Європейська криза: ефект доміно в політиці й економіці

Минулого тижня європейські чиновники визнали те, про що вже давно їх попереджали експерти: криза в єврозоні набуває рис системного явища, і впоратися з нею неможливо заходами, які ухвалювалися б тільки одним урядом або навіть групою держав щодо окремих країн. Водночас із драмою в європейській економіці на політичному полі криза продовжує «валити» один за одним європейські уряди, які виявляються неспроможними вживати адекватні й послідовні антикризові заходи.

Черговою жертвою став правоцентристський уряд Данії, який 16 вересня з невеликим відставанням програв вибори альянсу лівоцентристських сил. Наступного дня відбулися дострокові вибори в Латвії, під час яких уперше за 20 років незалежності найбільше голосів зібрала проросійська партія «Центр согласия». На думку спостерігачів, це може призвести до корекції геополітичних пріоритетів для балтійської держави, хоча нинішній уряд Валдиса Домбровскіса зможе втриматися біля керма, якщо «росіян» не захочуть брати в коаліцію й створять проти них міцний альянс.

Таким чином, Данія поповнила список, до якого входять Ірландія, Великобританія, Португалія, Фінляндія і Нідерланди, де через кризу вже відбулася зміна урядів. Спостерігачі також не сумніваються, що 20 листопада за результатами дострокових виборів в Іспанії впаде соціалістичний уряд Хосе Луїса Сапатеро. 20 вересня парламент Словенії висловив недовіру кабінету, який виявився нездатним проводити реформи в умовах кризи, що підвищує ймовірність дострокових виборів у цій країні в грудні. Подібний сценарій можливий також у Словаччині. Ну а потім, мабуть, треба готуватися до політичних пертурбацій у двох найбільших країнах Євросоюзу - Франції та Німеччини, де криза вже завдає відчутних ударів по правлячих політичних силах.

Що негаразд у Датськім королівстві?

На відміну від країн, у яких вже відбулася зміна урядів, у Данії ліві перемогли правих. Домінуючою ж тенденцією у більшості країн ЄС виявляється зсув політичних переваг електорату в правий спектр. Але, схоже, саме вибори в Данії дозволяють припустити, що для європейського електорату сьогодні фактор політичної орієнтації відіграє меншу роль, аніж вибір на користь тієї сили, яка передбачає відмінний від поточного курс і новий спосіб урегулювання кризових явищ.

Вибори у Данії програла ліберально-консервативна коаліція Ларса Лекке Расмуссена, яка останні 10 років упевнено вела країну шляхом економічних реформ. І в останні кризові роки показала себе не з гіршого боку, особливо якщо порівнювати з іншими країнами ЄС. Хоча економічне зростання змінилося стагнацією, й Данія за темпами зростання відстає від інших країн Скандинавії, але дефіцит відносно невеликий - цього року він оцінюється у 3,8%, а наступного, імовірно, становитиме 4,6% ВВП. З 2008 року державі довелося націоналізувати дев’ять банків, однак Копенгаген має можливість проводити більш гнучку монетарну політику, оскільки країна не входить у єврозону, а тому на її платниках податків не позначаються кризи в інших країнах ЄС. Втім, економіка країни виявилася заручником ситуації в сусідніх Швеції та Німеччини, які є традиційними ринками для датських товарів. Ліберали виступали за зниження держвидатків за рахунок ряду соціальних програм, заморожування податків і підвищення конкурентоспроможності датських товарів. Разом з тим головна «провина» Расмуссена, яка коштувала йому прем’єрського портфеля, полягає в тому, що він не зміг забезпечити Данії економічне зростання нарівні із сусідами й стримати збільшення бюджетного дефіциту. Перед виборами він також втратив підтримку консерваторів.

Майбутній уряд, який уперше в історії Данії очолить жінка - соціал-демократ Хелле Торнінг-Шмідт, має намір підняти податки для багатих, але водночас готова збільшити державні капіталовкладення в зростання економіки й соціальні програми на 3,9 млрд. дол. Це, зауважимо, сьогодні також є нетиповим для європейських країн, уряди яких тільки й думають, як урізати держвидатки й посилити фінансову дисципліну. Крім того, вже зовсім у дусі соціалізму, майбутній прем’єр звернулася до громадян країни із закликом підтримати її плани економічного відродження Данії - «ударною працею» у додаткові 12 хвилин щодня, або, простіше кажучи, додати до трудового тижня 1 годину. На її думку, цього буде достатньо, щоб запустити механізми зростання. Пропозиція розцінюється опонентами як популістська ідея, й досить прохолодно зустрінута представниками ділових кіл, яким, мабуть, доведеться оплачувати цю додаткову годину. Усе, що відбуватиметься в датській політиці й економіці при соціалістах, стає особливо цікавим, якщо врахувати, що 21 вересня Центральний банк Данії понизив власний прогноз зростання ВВП країни на 2011-2012 роки, однак зауваживши, що економіка хоча й повільно, але відновлюється, і додаткові стимули, про які говорить новий уряд, не потрібні.

Битву за Берлін програно. Що далі?

У сусідній Німеччині політичні проблеми також круто замішані на економічній кризі всієї єврозони, де країна має істотну вагу, і від її позиції значною мірою залежить можливість виходу з кризи. Нинішня правляча коаліція програла шості місцеві вибори своїм головним опонентам - соціал-демократам. Цього разу вибори проходили в Берліні, де есдеки одержали підтримку 29% голосів, у той час як ХДС - 23%, а союзники Ангели Меркель у правлячій коаліції - ліберальна Вільна демократична партія - тільки 1,8%, що не дає їм можливості потрапити у стіни парламенту. Зазначимо також, що мер німецької столиці Клаус Воверайт - лідер соціал-демократів Німеччині - розглядається як потенційний кандидат на пост канцлера від опозиції, і результати цього голосування дозволили йому вимагати від глави уряду перегляду нинішнього курсу.

Ефект цієї поразки було посилено суперечностями усередині самої правлячої коаліції ФРН. Річ у тім, що вільні демократи мають розбіжності з канцлером у питанні про необхідність збільшення фінансової допомоги Греції й щодо заходів підтримання євро за рахунок бюджету Німеччини. Більш того, граючи на сантиментах виборців, ліберали саме під час кампанії в Берліні спробували цю тему зробити однією з основних, виступаючи в ролі таких собі євроскептиків. Результат голосування показав абсурдність подібної тактики, виборець їм просто не повірив. Скориставшись цим, соціал-демократи й зелені закликали ХДС відмовитися від такого партнера й запропонували Ангелі Меркель спільно шукати відповіді на виклики нинішньої кризи. Більше того, опозиція також обіцяє підтримку ХДС/ХСС у питаннях виділення додаткової допомоги Греції.

Німецькому канцлеру довелося терміново робити публічні заяви про стабільність правлячої коаліції, попри те, що рівень підтримки вільних демократів у Німеччині в цілому спустився до 5%. А понад 80% респондентів, опитаних журналом «Шпігель», вважають, що антикризові заходи уряду незадовільні. Проте навіть попри це дострокові вибори в Німеччині стали б справжнім катаклізмом, який очевидно «зніс» би з політичної сцени нинішній уряд, та остаточно поховав би для всієї єврозони надію на швидке розв’язання боргової кризи і завдав би істотного удару по стабільності євро.

Наступним випробуванням для уряду країни стане голосування в Бундестазі 29 вересня щодо питання про збільшення Європейського фонду фінансової стабільності, під час якого євроскептики з правлячої коаліції можуть торпедувати антикризові заходи уряду, чим поставлять канцлера в складне становище. Поки що ж Ангела Меркель дає зрозуміти, що спробує допрацювати весь відпущений їй строк до 2013 року, «усвідомлюючи, які завдання коаліції має вирішити». За її словами, обов’язок Німеччини - підтримувати євро, оскільки він допомагає країні нарощувати експорт і, отже, робити німців багатшими.

Однак завдання, які стоять перед Ангелою Меркель та її урядом, ускладнюються не стільки через політичні причини усереди­ні Німеччини, скільки через економічні ззовні. Італія стала черговою країною, кредитний рейтинг якої було знижено минулого тижня, і це незважаючи на те, що парламент схвалив запропоновані урядом Сильвіо Берлусконі заходи бюджетної економії. Греція досі ще чекає рятівного траншу від кредиторів, виділення якого постійно переносять, що тільки посилює нервозність ринку.

Європейцям необхідно трохи більше оптимізму й рішучості

Як зазначають економісти, європейці зайве істеричні з приводу зростання інфляції та обсягів державних боргів. В економіці США ситуація за цими показниками значно обтяжливіша, проте інвестори продовжують позичати американцям гроші на п’ять, десять і навіть на 100 років. І це лише тому, що фінансові регулятори й влада США постійно вживають заходів, щоб як мінімум мати вигляд кредитоспроможного позичальника.

На думку професора каліфорнійського Університету Берклі Баррі Ейченгріна, бездіяльність окремих урядів країн Євросоюзу, а також помилки й непослідовність європейських політиків у реагуванні на виклики кризи є основною причиною зниження євро й збереження такої ситуації, при якій долар продовжує залишатися на провідних міжнародних ролях. «Сумніви з приводу майбутнього євро позбавляють цю валюту привабливості для інвесторів», -зазначає професор.

Дійшло до того, що чиновники ЄС в останні дні заявили про «системний характер кризи євро», для подолання якої вже не придатні звичайні заходи. Однак міністри фінансів європейських країн на зустрічі у минулі вихідні в Польщі не змогли запропонувати щось оригінальне. Глава держказначейства США Тімоті Гайтнер, який брав участь у цій зустрічі, був за столом найбільшим оптимістом - він переконував своїх європейських колег у тому, що ті мають всі можливості й, головне, ресурси, щоб виправити ситуацію. І не шляхом закручування гайок і скорочення видатків, а додатковими заходами щодо стимулювання зростання. Його поради європейці сприйняли як «недоречні». Підтримку країнам євро пообіцяв Китай і навіть країни БРІК в цілому, однак усе це дотепер не стало стимулом для європейських політиків змінити свій нинішній настрій і почати діяти.