ДРУЖБА ЛІК ЛЮБИТЬ

Виступ на брифінгу в держдепартаменті Річарда Баучера, офіційного представника зовнішньополітичного відомства США, із приводу розгону наметового містечка на Хрещатику й усне послання президента Буша Президентові Кучмі були сприйняті як погроза позбавити Україну допомоги Сполучених Штатів не лише українськими експертами й журналістами.

Позавчора одна з найвпливовіших The Wall Street Journal написала, що український Президент ризикує залишитися без американської допомоги. «З 1990 р. Україна отримала від США понад 2 млрд. доларів, більше, ніж будь-яка інша колишня радянська республіка, — пише газета. — Це робилося з метою допомогти країні стати ринковою демократією, інтегрованою в Європу й Організацію Північноатлантичного договору. Цього не сталося».

У коментарі газеті посол США в Україні Карлос Паскуаль дуже песимістично описав ситуацію в нашій країні: «Ми не залишаємо Україну. Проте наша можливість працювати з цією країною залежить від того, як вирішуються економічні проблеми та як іде процес побудови демократії. У сфері політики ситуація незрозуміла. У сфері економіки країна не розвивається і навіть певною мірою рухається назад».

Як бачимо, попередні чергові реверанси американців із приводу «сміливої та амбіційної програми реформ Президента Кучми» вже відкинуті остаточно. Невже й Штати незабаром махнуть на нас рукою і перестануть витрачати гроші своїх платників податків на безперспективне підприємство під назвою «Україна»? А нашій країні, безперечно, є що втрачати. На сьогодні з-поміж нових незалежних держав (ННД) Україна посідає друге місце після Росії за розмірами американської допомоги (а протягом багатьох років вона була третім реципієнтом допомоги США після Ізраїлю й Єгипту). Лише торік сума всіх видів допомоги нашій країні становила $225 млн. 280 тис. На поточний рік конгрес США у загальному розділі витрат на ННД у спеціальній статті передбачив, що Україні мали виділити не менше $170 млн. Крім того, ще $40 млн. мали надати нашій країні з окремих програм ядерної безпеки й експортного контролю. Окреме фінансування передбачається і для деяких сільськогосподарських програм, які перебувають нині ще на стадії узгодження. Отже, загальна сума допомоги США Україні в 2001 р., за даними американської сторони, має становити близько $229 млн.

І, як стверджують достатньо обізнані джерела, підстав вважати, що існує загроза позбутися цієї допомоги, на сьогодні немає.

По-перше, пригадаємо, що у своєму виступі Р.Баучер не уточнював, про яку саме підтримку України Сполученими Штатами йдеться — про політичну, економічну, у вирішенні питань із міжнародними фінансовими інститутами, — допомога з боку найвпливовішої держави світу може бути різною. Зрозуміло, що на політичну підтримку Вашингтона нинішній український режим розраховувати вже не може. Навряд чи слід очікувати особливих поблажок від американців і на переговорах у МВФ чи Всесвітньому банку. А ось із приводу тих сум, про які сказано вище, сам Р.Баучер заявив: «На сьогодні змін у нашій програмі допомоги немає». І навряд чи вони з’являться, у кожному разі протягом нинішнього року. Американська процедура виділення допомоги зарубіжним державам досить складна: відповідний законопроект має пройти затвердження в обох палатах конгресу, бути узгоджений із Білим домом та держдепартаментом. Відповідно, і внесення поправок у вже ухвалений закон має проходити за цією ж самою процедурою.

По-друге, в основному гроші, про які йдеться, виділяються на технічну допомогу Україні, зокрема на закупівлю різноманітного американського устаткування, оплату послуг американських консультантів, їхніх відряджень до України. Отже, у виділенні цієї допомоги зацікавлено дуже багато американських фірм і компаній, найчастіше навіть конкуруючих за право допомогти Україні за рахунок бюджету США.

І по-третє, і найголовніше, матеріальна підтримка українських реформ із боку американських платників податків не йде особисто Президентові Кучмі чи урядові Ющенка й не перераховується в український бюджет, а розподіляється по сотнях проектів та програм і знаходить конкретних адресатів на регіональному та місцевому рівнях. Як з’ясувалося, у наших міністерств немає навіть бодай якоїсь узагальненої інформації про розміри і напрями американської допомоги. Донори, себто різноманітні американські організації, і реципієнти спілкуються безпосередньо, а будь-яке підвищення уваги до цього спілкування з боку офіційних українських органів, як стверджують, найчастіше викликає роздратування американської сторони. Отже, здебільшого участь української влади в розподілі пирога американської допомоги зводиться лише до реєстрації контрактів.

Які ж програми фінансують США в Україні? В основі підтримки з боку Сполучених Штатів нашої країни та інших ННД лежить ухвалений ще 1992 р. конгресом США Акт підтримки свободи для Росії та виникаючих євразійських демократій і відкритих ринків — FREEDOM Support Act (FSA). Україна була першим реципієнтом допомоги в рамках FSA, програми й проекти якого для нашої країни діляться за кількома напрямами. По-перше, це підтримка переходу України до ринкової економіки, сфокусована в основному на розвитку приватного бізнесу (приміром, торік на це було виділено $74 млн. для 22 фірм України, Молдови й Білорусі), реформуванні ПЕК, гарантуванні безпеки ядерних реакторів (поточного року на це виділяється $30 млн.). Американські радники допомагають українським колегам і в реформуванні фінансового сектора, зміні податкової політики, розробці нового земельного законодавства, розвитку сільського господарства.

Особливо люблять американці програми в рамках підтримки переходу України до демократії. Це й підтримка розвитку незалежних ЗМІ та неурядових організацій (торік, приміром, посольство США підтримало Інтернет-видання «Українська правда» у найважчий для неї час), і технічна допомога у проведенні виборів, і безліч різноманітних тренінгів як для державних службовців та членів парламенту, так і для представників неурядових організацій.

1997 року уряд США розпочав нову програму боротьби з торгівлею жінками і дітьми з України. А в 1999 р. Вашингтон заявив про ініціативу «Наступне покоління», спрямовану на підтримку української молоді. Певне, не маючи більше ілюзій із приводу можливості «перекувати» українських чиновників і депутатів на щирих ринковиків та демократів, американці вирішили більше грошей витрачати на те, щоб цінності цивілізованого світу українська молодь усмоктувала якщо не з молоком матері, то хоча б із першими ковтками Coca-Cola. У рамках ініціативи було подвоєно кількість програм обміну. Взагалі ж за останні вісім років пройшли навчання і стажування у Сполучених Штатах близько 13000 українських громадян. За словами координатора допомоги ННД держдепартаменту США Вільяма Тейлора, нинішнього року виділяється понад $25 млн. на поїздку ще 2400 українців до Сполучених Штатів. І навряд чи обсяг цих коштів істотно зменшиться через якісь недемократичні дії української влади, оскільки значна частина американських коштів спрямована саме на розвиток демократії.

Тенденція до зниження допомоги з боку Сполучених Штатів сьогодні, безперечно, існує, але це загальна тенденція і стосується більшості реципієнтів. Приміром, деякі країни Східної Європи взагалі вже не отримують американської допомоги, але не тому, що в чомусь завинили перед Штатами, а тому, що виконали свої програми-мінімуми й домоглися значних успіхів у демократизації суспільства та побудові ринкової економіки. Про таке завершення американського фінансування ми поки що можемо лише мріяти.