояння, закладена в Договорі про РСМД, справді суперечила логіці постбіполярного світу. Договір обмежує США й країни - спадкоємиці СРСР: Росію, Україну, Казахстан, Білорусь. Договір про РСМД де-факто виконується також країнами НАТО і ЄС після того, як ядерні ракети такого класу остаточно зняли з озброєння у Франції, але юридично це ніяк не оформлено.

Водночас головні "проліфератори", тобто країни, що активно створюють ракетні й ядерні озброєння, розташовані в Євразії. Вони поки що далекі від створення МБР, але РСМД їм доступні. Європа і Росія вже частково перебувають у зоні досяжності іранських та ізраїльських ракет, Росія - також північнокорейських. Зрозуміло, крім технічних можливостей, є ще чинник намірів, не у всіх випадках ворожих.

Для Росії існує окрема велика проблема стратегічного паритету з Китаєм. Нині китайсько-російські відносини розвиваються конструктивно, поза логікою ядерного протистояння. Але є чинник "стратегічного попередження", тобто часу, потрібного для перебудови оборони в разі різкої зміни стратегічної ситуації. Китай РСМД має, Росії ж їх заборонено американсько-російським договором 1997 року, який ухвалено в контексті виключно європейської безпеки.

Нещодавно ЗМІ облетіла гучна, хоча й офіційно спростована новина про розгортання Китаєм близько кордонів Росії мобільних ракетних комплексів. Росія на високому рівні заявила, що це її не турбує, оскільки Китай - дружня країна. Зараз це так, але невідомо, куди може вивезти крива світової історії. Чинник Китаю в американській політиці видається гострішим, але в американсько-китайський баланс сил входять МБР, а не РСМД.

"Александер"

Важко сказати чому, але православна Росія дала своїй ракетній системі, що потенційно порушує Договір про РСМД, ім'я "Іскандер". Так донині звучить ім'я Олександра Македонського в завойованій ним колись частині Азії. "Іскандер" - це новий ракетний комплекс, прийнятий на озброєння в Росії 2006 року. Його легальна версія, "Іскандер-М", оснащена оперативно-тактичною аеробалістичною ракетою з дальністю до 500 км, що може мати як ядерне, так і звичайне оснащення. В аеробалістичних ракет, на відміну від балістичних, двигуни працюють до зустрічі з ціллю, дозволяючи маневрування й наведення на кінцевій ділянці. Але на дотримання або недотримання Договору про РСМД це не впливає. Експортний варіант "Іскандер-Е" має зменшену дальність до 300 км тільки у звичайному оснащенні.

З минулого року "Іскандер-М" почали розгортати в Калінінградській області Росії, скоріш за все, поки що в неядерному оснащенні. "Іскандер-Е" торік розгорнуто у Вірменії, причому не на російській військовій базі, а в складі вірменських збройних сил. Ці переміщення викликали досить гостру реакцію в Європі й Азербайджані. Але прямого порушення Договору про РСМД тут немає.

"Іскандер-М/Е" юридично легальний. Однак існує версія "Іскандер-К", яка використовує крилату ракету з габаритами, що змушують припускати дальність ураження, що виходить за дозволений діапазон. Договір про РСМД поширюється як на балістичні, так і на крилаті ракети. США в 1980-х розгорнули в Європі балістичні ракети "Першинг-1/2" і крилаті ракети BGM-109G - наземний варіант ракети, відомої на флоті як "Томагавк". Морські "Томагавки" мають протикорабельний і ударний варіанти, але обидва вони відрізняються від забороненого наземного. В СРСР на момент підписання договору було розгорнуто лише балістичні ракети середньої та меншої дальності. Крилата ракета, відома як РК-55 "Рельєф", надійшла тільки в дослідну експлуатацію, але її серійне виробництво запустили, і на момент ліквідації їх було виготовлено вже кілька сотень. Як і у випадку з BGM-109G, РК-55 мала на той момент функціональний морський варіант С-10 "Гранат", і так само як "Томагавк", він не підлягав ліквідації за договором про РСМД.

Морські крилаті ракети великої дальності мали розвиток. На сьогодні є ціла лінія ракетних комплексів "Клуб" з модульними ракетами "Калібр" різної дальності й функціональності - ударні, протикорабельні ракети, навіть торпеди. Їх встановлюють на надводні кораблі й підводні човни, є й експортні варіанти, що вже поставляються Китаю, Індії й Алжиру. Версію "Калібр-НК", що має дальність близько 1500 км, ефектно розрекламувала Росія, завдаючи ударів по об'єктах у Сирії з акваторій Каспійського й Середземного морів.

Ракети "Калібр" з їхніми габаритами можуть запускатися з установки "Іскандер" (її складають у Росії на базі шасі МЗКТ-7930 білоруського виробництва). Цей варіант позначається як "Іскандер-К" з крилатою ракетою Р-500. Розробку було завершено до 2008 року. Високі військові чини Росії тоді заявляли, що Р-500 є вдосконаленою С-10 "Гранат", має дозволену дальність до 500 км і здатна "порвати" американську ПРО в Європі. 2015 року міністерство оборони Росії опублікувало відеоролик військових навчань на Далекому Сході, на якому чітко видно, що з пускового контейнера "Іскандер" виходить крилата ракета, яка має габарити й контури С-10 "Гранат" і "Калібр-НК". Але внутрішнє компонування, від якого залежить дальність, з відео встановити неможливо.

На користь російських заяв про дозволену дальність до 500 км свідчить те, що "Іскандер" - це система для ракетних бригад сухопутних військ. Знищені згідно з Договором про РСМД ракетні комплекси належали ракетним військам стратегічного призначення (РВСП) і мали стратегічні цілі на європейському театрі воєнних дій. Винятком був оперативно-тактичний комплекс "Ока" сухопутних військ зі спірною дальністю 480 км. Якщо "Іскандер" створено для сухопутних військ, його дальність не має бути позахмарною. У виборі між дальністю й потужністю головної частини сухопутним військам важливіше друге. Але це міркування не гарантує того, що дальність "Іскандера-К" перебуває в рамках дозволених 500 км.

Очікуючи верифікації

До часу появи "Іскандерів-К" Договір про РСМД був уже історією. Після завершення 1991 року фізичної ліквідації ракет, пускових установок та інфраструктури ще десять років, до 2001-го, тривали інспекції в Росії, Україні, Білорусі й Казахстані. До 2003 року збиралася спільна комісія з контролю за виконанням Договору в складі делегацій цих країн і США. Потім до 2013-го навколо Договору про РСМД спостерігався штиль - усі умови вважалися остаточно виконаними.

Спокій було порушено 2014 року, коли Держдепартамент США опублікував свій перший звіт про дотримання міжнародних договорів, у якому йшлося про порушення Росією Договору про РСМД. Стверджувалося, що Росія випробувала ракети на заборонену дальність. Згідно з договором, усі ракети й усі установки того типу, який випробовували на дальність понад 500 км, вважаються такими, що мають означену дальність і потрапляють під заборону. Улітку 2014 року президент США Б.Обама написав російському президентові В.Путіну листа, в якому йшлося про порушення і пропонувалося повернутися до дотримання договору. На дипломатичному рівні питання поставало регулярно з 2014 року. Росія незмінно заперечувала факт порушення.

У дискусіях на експертних майданчиках проскакувала додаткова інформація. Нібито Росія стверджувала, що "спірне" випробування стосувалося морського варіанта ракети, що дозволено договором. Справді, такі випробування дозволено, але важливо, щоб відмінності як самої пускової установки, так і випробовуваної ракети від заборонених систем були верифіковані. Якщо випробування було проведено з установки "Іскандер" - це, як мінімум, причина для прояснення позицій.

Росія продовжує заявляти, що поки США не вичіткує своїх претензій, обговорення в рамках процедур, передбачених Договором про РСМД, не має сенсу. І все ж, на запит США в листопаді минулого року, після тривалої перерви відбулося засідання спільної комісії з контролю дотримання договору за участі США, Росії, України, Білорусі й Казахстану. США намагалися повернути Росію до дотримання договору. Але Росія виступила з зустрічними претензіями. Їхній зміст полягає в тому, що для протиракет SM-3 американської ПРО, яка розгортається в Східній Європі, використовуються універсальні пускові контейнери, з яких можуть запускатися також "Томагавки", а для випробувань протиракет використовуються мішені, що мають характеристики РСМД. Претензії притягнуто за вуха. Навіть якщо з боку США будуть потрібні якісь додаткові процедури верифікації пускових установок протиракет SM-3, це ніяк не скасовує необхідності роз'яснень з боку Росії щодо "Іскандера-К".

Є ще один складний сюжет. Нове покоління російських МБР - уже розгорнута мобільна МБР "Ярс" і розроблювана важка МБР "Сармат" - за деякими заявами, може ефективно застосовуватися на середню дальність. Обидві ракети, як стверджують росіяни, можуть "порвати" американську ПРО (улюблений сюжет російських військових і чиновників від оборонної промисловості). Формального порушення в цьому немає. Але зміст Договору РСМД як мінімум розмивається.

Ракетний чинник європейської стабільності

Нова хвиля публікацій в американських ЗМІ свідчить про те, що заборонену Договором про РСМД крилату ракету, яку в США називають SSC-8, прийнято на озброєння. Нею оснащено вже два ракетні батальйони, у кожному з яких є чотири пускові установки, і на кожну припадає півдюжини ракет. Один з батальйонів усе ще перебуває на іспитовому полігоні Капустин Яр, другий у грудні минулого року розгорнуто "десь у Росії".

Деталей як і раніше мало, але можна стверджувати таке. Йдеться про ракетний комплекс сухопутних військ Росії "Іскандер-К". Пускові контейнери "Іскандерів" (їх два) здатні запускати аеробалістичні ракети дозволеної дальності та крилаті ракети, які через свої габарити можуть мати заборонену дальність. Можливо, поділ "Іскандерів" на "М" і "К" умовний, і одна й та сама установка може мати у двох своїх контейнерах і аеробалістичну, і крилату ракети. Як мінімум один раз США за допомогою національних засобів спостереження зафіксували випробування на дальність понад 500 км. У Росії розпочато або експериментальну експлуатацію, або повноцінне розгортання "Іскандерів-К". Вони цілком можуть мати заборонену дальність ураження. Технічні характеристики наявних у Росії крилатих ракет дозволяють легко оснастити "Іскандери" крилатими ракетами малої і навіть середньої дальності. Якщо "Іскандер-К" є порушенням договору, йдеться, скоріш за все, про дальність 500-1000 км.

Договір про РСМД усе ще залишається однією з цеглин у стіні з договорів і режимів, що підтримують міжнародну систему безпеки в нинішній неспокійний час. Ця цеглина захиталася. Якщо вона випаде, система безпеки в Європі навряд чи завалиться, але може небезпечно похилитися. Хоча США і Росія заявляють про прагнення дотримуватися договору, та якщо ігнорувати проблеми, що накопичуються, він може перетворитися на ще один Будапештський меморандум.

Виклик постав не тільки для американсько-російських відносин. Разом зі США і Росією положеннями договору зв'язана також Україна. Причому для нашої країни час "стратегічного попередження" скорочено до мінімуму. Якщо Росія відкрито порушить договір і почне масштабне розгортання ракет з дальністю понад 500 км, США можуть відповісти збільшенням авіаційного угруповання, розгортанням тактичної ПРО в Європі й посиленням присутності бойових кораблів з ударними ракетами у Балтійськом і Чорному морях. РСМД були б дешевші, але їх у планах військового будівництва США немає. Американці можуть дозволити собі використовувати дорожчі варіанти реагування. Якщо Росія зуміє надати докази, що спірні ракети призначено для Китаю, США, напевно, прийняли б таке розуміння дотримання договору.

Україна не має ні грошей, ні військових інструментів для швидкого відновлення балансу у разі раптового виходу Росії з Договору про РСМД. На купівлю бойових літаків грошей теж немає. Оперативно-тактичні ракети тільки розробляються. Ракети з дальністю понад дозволені Режимом контролю ракетних технологій 300 км, тим більше понад дозволені Договором про РСМД 500 км - внутрішнє табу. Правильною політикою було б докладати зусиль для повернення Росії до беззастережного дотримання договору. Але план "Б" варто починати проробляти.