Джеймс Стайнберг: «Ми не продаємо інтересів інших народів»

Нова адміністрація — новий курс. Команда Барака Обами сьогодні проводить серйозну ревізію відносин Сполучених Штатів із партнерами з Євросоюзу, Латинської Америки, Близького Сходу. І, звісно ж, із Росією. «Перезавантаження» американо-російських відносин уже принесло перші плоди, нехай іще й незрілі. З мертвої точки зрушили американо-російські переговори щодо нової угоди про стратегічні озброєння; Вашингтон і Москва певною мірою порозумілися стосовно Північної Кореї і продовжили співробітництво щодо Афганістану.

На тлі активних контактів Білого дому і Кремля, відносини Києва і Вашингтона видаються, м’яко кажучи, млявими. Нинішня адміністрація взяла паузу в україно-американських відносинах. А зважаючи на те, що через перманентну внутрішньополітичну кризу Київ виглядає слабким і непередбачуваним, то виникають побоювання, що в наших стратегічних партнерів з’явиться спокуса поліпшувати свої відносини за рахунок України. Розвіяти цю стурбованість якраз і мав візит у нашу країну високопоставленого емісара Вашингтона — першого заступника держсекретаря Джеймса Стайнберга, котрого супроводжував співробітник Білого дому Девід Ліптон. Нехай стосовно України політика Білого дому ще до кінця не сформована. А зустріч Барака Обами з Віктором Ющенком, якщо вона узагалі відбудеться, — справа далекого майбутнього. Але як випливає з інтерв’ю, яке пан СТАЙНБЕРГ дав групі журналістів перед своїм відльотом з української столиці, приїзд американського дипломата — це сигнал, що Київ і надалі залишається для Вашингтона стратегічним партнером, а перегляд відносин Сполучених Штатів із Росією не відбуватиметься за рахунок України.

— Чи можете ви назвати головні принципи, якими керується Вашингтон у своїх відносинах з Києвом?

— Мій візит свідчить про налаштованість Сполучених Штатів на відносини стратегічного партнерства, які ґрунтуються на наших спільних інтересах і цінностях, твердій підтримці демократії в Україні і тих істотних досягненнях, яких домоглася ваша країна з моменту здобуття незалежності. Це відображає той факт, що разом ми можемо зробити багато важливого. Ми бажаємо бути партнерами в боротьбі з тими викликами, які постали перед Україною в розбудові демократії, і з тими, які постали перед усіма нами у зв’язку із фінансово-економічною кризою.

— Але який курс, стратегія нової адміністрації Білого дому?

— У випадку з Україною Сполучені Штати послідовні: відносини з вашою країною, сформовані ще адміністраціями Клінтона і Буша, тепер продовжує команда Обами. З нашими ключовими друзями ці відносини зберігаються незалежно від того, хто приходить в адміністрацію. Що мене вразило під час цього візиту, то це те, що в наших дво­сторонніх відносинах ми говоримо не про те, які в нас є розбіжності, а про те, як нам спільно працювати над проблемами. Це стосується політики, економіки, сфери безпеки, гуманітарних питань. Це відчуття потреби у спільній роботі — чудова риса наших відносин.

— Чи не відчули ви розчарування з боку президента України через те, що Барак Обама досі не зустрівся з ним? Де і коли така зустріч може відбутися?

— Я не відчув з боку президента ніякого розчарування. Навпаки, він мене дуже тепло прийняв. Я зустрічався з паном Ющенком ще в період своєї роботи в адміністрації Клінтона. І зараз він прийняв мене і Девіда Ліптона, котрий представляє Білий дім, як добрих друзів, висловивши радість із приводу того, що в початковий період роботи нової адміністрації ми змогли провести цю зустріч. А під час бесіди було підкреслено нашу готовність працювати разом.

Що ж до можливої зустрічі президентів, то в ці перші дні роботи нової адміністрації є дуже багато людей, з якими, як я знаю, хотів би зустрітися наш президент. Над цим питанням працюють. Ми потроху визначаємося, але поки що нічого конкретного не можу сказати. Ще раз підкреслю, у нас були дуже теплі і продуктивні зустрічі не тільки з президентом Ющенком, а й з усіма, хто нас приймав.

— Ваші слова — дуже загальні, хоча й позитивні декларації. Та все ж, коли поновиться діалог на високому рівні або робота двосторонньої комісії, на кшталт комісії Кучма—Гор, яка існувала в часи адміністрації Клінтона?

— Ми говорили переважно про економічні питання, оскільки вони сьогодні турбують людей і у вас, і в нас. Але ми згодні з тим, що потрібно шукати засоби, які поглиблять наші відносини, ми розглянемо різні формати. Але якщо говорити про моделі взаємодії, то вони необов’язково повинні відтворювати ті, які вже існували: кожна адміністрація має свої підходи.

Головне, ми шукатимемо шляхи розширення наших відносин, щоб зробити їх більш всеосяжними. І вже погодилися з тим, що будемо розвивати вже існуючі консультативні органи, поглиблювати співробітництво на основі дорожньої карти. І що працюватимемо на основі хартії про стратегічне партнерство. Важливо підкреслити рівень інтенсивності наших двосторонніх консультацій. Протягом останнього тижня у Вашингтоні перебували віце-прем’єр-міністр України і секретар РНБОУ. Тож ми ведемо консультації і у Вашингтоні, і в Києві.

— Раїса Богатирьова під час візиту у Сполучені Штати говорила про необхідність поновлення роботи комісії Україна—США на рівні президентів. Ви вважаєте це можливим?

— Щоб наше співробітництво було сильним, потрібні різні виміри. Але було б незвично мати таку структуру на рівні президентів. Навіть із нашими ключовими, традиційними союзниками у нас існують подібні органи на міністерському рівні. Що важливо: ми хочемо, щоб наша взаємодія була різноманітною, тому зосереджуємо свою увагу на сферах співробітництва і робочих планах. Треба визначитися, чи входить у цей пакет енергетика, торгівля, питання безпеки. І вже потім можна говорити про те, хто саме і які структури цим займатимуться.

— Ви згадували, що на переговорах обговорювали економічні питання. Про що конкретно йшлося?

— Більшість із них стосувалися співробітництва України з МВФ. Ми цінуємо важливі рішення, ухвалені в Україні останнім часом. Вони йдуть на користь вашому співробітництву з Міжнародним валютним фондом. Питання полягає в тому, щоб угода, яку має Україна із цією фінансовою структурою, відповідала потребам вашої країни, і як ми можемо в цьому допомогти.

У цьому контексті, зокрема, йшлося про рекапіталізацію банків, а також про те, щоб усі елементи програми співробітництва з МВФ були адекватними. І сама угода не повинна трактуватися як незмінна, викарбувана на камені. Навпаки, потрібно так її адаптувати, щоб вона більше відповідала потребам України у стабілізації її валюти, у забезпеченні необхідних валютних резервів, у вирішенні деяких бюджетних труднощів, які постали перед вашою країною.

Загалом мушу сказати, що ми бачимо позитивний розвиток. Але ситуація залишається крихкою. Тому дуже важливо стежити за виконанням досягнутих домовленостей і бути твердими в цих зусиллях.

— В Україні великий інтерес викликала доповідь експертів, у підготовці якої брали участь колишні сенатори Гарт і Гейгел. Яку ціну готові заплатити Сполучені Штати заради того, щоб поліпшити відносини з Росією?

— Про ціну не йдеться. У відносинах із Росією ми збираємося керуватися нашими інтересами. Але ми не продаємо інтереси інших народів. Ми вважаємо, що з Росією можна поліпшити відно­сини. І ми бачимо можливі сфери співробітництва: вироблення нової угоди про стратегічні озброєння, яка подовжила б договори про СНО, боротьба з тероризмом, Афганістан, ядерна програма Ірану, Північна Корея. Але ми не збираємося досягати цього поліпшення за рахунок обміну чогось на щось. Така торгівля не є тим способом, яким ми проводимо свою зовнішню політику.

Звичайно, я чув, що є побоювання серед експертів. Але я не чув їх від офіційних представників української влади, з якими зустрічався. Навпаки, вони вбачають позитив у тому, щоб у нас поліпшувалися відносини з Росією зі збереженням високого рівня взаємодії між США та Україною.

— Чи звучало з української сторони прохання, щоб хартія про стратегічне партнерство трансформувалася в договір, який би давав справжні гарантії безпеки Україні?

— Ні, такої пропозиції не було. Ми надали гарантії безпеки Україні під час набуття нею без’ядерного статусу. Важливою також є домовленість, досягнута на Бухарестському саміті НАТО: вона визначає шлях, відкритий для України. Ми вважаємо такий шлях найкращим. Чинником, який зміцнює безпеку, є також останнє поглиблення співробітництва між Україною та Європейським Союзом.

— Ситуація на Кавказі — серйозна проблема безпеки. Чи будуть якісь зміни в позиції Вашингтона стосовно Південної Осетії та Абхазії?

— Наш віце-президент кілька місяців тому чітко дав зрозуміти у своєму виступі в Мюнхені, що ми відкидаємо ідею визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії. Ми не збираємося їх визнавати і всіляко підтримуємо незалежність Грузії. Ми вважаємо за необхідне поважати територіальну цілісність усіх держав. Ми виступаємо за те, щоб поновити роботу місій спостерігачів ООН і ОБСЄ в Грузії.

Як ви знаєте, ми будемо проводити навчання в Грузії. Це відображає наше бажання працювати спільно з країнами регіону. Якщо росіяни цим незадоволені, ми можемо тільки сказати, що навчання не спрямовані проти них, а швидше відображають розуміння цінності партнерства країнами, які беруть у них участь. Ми наполягаємо на тому, що кожна держава має право самостійно вибирати організації і союзи, в яких хоче брати участь. Цю позицію зафіксовано в низці міжнародних документів. І ми її підтримуємо.

У розмові брали участь журналісти видань «Комментарии», «Дзеркало тижня», «День», «Главред».