Дешева нафта кров'ю не пахне

Китай та Індія після впровадження ембарго з боку європейських держав стали головними покупцями дешевої російської нафти. Такі дії послаблюють намагання Заходу обмежити фінансові потоки Москви, які допомагають їй вести війну проти України. Дві держави стали важливою опорою Росії в умовах тиску США та їхніх союзників, зайнявши так звану «нейтральну» позицію в російсько-українській війні. І хоча, на відміну від КНР, Індія дотримується дипломатичного нейтралітету і не робить відвертих проросійських заяв, вона й не критикує РФ та утримується від голосувань у рамках ООН, котрі засуджують неспровокований напад на Україну. Нью-Делі, як і Пекін, готовий продовжувати економічне співробітництво з Москвою, не бажаючи приєднуватися до західних санкцій, а також прагне скористатися ситуацією.

Маневри між різними полюсами

Наразі «сприятливий нейтралітет» стосовно Росії поставив Індію у досить вигідну позицію: кожна з великих держав — США, Росія та Китай — намагається схилити її на свій бік. Дотримання стратегічної автономії у зовнішній політиці дозволяє країні маневрувати між кількома різними полюсами в питаннях, які мають для неї важливе значення. Ілюстрацією цього може слугувати належність Індії до організацій, котрі створюють противагу одна одній, — проамериканського Quad і китайсько-російських ШОС, РІК, БРІКС.

Індія демонструє відданість багатополярному світу, і в цьому її бачення збігається з баченням Китаю та Росії. Свого часу запропонована РФ ініціатива стратегічного трикутника Росія— Індія— Китай саме була покликана обмежити однополярний міжнародний порядок, який виник після розпаду Радянського Союзу. Не менш контроверсійною є одночасна участь у БРІКС, чия діяльність спрямована на послаблення американського впливу, та Quad — покликаного збалансувати зростання Китаю.

Індійська влада неодноразово вказувала на географічні реалії, пов′язані з проблемним сусідством із Китаєм та Пакистаном, на яке вона має зважати, вибудовуючи свою зовнішню та безпекову політику. Низка військових сутичок на індо-китайському кордоні минулими роками змусила Нью-Делі подивитися на Пекін з погляду реальної, а не удаваної загрози.

Останнім часом Індія помітно зблизилася зі Сполученими Штатами. Стримування Китаю відповідає інтересам як Вашингтона, так і Нью-Делі. Індія стала важливою складовою Індо-Тихоокеанської стратегії США й розширила безпекову співпрацю з європейськими та азійськими державами. Водночас вона не готова відмовитися від близьких відносин із Росією навіть тоді, коли американські партнери хотіли б мати від Нью-Делі більшу підтримку в покаранні Москви за розв′язану нею війну проти України.

І зі США, і з Росією

Спроби західних партнерів переконати індійську владу стати на підтримку України, як і застереження американської адміністрації стосовно різкого збільшення імпорту енергоресурсів, виявилися марними. Навіть попри те, що РФ посягла на базові принципи міжнародного порядку, на яких наголошує Індія, а також створюєнебажаний прецедент для силового порушення її ж кордонів із боку Китаю. Однак для Індії агресія Росії в Європі — це проблема США та Заходу. Проблема Індії — Китай, у стримуванні якого для неї важливі відносини як зі США, так і з Росією.

Нейтралітет, який Індія зайняла стосовно російсько-української війни, базується на розрахунках, що міцні зв’язки з Росією допоможуть урівноважити Китай і водночас стримати Пакистан, із якими в Москви близькі відносини. В індійському політикумі досі живі історичні паралелі традиційної дружби з Радянським Союзом. Росія успадкувала не тільки асоціації з колишнім СРСР, а й роль важливого постачальника зброї, залежність від якої відіграє велику роль у індо-російській співпраці. Хоча останніми роками Індія почала диверсифікувати свій військовий імпорт і налагоджувати власне виробництво, військовий фактор слугує вагомим аргументом, який індійська влада використовує перед західними союзниками для виправдання своєї дружби з Москвою.

Водночас це не заважає Нью-Делі посилювати свої стратегічні відносини зі США та їхніми союзниками, що не дуже подобається Росії. Міністр закордонних справ РФ Лавров висловив невдоволення, що Індію «втягують у приєднання до західного угруповання проти Китаю». У відповідь індійська влада наголосила: вона завжди проводить незалежну зовнішню політику, побудовану на власних інтересах, а її міжнародні відносини з конкретною державою не залежать від відносин із іншими державами.

Вигоди замість цінностей

Наразі Індія — бажаний партнер як для західних держав, так і для російсько-китайського тандему. І вдало цим користується. Нью-Делі захищає торговельні відносини з РФ, підкреслюючи, що припинення закупівлі російських енергетичних продуктів може призвести до підвищення світових цін та зашкодити індійським споживачам. Загалом Індія імпортує близько 80% сирої нафти, яка дуже багато важить для розвитку індійської економіки. Особливо тепер, коли економіка не відновилася після негативного впливу пандемії. Зростання імпорту російських енергетичних продуктів уряд країни виправдовує привабливими цінами (знижки сягають 30%) та можливістю вести розрахунки в рупіях. Так, за даними аналітиків Kpler, імпорт сирої нафти з Росії до Індії зріс зі 100 тисяч барелів на день у лютому до 370 тисяч на день у квітні та 870 тисяч у травні.

В короткостроковій перспективі країна отримала помітну користь від доступу до дешевшої російської нафти, а також вугілля, імпорт якого зріс ушестеро. Крім того, індійські компанії намагаються зміцнити свої позиції на російському енергетичному ринку, розглядаючи викуп 27,5% частки Shell у нафтогазовому проєкті «Сахалін-2» та 30% частки ExxonMobil у проєкті «Сахалін-1».

Російська агресія проти України створила серйозні економічні та гуманітарні проблеми не тільки в Європі, а й у всьому світі. Однак власна вигода для Індії цінніша за глобальну користь. Те, що Індія намагається здобути економічні вигоди в місцях, де США і європейські держави втрачають, знижує довіру до неї як надійного партнера. З одного боку, підтримка добрих відносин із усіма великими державами та приналежність до різних груп дає Індії можливість керуватися власними національними інтересами, не приєднуючись до позиції будь-котрої з них. З іншого — робить її незручним партнером, який стоїть осторонь спільних цілей, а інколи — гальмує їх досягнення. До прикладу, під час недавнього саміту партнери Quad так і не змогли переконати індійське керівництво долучитися до санкцій і засудити дії Росії. А присутність Індії на саміті БРІКС, що проходить цими днями, знижує можливості КНР та РФ перетворити його на антиамериканську платформу.

Фактично, Індія — друг для всіх, але може залишитися без друзів, коли їй це знадобиться.

Інші статті Наталії Бутирської читайте за посиланням.