ЄВРОПА ПРОТИ ЗАГРОЗИ ТЕРОРУ

Сьогодні, коли світ перебуває в антитерористичному напруженні, йому доведеться ретельно розібратися в міфах і реаліях терористичних загроз. Після подій 11 березня в Мадриді, де терористи влаштували масове убивство безневинних громадян, світ перебував у стані шоку в очікуванні наступних нападів. Однак ніхто ще не вивів формулу періодичності чи циклічності терористичних акцій.

Статистики про зростання міжнародних терористичних атак немає. За даними держдепу США, у період 1998—2002 років щороку відбувалося 330 окремих терористичних «інцидентів», що становить лише половину щорічних тератак у період із середини до кінця 1980-х. Але є статистичні дані про те, що атаки терористів стають дедалі смертоноснішими. Кількість людських жертв лише за три роки, із 2000-го по 2002-й, дорівнює попереднім 14 рокам.

Немає сумніву в тому, що на всесвітнє поле битви виступило покоління терористів більш жорстоких, безсердечних, «кровожерливих» порівняно зі своїми попередниками. У минулому терористи віддавали перевагу руйнуванню символів влади та добробуту, підриваючи, наприклад, офіційні установи в неробочий час, порожні автобуси, вагони чи таксі, із метою дати знати про себе як про існуючу і потенційну загрозу. Теперішні «бомбісти» воліють діяти без попередження і пишатися кількістю забраних людських життів.

Терор став глобальним. І єдиний шлях протистояти йому — це згуртуватися. Тільки об’єднаний світ може стати сильнішим. Власне, під таким девізом відбувся минулого тижня брюссельський саміт Європейського Союзу. Запланований раніше порядок денний вищих європейських зборів (а акцент пропонувалося зробити на поновленні переговорів про проект конституції ЄС) був повністю «відкоригований» терористичними вибухами в Мадриді. Більшу частину зустрічі лідери 15 країн ЄС і 10 майбутніх країн—членів ЄС присвятили обговоренню нових і дієвих заходів по боротьбі з тероризмом.

Протягом трьох років, що минули після масованого терористичного нападу на США 11 вересня 2001 року, Євросоюз намагався підвищити європейські стандарти безпеки. Був, наприклад, розроблений загальноєвропейський ордер на арешт, готовий також проект єдиної європейської прокуратури. Проте мадридські теракти показали, що одних проектів, і навіть наявності в них суперідей, недостатньо. Необхідне їхнє негайне втілення в життя. Єврокомісар ЄС із питань юстиції і внутрішніх справ Антоніо Вітторіно вважає, наприклад, що немає потреби в прийнятті «нових антитерористичних законів» — їх у ЄС достатньо. Необхідне ефективне виконання останніх, що, за словами Вітторіно, можливо лише у разі чіткої взаємодії всіх зацікавлених структур — поліції, розвідки, спецслужб і прокуратур усіх європейських країн.

Тут несподівано постала проблема, яка полягає в тому, що у кожної окремо взятої країни (і не тільки європейської) є свої підстави не бути занадто тісно кооперованою в спільні дії. Одні держави побоюються «проникнення» у свої системи безпеки, інші турбуються про національну незалежність, треті не бажають виглядати в ролі «американського пуделя». Після несподіваної перемоги соціалістів на загальних виборах, що відбулися через два дні після терактів у Мадриді, новий прем’єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро поквапився заявити, що вже до початку липня Іспанія виведе свої війська з Іраку, якщо ООН не візьме на себе контроль над ситуацією в країні. Проте, на думку багатьох експертів, така тактика — зовсім не боротьба, а втеча від боротьби проти тероризму. Бо дає терористам право думати, що вони зможуть «управляти» політичними процесами у світі. Міністр закордонних справ Великобританії Джек Стро заявив: «Помиляються ті країни, котрі думають, що убезпечать себе від нападу терористів, проводячи політику невтручання».

Деякі лідери ЄС прибули на саміт відразу після жалобної церемонії, що відбулася в Мадриді 24 березня, у пам’ять про безневинних жертв терактів. Але вже в Брюсселі стало зрозуміло: Мадрид об’єднав і згуртував Європу, але, на жаль, лише в частині спільного болю й тривоги. Що стосується спільного протистояння загрозам терору, то тут прогрес буде, вочевидь, не настільки швидким, як того вимагає обстановка у світі. Оскільки важко стверджувати, що всередині ЄС уже вироблена спільна позиція щодо методів реагування на теракти, подібні мадридському.

Однак на березневому саміті європейці спробували мобілізувати наявні антитерористичні ресурси. Насамперед лідери європейських держав схвалили введення посади комісара ЄС із питань боротьби з тероризмом. І відразу узгодили кандидатуру — голландця Гійс де Вріса. Одним із перших його завдань буде створення на основі розрізнених правових актів єдиного закону ЄС, обов’язкового до виконання кожною країною-членом. Також було підтримано пропозицію ЄК про створення загальноєвропейського форуму для обміну інформацією між різними відомствами й утворення єдиного банку даних про потенційні терористичні загрози, куди ввійде, наприклад, архів записів телефонних розмов і інша розвідінформація. Схвалено розроблений раніше єдиний європейський ордер на арешт і досягнуто домовленості за схемами заморожування банківських рахунків, підозрюваних у використанні для фінансування терористичних угруповань. Пропозиція Бельгії про формування в ЄС структури, аналогічної американському ЦРУ, не знайшла підтримки. Остаточний план антитерористичної стратегії і тактики Євросоюзу має бути відпрацьований і прийнятий улітку.

Виходячи з обговорень і домовленостей саміту, стає ясно, що основні зусилля Європа має намір сконцентрувати на попередженні терактів і посиленні заходів безпеки, передусім на транспортних магістралях, в авіа- і морських портах. І головною складовою нових заходів буде безсумнівна жорсткість прикордонного контролю. Єврокомісія уже внесла пропозицію про зміну формату документів: у візи, паспорти, посвідки на проживання, дозволи на роботу, що видаються представникам третіх країн для прибуття на територію ЄС, будуть вноситися біометричні параметри власника документа. Такі параметри пропонується внести й у паспорти всіх громадян Європейського Союзу. Щоправда, рішення це мусить бути спочатку схвалене національними урядами, а потім уже на міждержавному рівні.

Що й казати, заміна документів — процес складний, дорогий і тривалий. Однак нічого іншого дієвого поки не винайшли. У Британії, наприклад, уже три роки тривають суперечки між міністерством внутрішніх справ і правозахисних організацій із приводу введення в країні ідентифікаційних карт — високотехнологічних посвідчень особи з відбитками пальців, знімком райдужної оболонки ока тощо. Уряд сподівається таким чином убити двох зайців — ввести в дію антитерористичний захист і очистити країну від нелегальної імміграції. Цікаво, що три чверті британців як раз не протестують проти запровадження карток ідентифікації. Оскільки вважають, що запобіжних заходів ніколи не буває забагато.

Теракти в Мадриді стали своєрідним сигналом для Британії. Особливо, коли вищі чини поліції заявили, що подібні акції терористів на території країни майже «неминучі». Однак паніка в Лондоні не спостерігається. Може, тому що лондонці певним чином «загартувалися», проживши попередню третину століття в очікуванні ударів Ірландської республіканської армії? У всякому разі, опитування громадської думки показують, що майже 90% населення країни морально готові до можливих нападів терористів.