ФІНЛЯНДІЯ. Прощання з "фінляндизацією"?

Після двох радянсько-фінських війн у Гельсінкі й Москви склалися особливі відносини. Причому настільки особливі, що в міжнародному лексиконі навіть з'явився спеціальний термін - "фінляндизація". Це коли слабша держава змушена йти на поступки своєму сильнішому сусідові заради збереження національного суверенітету.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

У часи холодної війни цей курс для Фінляндії означав, що вона балансувала між особливими відносинами з СРСР і тісними зв'язками із Заходом. Таким чином, нейтральна країна, де ринкова економіка сусідила з відносною політичною свободою, перебувала в "сірій" зоні між двома протиборчими військово-політичними системами.

Однак за останню чверть століття багато чого змінилося, й Суомі, потроху позбуваючись страху перед російським вторгненням, поступово відходить від популярної в 1950–1980 рр. політики обережності й покірності Москві. Одне зі свідчень цього - позиція Гельсінкі в російсько-українській війні.

Голос столиці

"Фіни ще у 1995 р. вибрали команду. Ця команда - Євросоюз. Із цієї причини ми не можемо бути посередниками між ЄС і Росією", - так минулої осені пояснював політичний курс Фінляндії лідер правоцентристів із "Національної коаліції" і тодішній прем'єр-міністр Олександр Стубб.

Попри те, що Москва займає особливе місце в зовнішній політиці Фінляндії, її істеблішмент дотримується єдності Євросоюзу щодо Російської Федерації. Ще в листопаді
2014 р. О.Стубб заявляв, що санкції - "це найефективніший метод впливу на Росію". "Гроші - найліпший посередник при укладанні миру. Це єдиний метод - м'який, але водночас твердий, який ми можемо використовувати. І його слід застосовувати", - зауважив він.

У Гельсінкі вважають, що жорсткі заходи слід зберігати доти, доки ЄС не визнає, що цілей його політики - перегляду Кремлем рішень щодо Криму та виконання Москвою положень Мінських угод - досягнуто. Зокрема, виводу російських військ із території України та відновлення Києвом контролю над українсько-російським кордоном.

Та в Гельсінкі також вважають, що з РФ треба підтримувати контакти. "Шлях санкцій - правильний спосіб реагувати… Буде погано, якщо ми дозволимо Росії порушувати міжнародні угоди, залишивши це без наслідків. Не можна дозволяти Росії порушувати кордони. Але водночас не можна ізолювати Росію", - заявив у лютому 2015 р. президент Саулі Нійністе.

Нюанси в позиції Гельсінкі привселюдно проявилися у вересні 2014 р. Тоді, після відкритого вторгнення російських військ в Україну, а після того виникнення Іловайського котла, в якому загинули сотні українських солдатів, Євросоюз прийняв рішення про посилення політики щодо РФ і схвалив секторальні санкції. Лише одна країна блокувала їх запровадження. Згідно з інформацією від глави представництва Financial Times у Брюсселі Петера Шпігеля, це була Фінляндія. Втім, після терміново проведеного засідання послів Гельсінкі зняв свої заперечення.

Політику уряду Олександра Стубба продовжує й коаліційний кабінет Юхі Сіпілі, який прийшов до влади за результатами парламентських виборів, що відбулися у квітні. Тим більше, що до складу нового коаліційного уряду, крім "Фінляндського центру" і "Справжніх фінів", увійшла також і "Національна коаліція", а сам О.Стубб зайняв пост міністра фінансів.

Під час передвиборної кампанії Ю.Сіпіля зазначив, що його партія "Фінляндський центр" підтримує антиросійські санкції ЄС, але Фінляндії слід мати з Росією хороші сусідські відносини. Реагуючи на такі заяви свого політичного опонента, тодішній прем'єр-міністр О.Стубб заявив, що "Центр" занадто поблажливо ставиться до Росії. Але ці слова лідера правоцентристів слід віднести до передвиборної риторики.

У програмі нового кабінету, наприклад, сказано, що Фінляндія планує дотримуватися єдиної лінії ЄС відносно Росії, зберігаючи з нею двосторонні зв'язки в різних сферах. А через кілька днів після формування кабінету Ю.Сіпілі Державна рада у своєму повідомленні заявила, що новий уряд Фінляндії оцінює дії РФ в Україні й запроваджені Євросоюзом санкції так само, як і попередній.

При цьому в Гельсінкі, де не визнають офіційного статусу "представництва Донецької народної республіки" у Фінляндії, виявляють неабияку обережність із персональними санкціями Євросоюзу проти російських політиків і бізнесменів.

Лише після тривалих консультацій із Брюсселем, у липні 2015 р. Гельсінкі вирішив не пускати спікера Держдуми РФ Сергія Наришкіна на засідання Парламентської асамблеї ОБСЄ. Ця історія спричинила в Росії скандал. У Москві лунали заклики запровадити нові санкції проти Фінляндії, зокрема, припинити торгівлю лісом із цією країною. Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев вважав, що Фінляндії буде завдано "серйозних економічних збитків".

Не менш гучна історія відбулася і з власником Volga Group Геннадієм Тимченком, другом і діловим партнером В.Путіна. Адже Г.Тимченко - громадянин не лише Росії, а й Фінляндії. І якщо до санкційного списку ЄС увійшли компанії російського олігарха, то в березні 2014 р. США запровадили санкції й проти нього персонально. Тоді публічно фінська влада ніяк не відреагувала. Та коли через рік Сполучені Штати запровадили додаткові санкції й у списку опинився партнер Тимченка Кай Паананен, що очолює компанію SET Group, у Гельсінкі голосно зажадали пояснень від Вашингтона.

Загрожуючи новими санкціями, у Москві не втрачають надії на відновлення колишнього формату відносин із Гельсінкі.

Хоча фіни готові зберігати хороші відносини з Москвою, Кремль своїми діями в Україні й Балтійському регіоні змушує Гельсінкі нервувати. А коли Володимир Жириновський говорить про те, що "треба повернути все, що було в складі Російської імперії… Польща й Фінляндія відділилися незаконно", віце-спікер Держдуми тільки посилює побоювання Суомі.

За словами міністра закордонних справ лідера партії "Справжні фіни" Тімо Сойні, Фінляндія повинна посилити свою оборону на тлі напруженості між РФ і Заходом, а також зростаючого озброєння Росії. "Це слід тлумачити не як мілітаризацію, спрямовану проти Росії, а як обов'язковий підйом обороноздатності", - заявив Т.Сойні.

Нині фіни оцінюють перспективу вторгнення російських військ як малоймовірну. Але тривогу істеблішменту посилюють дедалі частіші випадки порушення повітряного простору Фінляндії російськими військовими літаками. Ще в березні 2015 р. тодішній міністр оборони Карл Хаглунд заявив, що якщо між НАТО й Росією розгорнеться конфлікт, то йому "важко уявити, що Росія поважатиме військовий нейтралітет Фінляндії настільки, що не ступить на її територію".

У результаті Гельсінкі почав військову реформу, створюючи нові сили швидкого реагування. Фінський уряд також посилює військове співробітництво з країнами Балтії та Скандинавії. Так, у квітні 2015 р. міністри оборони Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії й Ісландії у відповідь на загрозу з боку Росії підписали з балтійськими країнами декларацію про співробітництво та посилення зв'язків у сфері оборони.

Прагнення Гельсінкі зміцнити свою обороноздатність викликає роздратування в Москви. Заступник голови комітету з міжнародних справ Ради федерації Андрій Клімов заявив російській газеті "Коммерсантъ", що Фінляндія втратила свій економічний потенціал, мовляв, раніше країни розуміли, що таке добросусідство, займалися економікою, не витрачаючи грошей на оборону. "Це одна з причин фінського економічного дива, завдяки якому колишня дачна провінція Санкт-Петербурга стала однією з найбільш процвітаючих країн у сучасному світі. Посилювати лінію оборони від Росії - те ж саме, що готуватися до захисту від марсіан", - іронізував він.

Однак фіни так не вважають. Згідно зі звітом Фінського центру економічних досліджень EVA, оприлюдненим порталом Yle у березні 2015 р., 83% опитаних фінів вважають Росію нестабільною й непередбачуваною. А кожен другий - що РФ являє собою військову загрозу, і цей показник на 20% вищий, ніж 2005-го.

Наслідком агресії Росії в Україні стало не тільки посилення військових контактів Гельсінкі з країнами Північної Європи й Балтії. У фінському політикумі знову активізувалася дискусія про необхідність вступити до НАТО. У серпні 2014 р., після того, як тодішній прем'єр О.Стубб розкритикував Росію за вторгнення в Україну, президент С.Нійністе заявив, що набуття членства в альянсі залишається можливим варіантом дій його країни.

Та це досить віддалена перспектива: у Фінляндії не так уже й багато прихильників вступу країни в цю військово-політичну організацію. Хоча їх кількість поступова зростає.

За даними Фінського центру економічних досліджень EVA, через "українську кризу" 26% опитаних фінів вважають, що Фінляндії слід вступити до НАТО, а 43% ставляться до цього, як і раніше, негативно. У 2012 р. лише 14% фінів виступали за приєднання країни до альянсу, а 65% були проти.

Своєю чергою, Юха Сіпіля в перші дні на посту прем'єр-міністра заявив: "Ставлення нашого уряду до НАТО не змінюється. Це означає, що Фінляндія не планує приєднання до Північноатлантичного альянсу, залишивши наступним поколінням свободу в вирішенні цього питання".

Енергетика

Хоча Фінляндія активно розвиває відновлювані джерела енергії, вона досить серйозно залежить від імпорту енергоносіїв - нафти, газу, вугілля, електроенергії. За інформацією посольства Фінляндії в Україні, наданою DT.UA, дві третини імпортованих енергоносіїв мають російське походження.

Росія повністю покриває потреби Суомі в природному газі. За даними сайту "Газпром экспорт", російський монополіст за контрактом із фінською компанією Gasum Oy поставив 2014-го 3,11 млрд кубометрів газу. Це менше, ніж у попередні роки: у Фінляндії триває тенденція до зниження частки блакитного палива в загальному споживанні енергоресурсів. Нині частка газу в енергетичному балансі країни становить близько 9%.

У серпні 2015 р. Gasum Oy ініціювала арбітражний розгляд із "Газпромом". Фіни вимагають переглянути ціну на газ. Справа перебуває в Стокгольмському арбітражному суді.

Як вважає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", в Gasum Oy є всі шанси виграти. "Близько десятка провідних європейських компаній мають аналогічні позови до "Газпрому". Якщо справа доходила до суду, то він приймав рішення на користь європейських партнерів російського монополіста. Швидше за все, "Газпром" урегулює відносини з Gasum Oy до суду", - наголосив експерт.

Для зниження енергетичної залежності від Росії Гельсінкі планує побудувати до 2017 р. СПГ-термінал потужністю 30 тис. кубометрів у м. Порі на західному узбережжі країни. ЄС надасть 23 млн євро для його будівництва. Решту витрат візьме на себе компанія Skangas, розробник об'єкта та його власник.

Росія також є основним постачальником вугілля, нафти й нафтопродуктів. У 2013 р. частка РФ становила 88% від усіх поставок вугілля. 86% усього імпорту нафти припадало на російські поставки (решту фіни ввозили з Норвегії). Значущість Росії в імпорті чорного золота зросла в останні півтора десятиліття, коли в загальному обсязі ввезеної Фінляндією нафти російська частка збільшилася з 43% 2000 р. до 86% - 2013-го.

Фінляндія є також одним із важливих ринків експорту російської електроенергії (4,4 ТВтбгод у 2013 г.). Правда, у 2014 г. російські поставки трохи скоротилися порівняно з попередніми роками. Причина - зростання продуктивності ГЕС в країнах Скандинавії та збільшення продажу електроенергії в Фінляндію, насамперед із Швеції.

А в червні 2015 р. з Фінляндії в Росію було здійснено першу експортну поставку електрики. Це стало економічно вигідним через зниження цін на неї на біржі Nord Pool, де зростає пропозиція дешевої електроенергії.

"Протягом багатьох років Фінляндія імпортує російську електроенергію, але ці поставки не мали прямого зв'язку з ринковим ціноутворенням. Тепер ринок відіграє більшу роль, оскільки в Росії також здійснюється біржова торгівля електрикою", - пояснив Тімо Kауконен, керівник департаменту планування фінського електромережного оператора Fingrid.

Гельсінкі й Москва також продовжують співробітництво при будівництві в Північній Остроботнії АЕС "Ханхіківі-1" із російським реактором ВВЕР-1200 (контракт підписано в грудні 2014 р. між підрозділом "Росатома" компанією Rusatom Overseas і фінською компанією Fennovoima). Це позиція як уряду О.Стубба, так і кабінету Ю.Сіпілі. Цього літа фінський прем'єр-міністр ще раз повторив, що взаємні санкції Заходу й Росії не ставлять під загрозу проект із будівництва АЕС у Пюхяйокі.

Торговельні зв'язки й інвестиції

Економіка Фінляндії має тісні зв'язки з Росією. А присутність у ній росіян більш ніж значна: серед багатих бізнесменів з найближчого оточення В.Путіна, які вели справи у Фінляндії, - Дмитро Горєлов, Борис і Аркадій Ротенберги, Геннадій Тимченко. Б.Ротенберг, як і Г.Тимченко, ще й громадянин Фінляндії.

За даними фінської Митної служби, у 2014 р. РФ посідала третє місце серед країн, куди фіни експортували свою продукцію. Якщо частка Німеччини в загальному обсязі фінського експорту становила 12%, Швеції - 11,1, США - 6,8, Нідерландів - 6,1, то Росії - 8,3%. А от серед країн, звідки Фінляндія ввозила товари, РФ перебувала на першому місці. У загальному обсязі імпортованої продукції на Росію припадало 15%, на Німеччину - 13,4, Швецію - 11,4, Китай - 6,5%.

Частка Суомі в російській зовнішній торгівлі становить лише 2,2%: Фінляндія посідає 15-те місце серед торговельних партнерів РФ, будучи восьмою серед країн - членів Євросоюзу. Фіни поставляють південній сусідці в основному продукцію хімічної промисловості, машини та обладнання. Основа імпорту - енергоносії й паливо: на них припадає близько 80% у загальній структурі імпорту Фінляндії з Росії.

Так, якщо у 2013 р. частка енергоносіїв дорівнювала 83,2% (нафта й нафтопродукти - 68,2%, природний газ - 10,8, кам'яне вугілля й кокс - 2,6, електроенергія - 1,6%), то у 2014 р. - 79,9% (нафта й нафтопродукти - 64,6%, природний газ - 11,1, кам'яне вугілля й кокс - 3,1, електроенергія - 1,1%). При цьому обсяги поставок російської нафти й нафтопродуктів 2014-го упали на 22%.

За даними сайту Trade map, якщо у 2013 р. товарообіг двох країн становив 20,95 млрд дол., то 2014-го він упав на 16,5%, до 17,5 млрд. Фінський експорт знизився у 2014 р. порівняно з попереднім роком на 13,7%, до 6,06 млрд дол., а імпорт із Росії скоротився на 17,86%, до
11,44 млрд. При цьому фінський експорт зменшився практично за всіма товарними позиціями, включаючи поставки машин і обладнання.

Як повідомляє російська Федеральна митна служба (ФМС), у січні-серпні 2015 р. двосторонній товарообіг упав порівняно з аналогічним періодом 2014-го на 42,6%, до
6,49 млрд дол. Імпорт із Росії за цей період зменшився на 41,35%, до 4,75 млрд, а фінський експорт - на 45,6%, до 1,74 млрд. Фінська Митна служба пояснювала скорочення експорту в Росію як зниженням цін на нафту й нафтопродукти, так і незначним попитом на товари виробничого призначення та ослабленням російського рубля.

Своєю чергою, аналізуючи двосторонні торговельні відносини, торгпред РФ у Фінляндії В.Шлямін в інтерв'ю РІА "Новости" сказав: "Треба брати до уваги не тільки санкційні протистояння, а й вітчизняні поточні та фундаментальні обмеження, високу волатильність рубля й різке зниження купівельної спроможності як російських підприємств, так і фізичних осіб".

Коментуючи двосторонні відносини, глава Фінсько-російської торговельної палати Мірья Тірі висловила сумніви в поліпшенні ситуації. "Оскільки Іран повертається на ринок, ціна на нафту навряд чи зросте й зміцнить рубль", - сказала вона. При цьому В.Шлямін, коментуючи зниження обсягів торгівлі між країнами за перші два місяці 2015 р. більш як на 30%, прогнозував, що товарообіг "відновлюватиметься, хоча цього року падіння очікується в діапазоні 15–20%".

Цікаво, але, за даними експертів Інституту перехідних економік Банку Фінляндії, тенденція до скорочення обсягів двосторонньої торгівлі з Росією з'явилася ще в середині 2013 р., задовго до ослаблення рубля, запровадження санкцій ЄС проти РФ і російського продовольчого ембарго.

За інформацією посольства Фінляндії в Києві, в Росії працюють близько 600 фінських компаній. Серед них такі відомі, як Stockmann, Valio, Кesko, Neste та ін. Згідно з неофіційними даними, майже 7 тис. фінських фірм мають торговельні зв'язки з Росією. За експертними оцінками, торговельний реєстр Фінляндії налічує понад 3 тис. компаній, заснованих або керованих юридичними особами російського походження.

Що стосується капіталовкладень, то Суомі посідає 16-те місце за обсягом іноземних інвестицій у російську економіку: за даними Банку Фінляндії, їхній загальний обсяг станом на січень 2014 р. становив 4 млрд євро. Основну частину капіталовкладень зосереджено в Північно-Західному й Центральному федеральних округах. Гроші спрямовували в енергетичний сектор і лісову галузь.

Російські вкладення у фінську економіку менш значні. За даними Банку Фінляндії, на січень минулого року вони становили 842 млн євро. А оскільки обсяг активів російського походження в банківській системі Фінляндії відносно невеликий, то це не загрожує стабільності фінансової системи країни.

За словами В.Шляміна, російський бізнес зацікавлений в інвестуванні в низку секторів економіки Фінляндії. Так, у грудні 2014 р. "Об'єднана суднобудівна корпорація" завершила процес придбання гельсінкської верфі Arctech Helsinki Shipyard.

Крім того, підприємство ТВЛ створило з фінами спільний проект з виробництва білка з відходів спиртової й пивної промисловості. "Нам це дуже вигідно - це ж не колоди тягати через кордон, не нафта, не газ. Це російські біотехнології, які, виходячи на ринок Фінляндії, одержують доступ на світовий ринок", - будував плани російський дипломат.

Вплив санкцій

Як стверджує у своєму коментарі для DT.UA посольство Фінляндії в Україні, фінська економіка найбільше постраждала від загального спаду російської економіки.

"Погоджені західні санкції додатково сприяли спаду російської економіки, яка й так зазнає негативної динаміки через відсутність структурних реформ, падіння рубля й цін на нафту… Прямий вплив санкцій ЄС на Фінляндію досі доволі обмежений. Проте фінська харчова промисловість, передусім молочний сектор, особливо постраждала від російських контрзаходів", - вважають у посольстві Фінляндії в Києві.

"Самі по собі санкції впливають на сільське господарство й пов'язані з ним сфери, а також на експорт. Але разом із економічним спадом і слабким рублем вони створюють серйозні проблеми в торгівлі з Росією", - зазначає, своєю чергою, директор з досліджень Aleksanteri Institute Маркку Кангаспуро.

Суомі в 2012–2013 рр. поставляла в Росію більше молочної продукції, ніж будь-яка інша країна Євросоюзу. Зокрема, 2013-го 26% виробленої в країні "молочки" на суму в
336,1 млн дол. експортувалося до РФ. Частка Росії в загальному експорті продукції молокопереробної промисловості Фінляндії на зовнішні ринки у 2013 р. становила 47,5%.

Попри те, що виробництво молока у Фінляндії у 2014 р. зросло порівняно з попереднім роком на 3,1%, кількість молочних господарств скоротилася на 5,3%. А за даними сайту Trade map, експорт "молочки" в Росію знизився порівняно з 2013 р. на 35,1%, до 218 млн дол. Упав на 11,1% і загальний обсяг експорту Фінляндією молочної продукції та сирів - з 707,48 млн дол. у 2013 р. до 629,43 млн - у 2014 р.

Згідно з доповіддю Союзу фінських фермерів МТК, оприлюдненою у вересні
2015 р., сільське господарство Фінляндії втратило 400 млн євро через контрсанкції Росії. З них приблизно 200 млн євро (232,4 млн дол.) недорахувалися фінські виробники молочної продукції.

Ще в липні 2015 р. представник молочних фермерів в MTK Ілкка Похьямо охарактеризував ситуацію на ринку як "дуже жорстку" у зв'язку з тим, що ціни на молочні продукти знизилися по всьому світу. "У Фінляндії ж становище погіршує зниження закупівельних цін і загроза того, що субсидії виплатять із запізненням. Це справжня криза", - стверджував він.

Для компенсації втрат фінських виробників молочної продукції від скорочення поставок до РФ і падіння внутрішніх закупівельних цін на молоко Європейська комісія в грудні 2014 р. прийняла рішення про надання одноразової цільової допомоги фермерам у розмірі 10,7 млн євро. ЄС у 2015 р. прийняв рішення виділити фінам
9 млн. євро як компенсацію.

На думку Союзу фінських фермерів, цієї суми недостатньо. Представники MTK уважають, що уряд Суомі має надати фінансову допомогу виробникам молочної продукції: "Фінляндія повинна виплатити молочним фермерам пакет допомоги, як це зробила Франція, де на програму підтримки вирішено виділити 600 млн євро".

Проте в серпні 2015 р. міністр із питань розвитку та зовнішньої торгівлі Фінляндії Леніта Тойвакка заявила, що країні вдалося відшкодувати втрати від санкцій за рахунок виходу на нові ринки. Зокрема, зріс експорт фінської продукції в Німеччину, Швецію та США.

"Російські контрсанкції охоплюють лише малу частину продукції, що поставляється з Фінляндії в Росію. Це приблизно 5% від фінського експорту до РФ і 0,5% - від усього фінського експорту", - повідомила Л.Тойвакка. При цьому вона зауважила, що якби фінський експорт у Росію розвивався, "ситуація у фінській економіці була б набагато ліпшою".

Коментуючи вплив російських санкцій на фінську економіку, в Фінляндії вважають, що дві галузі теоретично можуть дуже серйозно постраждати від відповідних дій Росії. "Якщо Finnair заборонять використовувати транссибірські коридори для польотів в Азію, це зруйнує нашу національну авіакомпанію. І ще, наприклад, торгівля деревиною. Також фінські будівельні компанії в Росії можуть постраждати", - вважає М.Кангаспуро.

Попри специфіку ведення бізнесу в Росії та діючі проти РФ санкції, фінські компанії не поспішають іти з російського ринку.

Згідно з дослідженням Фінсько-російської торговельної палати "Барометр фінсько-російської торгівлі", оприлюдненим у квітні, більшість фінських компаній, що працюють у Росії, не відчули прямого впливу російських санкцій. Водночас непрямого впливу зазнали понад 80%. Більш як третина респондентів реагують на ринкову ситуацію в Росії експансивно: вони планують поліпшити маркетинг, наростити продажі й відкрити додаткові офіси в РФ. 26% зреагували на ділове середовище, що склалося в Росії, скороченням персоналу, маркетингу та продажів.

Найголовніша проблема для фінів, що працюють із Росією, - це нестабільність курсу рубля. Крім того, таких бізнесменів хвилюють економічна нестабільність, політична ситуація й фінансові проблеми, що виникають у клієнтів фінських компаній. Проте фіни продовжують інвестувати в Росію: 28% респондентів повідомили про зроблені вкладення.

Так, адаптуючись до нових умов, такі компанії, як Tikkurila, Nokian Renkaat, Stockmann й інші, що зазнали у 2014 р. серйозних збитків, намагаються мінімізувати свої втрати. Вони або зменшують обсяги виробництва в Росії, або скорочують персонал.

"У новій ситуації низка фірм знаходять також нові можливості для бізнесу, наприклад, у вигляді запуску або розвитку місцевого виробництва. Так, фінський виробник вікон Skaala у березні 2015 р. відкрив нове виробництво на території Санкт-Петербурга", - стверджує консул з торгівлі й економіки консульства Фінляндії в Санкт-Петербурзі Мартта Халонен.

Skaala не єдина фінська компанія, що створює виробництво в РФ. Приміром, Teknos відкрила в Санкт-Петербурзі найбільший завод з виробництва лакофарбової продукції. Розвиває бізнес у Ленінградській області й компанія Lamor, що виробляє комплекси професійного встаткування й надає послуги з ліквідації аварійних розливів нафти. HuhtamКki побудувала в Татарстані завод із виробництва одноразового посуду для "Макдональдс". У Петергофі (Ленінградська область) відкрився восьмий гіпермаркет мережі "К-Руока", що належить фінському концерну Kesko Oyj.

Після заборони Москви на ввіз продуктів із країн ЄС багато фінських компаній, чия продукція потрапила під російське ембарго, для зниження своїх збитків відкривають у Росії підприємства, як, наприклад, Valio, найбільший постачальник сирів на російський ринок у 2013–2014 рр.

Після запровадження продовольчого ембарго Valio прийняла рішення не йти з російського ринку. Останній рік ця компанія ввозить із Фінляндії тільки немолочну продукцію (соки, сокові напої, киселі, джерельну воду). Для молочної продукції було налагоджене виробництво на єдиному заводі Valio у Росії, розташованому в Єршово. Частина продукції також виробляється на потужностях заводу "Галактика" у Гатчині, який є партнерським підприємством Valio.

Одним із наслідків падіння купівельної спроможності росіян стали втрати сектора обслуговування й роздрібної торгівлі в прикордонних із Росією регіонах. Для цих районів шопінг-туризм - вагома підтримка місцевої економіки. За даними Прикордонної охорони Фінляндії, у першому півріччі 2015 р. кількість росіян, що перетинають фінський кордон, скоротилася на 25 і 30% порівняно з січнем-червнем 2014-го й 2013 р. відповідно. І це при тому, що за підсумками першого півріччя 2015-го Фінляндія стала найпопулярнішою країною серед росіян.

Утім, збільшення кількості китайських туристів, що відвідують Лапландію (північ Фінляндії), трохи компенсує втрати фінів. За даними Статистичного центру Фінляндії, кількість ночівель туристів із КНР у фінських готелях у лютому 2015 р. збільшилася на 57% порівняно з лютим 2014-го. На думку фінів, приплив туристів із КНР не тільки значно підвищить зайнятість у туристичному секторі Лапландії, а й дасть змогу залучити китайські інвестиції.

На думку В.Шляміна, санкції впливають і на транзит через Фінляндію. "Не лише фінські, а й наші європейські та азіатські партнери з цих причин знижують свої поставки через Фінляндію. Важко сказати, наскільки обсяг транзиту знизиться. За нашими оцінками, не менш як на 10%, але він, як і раніше, буде значним і збереже тисячі робочих місць по обидва боки кордону", - вважає російський дипломат.

Одним із непрямих впливів санкцій стало припинення кредитування російських приватних осіб. Наприклад, як повідомив у квітні сайт Yle, один із найбільших фінансових концернів Фінляндії - Nordea через зростання ризиків припинив кредитувати приватних осіб у РФ (раніше концерн видав їм кредитів на суму 300 млн євро). Загальна сума наданих концерном Nordea кредитів Росії становить 6,6 млрд євро.

Кремлівська колона

У лютому 2015 р. глава прес-служби фінського МЗС Йоуні Мелся заявив у парламенті: попри те, що в Фінляндії на сьогодні проживає до 70 тис. російськомовних, серед яких тільки за офіційними даними понад 30 тис. громадян РФ, у країні лише "40 осіб", яким не можна надавати жодного права голосу.

Можливо, співробітник фінського зовнішньополітичного відомства трохи й прикрасив дійсність, сказавши, що в країні лише кілька десятків проросійськи налаштованих фінів. Але хоча фіни й виступають за розвиток добросусідських відносин із РФ, з урахуванням сильного впливу на громадську свідомість подій "зимової війни" 1939–1940 рр. відверті проросійські погляди і справді не популярні ні в суспільстві, ні в політиків.

За словами доцента кафедри європейських досліджень факультету міжнародних відносин СПбДУ Дмитра Ланка, "проросійських політиків у Фінляндії немає. Там усі політики профінські". Мабуть, єдина політична організація, що відкрито виступає з проросійських позицій, - заснований у 2008 р. Антифашистський комітет Фінляндії.

Його лідер Йохан Бекман, що дотримується лівих і антиамериканських поглядів, також є офіційним представником "ДНР" у Фінляндії та співголовою "Євразійського народного фронту". Але, як стверджує Маркку Кангаспуро, "Йохан Бекман не має у Фінляндії практично жодного впливу". Його основна аудиторія - ліві, що сповідують антиамериканізм.

Не мають великого впливу в країні й такі ліві проросійські політики, як екс-європарламентарій Еско Сеппянен і колишній дипломат Петер Ііскола. Останні створили на початку року в фінському сегменті Facebook групу VenКjКn trolliarmeija ("Російська армія тролів"). Однак їхня діяльність більше помітна для російських мас-медіа й ура-патріотичних сайтів, ніж для фінських обивателів.

Для фінів досить повчальна історія їхнього колишнього прем'єр-міністра екс-лідера Соціал-демократичної партії Пааво Ліппонена. У серпні 2008 р., під час російської агресії проти Грузії, було оголошено, що П.Ліппонен став офіційним консультантом компанії Nord Stream AG, яка є оператором будівництва російського газопроводу через Балтійське море. Цей політик погодився лобіювати проект у фінських політичних і ділових колах. Але внаслідок скандалу, що вибухнув у зв'язку з його позицією, П.Ліппонена відсторонили від усіх представницьких посад.

Загалом, на думку фінського експерта Маркку Кангаспуро, у Фінляндії немає великих політиків, контрольованих або фінансованих з Москви. "Останні 20 років наші політики орієнтувалися на Захід. І тільки в бізнесменів, що працюють на східному напрямку, є тісні контакти й інтереси в Росії. І в цьому навіть полягає певна проблема, оскільки наші політики втратили мистецтво розуміння Росії", - вважає М.Кангаспуро.

Саме представники бізнесу, такі, як власник SET Group Кай Паананен, формують впливову кремлівську колону у Фінляндії. З цими підприємцями і банкірами, що мають тісні контакти з російською владою та діловими колами, і пов'язують свої очікування в Кремлі. Та чи є для цього підстави?

Незважаючи на втрати фінських сільгоспвиробників від російського продовольчого ембарго, уряд Суомі дотримується спільної з ЄС позиції щодо "української кризи". І цієї політики не змінила навіть зміна уряду після парламентських виборів. Адже хоча Гельсінкі і прагне зберігати гарні відносини з Москвою, але Фінляндія, ставши членом Євросоюзу, давно вибрала для себе команду, за яку вона виступає.