До Малі? Навіщо?

Україна збирається відгукнутися на прохання ООН і взяти посильну участь у її миротворчій місії в Малі. Про те, що Київ готовий відправити у цю далеку африканську країну медичне обладнання, намети та інше майно, заявив в інтерв'ю "Комерсант-Україна" міністр оборони Павло Лебедєв. За його словами, "найближчим часом міністерство запропонує керівництву країни можливі варіанти нашої участі в Малі". Які це варіанти, очільник оборонного відомства не уточнив.

При цьому пан Лебедєв вважає, що ключовими факторами при ухваленні рішень будуть безпека життєдіяльності наших миротворців і "відповідність їхньої участі національним інтересам та законодавству України". Але які українські інтереси в цій африканській країні? І чи можна гарантувати безпеку нашим солдатам, якщо в Малі досі не врегульовано конфлікту між центральним урядом і туарегами, а позиції радикальних ісламістів, пов'язаних з "Аль-Каїдою", досить сильні?

Нагадаємо нашим читачам, що торік у міжплемінному протистоянні туарегів, які контролювали на той час більше ніж половину країни, гору взяли племена, які орієнтувалися на ісламський фундаменталізм. Це викликало серйозну стурбованість у сусідніх африканських країнах і Франції, яка традиційно має сильні позиції в регіоні. Сигналом до втручання в конфлікт став наступ на початку цього року радикальних ісламістів на столицю Малі Бамако.

Разом з малійськими військами французький спецназ зумів швидко відтіснити підрозділи ісламських фундаменталістів і взяти під контроль основні міста на півночі країни - Тімбукту і Гао. Воєнна операція фактично завершилася наприкінці квітня. Наприкінці червня центральний уряд і туареги з Національного руху за визволення Азаваду уклали мирну угоду, спрямовану на врегулювання конфлікту. У результаті армія повернула під свій контроль Кідаль - останнє велике місто на півночі, яке контролювали повстанці-туареги.

Відсутність контролю з боку центрального уряду над Кідалем вважалася однією з головних перешкод для проведення перших президентських виборів після військового перевороту 2012 р., коли армія скинула главу держави, звинувативши його у нездатності впоратися з повстанням туарегів на півночі. Нинішні вибори призначено на 28 липня.

Забезпечення мирного проведення президентських виборів у Малі якраз і буде одним з головних завдань миротворців ООН, які розпочали свою місію в країні з 1 липня. Відповідно до рішення Ради безпеки ООН кількість Багатопрофільної комплексної місії ООН зі стабілізації в Малі (MINUSMA) становитиме 12,6 тис. осіб. При цьому кістяк місії формують африканські війська чисельністю понад 6000 солдатів. Крім того, у країні також залишається близько тисячі французьких військовослужбовців, які із січня разом із військовими держав Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС) виконували миротворчі функції.

За словами генсека ООН Пан Гі Муна, MINUSMA забезпечуватиме безпечну обстановку для поширення державної влади і захисту цивільного населення; створюватиме умови для діяльності зі стабілізації на півночі країни; стримуватиме повернення бойовиків; сприятиме перехідній владі Малі. А от завданням французького контингенту, відповідно до концепції ООН, буде "примушування до миру і боротьба з тероризмом". Адже незважаючи на те, що туареги вже виступають не за створення своєї незалежної держави Азавад, а за автономію у складі Малі, проблеми сепаратизму племен берберів і радикальних ісламістів досі не вирішено.

Крім миротворчої місії ООН і французів у Малі також діє місія Європейського Союзу EUTM Mali, метою якої є навчання підрозділів малійської армії та консультаційна допомога. За інформацією DT.UA, у Києві готові надати євросоюзівській місії EUTM Mali матеріальну допомогу - намети, медобладнання тощо. Українські військові навіть готові передати малійцям партію надлишків озброєння. А от з українською участю у місії ООН MINUSMA справи складніші.

Українська сторона готова надати місії миротворчий персонал - штабних офіцерів, спостерігачів, лікарів, технічних фахівців. Однак наші військові категорично проти того, щоб відрядити до Малі групи українських вертольотів, про що знову просили представники Організації Об'єднаних Націй. (Нагадаємо, що ще на початку нинішнього року Євросоюз звернувся до України з проханням направити вертолітний підрозділ до складу EUTM Mali.)

Є кілька причин такого негативного ставлення до перспектив направлення українських вертолітників до цієї західноафриканської країни. Насамперед, підрозділи українських вертолітників і так уже присутні в трьох миротворчих місіях ООН в Африці - у Ліберії, Конго і Кот-д'Івуарі. А боєготових вертольотів, які мають достатній запас технічного ресурсу і можуть піднятися в повітря, в українській армії не так уже й багато. Адже хтось повинен і українське небо захищати... І навіть якщо перекинути з якоїсь із цих африканських країн вертолітний загін, то це вимагає часу на підготовку персоналу, проведення тендерів, пошуку у бюджеті оборонного відомства необхідних коштів. А треба ж іще буде й провести через Верховну Раду рішення про направлення наших миротворців до Малі.

Крім того, слід ураховувати і фактор безпеки: туареги добре озброєні і мають достатньо переносних ракетних установок, здатних збити наші вертольоти. Навіщо Україні наражати на небезпеку життя своїх військових? Заради яких таких українських інтересів у цій африканській країні? Так, на її території є багаті родовища золота, уранової та залізної руди, марганцю, алмазів, міді, свинцю, літію, що приваблює до Малі іноземних інвесторів. Але в цій країні сильні позиції французів і китайців. Чи готові українські компанії змагатися з ними, пробуючи зайняти свою нішу у видобуванні корисних копалин? На сьогодні між Україною і Малі практично немає торгово-економічних відносин.

За інформацією DT.UA, на Банковій поки що не налаштовані відряджати до Малі українських військових і вертольоти. Втім, при вирішенні питання про відправлення миротворчого контингенту головну роль зазвичай відіграють не питання безпеки наших солдатів і не санітарно-епідеміологічна обстановка, а питання політичної доцільності: українські миротворці ціною свого життя, як правило, поліпшують імідж вищого керівництва країни. Тому не можна виключати, що наші миротворці таки опиняться в далекій країні Малі.