Ханти-Мансійська Європа

Черговий, 21-й, саміт Росія—ЄС 26—27 червня, на якому Дмитро Медведєв уперше брав участь як президент Російської Федерації, росіяни вирішили провести в Ханти-Мансійську — досить незвичному місці, наче заманюючи європейців усе далі на схід. Сочі, Самара, тепер Сибір. Цього разу сенс їхати в Югру (така давньоруська назва земель і жителів Західного Сибіру та полярного Уралу, що походить від угрів — предків сучасних угорців, хантів і мансів) організатори пояснили просто: показати європейським політикам витоки великої російської енергетичної річки, яка живить теплом і світлом будинки європейців. Цей аспект мав створити певний настрій саміту, показати можливості, які відкриються для Європи, якщо вона теж, як свого часу Москва, «приростатиме Сибіром», тобто зверне увагу на прихований у надрах і поселеннях неосяжної Росії потенціал. Проте й без цього екзотики було предосить. Деякі західні журналісти вирішили, що місто спеціально побудували до саміту, інші запитували, чому центр міста закритий високими зеленими парканами, за якими влада заховала досягнення й недоробки цього будівництва, що ведеться росіянами на берегах Іртиша вже 425 років. На вулицях було багато правоохоронців і працівників спецслужб. У повітрі, навпаки, фіксувалася майже повна відсутність лютих сибірських комарів, які перед самітом вселяли страх у європейських чиновників та журналістів, що їх супроводжували. Кажуть, комах спеціально труїли. Трохи гуманніше повелися з бездомними тваринами й... людьми, котрі перебували в місті без реєстрації, — їх відловили й вислали геть.

Загалом, усе було підігнано так, щоб головною сенсацією саміту став сам новий лідер Росії. Дмитро Медведєв у сибірському антуражі намагався виглядати саме європейцем. Ще за тиждень до початку зустрічі він озвучив головний принцип своєї політики у відносинах із ЄС. «Це відносини між Російською Федерацією як великою європейською державою, державою, що усвідомлює й визначає себе як частину Європи, з одного боку, та Європейським Союзом як співтовариством значної частини європейських держав — з другого», — сказав президент РФ.

Свою особисту і загальноросійську європеїзованість Медведєв почав демонструвати раніше — місяць тому переконував канцлера Німеччини Ангелу Меркель у Берліні в тому, що між Росією і Європою немає розриву в цінностях. Але, як відзначали тоді спостерігачі, це лукавство Медведєва, який ігнорує російські реалії, і є демонстрація цього розриву. Найгостріші критики кажуть, що Захід поки що не вірить Медведєву, і не повірить доти, доки він не підтвердить свої заяви конкретними змінами в політиці, не вийде з тіні Путіна. Тому нинішній президент здавався на саміті менш переконливим, ніж його поперед­ник, чия тінь у дні саміту, за словами одного європейського видання, витала над учасниками у вигляді «глумливого привиду». Та все ж Медведєв поводився зовсім інакше, ніж Путін, і для європейців такий російський лідер набагато комфортніший. «Ми знайшли з ним спільну мову», — визнали голова Євро­комісії Жозе Мануель Баррозу і верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана. Спільно з прем’єр-міністром Словенії, яка головувала в ЄС, Янезом Янші вони вели переговори з Дмитром Медведєвим. У Європі схильні розглядати 21-й саміт Росія—ЄС як «новий початок» партнерства з Москвою.

Наскільки обличчя нової російської влади відповідає її внутрішньому станові й змісту, європейці переконаються вже найближчим часом. У Ханти-Мансійську дано старт переговорному процесу про укладання нового широкомасштабного договору або, як ще кажуть, базової угоди між Росією і ЄС про стратегічне партнерство на найближчі роки. Початок діалогу вже тепер розкрив різницю в підходах сторін. Проблема в тому, що ні в Брюсселі, ні в Москві точно ніхто не знає (і саміт у Ханти-Мансійську це продемонстрував), що буде предметом цієї угоди в політичній і економічній площині. Проте ясно, що Москва і Брюссель поки що говорять про абсолютно різні документи по суті. Дмитра Медведєва влаштовує невеличкий обсягом документ рамкового характеру з викладенням базових принципів та цілей у політиці й економіці, який би згодом і у міру потреби доповнювався угодами на кшталт «дорожньої карти». У такому разі текст договору можна було б розробити за рік. Євросоюз, навпаки, відповідно до раніше затвердженого мандату для переговорів із Росією, намагатиметься створити більш об’ємний і всеосяжний документ із принциповими позиціями сторін з усіх питань, від енергетики й до проблем прав людини. У такому разі діалог обіцяє бути затяжним і складним, і головне, що зусилля, потрачені на нього, не гарантують успішного фіналу. Будь-яка з 27 країн ЄС зможе заблокувати ратифікацію цього документа, якщо хоч одне положення викликатиме розбіжності. А в політиці різних європейських країн стосовно Росії — особливо між новими і старими членами ЄС — суперечностей безліч. Утім, така перспектива аж ніяк не збентежила учасників саміту в Ханти-Мансійську й перемовників, які почали консультації в Брюсселі 4 липня. Євросолідарність — хороший принцип, але через нього в Євросоюзі безліч внутрішніх проблем. Це єдина тема, з приводу якої Дмитро Медведєв дозволив собі познущатися над європейцями, але ті вдали, що не образилися.

Правда, у відповідь на неодноразові прохання російської сторони визначити позицію ЄС у питанні нової ініціативи Дмитра Медведєва щодо вироблення принципів загальноєвропейської безпеки за прикладом Гельсінкських домовленостей 1975 року й дати оцінку діям США із розміщення систем ПРО в Європі гості фактично промовчали. Проте визнали, що цю ідею можна розглянути, але в ширшому контексті глобальних проблем безпеки. Росіян, правда, така позиція спантеличила: чому ЄС дозволяє США вирішувати питання ПРО з окремими країнами Союзу через голову Брюсселя?

Ще одна тема, щодо якої сторони не домовилися, — безвізові поїздки російських громадян у Європу. Дмитро Медведєв дав зрозуміти, що хотів би розпочати з ЄС діалог про конкретні терміни й кроки з переходу до такого режиму поїздок, спираючись на «дорожню карту» із внутрішньої безпеки, погоджену з ЄС ще 2005 року. Відповіді не було.

Залишаючи саміт, європейські гості отримали подарунок — фотоальбом із дуже романтичними фотографіями, зробленими особисто Дмитром Медведєвим, а також... стадо мамонтів — зменшену копію бронзової композиції з 11 скульптур, що встановлена в місці виявлення останків цих тварин над берегом Іртиша.

Своєрідним продовженням саміту Росія—ЄС став V Всесвітній конгрес фінно-угорських народів, відкритий тут-таки, в Ханти-Мансійську, 28 червня, на який прибули глави європейських держав, представники націй, родинно пов’язаних зі стародавніми насельниками Західного Сибіру, — президенти Угорщини, Фінляндії та Естонії. Доповідь Дмитра Медведєва була окрасою програми, і президент РФ спробував використати свій виступ для відповіді тим недоброзичливцям у Європі, які обвинувачують Москву в обмеженні прав та знищенні культур корінних і малих народів. Але збурив спокій лідер Естонії Томас Хендрік Ільвес, прямо з трибуни форуму закликавши російських фінно-угрів — хантів і мансів, карелів і удмуртів, мордву та ще дюжину малих народів брати приклад зі своїх європейських родичів, зокрема естонців, які 150 років тому «вибрали свободу й демократію», і боротися за національне визволення та дер­жавність. «Багатьом фінно-угорським народам ще належить зробити такий вибір», — сказав він слухачам, які трохи сторопіли. Скандал на конгресі й жорст­кий обмін думками на тему прав людини та нацменшин на переговорах Ільвеса і Медведєва тет-а-тет, утім, не перешкодив лідерам Росії та Естонії домовитися про розблокування процесу ратифікації договору про кордон, відсутність якого заважає прикордонному співробітництву Росії і Євросоюзу.

Загалом, у Росії результати саміту розглядають як багатообіцяючі. В ЄС відгуки стриманіші. Експерти називають саміт «бляклим і непомітним». По суті, жодних важливих рішень у Ханти-Мансійську ухвалено не було, жодної проблеми з тих, які ускладнюють відносини двох сторін, не було знято. Всі, певно, раді новому знайомству з російським лідером, який робить перші кроки у великій політиці. Хоча запитання, яке мучить усіх (Who is Mr. Medvedev?), так і залишилося без відповіді.