Чехія: Конституція в руках парламентарія — небезпечна зброя

У Чехії найважливіші для країни дострокові вибори ледь не були зірвані з волі єдиної людини. У четвер конституційний суд Чеської Республіки ухвалив, мабуть, одне з найважливіших у своїй новітній історії рішень — з питання, чи відповідає конституції достроковий саморозпуск парламенту всупереч волі одного народного обранця? Ситуація багато в чому унікальна, проте вона показала слабкість національних політичних інститутів і проблеми основних політичних партій країни, яким в умовах кризи було складно домовлятися між собою і дійти єдиної думки. Цього разу висновки буде зроблено, і самі чеські політики вирішили, що надалі краще спростити процедуру саморозпуску парламенту та проведення виборів. Утім, це не врятує їх від нових несподіванок.

Один у полі воїн

Депутат Мілош Мельчак — фігура, на перший погляд, не дуже помітна на політичному обрії країни. У парламенті його вважають диваком: носить піджак на розмір більший, а його законопроекти один оригінальніший за інший — наприклад про те, що пішоходи повинні ходити в темний час доби у світловідбивному одязі і перетинати проїжджу частину не поодинці, а лише групами. Він втратив спільну мову зі своїми колишніми однопартійцями-есдеками і називає себе незалежним депутатом. Поліція вже кілька років забезпечує його цілодобову охорону. При цьому нікому не відомо, від кого чи від чого його захищають. Він не надто часто користується своїм правом висловитися з трибуни. Проте історія його роботи в парламенті дуже показова. Часом його голос був багато в чому визначальним для країни. Ставши у 2006-му депутатом від партії соціал-демократів, він «зрадив» своїх однопартійців через кілька місяців і вже в березні 2007 року разом з іншим перебіжчиком Міхалом Поганкою голосував за правоцентристський уряд Мірека Тополанека. Причому саме їхні голоси відіграли вирішальну роль у тому, що кабінет у результаті дістав підтримку парламенту. За два роки, в березні 2009-го, його голос разом із голосами трьох інших депутатів при голосуванні за вотум недовіри уряду Тополанека поставив крапку в його існуванні. Де-факто це голосування й дало відлік нинішній передвиборній кампанії.

Проте річ у тому, що за чинною чеською конституцією розпуск парламенту та дострокові вибори можливі тільки лише у випадку, якщо три спроби поспіль сформувати новий уряд виявляться безрезультатними. В умовах політичної кризи очевидно, що такий шлях буде надто виснажливим. І лідери найбільших чеських партій — соціал-демократи та громадянські демократи — домовилися між собою, а також із президентом країни Вацлавом Клаусом розпустити нинішній парламент з допомогою конституційного закону, за яким повноваження законодавчого органу нинішнього скликання спливали б не в липні 2010 року, а в жовтні 2009-го, а отже, були б призначені дострокові вибори.

По лезу конституції

Їхню дату намітили на 9—10 жовтня. Передвиборна кампанія входила у фінальний і вирішальний етап, боротьба найбільших політичних сил досягла кульмінації. Соціал-демократи сподівалися перемогти і вже будували плани щодо майбутньої коаліції, а тим часом їхні опоненти — громадянські демократи — шукали шляхи для тактичної перемоги, яка навіть у разі поразки змусила б лівих рахуватися з думкою опозиції. Саме в цей момент Мілош Мельчак зробив те, чого ніхто не очікував. Він подав до конституційного суду Чехії скаргу про те, що його конституційне право народного обранця відбути свій чотирирічний термін до кінця, тобто до липня 2010 року, було знехтуване керівництвом країни і лідерами найбільших партій. Він просить суддів розглянути його скаргу.

Рішення конституційного суду задовольнити прохання депутата, ухвалене 1 вересня, для політикуму країни було порівнянним із катастрофою. Адже до остаточного рішення вищої судової інстанції вибори де-факто вважаються незаконними. Вже самим цим рішенням суд фактично скасував дату проведення виборів на початку жовтня. Наступного дня політики, котрі непримиренно боролися один з одним, були змушені шукати вихід із дуже складної правової колізії.

Президент Вацлав Клаус, а також виконувач обов’язків прем’єра Ян Фішер, лідери обох палат парламенту, підтримані найбільшими партіями, звернулися до КС із проханням ухвалити рішення в цій справі якомога швидше через величезну «суспільну важливість майбутніх виборів» і «враховуючи, що вже рік країна перебуває в непевному політичному стані, без сильного уряду». А лідер соціал-демократів Їржі Параубек став ініціатором широкої дискусії в ЗМІ про те, що суд перевищив свої повноваження правового органу і діє як незалежна політична інстанція в країні. На думку лідера есдеків, потрібно дуже серйозно поставитися до зазначених дій служителів Феміди і вказати їм їхнє місце.

Для суддів КС, однак, великим аргументом було те, що законність виборів, а отже, і їхні результати не повинні викликати сумніву ні з правового, ні з політичного погляду. А тут справа «виняткова», заявив голова суду Павл Рихетський. Закон про скорочення строку повноважень парламенту та призначення дострокових виборів ухвалювали ситуативно, він має одноразову дію, і вже тільки цим балансує на межі конституційності. Втім, експерти з конституційного права в Чехії згадали, що 2002 року подібна колізія вже траплялася, коли конституційний закон про прийняття умов вступу Чехії в ЄС суперечив положенням п. 2 ст. 9 основного закону. Але тоді з глухого кута вийшли з честю, і сьогодні країна є повноправним членом європейської спільноти. А торік сам президент Вацлав Клаус намагався переконати суддів КС, що Лісабонський договір суперечить конституції країни, але судді знову вирішили інакше.

Судний день

На публічному засіданні в Брно, що його транслювали всі телекомпанії та радіостанції країни в четвер 10 вересня, конституційний суд ухвалив більшістю голосів визнати вимоги депутата Мілоша Мельчака законними. Отже, за чинною конституцією нинішній парламент має відпрацювати весь визначений йому строк.

Однак політики не були б політиками, якби в цей ключовий момент сиділи склавши руки. Навпаки, найбільші політичні сили вирішили діяти за планом «B», який дозволив би їм надалі не залежати від рішень конституційних суддів. Для цього вони ухвалили і терміново провести конституційну реформу і внести зміни до закону про вибори.

Експерти партії громадянських демократів розробили проект поправок до конституції та закону про вибори, за який нижня палата чеського парламенту може проголосувати вже наступного тижня на позачерговому засіданні. План був уже підтриманий більшістю політичних сил країни, і навіть соціал-демократи обіцяли допомогу. Отже, передбачається, що 15 вересня нижня палата чеського парламенту збереться, аби ще раз проголосувати за саморозпуск і призначити нову дату виборів. Для цього до конституції країни буде внесено положення, згідно з яким дострокові вибори і саморозпуск нижньої палати стануть можливими в разі, якщо за це проголосують три п’ятих складу парламенту. Тоді президент оголосить нові дострокові вибори й повідомить нову дату. А щоб це відбулося швидко, у законі про вибори пропонується скоротити строки проведення передвиборної кампанії до 45—50 днів, завдяки чому (якщо дані рішення будуть підтримані сенатом і підписані президентом на початку наступного тижня) вибори можна буде провести вже в жовтні — на початку листопада.

Усі на вибори!

Чим же пояснюється таке прагнення чеських політиків провести вибори цього року? У внутрішній політиці принциповим є питання формування стабільного уряду, який був би здатен запропонувати заходи для виходу країни з економічної кризи і міг би швидко подати новому парламенту бюджет на наступний рік. Крім того, в листопаді може вирішуватися питання про переобрання Єврокомісії, і за відсутності дієздатного парламенту та уряду Чехія може залишитися без свого представника в керівному органі ЄС. Крім того, у жовтні після референдуму в Ірландії буде визначено долю Лісабонського договору про реформу інститутів ЄС. (До речі, громадянські демократи готуються оскаржити його в конституційному суді Чехії, що може знову відкласти реформи ЄС. Навіть якщо Ірландія проголосує «за».) Тривала політична нестабільність здатна й цього разу завадити Празі виступити в питаннях європейської політики зі зваженими підходами. (Нагадаємо, що вотум недовіри уряду Тополанека навесні змазав загальне враження від чеського головування в Євросоюзі, на яке Прага покладала так багато надій у плані посилення своєї ролі в ЄС.) Експерти вважають, що соціал-демократи в разі перемоги можуть сформувати альянс із комуністами чи навіть піти на створення широкої коаліції з головними противниками — громадянськими демократами, якщо спільні зусилля в боротьбі за право парламенту саморозпуститися зблизять їх настільки, що вони вирішать і надалі діяти спільно. Експерти, втім, бачать у цій новій ситуації і загрози, і нові можливості. Змінена на догоду провідним партіям конституція дасть найбільшим партіям можливість зайняти домінуючі позиції на політичній арені країни. І навіть коли якась третя сила спробує заперечити їхнє лідерство, вони тепер за взаємною домовленістю завжди мають можливість розпустити парламент. Небезпека полягає також у тому, що нові умови можуть призвести до частих змін уряду, який раніше все ж таки був менш залежним від рішення партійних бонз, і ще більше звузити вплив президента.

Втім, все це станеться, якщо із цим погодиться Мілош Мельчак. Екстравагантний політик уже заявив, що готує нові скарги до конституційного суду.