ЄС просять розширитися у бік Америки? Вибори поставили Ісландію на рейки євроінтеграції

Новий уряд Ісландії через лише кілька днів після виборів 25 квітня повідомив, що вже до липня має намір подати офіційну заявку на вступ у Євросоюз. На маленькому острові з населенням 320 тисяч чоловік ідея приєднання до ЄС розглядається сьогодні як панацея від глобальної фінансової кризи й основа масштабних внутрішньополітичних перетворень, що їх у найближчих чотири роки має намір провести в країні ліва коаліція.

18-річний період домінування консерваторів в Ісландії добіг кінця. Вперше в історії вибори вивели на політичну арену Ісландії союз двох лівих партій — соціал-демократів і Руху лівих зелених. Нову коаліцію офіційно було оформлено на початку цього тижня, після того як зелені погодилися підтримати передвиборну платформу своїх партнерів есдеків і їхню головну зовнішньополітичну ініціативу: Ісландія має провести референдум про вступ до ЄС і демократичним шляхом обговорити це рішення в парламенті. Прем’єр-міністр нового кабінету Джоанна Сігурдардоттір уже заявила, що законодавці Ісландії подадуть відповідну заявку в Брюссель із проханням розпочати переговори до липня. Із пропозицією підготувати заявку в Єврокомісію вона виступила на першому ж засіданні нового законодавчого органу 15 травня. Розраховуючи, що єврочиновники поблажливо поставляться до прохання невеличкої нації, прем’єр-міністр гадає, що формальності з розгляду заявки не заберуть більше року. Таким чином, Ісландія має всі шанси опинитися в лавах ЄС уже до 2011 року. Більше того, на думку експертів, вона цілком може поламати стрункий ряд країн-кандидатів, які багато років чекають рішення щодо свого членства в ЄС, і випередити Хорватію, що вже приміряє на себе звання 28-го члена Євросоюзу.

На відміну від решти країн, для яких шлях до членства в ЄС був поєднаний із виконанням численних умов і забирав роки, у Рейк’явіку, схоже, мають намір встановити новий рекорд зі швидкості вступу до ЄС. Досі найшвидшим був прийом до цієї організації Фінляндії. У Гельсінкі, подавши заявку 1992 року, вже менш як за три роки святкували вступ до ЄС. Ісландію ще торік восени переконували з Брюсселя, що питання її членства може бути розглянуте позачергово, щойно уряд країни попросить про це офіційно. У жовтні чимало галасу зчинило інтерв’ю комісара ЄС із питань розширення Олі Рена, який заявив, що Ісландія відповідає більшості критеріїв членства і що коли заявку буде формально подано, то «ми швидко закінчимо переговори».

Річ у тому, що Ісландія вже давно приєдналася до Європейської зони вільної торгівлі (European Free Trade Area (EFTA), а 1994 року взяла на себе зобов’язання в рамках Європейської економічної угоди (European Economic Agreement (EEA), де-факто закріпивши у себе загальноєвропейські економічні правила з частковими винятками, що стосуються сільського господарства і вилову риби. Як член EEA Ісландія мала право брати участь — втім, без права голосу — в численних програмах ЄС, що стосуються довкілля, освіти, наукових досліджень. На довершення скажемо: Ісландія приєдналася на умовах асоціації до Шенгенської угоди, що дає можливість остров’янам без віз їздити до більшості європейських країн і Норвегії. При всьому цьому про повноправне членство не йшлося до настання глобальної фінансової кризи, коли буквально за кілька днів Ісландія з економічно квітучої країни перетворилася на банкрута, якому було пред’явлено мільярдні позови. Щоб уникнути дефолту, країна мусила звернутися по допомогу до МВФ. Тим часом безробіття зросло до 9%, тоді як завжди не сягало й 1%. Прогноз падіння ВВП нинішнього року становить 10%, а бюджет буде збалансований, у кращому разі, тільки до 2013 року. Банківська система і валютний ринок країни знищені кризою. За кілька місяців перехідний уряд на чолі з Джоанною Сігурдардоттір розробив і почав упроваджувати антикризову стратегію. Причому її ключовим пунктом є саме вступ країни до ЄС, що, на думку глави кабінету і лідера соціал-демократів, допоможе відновити ісландську економіку й повернути довіру до національної валюти. А в перспективі — і перейти до євро.

Таким чином, Ісландія бачить у приєднанні до європейського клубу панацею від своїх внутрішніх економічних проблем. До того ж у такий спосіб їй, можливо, вдасться безболісно вирішити суперечності зі своїми кредиторами, частина яких — це країни ЄС, зокрема Великобританія, що жорстко порушувала питання гарантування повернення вкладів своїх громадян в ісландських банках, знищених кризою. Загрожувала санкціями.

Втім, поки що ніхто не довів, що Євросоюз — прихисток від світової рецесії. Спад спостерігається по всій Європі. І самі єврочиновники тепер неохоче кажуть про перспективи подальшого розширення союзу, розуміючи, що з прийомом нових членів зросте навантаження на загальносоюзний бюджет і Брюссель зіштовхнеться з безліччю кризових ситуацій. Свідченням цього стали заяви лідерів Франції та Німеччини Ніколя Саркозі й Ангели Меркель про те, що розширення Європи не може бути «безмежним». «Коли Ангела Меркель каже, що Європа повинна мати межі, вона має рацію, адже Європа без меж буде Європою без волі, без ідентичності, без цінностей», — роз’яснив позицію німецького канцлера французький президент.

Ці слова прозвучали того самого дня, коли партії урядової коаліції в Рейк’явіку домовилися, що працюватимуть спільно над заявкою про прийом Ісландії. Лідери Франції і Німеччини мали на увазі Туреччину. Але цю заяву почули в усіх країнах, навіть у тих, які не розраховують на швидкий вступ до організації. Певно, тому пані Сігур­дардоттір відразу ж заявила, що європейська інтеграція не означатиме втрати суверенітету Ісландії в питаннях, які стосуються природних ресурсів. Це був реверанс у бік зелених. Водночас новий прем’єр Ісландії цілком розуміє, скільки ще боїв доведеться витримати і в себе в країні, і на міжнародній арені, щоб заявлену сьогодні стратегію ісландського кабінету було втілено в життя.

Подолавши силу-силенну перепон у своєму прагненні дати країні нову довгострокову перспективу в Європейському Союзі, нова ісландська влада, втім, має усвідомлювати, що в країні, яка стала республікою тільки 1944 року, євроінтеграція не повинна призвести до зниження рівня життя громадян, а також до втрати суверенітету Ісландії в деяких специфічних питаннях, таких, наприклад, як вилов риби.

Сьогодні 61% громадян підтримують вступ у ЄС, проти цього виступають 27%. Слід враховувати, що останніми роками, до кризи, стандарти життя в Ісландії були значно вищими, ніж у Європі. І навіть тепер ісландці не погодяться, щоб у результаті приєднання до ЄС ці стандарти знизилися. Все це, в остаточному підсумку, може позначитися на результатах референдуму з питання про вступ до ЄС, що його уряд планує провести у найближчий рік, коли переговори Рейк’явіка і Брюсселя даватимуть дедалі обнадійливіші сигнали, що сьогоднішній вибір Ісландії на користь євроінтеграції був правильним.