ГЕНКОНСУЛ ЮРІЙ ЯРМІЛКО: «УКРАЇНЦІ ПОВИННІ ЗНАТИ, ЩО МИ ТУТ Є!»

У Франкфурті-на-Майні нещодавно відкрилося Генеральне консульство України. Власне, воно переїхало сюди з Бонна. Знайти його легко — за кілька десятків метрів від завжди велелюдної центральної пішохідної вулиці лежить Брьоннерштрассе, 15, де Генконсульство зайняло кілька офісних приміщень. Про що інформує табличка українською та німецькою мовами. І, як і належить, здалеку видно український прапор.

Генеральний консул України Юрій Ярмілко дати інтерв’ю погодився охоче: «Українці повинні знати, що ми тут є!»

— Юрію Анатолійовичу, що змінилося у зв’язку з переїздом із Бонна?

— Хотів би уточнити, що там ми працювали як відділення посольства України в Німеччині. У цьому статусі в Бонні воно й залишилося. У Франкфурті-на-Майні відкрилося Генеральне консульство, де, крім мене, працюють ще три дипломати й кілька технічних співробітників. До нашого консульського округу, як і раніше, належать чотири землі: Гессен, Саар, Північний Рейн-Вестфалія та Рейнланд-Пфальц. Після переїзду столиці Німеччини з Бонна до Берліна Україні доцільніше стало мати Генеральне консульство у Франкфурті-на-Майні, найбільшому фінансово-банківському, індустріальному, політичному, культурному центрі. Це ще й європейське транспортне перехрестя — якщо не всі, то багато доріг ведуть сюди. Та й економічні зв’язки України і Німеччини розширюються, поглиблюється співпраця в найрізноманітніших галузях. Тому ми вирішуватимемо також і трохи нові для нас завдання, пов’язані з економізацією зовнішньої політики.

— І все-таки головне завдання Генерального консульства — це...

— ...Надання консульських послуг. Це пріоритетне завдання. Ми ставимо на постійний і тимчасовий консульський облік, розв’язуємо проблеми тих, хто приїхав сюди на постійне місце проживання. Займаємося такими питаннями, як вихід із громадянства, надання нотаріальних послуг, видача паспортів. Ми також виконуємо функції установи з реєстрації актів громадянського стану. Одне слово, роботи вдосталь. Адже на території консульського округу зареєстровано 27 тисяч українців. Ми видаємо візи німецьким громадянам, котрі хочуть відвідати Україну. Приємно, що їх кількість зростає. Торік видано понад 25 тисяч віз. Наші консули приймають до 150 відвідувачів щодня.

Ну і, природно, не менш важливе завдання — належний захист прав та інтересів громадян України тут, у Німеччині. Усі вони мають бути впевнені, що в разі виникнення проблем можуть на нас розраховувати. Люди потрапляють у скрутні ситуації чи то з власної вини, чи то через збіг обставин. Є й затримані поліцією, і ті, хто відбуває покарання в німецьких установах, хтось загубив, а в когось украли паспорт. Громадяни України потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди, трапляється, що й зі смертельним кінцем. Бувають різні, інколи абсолютно непередбачувані чи неймовірні випадки. Куди йти людині? Звісно, до нас, у Генеральне консульство. Але для того, щоб наша допомога була своєчасною й ефективнішою, ми радимо всім, хто приїжджає до Німеччини — на тривале або короткострокове перебування, на навчання, лікування чи з якихось інших причин, стати в нас на консульський облік. Не слід сприймати це як бюрократичний відголос радянського часу. Як там: береженого Бог береже? Принаймні якщо з людиною тут щось трапиться, то вона чи інші люди знатимуть, куди з цим слід звертатися.

— Які найтиповіші проблеми вам доводиться розв’язувати?

— Найтиповіші — порушення правил проживання. Вони, на жаль, постійні й численні. І виникають у тих, хто в пошуках кращої долі приїхав до Німеччини без належних документів. Багато хто, отримавши короткострокову візу, намагається залишитися тут по завершенні терміну її дії і знайти роботу. Українців, котрі нелегально працюють за дуже невисоку плату, у Німеччині надзвичайно багато. Саме вони найчастіше й потрапляють у найнепередбачуваніші, але легко прогнозовані ситуації. Я знаю, це не так їхня вина, як біда. Але закони є закони, і країна перебування дуже сувора до тих, хто перебуває в ній нелегально. Тим часом багато наших громадян, навіть потрапивши до слідчого ізолятора чи в ув’язнення, не вірять, що їх можуть виселити з Німеччини. Вони не називають справжнього прізвища, адресу постійного місця проживання, сподіваючись, що їх випустять і вони зможуть працювати тут далі. Це не так. Одержати дозвіл на роботу в Німеччині дуже складно, майже неможливо. Поліція в таких випадках звертається до Генерального консульства по свідоцтва на повернення, щоб відправити затриманого на батьківщину. Ми ще раз перевіряємо зазначені дані, у багатьох випадках вигадані. Це забирає багато часу.

Поліцайпрезидіум Франкфурта-на-Майні також намагався розібратися з цим. Адже нелегали — це ще й потенційні учасники кримінальних ситуацій. Але, я переконаний, щойно в Україні поліпшиться економічна ситуація, потреби заробляти на життя таким складним і небезпечним способом не буде. Я не бачу причин для політичної імміграції з України.

— Юрію Анатолійовичу, ну а якщо з громадянином України все-таки стався той самий непередбачений випадок, коли він з різних причин опинився в чужій країні без грошей, без документів і допомогти йому нікому? Ще не так давно через фінансову скруту це було майже нерозв’язною проблемою для наших дипломатичних представництв за кордоном...

— Так, це було: люди приходили до нас і казали, що якщо ми їм не допоможемо, то іншого виходу, крім як залишитися жити на східцях консульства, у них немає. А наші фінанси не дозволяли їм допомогти. Точніше, кожну копійку доводилося узгоджувати з центром. Нині Генконсульство у фінансовому плані — самостійніша установа. Тому в разі непередбачених обставин, попри те, що є поліція, радимо звертатися також і до консульства. Ми нікого не залишимо напризволяще.

— Навіть якщо гроші хтось прогуляв, приміром, у барах?

— Ні, звісно. Бачте, одержання німецької національної візи чи шенгенської — процес досить складний. З такими візами людина (що має обов’язкову медичну страховку й оплачений зворотний проїзд) до когось їде і хтось за неї відповідає — приватна або юридична особа. Ясна річ, ця категорія громадян до нас і не звертатиметься. Але трапляються випадки трагічні або такі, коли людина сама з ними впоратися не в змозі. Та навіть якщо хтось із власної дурості потрапив у халепу, не залишати ж його на вулиці...

— Ну, а приємніші моменти у вашій роботі також бувають?

— Безумовно. Хоча нашим працівникам і доводиться це робити в позаробочий час, якого не так багато, однак ми зуміли стати маленьким острівцем української культури в Німеччині. У нас хороші зв’язки з українцями, які проживають тут постійно. Ми влаштовуємо і невеликі концерти, і виставки, і різні свята. Не сумніваюся, що й у Франкфурті-на-Майні ця традиція не перерветься. Уже є конкретні плани. Приміром, найближчим часом з Івано-Франківська приїжджає народний хор на фестиваль самодіяльних колективів, трохи пізніше — хор з Ужгорода. Тут у нас приміщення хоч і не просторе, але ми плануємо влаштовувати невеликі вернісажі та різноманітні зустрічі. Виникають проблеми фінансів, але ми їх розв’язуємо. Або самі, або з допомогою спонсорів, української громади.

Найбільш вдячна робота — гуманітарні акції. Особливо якщо це лікування дітей або допомога сиротам, дітям із неблагополучних родин. Ми намагаємося максимально сприяти організаторам.

— А крім роботи, генеральний консул чим займається?

— Із задоволенням проводжу час у родинному колі. Ми з дружиною полюбляємо піші прогулянки. Зараз це допомагає швидше ознайомитися з Франкфуртом. Як футбольний уболівальник із задоволенням дивлюся захоплюючі матчі Бундесліги. І, звісно ж, принагідно зустрічаюся з українськими спортсменами, котрі живуть тепер у Німеччині.