Дев’ятий вал капітана Бесеску

Країнами Центральної Європи, які колись входили до соціалістичного табору, прокотилася хвиля політичних криз. І якщо деякі країни потрапили під невеличкий шторм, то десь пронісся справжнісінький цунамі з дев’ятим валом. Не оминула ця хвиля й Румунію. Причому сила її така, що під главою держави захиталося крісло: днями румунський парламент на об’єднаному засіданні верхньої і нижньої палат ухвалив рішення призупинити на тридцять днів повноваження президента Траяна Бесеску. За цей час має пройти загальнонаціональний референдум щодо його імпічменту. Ну а поки Бесеску усунений від своїх обов’язків, функції президента тимчасово виконує голова сенату Ніколає Векерою, який був прем’єр-міністром Румунії в 1992—1996 роках.

Цікава деталь: наступного дня після цього рішення депутатів конституційний суд, який ще на початку квітня не дав позитивної відповіді на пропозицію парламенту щодо імпічменту президента, оскільки порушення Бесеску основного закону були не дуже серйозні, оперативно зібрався на засідання. І так само швидко виніс рішення: судді відхилили позов глави держави стосовно незаконності усунення його з посади. Але, схоже, Траян Бесеску, в минулому капітан далекого плавання, цей дев’ятий вал переживе...

Приводом для екстраординарного рішення парламенту, за яке проголосували 322 депутати з 469, стали висновки спеціальної парламентської комісії. Та виявила, що Бесеску за два з половиною роки свого президентства дев’ятнадцять разів порушував конституцію. Йому, зокрема, ставлять за провину авторитаризм, зняття та призначення нових міністрів без узгодження й консультацій із парламентом, відхід від ролі посередника в політичному житті країни, втручання в роботу органів правосуддя та юстиції, надання преференцій у процесі приватизації та отриманні вигідних контрактів тощо. Показово, що за це рішення проголосували не лише опозиційні партії «Романіа Маре» («Велика Румунія»), Со­ціал-демократична та Консервативна, а й також і ряд депутатів із правлячої Націонал-ліберальної партії та Демократичного союзу угорців Румунії.

Сам Бесеску заявив своїм прибічникам, ніби його намагаються усунути від влади за спробу модернізувати країну й за боротьбу з корупцією. Але румунські політологи зазначають, що в основі рішення парламенту лежать не стільки правові причини, скільки політичні й особистісні: конфлікт Траяна Бесеску з опозиційними партіями, а також із прем’єр-міністром Келіном Попеску-Терічану, який представляє Націонал-ліберальну партію.

Конфлікт між амбіційним прем’єром і честолюбним президентом почався давно і багато в чому спричинений тим, що Бесеску хотів особисто контролювати роботу уряду. Але були й інші мотиви. Торік, наприклад, стосунки Попеску-Терічану й Бесеску загострилися після того, як перший виступив проти пропозиції голови уряду негайно вивести війська з Іраку. Далі була чехарда з призначеннями до кабінету міністрів, апофеозом якої стала історія з посадою міністра закордонних справ. (Попередній керівник зовнішньополітичного відомства Міхай-Разван Унгуряну, близький союзник Бесеску, пішов зі своєї посади внаслідок гучного і вкрай неприємного скандалу: він не попередив владу країни, що двоє румунських громадян були затримані в Іраку американськими солдатами за звинуваченням у шпигунстві й кілька місяців провели у в’язниці. Але президент відмовився призначати на посаду голови МЗС кандидатуру, запропоновану прем’єром, — депутата сенату Адріяна Чорояну. В результаті Попеску-Терічану вирішив стати за сумісництвом ще й міністром закордонних справ.)

У середині березня у стосунках прем’єра й президента намітилася нова тріщина: Бесеску хотів проконтролювати хід обговорення термінів виборів до Європарламенту. Як наслідок — дати так і не було визначено. Тим часом Бухарест мав відправити 35 своїх парламентарів уже наприкінці 2007 року. Криза у стосунках президента з прем’єром дійшла такої стадії, що місяць тому Попеску-Терічану вирішив звільнити коаліційний уряд від представників пропрезидентської Демократичної партії та сформувати уряд меншості: внутрішні суперечності в коаліції заважали нормальній роботі чинного кабінету. І хоча коаліція Націонал-ліберальної партії та Демократичного союзу угорців Румунії має в парламенті менше ніж чверть місць, прем’єр знайшов союзників в особі соціал-демократів, які й забезпечили його кабінету необхідну кількість голосів.

До речі, переформатування коаліції дало підставу Траяну Бесеску заявити, що склад уряду не відповідає волі широких кіл виборців, оскільки Націонал-ліберальна партія йшла на вибори з Демократич­ною партією в єдиному блоці «Справедливість і правда». І тому, на думку президента, Румунія найбільше потребує дострокових парламентських виборів. Втім, ці заяви не завадили президенту все ж таки підписати указ про призначення нового уряду.

Цей конфлікт між прем’єром і президентом, супроводжуваний взаємними обвинуваченнями в протекції близьким до них бізнесменам, розвивався на тлі загострення стосунків Бесеску з опозицією. Насамперед із Соціал-демократичною та Консервативною партіями. Негативне ставлення есдеків до нинішнього голови держави сформувалося ще в часи президентської кампанії 2004 року. Адже тоді основним суперником Бесеску був лідер румунських соціал-демократів Адріан Нестасе. Стосунки погіршувалися в міру того, як влада почала шукати серед членів опозиційної партії колишніх таємних агентів румунської служби безпеки часів Чаушеску, а політичний істеблішмент знову заговорив про необхідність проведення люстрації. Напругу у відносинах опозиції та президента підсилила пропозиція Бесеску змінити конституцію з тим, щоб Румунія з парламентської республіки стала президентською. (На думку Траяна Бесеску, чинна конституція є постійним джерелом конфліктів між президентом і прем’єр-міністром, а крім того, в основному законі, мовляв, немає чіткого розподілу повноважень між главою держави та кабінетом міністрів.) І в цій пропозиції соціал-демократи та їхні союзники побачили прагнення президента ще більше розширити свої права.

Тепер, коли рішення про усунення глави держави набрало чинності, протягом місяця має бути проведено загальнонаціональний референдум щодо імпічменту. Минулого вівторка парламент вирішив, що голосування відбудеться 19 травня. Якщо румуни підтримають рішення парламенту, то через два місяці після референдуму мають відбутися президентські вибори. Правда, для цього рішення мають підтримати 50% усіх зареєстрованих румунських виборців плюс один голос. Але якщо цього місяця усунений від влади Траян Бесеску добровільно піде у відставку (що здається малоймовірним, з огляду на його войовничий настрій), то парламент і уряд країни повинні будуть протягом трьох місяців провести дострокові президентські вибори. Хоча сам голова держави «вирішив, що кращим шляхом подолання політичної кризи буде проведення референдуму». Але хоч який з двох варіантів буде реалізовано, у будь-якому разі, як зазначають місцеві спостерігачі, на чолі держави залишиться той самий Траян Бесеску.

Річ у тім, що Бесеску за час свого перебування в президентському палаці не втратив популярності серед народу. За даними соціологічних опитувань, його підтримує близько 65% румун. Їм імпонує його простота і те, що він не втратив зв’язку з народом: час від часу президент з’являється в одному з барів і по-простому спілкується з народом. Не варто скидати з рахунку й успіхи, досягнуті Румунією за час президентства Траяна Бесеску. А це не лише факт вступу країни до Європейського Союзу. Йдеться насамперед про реформування сектора економіки та судову реформу. (У зв’язку з цим показово, що в Євросоюзі стурбовані не стільки самою кризою, скільки тим, як вона позначиться на проведенні економічних і політичних перетворень, судовій реформі. Приміром, представник Європейського Союзу з питань юстиції та внутрішніх справ Франко Фраттіні заявив: «Більше за все ми стурбовані тим, що процес проведення реформ може піти на спад. Я не в змозі оцінити внутрішню політичну ситуацію в Румунії, для мене пріоритетне значення мають результати проведених нами судових реформ і боротьба з корупцією у вищих ешелонах влади».)

Тож не дивно, що для підтримки нинішнього глави держави на вулицю вийшли його прибічники. Втім, ці вуличні протести проти рішення парламенту не стали масовими. Але, зважаючи на популярність Бесеску, а також на вимоги румунського законодавства стосовно референдуму (50% плюс один голос), є всі підстави припускати — імпічменту нинішньому главі держави так і не буде оголошено. На думку румунських аналітиків, в опозиційних сил немає ні лідерів, ні достатньої популярності для того, щоб перемогти на дострокових виборах. І Бесеску на референдумі отримає мандат довіри від своїх виборців. Який він ефективно використає в політичній боротьбі зі своїми опонентами. І, схоже, в цій ситуації швидше слід очікувати дострокових парламентських виборів, а зовсім не президентських.