G20 прописала рецепти світовій економіці

11-й саміт "Великої двадцятки" (G20) Пекін використав для просування свого бачення нового економічного консенсусу, який дозволить країнам світу вийти на шлях стабільного економічного зростання та розвитку.

Всі останні саміти "двадцятки" Китай назвав мало не безглуздими, оскільки там, на думку Пекіна, лідери займалися не практичними питаннями, а лише розмовами, які ні до чого не привели, не дали ефекту ні для світової економіки, ні для вирішення глобальних проблем. При цьому Китай вийшов на саміт із переліком свіжих ініціатив. Вони спрямовані на створення "якісно нової основи для розвитку та зростання" і перебувають у канві реалізації ООНівського порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 р. Вони, вважають у Піднебесній, здатні змінити всю світову структуру економічних відносин між багатими та бідними країнами, між Півднем і Північчю. Китай скористався своїм головуванням у "Великій двадцятці", щоб ще раз заявити про свої амбіції глобального лідера.

Втім, як це бувало й раніше, лідери провідних економік світу приїхали на черговий саміт G20 з власними проблемами, цілями та завданнями. І для того, аби ханчжоуські домовленості реально почали працювати, необхідно, щоб усі країни світу почали думати й діяти хоча б трохи "по-китайськи". Але цього навряд чи варто очікувати найближчим часом.

Китай б'є "двадцяткою" "сімку"

У Китаї вважають місто Ханчжоу земним раєм, де людина змогла співіснувати в гармонії з природою і створити ідеальний, за китайськими уявленнями, ландшафт. Це недалеко від істини, якщо врахувати, що в сучасному мегаполісі проживають 6 млн чол., але при цьому місту вдалося зберегти затишок, тишу та спокій для мешканців і гостей. Незважаючи на це, на проведення саміту "двадцятки" Китай витратив величезні кошти, щоб місто стало ще красивішим, чистішим та охайнішим. Експоцентр площею 850 тис. кв. м, у якому відбувалися основні заходи саміту, був побудований за понад 1 млрд дол. США. Це одна з найбільших будівель, зведених у Китаї. Окрім того, були проведені ремонтні та інші роботи в районах міста, які десятки років очікували модернізації інфраструктури. Зауважимо - і це заради заходу, який тривав усього два дні.

Проте ефекту досягли. І навряд чи хтось із лідерів, котрі побували в Ханчжоу під час саміту, відмовиться повернутися в це місто знову.

Під час міжнародних заходів схожого рівня Китай останніми роками (починаючи з пекінського саміту АТЕС 2014 р.) прагне передати світу певні "послання", які, на його думку, є ключем до вирішення глобальних проблем і вказують на шляхи досягнення результату. Так було й цього разу.

На заходах саміту китайський лідер Сі Цзіньпін виступив кілька разів. Тематика його промов охоплювала практично всі сфери - від питань глобальної безпеки до тем економічного розвитку. Китай вочевидь прагнув, щоб економічна тематика домінувала на саміті. Китайський лідер також закликав G20 узяти на себе провідну роль у стратегічному плануванні глобального розвитку, замінивши, таким чином, G7, яка з цим завданням явно не впорюється. З часу саміту в Брісбені, де лідери домовилися про кроки, які б дали збільшення до 2018 р. сумарного ВВП "Групи 20" на 2%, країни виконали близько половини заходів, але саме поточний рік, заявили в Китаї, стане ключовим для досягнення цієї масштабної мети.

Пекін хотів дати світу урок. Адже останніми роками саме його зусилля забезпечували 35% глобального економічного зростання, і навіть в умовах уповільнення темпів зростання ВВП Китаю до 2020 р. цей гігант відіграватиме ключову роль у нівелюванні впливу на глобальну економіку спаду в ряді великих держав, у т.ч. Росії і Бразилії.

Тоді як багато країн і регіони досі ще борються з наслідками глобальної кризи 2008-2009 рр., Китай запропонував партнерам звернути увагу на його власний досвід реформ - перехід від інтенсивного зростання до стабільного, з урахуванням ключових чинників. Для сучасного Китаю - це інновації, відкритість, інклюзивність та дбайливе ставлення до природи. На цій основі "двадцяткою" були розроблені й затверджені План дій "Групи двадцяти" з інновацій 2016 р., Контури інноваційного зростання, Ініціатива "Групи двадцяти" з розвитку та співробітництва в галузі цифрової економіки, План дій "Групи двадцяти" у зв'язку з новою індустріальною революцією, Ханчжоуський План дій.

Документи передбачають відмову від домінуючого у світі в останні роки підходу "гасіння" економічних криз виключно монетарними методами. У них міститься заклик до країн зосередитися на плануванні економічного розвитку в середньо- і довгостроковій перспективі. Мета - капіталізувати можливості, які відкривають інновації та цифрова економіка, нова індустріалізація (нарощування виробничих потужностей) і відкрита економіка. Інвестиції та торгівля з мінімумом протекціоністських обмежень визнані найістотнішими стимулами для глобального зростання. Однак зростання буде неможливе без нових підходів у державному та економічному управлінні, без скоординованих дій у податковій політиці та без цілеспрямованих зусиль країн у боротьбі з корупцією.

Втім, як це бувало й раніше, документи G20 виявилися досить неконкретними, і тому реалізувати їх без відповідного механізму координації дій неможливо, - а його група не має. До того ж "двадцятка", очевидно, остаточно забула свій основний принцип формування, - адже вона, за ідеєю, включає економічно найпотужніші країни, а останніми роками розстановка змінилася. Нинішнього року (за показниками ВВП) з групи варто було б виключити Аргентину і прийняти Швейцарію.

Хто в ліс, хто по дрова

Згуртувати країни "двадцятки" заради озвучених у Ханчжоу цілей - непросте завдання. Адже, по суті, крім Китаю, знайдеться лише кілька країн, які б реально поділяли такі економічні погляди й підходи до побудови нової моделі глобального зростання. На саміті в Ханчжоу ці країни умовно виділили в "групу друзів", оскільки вони краще за інших засвоїли ідеї Пекіна. До них можна зарахувати Казахстан, країни Південно-Східної Азії (Лаос, Таїланд) і Африки (Чад, Сенегал), яких запросили на зустріч "двадцятки" зовсім не через розміри їхніх економік, а саме тому, що їхня політика розвитку вже реалізовується в руслі ідей, висловлюваних у Китаї.

Втім, для основної частини лідерів - учасників саміту, очевидно, китайські ідеї хоч і цікаві, важливі й глобальні, та все ж таки поступаються важливістю поточним внутрішнім проблемам і завданням. Президент США Барак Обама на останньому для себе саміті G20 говорив про проблемні питання відносин із Китаєм, які, по суті, залишилися такими самими, як і на початку його президентства. Проте діалог між країнами став інтенсивнішим. Єдиний глобальний акт, що його Китай і США змогли спільно влаштувати під час саміту в Ханчжоу, - завершення процесу ратифікації Паризької угоди із боротьби зі зміною клімату. Це дві найбільші країни, на які припадає 40% світових викидів в атмосферу. Але для того, щоб Паризька угода набрала чинності, її мають ратифікувати не менше 55 держав, на які припадає 55% викидів вуглекислого газу у світі.

Якщо згадати Німеччину, Францію, - лідери цих країн більше стурбовані своїм політичним майбутнім через вибори, що мають відбутися у 2017 р. Німеччина, як наступна головуюча G20, зосередиться на програмі інвестицій в Африці, - повідомила Ангела Меркель у Китаї, запрошуючи всіх наступного року зібратися в Гамбурзі. Лідери Великої Британії, Туреччини і Бразилії також сьогодні переважно вирішують власні проблеми, для них вони теж глобальні - Brexit, наслідки спроби держперевороту і війна в Сирії, імпічмент президента. Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді на саміті G20 обговорював з чотирма колегами підготовку саміту БРІКС, запланованого на середину жовтня в Гоа, а також домовлявся з французами про побудову нових субмарин для своєї країни.

Саміт "двадцятки" був схожим на урочисту звану вечерю, і для цього Китай приготував розкішні страви, які, за китайською традицією, мали об'єднувати всіх гостей за спільним столом і мали бути з'їдені спільно. Але вийшло так, що лідери (кожен зі своєї "заначки") діставали звичні сендвічі та бутерброди й жували їх осторонь. Російський президент взагалі перевершив усіх, приїхавши в гості до Сі Цзіньпіна з коробкою морозива. Кажуть, китайський лідер його любить, нібито там вершки кращі. Втім, від такої люб'язності Путіна віяло холодом.

Російський лідер не привіз у Ханчжоу ніяких свіжих економічних ідей і навіть вибачався, що економіка його країни падає. За місяць до цього він усі зусилля кинув на перетворення зустрічі в Ханчжоу на місце свого політичного "бліцкригу" в питанні про Україну. Але його задуми зовсім не вкладалися в плани китайських організаторів, що викинули з порядку денного всі гострі політичні теми. Їх не було і в підсумкових документах. Крім того, російському лідерові не вдалося й розіграти "українську карту" на трьох з лідерами Франції та Німеччини. А з "кульгавою качкою" Бараком Обамою це робити було взагалі безглуздо. Путін отримав за свої старання те, що заслужив, - розширення санкцій стосовно російських громадян і компаній з боку США та їх продовження з боку ЄС. У підсумку, президент РФ був змушений визнати необхідність "нормандського формату" з участю українського лідера Петра Порошенка та неминучість діалогу з ним. "Багатоходівка" Кремля, що почалася з провокації в окупованому Криму в серпні, провалилася. Мабуть, це і є найістотніший результат саміту в Ханчжоу для Києва.

Однак Україні годилося б уважніше проаналізувати економічний порядок денний зустрічі. Адже якщо Київ колись захоче опинитися серед запрошених на саміт "двадцятки", то краще, щоб це відбулося завдяки зростанню українського ВВП, а не через те, що війна України з Росією продовжує залишатися у фокусі світових лідерів.