Імітація інтеграції з НАТО

Під час виборчої кампанії Володимир Зеленський не обіцяв членства ні в НАТО, ні в ЄС. Чинник, що багато в чому визначає його дії не тільки у внутрішній, а й у зовнішній політиці (від якої він дуже далекий), - симпатії з боку народу. Але в нинішнього лідера України у сфері його безпосередньої відповідальності, а саме - в зовнішній політиці, лідерство не проглядає, - він не веде країну ні в НАТО, ні в ЄС.

Оцінюючи перший рік президентства пана Зеленського у площині досягнень і провалів, закордонні аналітики говорять про нього як про "змішаного", такого, що приніс і перше, і друге. Тим часом, практично, немає оцінки співпраці України з Північноатлантичним альянсом. Причина проста - аналізувати нічого.

Президент Зеленський добре знає про стратегічну мету, яка стоїть перед українською державою у сфері співпраці з НАТО і ЄС і закріплена в Конституції, - стати повноправним членом обох структур. Тим часом перший заступник голови Верховної Ради України і представник президента в парламенті Руслан Стефанчук вважає, що ця мета "може бути гнучкою".

"Я глибоко переконаний, що такі стратегічні речі, хоч вони і внесені переважно тільки в преамбулу Конституції як намір, там, де в нас записано, що ми віримо в Бога, - це такі превентивні речі. Але я глибоко впевнений, що такі стратегічні речі можуть і змінюватися. Тому це все-таки має бути гнучкішим", - заявив Стефанчук.

Це не може бути "гнучкішим". За це гинули й гинуть громадяни України - країни, в якій живе пан Стефанчук. Можливо, заява представника президента - пробна куля: подивитися, якою буде реакція на вже означену позицію президента у сфері відносин із НАТО?

Те, що перший закордонний візит новообраний президент України здійснив саме до Брюсселя, відвідавши штаб-квартири НАТО і ЄС, було сприйнято дуже позитивно. Причому сам Зеленський справив сприятливе враження, скориставшись своїм шармом і нетиповою для політика президентського рівня поведінкою, зачарувавши зовнішньою наївною простотою та вмінням жартувати.

Минув рік.

Коментуючи нинішній стан інтеграції України з Альянсом, глава делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї НАТО (ПА НАТО), депутат від фракції "Слуги народу" Єгор Чернєв сказав: "Наш курс на інтеграцію з НАТО залишається незмінним. Україна продовжує впроваджувати реформи, необхідні для вступу в Альянс".

"Ми всі були раді, що з самого початку президентства Зеленський оголосив про намір продовжувати європейський і євроатлантичний рух України, що віталося нашими партнерами. На жаль, відтоді ці заяви дуже мінімально підтверджені діями уряду Зеленського. В офісі президента немає динаміки в питанні проведення як оборонної, так і зовнішньої політики на західному напрямі, а це ж - частина відповідальності самого президента, покладеної на нього Конституцією країни", - каже голова комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом, член міжпарламентської ради Україна–НАТО Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка обіймала посаду віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції з 2016-го по 2019 рік.

У Брюсселі ж не під запис кажуть: "Ми так і не знаємо, чого від вас чекати". І аргументують це тим, що дальші оцінки, сигнали та дії партнерів завжди базуються на конкретних кроках і досягнутих результатах.

Чернєв констатує: "Щороку ми виконуємо Річні національні програми (РНП) під егідою комісії Україна–НАТО, і їх визнають успішними". Це - факт.

Климпуш-Цинцадзе каже, що в часи її віцепрем'єрства під час роботи над РНП було сформовано зовсім новий підхід до документа, а в різних міністерствах і відомствах - підготовлено 300 фахівців, щоб ефективно впроваджувати заплановане.

"РНП на нинішній рік, яку ми почали готувати торік у березні і роботу над якою закінчила нова команда ще в жовтні, розроблена за новими лекалами. На жаль, програму підписано тільки 26 травня, тобто минуло півроку відтоді, як документ, по суті, мав виконуватися. Такої зневаги до цієї програми ще не було. Для мене це негативний сигнал, який лежить на поверхні й дуже чітко відстежується нашими партнерами", - пояснила вона.

Виходячи з практики, вже у вересні нинішнього року до Києва має приїхати команда експертів із НАТО, щоб оцінити прогрес у виконанні програми і в грудні підбити остаточні підсумки. Таким чином, з моменту підписання програми Зеленським до приїзду ревізорів у Києва є три літніх місяці для виконання домашньої роботи. Це - відверта профанація самої ідеї РНП, продовження імітації домашньої роботи над поставленим завданням. Утім, таке траплялося і в попередні роки: за весь час існування (з 2009 року) жодна РНП не була виконана в повному обсязі.

Але Київ хоче більшого: тут очікують, що вже найближчим часом (а саме на наступному засіданні Північноатлантичної ради на рівні міністрів оборони) союзники запросять Україну до програми "Партнерство розширених можливостей" (ПРМ).

"Нам це необхідно як у плані поглиблення практичної взаємодії на операційному рівні, так і в плані ефективнішого обміну розвідданими", - переконаний Чернєв. Тим часом депутат справедливо зазначає, що отримання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), як і саме членство, залежать більшою мірою від "наших зусиль і швидкості проведення реформ". "Як мене запевнили віцепрем'єр з питань євроінтеграції та міністр закордонних справ, ми робимо все, щоб прискоритися. Будемо контролювати процес із боку парламенту", - додав політик.

Київ хоче приєднатися до ПРМ. А ось лобіювати це у штаб-квартирі - нікому. У місії України при НАТО вже рік немає керівника: президент Зеленський досі нікого на цю посаду не призначив.

Відсутність глави місії - це втрата можливості щоденного спілкування на рівні керівництва НАТО й послів країн - членів альянсу, з яких складається постійно діюча Північноатлантична рада і які приймають усі, без винятку, рішення альянсу. Це ж стосується й роботи у сфері публічної дипломатії, від якої залежить, що саме думають про Україну та її керівництво.

Крім того, обезголовлена й сама місія, що складається з трьох секцій, у яких працюють представники різних міністерств та відомств із різними завданнями. Відсутність глави місії - це відсутність координації і двигуна цього складного механізму, це - відсутність лідера, здатного мотивувати працівників не тільки жити в Брюсселі, а й працювати.

Климпуш-Цинцадзе так оцінює ситуацію: "Відсутність глави місії означає, що ми перебуваємо поза процесами, які відбуваються за зачиненими дверми. Адже його заступник не має доступу до того рівня спілкування, до якого має посол. Це означає, що ми втрачаємо можливості, які можуть з'явитися в НАТО, втрачаємо можливості бути корисними альянсу й отримувати від військово-політичної організації необхідну для нас допомогу".

"Я здивована, що коли в нас почалися масштабні пожежі, зокрема в Чорнобильській зоні, ніхто навіть не подумав скористатися механізмом взаємодопомоги у протидії поширенню масштабних пожеж. Я думаю, що якби на місці була людина, котра могла б підказати керівництву України і могла б пролобіювати це з партнерами в НАТО, то ми могли б швидше впоратися з цими викликами, навіть попри те, що зараз усі зайняті коронавірусом. Це просто невеликий приклад того, як можна ефективно використовувати інструменти організації на благо наших людей уже тепер, не будучи членом альянсу", - переконана Климпуш-Цинцазде.

Відсутність глави місії України при НАТО - це вкрай негативний сигнал для союзників. Утім, і в часи попередника Зеленського, Петра Порошенка, глави місії не було два роки - з 2015-го по 2017-й.

Саме відсутність дипломата такого рівня у 2016 році була приводом до того, що союзники тривалий час опиралися ідеї проведення засідання комісії Україна–НАТО (КУН) у рамках Варшавського саміту Альянсу, який відбувся 8–9 липня. Казали - мовляв, ви навіть главу місії надіслати не можете, а просите засідання комісії. Зрештою, Києву все-таки вдалося провести КУН.

У березні нинішнього року Україна стала першою країною, яка звернулася по допомогу в боротьбі з коронавірусом у Євроатлантичний координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації НАТО (EADRCC), однак запит лежить, практично, без руху, - лобіювати заявку нікому.

Офіс президента на неодноразові запити про причини непризначення глави місії України при НАТО мовчить. У Міністерстві закордонних справ на запит відреагували, вказавши, як і очікувалося, що призначення глави місії - прерогатива президента.

Чернєв стверджує, що підписання указу - справа найближчих місяців. "Є кандидатура, триває процес узгодження. Але до відкриття кордонів усе одно фізично новий глава не зможе розпочати виконання обов'язків", - стверджує він.

Климпуш-Цинцадзе ж вважає, що сьогодні зовнішня політика України "формується не баченням президента і не з залученням Міністерства закордонних справ". "Вона формується на Банковій в ОП, але не президентом. І на її формування, на мій погляд, є серйозний вплив діалогу з РФ", - вважає народна депутатка.

Нинішній стан відносин України з НАТО, як і різні заяви з Києва, дають підстави для серйозної стурбованості долею євроатлантичної інтеграції України загалом у період правління Зеленського. І відсутність глави місії - на руку багатьом із тих, хто не хоче бачити Україну успішною у сфері інтеграції з Альянсом.