ЕСТОНІЯ. Сусід мого сусіда…

Відносини Естонії й Росії за останню чверть століття не можна назвати ні спокійними, ні дружніми. Кремль постійно обвинувачує естонську владу в обмеженні прав російськомовного населення. Москва інкримінує Таллінну виправдання співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни й відродження нацизму. Неодноразово за ці два з половиною десятиліття Росія запроваджувала санкції проти Естонії.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Історія з "Бронзовим солдатом" і викрадення російською ФСБ естонського співробітника поліції безпеки Естона Кохвера - найкрасномовніші епізоди естонсько-російських відносин останніх років.

Недивно, що Естонія, яка на собі зазнала всіх "привабностей" дій агресивного сусіда, є однією з найвідданіших союзниць України та послідовною прихильницею жорсткої політики відносно Росії.

Голос столиці

Із перших же днів вторгнення Росії в Україну Таллінн зайняв жорстку позицію: країна, що знехтувала міжнародне право й порушила суверенітет іншої держави, не може залишитися непокараною. "Росія має переконатися, що анексія Криму обходиться їй занадто дорого", - цю думку прем'єр-міністра, лідера праволіберальної Партії реформ Тааві Рийваса поділяє переважна більшість естонських політиків і громадян.

Естонія підтримує обмеження на доступ Росії до ринку капіталу, ембарго на поставки зброї й товарів подвійного призначення, заборону на експорт певних технологій, на проведення досліджень і допомогу у видобутку нафти. Для естонців домагатися від ЄС, щоб він подовжував політику санкцій проти РФ, - моральний обов'язок. Про що місцеві політики неодноразово заявляли.

За словами прем'єра Т.Рийваса, позиція уряду полягає в тому, що Євросоюз повинен діяти рішуче. А на тлі міграційної кризи й війни в Сирії естонські політики закликають Брюссель не забувати про Україну. Таллінн вважає, що санкції слід зберігати до повної реалізації Мінських угод. І разом із Ригою та Вільнюсом переконаний: Кремль не виконує цих угод.

"Порівняно з минулим роком збройний конфлікт на Сході України більше не є таким напруженим, але щоденні зіткнення тривають. Крим, як і раніше, незаконно окупований. Ті, хто відповідає за збитий малайзійський лайнер MH17, як і раніше, на свободі", - сказав президент Тоомас Хендрік Ільвес, виступаючи у вересні 2015 р. на засіданні Генасамблеї ООН.

Таллінн надає нашій країні не тільки політичну допомогу: в Естонії лікуються поранені українські солдати. За свідченням естонських військових, їхня країна також сприяє українським силовим структурам у сфері кібербезпеки. За словами посла Естонії в Україні Сулева Канніке, його країна планує продовжити реалізовувати проекти з надання гуманітарної допомоги Україні у 2016 р.

"Ми концентруємося на гуманітарній допомозі… Після Майдану в Україні все змінилося, і ми інтенсифікували нашу допомогу. Проекти з розвитку, які ми також підтримуємо, мають допомогти країні досягнути економічного процвітання. Однак важливо займатися й питаннями, пов'язаними з воєнними діями та руйнуваннями на Сході, а також проблемами тимчасових переселенців", - сказав С.Канніке.

При цьому Естонія - одна з небагатьох країн, де політики на найвищому рівні закликали своїх союзників по ЄС і НАТО надати Києву воєнну допомогу. Під час боїв за Дебальцеве Т.Х. Ільвес емоційно говорив про те, що вибір простий - або озброєння України, або перемога Росії. "Коли на тебе нападають, а ти не борешся, то програєш. Це потрібно зрозуміти Європі", - наголошував президент Естонії.

На відміну від Парижа й інших столиць Старого і Нового Світу, Таллінн не бачить Москви серед союзників у боротьбі з ІДІЛ у Сирії. Для естонців дії Росії в Україні є не меншим злом, ніж тероризм. Як заявив у жовтні
2015 р. голова парламентської комісії з державної оборони Марко Міхкельсон, який закликав НАТО здійснювати проти Москви єдину силову політику, перед Заходом стоять дві довгострокові загрози - ісламський радикалізм і агресивна політика Росії.

Нині естонські політики вважають малоймовірними воєнні дії Москви в Естонії. Проте вони враховують небезпеку появи "зелених чоловічків" у країнах Балтії.

Ці тривоги посилюються не лише постійними порушеннями естонського повітряного простору російськими військовими літаками або прийнятим улітку 2015 р. рішенням Генпрокуратури РФ почати перевірку законності визнання незалежності республік Балтії Держрадою СРСР у 1991 р. Російські політтехнологи періодично згадують про "Принарівську республіку" або говорять про надання автономії Іда-Вірумаа.

У Таллінні побоюються російської агресії. Адже, як зауважила глава МЗС Марина Кальюранд: "Росія нині непередбачувана". Восени 2014 р. Барак Обама заявив, що Естонія ніколи не залишиться одна. І Сполучені Штати посилили свою військову присутність на території балтійської республіки, а Північноатлантичний альянс розмістив штаб сил швидкого розгортання. Естонці, судячи з оцінок М.Кальюранд, визнали це серйозною гарантією безпеки.

Енергетика

У лютому 2015 р. Eurostat опублікував дані про енергозалежність країн ЄС 2013 р. Згідно з дослідженням, Естонія виявилася найменш залежною серед членів Євросоюзу. Проте, газ, що надходить у цю балтійську країну по відгалуженню від газопроводу Торжок–Виборг, на 100% російський. Як зазначає в коментарі для DT.UA посольство Естонії в Україні, частка газу в загальному енергетичному балансі країни становить 10%.

Можливо, на євросоюзівському тлі ситуація й виглядає непогано. Але естонців не влаштовує газова залежність від Росії. Адже Кремль часто використовує свої енергоресурси для тиску на сусідні країни. "Незалежність енергетичного ринку країн Балтійського регіону від Росії в нинішній обстановці в сфері безпеки має особливе стратегічне значення для всієї Європи", - переконаний
Т.Рийвас.

Недивно, що диверсифікація джерел і шляхів поставки блакитного палива стала для Естонії одним із стратегічних завдань. Після того, як на початку жовтня 2015 р. завершилося будівництво газопроводу Клайпеда - Куршенай, з'явилася можливість поставляти газ із Клайпедського СПГ-терміналу в Латвію й Естонію. На думку литовської влади, цей газопровід на 80% забезпечить потребу в газі балтійських країн.

Власником і оператором естонської газотранспортної системи є компанія Eesti Gaas AS. Власники її акцій - дрібні акціонери й три компанії: "Газпром" (37,03%), Fortum Heat and Gas OY (51,38%) і Itera Latvija (10,02%).

У Таллінні виступають проти будівництва другої гілки "Північного потоку", вважаючи, що він порушує Третій енергопакет ЄС. Естонські політики розглядають цей проект і як загрозу Києву. "Плани з розширення "Північного потоку" стануть додатковим ударом по Україні, оскільки певна частина імпортованого в Європу російського газу транспортується через цю країну", - констатує депутат Європарламенту Урмас Пает.

Естонією проходить один із шляхів транзиту російських нафтопродуктів у Європу. Транспортуються вони залізницею в найбільший торговельний порт країни - Мууга. Що стосується потреби Естонії в електроенергії, то близько 95% виробляють Нарвські електростанції, що належать міжнародному енергетичному концерну Eesti Energia. Вони використовують місцеве родовище горючих сланців.

Торговельні зв'язки й інвестиції

У першу трійку зовнішньоекономічних партнерів Естонії в 2014 р. увійшли Швеція, Фінляндія й Латвія. За інформацією естонських дипломатів, Росія посідає восьме місце. Але, як звертає увагу у своєму коментарі естонське посольство в Києві, РФ є важливим економічним партнером.

За даними Федеральної митної служби (ФМС) РФ, у 2014 р. товарообіг між двома країнами становив 5,325 млрд дол., що на 10,6% більше, ніж роком раніше, коли він дорівнював 4,813 млрд. Обсяг естонського експорту в Росію зріс на 104,8%, до 1,613 млрд. А от обсяг імпорту з РФ скоротився на 7,8%, до 3,712 млрд.

Однак у 2015 р. ситуація у двосторонній естонсько-російській торгівлі змінилася. За інформацією ФМС РФ, за перші вісім місяців поточного року товарообіг між країнами знизився на 42,5%, до 1,923 млрд дол. Обсяг експорту Естонії впав на 60,2%, до 0,358 млрд. Обсяг імпорту з РФ зменшився на 36%, до 1,565 млрд.

Традиційно на газ, нафту й нафтопродукти припадає значна частка продукції, що поставляється з Росії в Естонію. За даними сайту "Экспортеры России", у 2014 р. вона становила 73% від загального обсягу імпорту із РФ, а в першому кварталі 2015 р. - 76,4%. В основі естонського експорту - електричні машини та обладнання. У 2014 р. вони займали 74% від загального обсягу експорту в РФ, а в першому кварталі 2015-го - 59,8%. Крім того, Естонія поставляє екстракти дубильні або фарбувальні, молочну продукцію, текстиль, рибу.

Аналізуючи динаміку естонського експорту в Росію, економісти зазначають, що він почав знижуватися з другої половини 2014 р., коли Москва запровадила продовольче ембарго відносно країн - членів ЄС. При цьому естонці звертають увагу, що близько 75% експорту їхньої країни в РФ припадає на реекспорт. Тому падіння його обсягів не справило помітного впливу на ВВП Естонії.

Як заявила в серпні 2015 р. Евелін Пуура, провідний фахівець відділу статистики підприємництва й сільського господарства Департаменту статистики Естонії, в основному скорочення естонського експорту в Росію відбулося за рахунок сільськогосподарських продуктів, алкоголю й продукції машинобудування. "Безсумнівно, запроваджені Росією економічні санкції у відповідь помітно позначилися на естонсько-російському товарообігу", - заявила вона.

Як зауважило у вересні 2015 р. видання Postimees, попри те, що в Росії створюється негативний образ Естонії як проамериканської держави, яка пригноблює російськомовне населення і має націоналістичну більшість у парламенті, це не лякає ділову еліту Росії, яка активно інвестує в естонську економіку.

Так, у цій балтійській країні активно працює російський мільярдер Володимир Лісін. У
2008 р. він придбав контрольний пакет акцій CNP Investments NV, якій належить порт Палдіскі. Восени 2014 р. російський бізнесмен Андрій Бесхмельницький за 27 млн євро купив бізнес з виробництва морозива й заморожених продуктів естонської компанії Premia Foods. Мільярдерові В'ячеславу Кантору належить фірма з виробництва добрив Akron.

Має свої інтереси в Естонії й Андрій Катков, давній партнер Геннадія Тимченка. Останній входить у найближче оточення В.Путіна. А.Катков є співвласником Сілламяезького порту.

За даними естонського посольства в Києві, в грудні 2014 р. "сума всіх прямих іноземних інвестицій в Естонію дорівнювала 15,89 млрд євро, з них російські становили 876,7 млн євро (5,5%). У 2014 р. помітно зросли російські прямі інвестиції в Естонію: загалом на 12% більше, ніж 2013 р.".

За інформацією латвійського агентства LETA, за 2012–2014 рр. надходження російських інвестицій в Естонію становило 250 млн євро. Сюди вкладає свої кошти середній і малий, за російськими мірками, бізнес. За словами одного з російських інвесторів - Сергія Колесникова, середній і малий капітал витікає з Росії через політичну й економічну нестабільність, а "бізнес-середовище в Естонії на сьогодні одне з найліпших".

Як стверджує економічний аналітик Райво Варе, у балтійську країну, зокрема, йдуть російські компанії, пов'язані з розробкою сучасних інфотехнологій. Для великого російського бізнесу Естонія малоприваблива, оскільки проектів, куди можна вкласти десятки, а то й сотні мільйонів євро, в країні практично немає. При цьому росіян дуже цікавить транзитний потенціал естонських портів.

Серед естонських компаній з великою часткою російського капіталу слід назвати бункерну компанію Baltic Marine Bunker (її власник - Gazpromneft Marine Bunker), Baltliner, Tabrin OU, Westaqua-Invest (власник Aquaphor). "Северсталь" володіє розташованим у Мууга цинковим заводом Galvex Estonia.

А от "Лукойл" у липні 2015 р. продав 100% акцій Lukoil Eesti AS, що володіє 37 заправними станціями, естонській паливній компанії Olerex. "Продаж активів Lukoil в Естонії є частиною нашої програми з оптимізації паливних ринків у Європі", - так прокоментував угоду віце-президент "Лукойла" Вадим Воробйов.

Вплив санкцій

На відміну від багатьох столиць країн - членів Євросоюзу, у Таллінні говорять про комплекс причин, що впливають на торгівлю з РФ: про кризу в російській економіці (ослаблення курсу рубля, падіння внутрішнього попиту та, як наслідок, попиту на імпорт) і продовольче ембарго, запроваджене Кремлем проти країн ЄС. Але, на думку естонських дипломатів, ці негативні чинники загалом справили незначний вплив на економіку Естонії.

"Економічна ситуація в самій Росії й російські економічні санкції не справляють негативного впливу на компактну й динамічну естонську економіку. Естонія диверсифікувала ринки збуту, її фінансова система та банки функціонують стабільно", - зазначили в коментарі для DT.UA у посольстві Естонії в Києві.

Аналітики шведського Swedbank також уважають, що різке падіння обсягів експорту з Латвії, Литви й Естонії в Росію не призвело до катастрофічних наслідків для економік країн Балтії.

За їхніми оцінками, оскільки тільки одна чверть естонського експорту припадає на продукцію, вироблену в Естонії, російські санкції так само, як і проблеми в економіці РФ, торкнулися зовсім невеликої частини естонських підприємств. До того ж заборонені Росією товарні групи загалом займають малу частку в загальному обсязі експорту.

"Наш промисловий експорт добре диверсифікований як по регіонах, так і в частині основних партнерів, а з погляду цільових ринків підприємств частку російського ринку можна назвати маргінальною. Підприємці вже протягом певного часу не дуже хочуть орієнтувати свою діяльність на Росію", - зауважив на початку 2015 р. Тауно Ванаселья, керівник відділу корпоративного банкінгу Swedbank.

Проте російське продовольче ембарго справило серйозний вплив на низку галузей естонської економіки. Як зазначають у посольстві Естонії, найбільше постраждали молочна й рибна промисловість, а також автотранспортний сектор (оскільки зменшився товарообіг з Росією). Естонські дипломати звертають увагу й на те, що порівняно з 2013 р. у 2014-му на 12–15% скоротилася кількість російських туристів.

Утім, як повідомили в грудні 2015 р. "РИА Новости", кількість останніх поступове зростає. Естонські туроператори говорять, що найімовірніша причина припливу туристів - безпека, оскільки вибір місця відпочинку росіянами може бути пов'язаний з ускладненням відносин між Москвою й Анкарою, а також ситуацією в Єгипті.

Що стосується транспорту й логістики в Естонії, вони переживають спад протягом останніх кількох років. Спочатку через вплив конкуренції з боку російських портів, а потім - у результаті падіння попиту з боку Росії.

Згідно з інформацією сайту Trade map, до запровадження Кремлем продовольчого ембарго Росія посідала третє місце після Литви й Латвії серед країн, куди Естонія експортувала свою "молочку". У 2014 р. РФ стала вже четвертою: порівняно з 2013-м поставки естонської молочної продукції впали на 65,8%, до
22,56 млн дол. При цьому в грошовому еквіваленті загальний експорт молочної продукції Естонії скоротився лише на 1,1%, до 276,62 млн.

За даними Департаменту статистики Естонії, у першому кварталі 2015 р. загалом було експортовано 58,3 тис. т естонського молока та молочних продуктів на суму в 31,2 млн євро. Порівняно з тим же періодом минулого року експорт зазначеної продукції зменшився на 17%, а в грошовому вираженні - на 38%.

Департамент статистики також зазначає, що в другому кварталі 2015 р. порівняно з показниками 2014-го закупівельна ціна молока впала в середньому на 61%. Литва, головний імпортер естонської молочної продукції, платила за тонну сирого молока з Естонії 243 євро замість 410, а Латвія - 261 євро замість 405. У другому кварталі закупівельні ціни в Естонії досягли позначки 23 євроценти за літр.

Утім, як свідчить статистика, в сусідів Естонії закупівельні ціни на молоко впали ще більше: у Фінляндії - на 86%, Швеції - 78, Латвії - 65, Литві - 62%. При цьому у Фінляндії закупівельна ціна одного літра молока становить 46,9 євроцента, а у Швеції - 41,7.

Аналітик SEB Міхкель Нестор зазначає: "Крім російських санкцій, падіння ціни на молоко викликане припиненням системи квот у Європейському Союзі, що підвищує попит і знижує ціну". Своєю чергою, виконавчий директор Молочного союзу Естонії Тійна Сарон ще в лютому 2015 р. у коментарі газеті "Столиця" стверджувала, що прямого впливу падіння російського ринку на них не справило, але непрямий - дуже сильний.

"Глобальне падіння молочного ринку почалося ще навесні 2014 р., коли впали ціни на вершкове масло, сир і сухе молоко. Влітку до зниження цін додалася заборона на імпорт молочної продукції в Росію з ЄС. Саме тут почалося різке падіння цін, і саме з цього моменту можна говорити про початок непрямого впливу. У другій половині 2014 р. експорт естонських молочних продуктів зменшився в грошовому вираженні, це означає й низьку закупівельну вартість для виробників молока", - говорить Т.Сарон.

У лютому 2015 р. виробникам молока в Естонії виплатили виділену Євросоюзом трьом балтійським країнам позачергову фінансову допомогу, призначену для пом'якшення наслідків санкцій з боку Росії, - майже 6,9 млн євро. Фінансову допомогу надає й уряд. Правда, фермери вважають, що вона недостатня, і вимагають її збільшити.

У результаті продовольчого ембарго 2014 р. знизилися й поставки в Росію рибної продукції на 28,1%, до 14,7 млн дол. А в травні 2015 р. Москва заборонила рибні консерви з Латвії й Естонії.

Для естонських "шпрот в олії" російський ринок був досить великим. У різний час Росія перебувала то на шостому, то третьому місці. (Перші два місця незмінно посідали Фінляндія й Україна.) І якщо у 2013 р. з Естонії в РФ ішло 5,5% усіх рибних консервів на суму в 1,79 млн дол., то у
2014 р. - 11,7% (4,198 млн).

Однак після заборони російської влади естонські рибалки почали шукати нові ринки збуту. Втім, за словами голови естонського Рибного союзу Вальдура Ноормягі, цей пошук іде постійно.

Загалом, як ще в лютому 2015 р. зазначили естонські аналітики, зниження експорту в Росію компенсувалося посиленням діяльності на ринках інших країн, зокрема і ЄС. Сірьє Потісепп, голова Союзу підприємств харчової промисловості, зауважує: "Навчені гірким досвідом, естонські підприємства намагаються більше не робити значних вкладень у російський ринок. Нині основні зусилля слід спрямовувати на пошуки клієнтів на нових ринках, зокрема азійських".

За словами колишнього прем'єр-міністра Юхана Партса, естонські компанії розглядають Росію як ринок з високим ступенем ризику. "Тепер уже дуже мало таких виробників, які повністю ставлять на російський ринок", - стверджував ще в серпні 2014 р. Ю.Партс в інтерв'ю BBC.

Кремлівська колона

Чверть жителів Естонії - близько 300 тисяч чоловік - росіяни й російськомовні. Цих людей (як зазначає у своїй щорічній доповіді Департамент охоронної поліції - КаПо) і намагається використовувати у своїй політиці Москва, наголошуючи на темі захисту прав російськомовного населення. Таким чином, Кремль має намір посилити соціальну й політичну напруженість у суспільстві та зміцнити свій вплив у Балтійськом регіоні.

На думку естонських контррозвідників, лідери російського руху маргіналізовані. Їхнє головне завдання - витягнути гроші з Москви. Серед відомих проросійських політиків - Андрій Заренков (голова організацій "Естонія без нацизму" і "Антифашистський комітет Естонії ім. Арнольда Мері"), а також Михайло Стальнухін (член естонського парламенту від округу Іда-Вірумаа й один із засновників "Антифашистського комітету Естонії"). Серед професійних "антифашистів" - Олександр Корнілов, Максим Рева, Дмитрій Лінтер, Димитрій Кленський.

У березні 2014 р. в Естонії було створено Російський альянс громадських об'єднань. Його першою заявою була підтримка "народу Криму" в проведенні "референдуму": "Природно виглядає бажання жителів Криму забезпечити свою безпеку, основні права й свободи, максимально дистанціювавшись від Києва, зокрема й звертаючись до Росії як гаранта мирного вирішення ситуації, що склалася".

В Естонії деякі партії мають усталену репутацію проросійських, зокрема, Центристська партія, що посіла друге місце на останніх парламентських виборах у березні 2015 р. Ця політична сила уклала договір про співробітництво з "Единой Россией". У 2011 р. КаПо поширила відомості, нібито цю партію таємно фінансувало російське ВАТ "РЖД".

Утім, за винятком кількох політиків, Центристську партію не помічено у відверто проросійських діях. Вона просто орієнтується у своїй виборчій стратегії на тих естонських громадян, які є або росіянами, або російськомовними.

Проти лідер центристів, мер Таллінна Едгар Савісаар, у березні 2014 р. говорив про те, що влада в Києві "нелегітимна". Ця заява викликала критику з боку естонського уряду. Втім, Е.Савісаар має суперечливу репутацію.

А от депутат естонського Рійгікогу та Європарламенту Яна Тоом (Черногорова) є безсумнівним лобістом інтересів Кремля. Я.Тоом, яка у 2014 р. не голосувала за резолюцію Європарламенту на підтримку нашої країни і з осудом дій Росії, постійно закликає ЄС і Естонію відмовитися від політики санкцій проти РФ, оскільки вони "не сприяють урегулюванню збройного конфлікту на південному сході України".

Серед політичних сил відверто проросійська - Об'єднана ліва партія Естонії. Один з її лідерів - Сергій Юргенс очолює Координаційну раду російських співвітчизників Естонії. (Членом Об'єднаної лівої партії Естонії є й Андрій Заренков.)

У Росії в Естонії є й впливове економічне лобі, яке домагається змінити політику Таллінна відносно Москви. До нього можна віднести колишнього прем'єр-міністра Тійта Вяхі, ділового партнера Андрія Каткова: вони є співвласниками Сілламяезького порту.

Критично оцінюючи політику уряду стосовно Росії й російськомовного населення Естонії, Т.Вяхі виступає проти жорсткого курсу естонських влади. "Санкціями ми провокуємо антисанкції, що означає: ми не зможемо продати в Росію естонське м'ясо й молоко. Наші політики мають більше думати про Естонію", - стверджує він.

Утім, попри фінансові втрати, значні для багатьох естонських фермерів, Таллінн не збирається змінювати зовнішньополітичний курс і відмовлятися від підтримки Києва. Для Естонії - члена ЄС і НАТО - важливі цінності, а не ціни.