Чи витягатиме Україна Саакашвілі з в'язниці?

Найкраще Міхеїлу Саакашвілі вдається хайпувати. Чим він і продовжує займатися.

Десятки тисяч людей минулого четверга вийшли на вулиці Тбілісі, вимагаючи звільнити з грузинської в'язниці експрезидента Грузії. Звертаючись до тих, хто зібрався на площі Свободи, лідер опозиційної партії «Єдиний національний рух» (ЄНР) Ніка Мелія зачитав послання колишнього глави держави із закликом до суспільства примиритися, а до опозиції — об'єднатися і 30 жовтня проголосувати за кандидатів «Єдиного національного руху» у другому турі місцевих виборів.

«Я не можу сторонньо дивитися на знищення нашої Батьківщини. Для мене краще померти, ніж бачити це. Тому я тут. Я тут і твердо вирішив залишитися, щоб цим зробити свій внесок у поразку режиму, боротьбу грузинського народу проти бідності, корупції, несправедливості й руйнування. Щоб разом із грузинським народом постати проти режиму Іванішвілі, який тягне в путінську Росію нашу Батьківщину», — написав у зверненні колишній президент.

Саакашвілі нелегально прибув у Грузію за кілька днів до муніципальних виборів, що відбулися 2 жовтня. В оприлюдненому відео він заявив, що приїхав на Батьківщину, щоб допомогти грузинському народу позбутися «російського олігарха, мільярдера Бідзини Іванішвілі». За день до голосування його затримали в Тбілісі й відправили до СІЗО в Руставі. У в'язниці експрезидент, назвавши себе політв'язнем і «особистим в'язнем Владіміра Путіна», оголосив голодування «до кінця життя або звільнення».

У Грузії Саакашвілі раніше заочно засудили на шість років за двома кримінальними справами — про вбивство банкіра Сандро Гіргвліані й побиття депутата Валерія Гелашвілі. Крім того, колишній президент є фігурантом справ про розгін опозиційного мітингу 7 листопада 2007 року, погром телекомпанії «Імеді» і розтрату коштів із держбюджету. За ними вироків поки що не винесли. Після прибуття політика в країну проти нього порушили ще одну справу — про незаконний перетин кордону.

Про те ж, навіщо Міхеїл Саакашвілі повернувся в Грузію, щоб потім прогнозовано загриміти до в'язниці, знає тільки Міхеїл Саакашвілі. Багато хто в Україні ламає голову, намагаючись розгадати цей крок епатажного політика. Але це — «непозбувна бентега». Очевидним є лише те, що, не знайшовши свого місця в сучасній політичній конструкції України, переховуючись від кримінального переслідування в Грузії, Саакашвілі стрімко втрачав вплив на політичні процеси в себе на батьківщині. Повертаючись у контейнеровозі до Грузії, він водночас повертався й у велику грузинську політику.

Сам Саакашвілі в письмовому інтерв'ю грузинському телеканалу Mtavari TV пояснив своє повернення «непереборною і безмежною тугою». Політик розповів, що йому «щоночі снилися різні місця в країні — під'їзд його будинку, вулиця Пекіна, Руставелі, Віра й 51-ша школа, а також Боржомі, Батумі, Анаклія та Гагра». Втім, він також наголосив, що до повернення його підштовхнула не лише ностальгія: «По-друге, це був раціональний, довго продуманий висновок. Коли я дивлюся на демографію, геополітику, крах внутрішніх інституцій, я думаю, що ми переступили межу неповернення».

Експерти стверджують, що приїзд політика додав голосів як опозиції, так і владі. Втім, перемогу на муніципальних виборах одержала правляча партія «Грузинська мрія» — майже 47% голосів, тоді як опозиційна ЄНР набрала близько 31%. Однак в опозиції є шанси перемогти в 20 муніципалітетах, зокрема в п'яти самоврядних містах, де очікується другий тур. Ключовим стане поєдинок за пост мера Тбілісі: тут боротьба точиться між нинішнім мером Кахою Каладзе, який представляє «Грузинську мрію», і лідером ЄНР Нікою Мелія.

Та хоч би які результати приніс другий тур, «Грузинська мрія» ще довго буде правлячою партією. А Саакашвілі доведеться сидіти у в'язниці весь призначений судом строк. Звичайно, якщо політична ситуація в країні не зміниться. Адже рівень популярності «Грузинської мрії» потроху падає. Можливо, тому колишній президент побачив для себе шанс?

Хоча, якщо Саакашвілі й очікував, що після його прибуття в Грузії відразу ж пройдуть масові акції на його підтримку, то він помилився. У перші дні після його арешту на вулицю вийшли лише кілька сотень його прихильників. Очевидно, що неприємним сюрпризом для Саакашвілі стала й неготовність Заходу активно втручатися в ситуацію з його затриманням.

Однак багатотисячна акція в Тбілісі минулого четверга підтвердила, що постать Саакашвілі може мобілізувати як його прихильників, так і противників «Грузинської мрії»: такої кількості демонстрантів у Грузії не бачили вже давно. І другий тур місцевих виборів може виявитися для правлячої партії значно неспокійнішим, ніж перший. Загалом, перебуваючи в грузинській в'язниці, політик додає нинішній грузинській влади не менше, а то й більше проблем, ніж знаходячись в Україні.

Ці загрози — масштабні акції протесту прихильників «Єдиного національного руху» і зростаючі ризики дестабілізації в країні. Звичайно ж, у Тбілісі цьому не раді: для правлячої партії було б значно простіше, якби Саакашвілі й надалі перебував подалі від Грузії. Навіть якщо платою за це були б прохолодні відносини між Тбілісі й Києвом. Але у випадку із Саакашвілі ненависть до цього політика його опонентів превалює над раціональним підходом до вирішення проблеми. Тому він сидітиме довго.

Враховуючи ідіосинкразію «Грузинської мрії» до експрезидента, останні роки Міхеїл Саакашвілі був чинником, який справляє безпосередній вплив на українсько-грузинські відносини. Адже українська влада не тільки надала притулок Саакашвілі, але й дала йому громадянство та високі посади. (Втім, коли Зеленський приймав рішення про повернення колишньому президенту Грузії українського громадянства, то на Банковій не замислювалися про наслідки для відносин Києва з Тбілісі. Головним було допекти Петру Порошенку.)

Такі кроки Києва викликали в Тбілісі роздратування. Ситуацію погіршувало те, що голова виконавчого комітету Національної ради реформ неодноразово у своїх публічних виступах критикував нинішню грузинську владу. Усе це не могло не позначитися на українсько-грузинських відносинах, які й так уже давно не ті, що були за часів президентств Кучми й Шеварднадзе, Ющенка й Саакашвілі: тісні контакти істеблішменту пішли в минуле, а держави послабили своє політичне співробітництво.

Як зауважив у розмові із ZN.UA один із високопосадовців, нині «українсько-грузинські відносини нехай і не теплі, але робочі». Швидше за все, вони такими й залишаться, попри перебування Саакашвілі у в'язниці. Серйозно погіршаться відносини Києва й Тбілісі (так само, як і відносини Грузії та Заходу) тільки в тому разі, якщо із Саакашвілі щось станеться у в'язниці. Але якщо нинішня грузинська влада зацікавлена в тому, щоб колишній президент, залишаючись у доброму здоров'ї, і надалі відбував строк, то які плани стосовно Грузії та Саакашвілі в Москви?

Хоч би як цинічно це звучало, але рішення Саакашвілі повернутися в Грузію принесло полегшення для багатьох у Києві, враховуючи, що цей політик може стати серйозним дестабілізуючим чинником у країні. Досить згадати, як відбувалося протистояння Саакашвілі й Порошенка.

Тому, хоча голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія у футболці з написом Free Misha і записує ролики з вимогою звільнити Саакашвілі, співрозмовники ZN.UA упевнені: українська влада лише формально виконуватиме «дипломатичні менуети», ставлячи перед Тбілісі питання про передачу в Україну її громадянина. Але воювати за нього, залучаючи для його звільнення світове співтовариство, у Києві не будуть. І тому, що епатажний Саакашвілі — постать неконтрольована в українській політиці. І тому, що такий крок ще більше ускладнить відносини з партнером по «асоційованому тріо».

Утім, замість одних проблем у Києва з'явилися інші.

Зокрема, громадянин України й український топ-чиновник Саакашвілі нелегально в'їхав у Грузію (громадянином якої він уже формально не є з 2015 року згідно з указом тодішнього президента Георгія Маргвелашвілі) і почав закликати до боротьби з нинішньою владою. І хоча всі добре розуміють нюанси ситуації, формально дії епатажного політика — втручання у внутрішні справи іноземної держави. До того ж грузинська влада запевняє, що колишній президент приїхав, щоб виконати свої погрози щодо здійснення перевороту й принести безпорядки в країну.

Проте ще відразу після затримання Саакашвілі Володимир Зеленський заявив, що завжди використовує всі можливості для звільнення і повернення українських громадян, і Саакашвілі як громадянина України це теж стосується. Голова МЗС України Дмитро Кулеба пообіцяв затриманому всю необхідну підтримку. Верховна Рада звернулася до посольств США і ЄС у Києві й Тбілісі із закликом захистити експрезидента Грузії. Але які механізми має Українська держава для захисту свого громадянина?

Передусім Київ надає Саакашвілі консульську підтримку. Однак доти, доки в Грузії йде розслідування про незаконний перетин кордону, а суд не ухвалив рішення, Українська держава не має можливості порушувати питання перед Тбілісі про передачу політика в Україну на підставі українсько-грузинського «Договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання».

Крім того, є ще одна формальність, що створює проблеми в застосуванні положень цього договору: кримінальні справи в Грузії щодо Саакашвілі стосуються його дій на посту президента країни, коли він був грузинським громадянином, а не українським. При цьому в Тбілісі добре розуміють, що українській владі буде важко утримати Саакашвілі у в'язниці. Загалом, малоймовірно, що у Тбілісі погодяться передати політика Києву.

Важливо також і те, що згідно з договором і сам Саакашвілі має висловити згоду на те, щоб відбувати покарання в Україні. Але чи захоче він відправитися назад в Україну? Нині, перебуваючи в ролі жертви, він набирає політичну вагу в Грузії та будує далекоглядні плани.

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.