Чим заплатить Меркель за четвертий строк?

Фіналом найтривалішого в новітній історії процесу формування правлячої коаліції у ФРН став компроміс, якого мало хто очікував за підсумками виборів майже п'ять місяців тому.

24 вересня минулого року німецькі соціал-демократи під керівництвом Мартіна Шульца (Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) отримали найгірший результат за всю повоєнну історію. А альянс Християнських демократів Ангели Меркель і баварського Християнсько-демократичного союзу Хорста Зеєгофера (ХДС/ХСС), також з мінімальною підтримкою виборців, виявився неспроможним створити новий уряд разом із "зеленими" і вільними демократами. У січні було вирішено повернутися до ідеї "великої коаліції" (Див. DT.UA, №2, 2018, "Назад - до великої коаліції"). Для створення цієї нової коаліції політикам ФРН довелося піти на обопільні компроміси, і для обох сторін вони виявилися непростими.

Шлюб з розрахунку

Коаліційна угода німецьких політиків вилилася в чималий за обсягом документ, на узгодження якого пішли два тижні безперервних і напружених консультацій. Коли політики вирішили публічно заявити про свої домовленості, стало ясно, що соціал-демократи отримують у своє розпорядження два ключові відомства федерального уряду - міністерство закордонних справ (Мартін Шульц) і міністерство фінансів (Олаф Шольц). При цьому Шольц - нинішній бургомістр Гамбурга, імовірно, не тільки очолить фінансове відомство, а й стане віце-канцлером.

Соціал-демократи можуть отримати також портфелі керівників міністерств праці та соціальних питань, юстиції та захисту споживачів, навколишнього середовища і в справах сім'ї, людей похилого віку та молоді. Представники ХДС, у свою чергу, можуть очолити міністерства оборони, економіки, освіти, охорони здоров'я, сільського господарства. ХСС претендує на три портфелі - міністра внутрішніх справ, транспорту та цифрової інфраструктури, економічного співробітництва й розвитку.

Перехід фінансового відомства під контроль соціал-демократів може призвести до зміни політики Німеччини в Єврозоні. Нагадаємо, що останні вісім років під керівництвом жорсткого Вольфганга Шойбле ФРН вимагала від партнерів по ЄС залізної дисципліни у сфері фінансів, виступала за жорстку економію бюджетних коштів. Під керівництвом соціал-демократів може бути взято курс на збільшення державних витрат, збільшення відрахувань у фонди ЄС. Крім того, коаліційна угода показує, що Німеччина у процесі виходу Британії з ЄС готова стати більш привабливою для фінансових інститутів.

Новий підхід Німеччини може виявитися в перетворенні стабілізаційного фонду ЄС на повноцінний Європейський валютний фонд, який регулюватиметься європейськими правилами і, отже, буде поза контролем національних урядів. Соціал-демократи говорять про спільний бюджет ЄС і навіть про створення політично більш інтегрованого європейського простору до 2025 р. Усе це робить Німеччину більш сприйнятливою до пропозицій про реформу ЄС, висунутих торік президентом Франції Еммануелем Макроном. Нагадаємо, що він запропонував запровадити посаду міністра фінансів ЄС, створити загальний військовий бюджет, а також запровадити єдиний для ЄС податок на фінансові трансакції. Однак в умовах політичної невизначеності в себе в країні канцлер Німеччини Ангела Меркель поставилася до заяв французького лідера досить стримано.

Тепер же Мартін Шульц обіцяє "фундаментальні зміни у ставленні до Європи". За його словами, Німеччина знову бачить для себе роль активного лідера в Європі.

За словами Мартіна Шульца, коаліційна угода в цілому відображає "почерк" соціал-демократів. Така заява цілком виправдана, якщо врахувати, що "на внутрішньому фронті" есдеки змогли домогтися поступок у питаннях тривалості трудових контрактів, регулювання цін і реформи охорони здоров'я, при цьому поступилися в питанні реформи страхової медицини.

Ангела Меркель каже, що мета цих складних поступок - створення стабільного уряду. Для неї така коаліція - єдино можливий варіант зберегти за собою посаду канцлера на четвертий строк. У Німеччині вже жартують, що "це буде уряд соціал-демократів, на чолі якого стоятиме канцлер - представник ХДС". При цьому позиції самої Меркель у новому кабінеті будуть досить ослаблені, а отже, відповідальність за стабільність кабінету і за багато рішень лежатиме на соціал-демократах. Ось чому багато хто в СДПН негативно сприймає таку "конфігурацію" коаліції, бо партія в такому альянсі може дискредитувати себе, втратити ще більше прихильників.

Низи не хочуть. А верхи?

Непослідовні рішення Мартіна Шульца - спочатку перейти в опозицію, а потім усе-таки почати переговори з ХДС/ХСС - поставили німецьких соціал-демократів на межу розколу. 21 січня на позачерговому з'їзді партії, на якому Шульц пояснював однопартійцям, чому він вирішив змінити свою початкову позицію, тільки 56% (362 з 642 делегатів) підтримали його. Друга, як бачимо значна, частина виступила проти. В "опозицію" до курсу керівництва пішло молодіжне крило партії - Союз молодих соціалістів і соціалісток у СДПН "Юзос" (Jusos), "хитання" Шульца також негативно сприйняли рядові члени - виник розкол між низами й верхами. У керівництві СДПН ситуацію, що склалася, назвали "повстанням гномів".

Було вирішено провести загальнопартійний "плебісцит" із питання про коаліцію з ХДС/ХСС. Кожний із членів соціал-демократичної партії отримає текст коаліційної угоди і вирішить, підтримати його чи ні. Голосування приблизно 460 тисяч членів СДПН триватиме з 20 лютого до 2 березня. Тільки 4 березня ми дізнаємося про остаточний вердикт рядових членів партії.

Мартін Шульц готовий відповідати за ситуацію, що склалася в партії, і відразу після завершення коаліційних переговорів 7 лютого заявив, що 2 березня залишить посаду голови СДПН. Найбільш імовірним претендентом на його місце є Андреа Налес - голова фракції соціал-демократів у Бундестазі. Її полум'яна промова на з'їзді 21 січня змогла перетягти на бік Шульца частину делегатів, які вагалися, і багато хто побачив в ній лідера, який зможе зібрати партію разом. Якщо це відбудеться, то вперше за 155 років соціал-демократичну партію Німеччини очолить жінка.

Однак соціал-демократи поки що відмовляються навіть думати про те, що відбудеться, якщо рядові члени не підтримають коаліційну угоду. Тоді всі зусилля останніх тижнів будуть зведені нанівець. Згідно з конституцією в такій ситуації третейським суддею може виступити федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр і запропонувати свою кандидатуру на канцлера - найімовірніше, це буде Ангела Меркель. Якщо ж вона не буде підтримана в парламенті як голова уряду меншості, то тоді федеральний президент може розпустити парламент і призначити нові вибори. Варіант дуже невигідний для СДПН і ХДС/ХСС. Ось чому саме Штайнмаєр іще в листопаді зробив усе, щоб соціал-демократи повернулися до ідеї коаліційних переговорів.

Німеччина не залишить України

Як би не вирішилася ситуація всередині СДПН і в Німеччині загалом, ясно, що в Берліні не залишать без уваги українську проблематику. Україна згадується в коаліційному договорі між СДПН і ХДС/ХСС вісім разів. Спочатку в контексті Місії ОБСЄ в Донбасі, якій приділяється ключова роль у реалізації Мінських угод, потім - у контексті відносин із Росією. "Метою політики щодо Росії залишається повернення до відносин, що базуються на взаємній довірі та балансі інтересів, повернення до тісного партнерства", - зазначається в документі. Водночас стверджується, що Росія "анексією Криму та дестабілізуючою діяльністю на Сході України порушила європейський мир і порядок". Також коаліційний договір закликає бути пильними через нинішню російську зовнішню політику.

У документі наголошується, що майбутній уряд ФРН готовий обговорювати зняття антиросійських санкцій при виконанні мінських домовленостей. При цьому, що важливо, у коаліційній угоді не йдеться про варіант поступового скасування санкцій проти Кремля, у міру реалізації окремих положень Мінських угод, що раніше пропонував Франк-Вальтер Штайнмаєр. З метою встановлення миру в Донбасі новий німецький уряд і надалі активно співробітничатиме з Францією. Йдеться також про можливість направлення в Донбас Місії ООН. Щодо України міститься ще кілька важливих положень. Крім підтримки відновлення суверенітету й територіальної цілісності, Берлін виступає за послідовне втілення програми реформ, підтримує боротьбу з корупцією заради модернізації країни. Тільки при виконанні цих умов Україна отримає фінансову допомогу. Німеччина готова надавати кошти для відновлення Донбасу, коли для цього буде створено умови.

Таким чином, у коаліції є консенсус щодо України та політики санкцій щодо РФ. Також варто згадати виступ Ангели Меркель під час останнього Давоського форуму, де вона засудила зростання правого популізму в Європі, назвавши його "отрутою" та "уроком" для суспільства, не вивченим для покоління, яке народилося після Другої світової війни.

Цей випад був адресований і німецьким правим з "Альтернативи для Німеччини" (АдН) - партії, яка вперше отримала місця в німецькому парламенті. Минулого тижня члени цієї організації (сім депутатів з земельних парламентів Берліна, Бранденбурга і Рейн-Вестфалії) відвідали окупований Крим. Їхня поїздка активно висвітлювалася в російських ЗМІ і мала продемонструвати, що у ФРН є сили, на які Росія може спиратися в продавлюванні своїх інтересів. Керівництво АдН не санкціонувало цього вояжу, і він є продуманою провокацією з боку РФ. Однак він демонструє, що Кремль і надалі використовуватиме політичну ситуацію у ФРН, щоб створювати проблеми для правлячої коаліції як усередині країни, так і на зовнішній арені.

У цих умовах можна припустити, що Мартін Шульц не буде концентруватися на проблематиці відносин із Росією так, як нинішній очільник німецького МЗС Зігмар Габріель. Шульц візьметься вибудовувати відносини між Берліном і Брюсселем, що йому, як колишньому голові Європарламенту, ближче й зрозуміліше і політично виграшно. Водночас продовження (а точніше, поновлення) складних переговорів у "нормандському форматі" з лідерами України, Франції та РФ стосовно Донбасу тепер стане одним з важливих завдань для Ангели Меркель. Німецький канцлер не зможе відмовитися від відповідальності за врегулювання найбільш серйозної кризи в Європі з часу Другої світової війни.