ДАВИД БЕРДЗЕНІШВІЛІ: МИ ВРАХОВУЄМО ВСЕ КОРИСНЕ, ЩО БУЛО В УКРАЇНІ

Вибори в місцеві органи влади Грузії, що відбулися на початку червня, на думку експертів, слугують барометром політичного клімату в країні, і їхні результати багато в чому визначають результат парламентських виборів наступного року. Своїм баченням нинішньої політичної ситуації в Грузії з нами поділився керівник Республіканської партії, один із лідерів передвиборного блоку «Національний рух — Демократичний фронт» Давид Бердзенішвілі.

— Минулого тижня неподалік офісу Національного руху прогримів вибух і було обстріляно охорону. Чи пов’язані ці події, на вашу думку, із результатами виборів?

— Ми не виключаємо версії, що ця подія могла стати логічним наслідком насиченого політичними подіями четверга, коли, з одного боку, обговорювалося питання висування кандидатури Михайла Саакашвілі на пост голови сакребуло (зборів) Тбілісі, а з другого — лідер Нацруху піддавався гострій критиці з боку опонентів, у тому числі президента Едуарда Шеварднадзе.

Минулі місцеві вибори в Грузії багатьма розглядаються як початок демонтажу корумпованої влади президента Шеварднадзе. «Тбілісі без Шеварднадзе» ми вважали першим значним кроком на цьому шляху. Враховуємо все корисне, що було в Україні, і гадаю, що ми підібрали саме те гасло, на яке було соціальне замовлення. У Грузії, особливо в Тбілісі, під час місцевих виборів люди голосували проти нинішньої влади. Протестний електорат був дуже активним. Тих, хто підтримує провладні політичні групи, набагато менше. Партія Шеварднадзе «Союз громадян Грузії» на виборах у Тбілісі здобула близько 1% (за 4-відсоткового виборчого бар’єру). У цій партії відбувся розкол, із неї напередодні виборів пішов Зураб Жванія, рік тому перейшов в опозицію колишній міністр юстиції Михайло Саакашвілі. Тож у Шеварднадзе залишилися тільки чиновники дрібного калібру, і вони опинилися практично на останньому місці за підсумками цих виборів. Окрім «Союзу громадян» було ще кілька офіційних прошеварднадзевських виборчих суб’єктів, і вони набрали менше 1%. Шеварднадзе в основному спирався на ті політичні об’єднання, які, формально не будучи партією влади, по суті, виконують замовлення саме влади Шеварднадзе і держміністра Грузії Автанділа Джорбенадзе. Одна з таких партій — «Нові праві», що об’єднує молодих активних бізнесменів нової генерації, котрі ввійшли в парламент за списками партії Шеварднадзе й утворили свою фракцію 1999 року. Вони намагаються зайняти вивільнені місця в адміністративних структурах Грузії.

— Як, на вашу думку, відіб’ються результати цих виборів на розстановці сил у парламенті?

— У парламенті під час передвиборної кампанії відбувся перерозподіл комітетів, розвалилася стара більшість, виникла нова — коаліція фракцій, контрольованих Шеварднадзе й авторитарним керівником аджарської автономії Абашидзе. До них приєдналися «Нові праві», а також партія промисловців. Уголос вони про це мало говорять. За влучним висловлюванням одного з депутатів із групи Жванія, «це певною мірою «сором’язлива більшість».

Свого часу багато представників нинішньої «сором’язливої більшості» голосували проти Ніно Бурджанадзе, вони тоді підтримували інших кандидатів, наприклад Важу Лордкіпанідзе, ставленика Шеварднадзе, або Джемала Гогітідзе, голову фракції Абашидзе в парламенті. Але потім змирилися. Бурджанадзе їх влаштовує, і вони вирішили співпрацювати з нею. Вона намагається бути нейтральною. Природно, її функції далеко не ті, що були в Зураба Жванія. Формально Ніно Бурджанадзе — голова парламенту, однак за Жванія спікер насправді був другою особою грузинської влади, а Бурджанадзе переважно виконує представницькі функції, вона швидше схожа на президента парламентської республіки.

Що стосується нової опозиції в парламенті — праве помірковане крило анти-шеварднадзевської опозиції представлено групою Жванія, а радикальніше — фракцією Михайла Саакашвілі.

Місцеві вибори, природно, вплинуть на дії парламентських фракцій, проте до осені, тобто до початку нової сесії, центр політичного життя переміститься в тбіліську раду, оскільки всі впливові політичні об’єднання виступили дуже достойно, на чолі кожного списку стояв депутат, лідер фракції чи партії. Багато з них залишаться в парламенті, проте кількісний і якісний склад грузинських політиків у раді відповідатиме новим реаліям політичного життя.

Найголовніший результат виборів полягає в тому, що зруйновано неформальну коаліцію Шеварднадзе й Абашидзе. Шеварднадзе зазнав нищівної поразки, а партія Абашидзе ледь подолала бар’єр і в міськраді. Фактично в Тбілісі влади Шеварднадзе — Абашидзе на місцевому рівні вже не існує. Грузією тепер неможливо буде керувати за допомогою угод і компромісів між Абашидзе і Шеварднадзе, а це серйозний крок на шляху до встановлення реального політичного плюралізму.

Інший важливий результат — це те, що виборці в буквальному значенні слова боролися за свої права. Був дощ, багато футбольних матчів, а люди футбол люблять, однак участь у виборах була активною. Власті всіляко намагалися перешкоджати цьому, переносили виборчі дільниці в інші місця. У Тбілісі прийшли голосувати понад 40% виборців, і фактично вони сказали «Ні!» правлінню Шеварднадзе, підтримавши ті політичні сили, котрі виступають проти нинішньої влади. До речі, нещодавно пан Шеварднадзе заявив: блок «Національний рух — Демократичний фронт» виграв тому, що в них були дуже привабливі гасла. Це той рідкісний випадок, коли я абсолютно згодний з думкою президента Грузії.

— Чи зможуть опозиційні сили об’єднатися для вирішення головного завдання — перемоги на парламентських виборах 2003 року?

— Я в цьому переконаний. Республіканська партія всіляко сприяла тому, щоб пан Саакашвілі вчасно залишив пост міністра юстиції, вчасно перейшов у опозицію. Я гадаю, він трішки спізнився, але потім набрав сили. Зураб Жванія, як на мене, запізнився з переходом в опозицію, проте йому допоміг сам пан Шеварднадзе, не давши йому можливості затриматися в коридорах влади, і це на краще. Без сумніву, у міськрадах Тбілісі й інших міст і районів ми будемо з ними співпрацювати, ми рішуче налаштовані на створення широкої демократичної коаліції до парламентських виборів.

Гадаю, було б добре, якби в нашу коаліцію, окрім екс-спікера парламенту Зураба Жванія, ввійшов і колишній спікер Верховної Ради Грузії за часів Гамсахурдіа пан Акакій Асатіані, голова партії традиціоналістів. На цих виборах у нього не було результату, та й сам він у Тбілісі, вочевидь, не боровся за входження своїх представників у міськраду, у декількох районах вони здобули перемогу. Я був би радий, якби вдалося створити широку коаліцію на базі національного руху пана Саакашвілі, республіканської партії, найреспектабельнішого крила колишньої звіадистської орієнтації під керівництвом пана Дзідзігурі (вони входять у нашу коаліцію). Я часто жартую, що найреспектабельнішими, освіченими депутатами в тбіліській міськраді будуть професори від партії Звіада Дзідзігурі, котрі свого часу підтримували Звіада Гамсахурдіа, потім за Шеварднадзе по 4—5 років сиділи у в’язницях. Це ті люди, котрі разом зі мною підписували Акт незалежності Грузії. Нині у нас досить тісні взаємини, усе будується на принципі: «Пробачаємо і просимо пробачення». Група Жванія, я сподіваюся, зуміє створити свою політичну організацію. Щодо інших, поки що важко говорити. Існує партія «Нові праві», і я буду радий, якщо вони відійдуть від влади Шеварднадзе. І ще залишається Партія промисловців, утворена напередодні парламентських виборів у Грузії 1999 року. Промисловці часто підтримують демократичні зміни, принаймні не завжди голосують проти демократичного шляху Грузії. Коли вони вільні від своїх бізнесових інтересів, поводяться як демократична політична організація. Коли виступають як великі грузинські бізнесмени, тоді вони, природно, більше захищають свої бізнесові інтереси, а не політичні ідеали.

— Як, на вашу думку, позначиться результат цих виборів на ситуації в «проблемних» регіонах Грузії, насамперед в Абхазії, Аджарії та Південній Осетії.

— У Аджарії пан Аслан Абашидзе переніс вибори на 16 червня. Це чергове порушення грузинської Конституції. Основний Закон чітко визначає, що вибори місцевих органів влади призначає президент Грузії і ніхто інший. Проте Абашидзе вирішив показати всій Грузії, що підпорядковується президенту лише тоді, коли це в їхніх спільних інтересах. Ніяких виборів там не буде, буде просто соцзобов’язання, там є партія Абашидзе і декорація. Декорацію становлять кілька політичних груп під різними назвами. Вони вочевидь належать до клану Абашидзе. Після 1995 р. жодного політичного простору в Аджарії не залишилося, і єдиною опозицією, що успішно конкурувала з Абашидзе протягом п’яти років у першій половині 90-х, була Республіканська партія. А нині наша політична організація в Батумі і в усій Аджарії практично позбавлена можливості займатися активною політикою. Ми не були готові розподілити свої сили так, щоб боротися й у Тбілісі, і в Батумі. Тому не беремо участі в місцевих виборах в Аджарії, проте через рік маємо намір вести дуже серйозну політичну боротьбу.

Щодо інших регіонів, я гадаю, в Цхінвалі й Абхазії уважно спостерігають за ходом і за результатами виборів. Вони свої сепаратистські устремління реалізують за строкатої, корумпованої і слабкої влади, а коли з’являються перспективи того, що влада може стати сильною і демократичною, то це, природно, впливає на диференціацію підходів до Грузії і грузинських політичних сил.

У мене дуже тісні взаємини з абхазами, я досить часто зустрічаюся з представниками абхазької громадськості, неурядового сектору, із політичною опозицією, на котру фактично вже перетворилося те середовище, з яким ми спілкувалися. І вони сьогодні стоять перед вибором: або знайти точки дотику з грузинськими демократичними силами, які нарощують свій вплив і реально претендують на те, що через рік стануть владою в Грузії, або приєднатися до ультрасепаратистських кіл, котрі дуже бояться посилення Грузії, становлення реальної демократичної системи в країні. Тож, я гадаю, наш успіх сприяє диференціації і абхазького, й осетинського суспільства. І це може вплинути на поліпшення перспективи взаємовідносин між грузинами й абхазами.

— Ваше бачення майбутнього ГУАМ у контексті останніх заяв України про готовність вступити в НАТО й отримання статусу спостерігача в ЄврАзЕС?

— Ваш президент схожий на нашого. Наш президент узимку зазвичай говорить, що Грузія має бути нейтральною країною, а влітку він бореться за вступ до НАТО, тож для нього це більш енергетична проблема, аніж політична. Але я вважаю, результати ваших виборів і результати останніх наших виборів, хоч вони і місцеві, показали, що демократичні прозахідні правоцентристські сили здобули мандат довіри з боку виборців. І є надія, що і Грузія, і Україна зможуть швидшими темпами звільнитися від корумпованої влади і наблизитися до Євросоюзу і НАТО, а також до інших євроатлантичних структур.

Що стосується ГУАМу, то, на жаль, проект поки ще не реалізовано. Але мені здається, ця організація може бути включена в процес зближення наших країн із євроатлантичним простором. Думаю, що надовго не втримається авторитарний режим і в Азербайджані, я досить добре знайомий із ситуацією. І там опозиційні партії, особливо «Мусавват» і Народний фронт, є орієнтиром для багатьох виборців. Торік вони реально виграли вибори, але власті відмовилися визнати їхні результати. І мірою наближення посталієвського періоду вони активніше включаться в різноманітні євроатлантичні проекти.