Іранська місія

На Київ покладено відповідальну місію. Вона дуже непроста - вести переговори з Тегераном про компенсацію сім'ям 176 загиблих пасажирів та членів екіпажу рейсу PS752. Але про це домовилися країни, котрі разом з Україною входять до Міжнародної групи з координації допомоги жертвам катастрофи літака МАУ, - Канада, Велика Британія, Афганістан і Швеція.

Цю домовленість було підтверджено під час недавнього візиту в українську столицю очільника МЗС Канади Франсуа-Філіпа Шампаня. На переговорах обговорювалася координація дій країн Міжнародної групи, зокрема і в питанні передачі Україні Іраном "чорних скриньок" збитого "Боїнга" 737-8KV. Очікується, що країни групи підпишуть відповідну угоду про співпрацю, в якій і буде зафіксовано повноваження України.

Новина про те, що Київ вестиме переговори з Тегераном від імені "п'ятірки", здивувала. Чому не Оттава? Адже зі 176 загиблих 55 були канадськими громадянами, а 30 мали посвідку на проживання. Україна ж володіє вужчим набором дипломатичних, політичних та економічних інструментів, ніж Канада, що може завадити "вибити" з Ірану вигідніші умови виплати компенсації.

Але, за словами інформованих співрозмовників DT.UA, для цього рішення членів Міжнародної групи є вагомі причини.

По-перше, Україна - країна реєстрації й експлуатанта збитого літака. До речі, на підставі цього Київ має право вимагати "чорні скриньки", а також може брати участь у технічному розслідуванні, яке проводить іранська сторона.

По-друге, Іран заявив, що говоритиме про виплату компенсації та повернення бортових самописів "Боїнга" з Україною, а не з західними країнами, до яких в Ісламській республіці ставляться з недовірою, сприймаючи їх як загрозу.

По-третє, делегування Україні повноважень із ведення переговорів з Іраном дає можливість обійти проблему наявності в багатьох загиблих із рейсу PS752 подвійного громадянства. Так, практично, всі канадці, які перебували на борту "Боїнга", мали ще й другий, іранський, паспорт. Цей факт дозволяє Тегерану, який не визнає подвійного громадянства, стверджувати, що більшість загиблих не канадці, а іранці. І, якби переговори вела Оттава, це серйозно ускладнило б вирішення питання виплат.

Наші інформовані співрозмовники стверджують, що Київ теж більш ніж влаштовує таке делегування повноважень від "п'ятірки", оскільки українська сторона побоювалася, що країни, чиї громадяни загинули внаслідок авіакатастрофи, могли б почати сепаратні переговори з Іраном про компенсацію. За такого сценарію, імовірно, сума виплат для українців могла б бути нижчою, ніж для громадян інших країн.

Переговори з іранцями можуть тривати кілька років. При цьому Іран як держава-винуватець трагедії заявляє про свою готовність виплатити гроші сім'ям загиблих: очевидно, іранці хочуть якнайшвидше закрити грошове питання. На початку лютого Тегеран пропонував родичам жертв катастрофи по 80 тисяч доларів. Але Володимир Зеленський стверджував, що Україна вимагатиме більших компенсацій.

Нагадаємо, що компенсації сім'ям жертв трагедії також мають виплатити авіакомпанія МАУ (вона зобов'язана зробити це відповідно до Монреальської конвенції) і страхова компанія, оскільки пасажири й екіпаж були застраховані. Втім, зважаючи на все, і ці виплати ще не скоро отримають родичі загиблих.

Наприкінці січня канадські адвокати від імені жертв катастрофи подали в суд

Торонто груповий позов до Ірану з вимогою компенсації в розмірі 1,1 мільярда доларів. У документі стверджується, що падіння літака було "навмисним терористичним актом". У Тегерані заявили, що цей позов не має правових підстав. Українські юристи-міжнародники, з якими консультувалося DT.UA, також вважають, що шансів на успіх у справи, практично, немає, оскільки розгляд позову до Ірану не входить у юрисдикцію цього суду.

Зате право звернутися в суд має Київ. Саме так вчинив і сам Тегеран в історії з катастрофою A300 над Перською затокою 1988 року, коли літак авіакомпанії Iran Air було збито ракетою, випущеною з американського військового корабля. Після багатьох років переговорів Ісламська республіка звернулася з позовом проти Сполучених Штатів у Міжнародний суд ООН з вимогою компенсації.

Утім, 1996 року Тегеран і Вашингтон підписали мирову угоду. Відповідно до неї США мали виплатити компенсацію на суму 131,8 мільйона доларів, у тому числі 61,8 мільйона спадкоємцям 248 загиблих, із розрахунку 300 тисяч за кожну працездатну жертву і 150 тисяч - за кожного утриманця. (У 1989 році США пропонували Ірану 250 тисяч доларів на сім'ю загиблих, що працювали, і 100 тисяч на сім'ю утриманців.)

Історія з виплатами родичам загиблих внаслідок різних авіакатастроф свідчить: на переговорах із Тегераном Києву важливо не тільки домагатися більшої суми компенсації родичам загиблих пасажирів та членів екіпажу рейсу PS752, а й наполягати, щоб Іран зафіксував свою юридичну відповідальність за трагедію. Це необхідно, оскільки зазначений факт може збільшити суму виплат іранської сторони.

Свого часу Україна сама побувала у схожій ситуації, коли 2001 року під час українсько-російських навчань у Криму українською ракетою було збито літак авіакомпанії "Сибирь". І хоча тодішній президент Леонід Кучма визнав цей факт, однак Україна так і не взяла на себе юридичної відповідальності. Врешті-решт наша держава виплатила сім'ям загиблих по 100 тисяч доларів без визнання своєї вини.

До речі, в історії з катастрофою A300 над Перською затокою Сполучені Штати досягли мирової угоди з Іраном і виплатили багатомільйонну компенсацію без офіційного визнання своєї вини і без вибачення за те, що сталося.

Нагадаємо: Тегеран визнав, що рейс PS752 було збито ракетою ППО Корпусу вартових ісламської революції, тільки через три дні після катастрофи, - президент Ірану заявив про "ненавмисну людську помилку", а командувач КВІР узяв на себе відповідальність за трагедію. Цей факт відображений і в офіційному проміжному звіті Організації цивільної авіації Ірану, оприлюдненому в другій половині січня.

Однак публічне визнання офіційним Тегераном своєї вини не означає, що він готовий зафіксувати її в юридично зобов'язуючих документах. За інформацією DT.UA, у Києва немає жодного офіційного листа з Тегерана, в якому б іранська влада визнавала цей факт.

Але, крім згоди Ірану на виплату достойної компенсації, Україні також важливо знати правду про те, що призвело до трагедії рейсу PS752. Це була ненавмисна помилка оператора ЗРК "Тор-М1", - чи загибель людей стала наслідком зовнішнього втручання в систему керування? І якщо правда - останнє, то хто стоїть за цим зовнішнім втручанням? Відповіді на ці запитання теж можуть вплинути на визначення вини Ірану або іншої країни й, відповідно, на розмір компенсації.

Переліченими вище питаннями, до речі, переймаються і в Тегерані, оскільки ні в іранського керівництва, ні в командування КВІР немає чіткого розуміння, що і як сталося. Зокрема й тому в Ірані не хочуть, щоб у розшифруванні "чорних скриньок" брали участь не тільки США - ця "країна великого Сатани", відповідальна за вбивство тисяч мусульман, у тому числі й генерала Касема Сулеймані, а й Росія. Адже, за однією з версій катастрофи, саме втручання росіян у систему керування і призвело до запуску ракети.

Але Тегеран, крім того, побоюється, що правда, коли про неї всі дізнаються, може зашкодити Ісламській республіці. Не виключено, що бажання іранської влади якнайшвидше виплатити гроші родичам жертв катастрофи саме й пов'язане з тим, аби закрити і для нашої країни, і для інших держав "п'ятірки" доступ до участі в технічному й кримінальному розслідуваннях, які проводить Іран. І в такому разі ми ніколи не дізнаємося, що ж насправді сталося 8 січня.

Заради пам'яті жертв рейсу PS752 Києву слід постаратися уникнути такого розвитку подій.

На жаль, украй малоймовірне створення міжнародної слідчої групи, на кшталт Спільної слідчої групи (JIG), котра розслідує катастрофу MH17: на відміну від України, інші країни "п'ятірки" не виявили такого бажання. У Києві ж, де порушили справу за фактом катастрофи, сумніваються, що вдасться досягти домовленості з Тегераном про спільне кримінальне розслідування трагедії.

Принаймні співпраця України й Ірану в рамках технічного розслідування свідчить, що на такий варіант розраховувати не доводиться. Показова історія з поверненням нашій країні "чорних скриньок" збитого "Боїнга", на чому нині сконцентрував свої зусилля Київ.

Нагадаємо, що на підставі додатка 13 до Чиказької конвенції Тегеран проводить технічне розслідування зі встановлення причин трагедії рейсу PS752. У рамках цього розслідування іранська сторона має передати Україні для подальшого розшифрування "чорні скриньки" "Боїнга", в яких містяться записи основних параметрів польоту, внутрішніх показників функціонування систем літака, переговорів екіпажу тощо.

Але після того, як лідери Ірану визнали, що саме ракета ППО КВІР збила літак МАУ, розшифрування інформації з бортових самописів має більше значення для технічного розслідування, ніж для кримінального, в рамках якого намагаються зрозуміти, як стався запуск ракети. Проте в Тегерані не поспішають передавати "чорні скриньки" Києву. При цьому Ісламська республіка не має технічних можливостей для зчитування даних - ні обладнання, ні фахівців.

Так, 12 березня посол України в Канаді Андрій Шевченко написав у Twitter, що іранська сторона погодилася передати "чорні скриньки" зі збитого під Тегераном літака МАУ. Але через день, як повідомила директорка Канадської ради з безпеки транспорту Кеті Фокс, іранська влада передумала їх передавати нібито у зв'язку зі спалахом коронавірусу в Ірані. Зволікаючи з передачею бортових самописців Києву, Тегеран ставить під сумнів і майбутні результати кримінального розслідування.

Іранська делегація, яка в рамках технічного розслідування зі встановлення причин трагедії рейсу PS752 мала приїхати в нашу країну, щоб вивчити технічні можливості України зі зчитування інформації "чорних скриньок", під приводом епідемії коронавірусу вже кілька разів відкладала приїзд. Тепер же, коли Україна закриває свої кордони для іноземних громадян, приїзд іранської делегації відкладається на невизначений час.