ГАРЕТ ЕВАНС: УКРАЇНА ПРАГНЕ СТАБІЛЬНОГО СУСІДСТВА

Цього тижня в Києві перебувала делегація Міжнародної кризової групи (ICG). Групу 1995 року створили політичні експерти, яких розчарували зусилля міжнародного співтовариства із запобігання кризі в Сомалі, Боснії, Руанді. Члени цієї впливової неурядової організації, що займається запобіганням і владнанням різноманітних конфліктів, —політики з високою репутацією. Очолює ICG колишній президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі. Про мету перебування делегації, про зміст зустрічей — інтерв’ю з главою делегації ICG Гаретом Евансом.

— Пане Евансе, з чим пов’язаний ваш приїзд в Україну? Це звичайний моніторинг чи в очолюваній вами організації вважають, що в Україні існує загроза виникнення конфлікту, й ви готуєте рекомендації, як його не допустити?

— Ми не бачимо в Україні пацієнта, який потребував би лікування в лікаря на ім’я ICG. Ми приїхали на запрошення члена консультаційної ради пана Пінчука для того, щоб, по-перше, представити ICG, а по-друге, ознайомитися з підходами України до регіональних проблем. Зокрема йдеться про Кавказ і Придністров’я. Отже, ми тут для того, щоб зустрітися з Президентом, міністрами, керівниками парламентських фракцій, а також із лідерами опозиції, експертами (інтерв’ю було взято до початку зустрічей Гарета Еванса з українськими чиновниками. — Ред.). Ми вже успішно провели «круглий стіл» із представниками неурядових організацій і одержали певне бачення динаміки політики.

— І які ваші враження?

— На мою думку, Україна нині зайнята переважно своїми внутрішніми питаннями. Проте вона прагне стабільного сусідства й дуже зацікавлена в тому, щоб активно брати участь у його забезпеченні. У цьому контексті, ми, приміром, обговорили різні варіанти розв’язання придністровської проблеми. Для мене й ICG було дуже важливо ознайомитися з позицією різних сторін, оскільки нам треба підготувати доповідь щодо цього конфлікту. Загалом, сьогодні я краще поінформований про позицію України.

— За оцінками експертів вашої організації, конфлікти якого роду й у яких регіонах світу найбільш небезпечні?

— На сьогодні найбільш небезпечні й можливі конфлікти — це Північна Корея, оскільки тут є ядерне питання. Гадаю, що дуже небезпечне протистояння між Індією і Пакистаном через Кашмір, оскільки ці країни також мають ядерну зброю. Крім того, у світі безліч регіональних конфліктів, у яких задіяно значну кількість людей. Я маю на увазі Конго, де вже загинуло близько трьох мільйонів осіб.

Якщо міжнародне співтовариство не продовжуватиме брати участь у врегулюванні цього конфлікту, то можуть з’явитися нові спалахи насильства, які заберуть життя ще сотень тисяч. Нам необхідно працювати, працювати і ще раз працювати, щоб зробити так, аби цього не сталося... Крім того, надзвичайно небезпечна ситуація в Колумбії, де переплелися наркотики, злочинність і тероризм. Там ситуація на межі громадянської війни. Не виключається вибухонебезпечний стан на Близькому Сході.

— А ваша оцінка ситуації на пострадянському просторі?

— Дуже нестабільна обстановка в Центральній Азії. Авторитарний Туркменістан. Дедалі авторитарнішим стає Узбекистан. Великий потенціал виникнення конфліктів у Киргизстані й Таджикистані. Дуже важливо, щоб у цих країнах уряди не придушували помірних форм опозиції — інакше це підштовхуватиме людей до ісламських екстремістів.

— Ви обговорювали з українськими експертами придністровський конфлікт і можливі шляхи його владнання. Але сьогодні між Молдовою та Придністров’ям почався черговий етап економічного протистояння. Без розв’язання цієї проблеми важко говорити про врегулювання придністровського конфлікту в цілому. Чим ваша неурядова організація може допомогти в ліквідації цього конфлікту?

— Я не претендую на роль експерта в цьому питанні. Ми тільки починаємо проект. Ви можете запитати про це в мене через місяць-два, коли ми щось уже підготуємо. Але, гадаю, всі визнають, що прийнятна якась форма федерального рішення. Те, що дозволяє людям брати серйозну участь у житті країни, щоб вони не почувалися ізгоями. Те, що дає відчуття, що кожен одержує доступ до ресурсів країни. Гадаю, одним із важливих економічних і політичних елементів буде запровадження національної й ефективно працюючої митної системи.

— Але ж саме митна система сьогодні є одним зі спірних питань.

— Так, це велика проблема, але українсько-придністровську ділянку кордону важливо контролювати українській владі спільно з молдовською. І, можливо, навіть з участю деяких незалежних експертів. Це одна з ідей, які ми нині обговорюємо. Я хотів би, щоб мої експерти обговорили це питання докладніше з людьми, котрі займаються цими питаннями вже давно.

— На одній із прес-конференцій ви сказали, що плануєте обговорити з українськими експертами можливість участі України у врегулюванні конфлікту в Конго...

— Кілька тижнів тому я розмовляв з американцями про ситуацію в Конго. Вони не зацікавлені посилати туди свої війська, але готові надати фінансову допомогу іншим країнам, якщо ті запропонують якісь конкретні форми підтримки. Зокрема йшлося й про можливості України в галузі авіаперевезень.

Країни, що беруть участь у міжнародних операціях такого роду, мають авторитет. Згадайте про роль скандинавських держав. Вони постійно посилають свій персонал у небезпечні місця. І люди кажуть — це хороші країни. Гадаю, якщо буде затверджено рішення про участь у врегулюванні конфлікту в Конго, це буде сприйнято позитивно й допоможе Україні, її репутації.

— Якщо вже ми заговорили про репутацію України, то який сьогодні міжнародний імідж України та її Президента?

— Я не хочу коментувати вашого запитання. Це не відповідає моїй місії. Очевидно, були якісь проблеми. Вони є в кожній країні. Але один із найкращих способів їх розв’язання — робити позитивні, конструктивні ходи на світовій арені. Це хороша політика, й це хороший підхід до політики.

— Україна декларує свій намір вступити в НАТО та Європейський Союз і робить низку кроків у цьому напрямі. Водночас Росія докладає серйозних зусиль, аби повернути її у бік євразійських економічних та політичних організацій. З урахуванням цього, чи не бачите ви поля для можливих конфліктів?

— Я не вважаю, що це генерує якийсь конфлікт між Україною та Росією. Громадська думка в Україні дедалі більше зміщується на користь як ЄС, так і НАТО. Я думаю, це є і метою України, де розуміють: аби стати членами цих клубів, необхідно досягти певних стандартів. Люди говорили мені сьогодні, що це додаткова форма тиску, щоб зробити суспільство більш відкритим, прозорим, демократичним. І з такого погляду це корисно.

Високоповажний Гарет Еванс — президент і виконавчий директор Міжнародної кризової групи (ICG). Закінчив Мельбурнський університет (право) й Оксфорд (політика, філософія, економіка). Протягом тринадцяти років (1983—1996) пан Еванс був членом лейбористського уряду Австралії. У той період він обіймав посади генерального прокурора (1983—1984), міністра з ресурсів і енергетики (1984—1987), міністра транспорту та шляхів сполучення (1987—1988), а також міністра закордонних справ (1988—1996).

Гарет Еванс став єдиним міністром закордонних справ, що прослужив на цій посаді такий тривалий термін. Знають його у світі завдяки його внескові в розвиток плану ООН щодо досягнення миру в Камбоджі, а також тому, що він сприяв укладанню міжнародної конвенції про хімічну зброю, заснував Форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (APEC), став ініціатором комісії Канберри зі знищення ядерної зброї. 1990 року його було названо в Австралії Гуманістом року.