ЕТА: війна за незалежність

Іспанія веде свій хрестовий похід. Відбуваються парламентські вибори, змінюються уряди, а Мадрид так само фанатично бореться проти баскських сепаратистів. Представників помірних баскських партій, які виступають за надання більш широких прав на самоврядування, не допускають до влади. Ліворадикальні партії, які підтримують ідею насильницького досягнення незалежності, оголошуються поза законом. Та багато десятиліть головна мета Мадрида — повна ліквідація ліворадикальної організації ЕТА, яка терором домагається незалежності для Країни Басків.

За останні кілька років іспанські спецслужби у співробітництві з французькими колегами завдали кілька відчутних ударів по ЕТА. Були заарештовані десятки її членів і, що важливо, авторитетні політичні та військові лідери. Бази організації, розташовані в Іспанії і Франції, були розгромлені. Результатом останньої спільної операції представників силових структур цих двох країн, проведеної на минулому тижні, стало виявлення дванадцяти складів боєприпасів. Там було знайдено понад вісімсот кілограмів вибухівки, вилучено фальшиві документи та поліцейську уніформу. Тоді ж французька поліція заарештувала кількох членів підпільної організації, які опікувалися її матеріально-технічним забезпеченням.

Ці та інші заходи серйозно послабили ЕТА. Іспанський уряд уже не раз заявляв своїм громадянам, що з «баскськими терористами» практично покінчено. Однак терористичні акти тривають. Жорсткі заходи не вирішують проблеми, і радикально налаштовані баски не припиняють своєї збройної боротьби, домагаючись від Мадрида шляхом «революційного терору» права на створення власної незалежної соціалістичної держави. Недавній вибух машини на острові Мальорка показав, що в ЕТА є доволі досвідчених бойовиків, спроможних продовжувати боротьбу. Адже вибух був проведений у той час, коли на курорті підтримувався посилений режим безпеки, оскільки туди мав приїхати на відпочинок глава держави король Хуан Карлос.

Заради справедливості зауважимо, що ЕТА відрізняється від більшості екстремістських організацій «щадними» способами проведення терактів. Здебільшого незадовго до вибуху представники угруповання самі телефонують і попереджають, де саме розміщена бомба. Зазвичай бомби мають невелику вибухову потужність, і часто обходиться взагалі без жертв. І все-таки за сорокалітню історію збройного протистояння від бомб бойовиків ЕТА загинуло понад вісімсот осіб. Жертвами останніх вибухів стали двоє поліцейських.

Методи ЕТА, відштовхують від неї багатьох басків, які виступають за надання їхньому регіону більшої автономії. Теракти дають змогу Мадриду виправдовувати застосування виключно силових методів вирішення проблеми та відмову від переговорів із радикальними баскськими організаціями. «Жодного діалогу з терористами не буде. ЕТА має припинити існування сама або ж вона буде знищена нашими силовими структурами», — повторив нещодавно міністр внутрішніх справ Іспанії Альфредо Перес Рубалькаба. Цієї жорсткої позиції дотримуються дві основні партії Іспанії — соціалістична та народна. При цьому Мадрид послідовно закликає інші країни вирішувати внутрішні конфлікти виключно мирним шляхом.

Уся історія протистояння свідчить про те, що проблему баскського екстремізму не можна вирішити тільки силовими методами. Адже організація має серйозну підтримку в Країні Басків, особливо серед молодих басків, із числа яких ветерани руху вербують нових бойовиків. Та й хоч би що казали представники іспанського уряду, багато заможних басків вважають своїм моральним обов’язком фінансово підтримувати ЕТА. Підтримка посилюється в міру того, як Мадрид у своїй боротьбі з баскським сепаратизмом припускається однієї помилки за іншою.

Наприклад, центральна влада відмовляється розширювати автономію регіону, вважаючи, що Країна Басків і так користується правами, яких не має жодна інша провінція Іспанії. Іспанський уряд відмовляється вести переговори з радикальними прибічниками баскської незалежності, заявляючи, що з ними «всі шляхи для діалогу закриті». Будь-яка партія, що виступає за суверенітет регіону, оголошується «політичною парасолькою» ЕТА. Та головна помилка Мадрида — тверде переконання, що баскський націоналізм те саме, що баскський сепаратизм. І от після останніх виборів до баскського регіонального парламенту, на яких перемогли помірні націоналісти, центральна влада зробила все, аби їхній представник не очолив місцевої адміністрації. У результаті з’явилася коаліція соціалістів і народників, а на чолі місцевої адміністрації став соціаліст Франсиско Лопес, прибічник силового шляху вирішення проблеми ЕТА. Однак його дії, за оцінками басків, зовсім не сприяють стабілізації в регіоні, провокуючи нові сплески насильства.

Наприклад, Франсиско Лопес відразу після свого призначення засумнівався в потребі приділяти увагу викладанню баскської мови в національних школах і запропонував більше часу присвячувати вивченню англійської. Це викликало протести в регіоні, оскільки баскська мова для місцевих жителів — національна гордість. Вона — символ самобутності басків, які змогли обстояти свою ідентичність, культуру протягом століть. Адже за часів режиму генерала Франко ця мова була під забороною: баскам заборонялося її вивчати, нею писати, читати. Тому не випадково після появи ініціатив нової адміністрації баскські ЗМІ заговорили про повернення до їхнього регіону репресивної диктатури Франко.

Така політика Мадрида викликає здивування і протест багатьох корінних жителів Країни Басків. Будучи прибічниками помірних націоналістів, вони домагаються повернення прав автономії, ліквідованих за часів каудильйо. Сьогодні прибічники помірних закликають Мадрид дозволити баскам самостійно збирати податки, розпоряджатися пенсійним фондом тощо. Тим часом досвід Лондона у вирішенні північноірландської проблеми свідчить: розумний компроміс і водночас жорстка боротьба з бойовиками дозволяє впоратися з насильством і вийти з глухого кута протистояння центральної влади та регіонального націоналізму. Однак поки що в Мадриді не готові сісти за стіл переговорів.