БИТВА ЗА СПАДЩИНУ ПАКСАСА

27 червня Литва отримає нового президента. Після першого туру виборів глави держави 13 червня претендентів залишилося всього двоє — екс-президент, а нині пенсіонер Валдас Адамкус (у першому турі — набрав 30,1% голосів) і перший прем’єр незалежної Литви, а нині лідер Союзу Селянської партії і Партії народної демократії Казимира Прунскене (21,4%). Вибір між двома цими кандидатами може виявитися непростим завданням для литовців. У цілому ж для європейців результат голосування в цій маленькій країні (хоч би який він був) може створити чимало складнощів.

Позачергові вибори глави держави стали наслідком імпічменту останнього президента країни — Роландаса Паксаса. «Паксасгейт» стрясав країну останній рік, і його результатом стала повна втрата довіри людей до нинішньої влади. Причому, зауважимо, до всієї одразу. Поганими виявляються і наближені Паксаса, які під крильцем президента коїли непорядні справи, але настільки ж неприємні відгуки про тих, хто в сеймі шляхом брудної кампанії компроматів домігся усунення законно обраного президента. Дивно, але популярність Паксаса як народного президента, що хвацько борознить небо у спортивному літаку, іноді скидаючи на голови шанувальників цукерки, не постраждала. Однак спроба Паксаса знову стати главою держави на хвилі народних сентиментів провалилася. Його позбавили права стати кандидатом.

Фактично після цього президентські вибори в Литві втратили інтригу, але не стали при цьому менш значною подією для країни і, можливо, Європи в цілому. Завдання номер один для майбутнього президента — повернути Литві втрачений за минулий рік імідж зрілої демократії. Слід зауважити, що Брюссель, який дуже ревно стежить за «прозорістю» виборчих компаній у країнах із молодою демократією, відверто проігнорував литовські вибори і навряд чи зможе тепер хоч якось уплинути на їхній результат. Тож тепер усе залежить від «зрілості» і «демократичності» литовців, а вони, схоже, вирішили здивувати європейців.

Перший сюрприз вони піднесли вже 13 червня на євровиборах, коли п’ять із 13 литовських мандатів у Європарламенті здобули представники популістської Партії праці, створеної лише недавно олігархом російського походження Вікторасом Успаскіх. Партія без певної, як каже її вождь, політичної орієнтації здобула 30% голосів. І, що найцікавіше, за партію, створену найбагатшою людиною Литви, проголосували саме бідняки, для яких вступ у ЄС насамперед означає подорожчання життя. Всі надії на те, що литовське суспільство візьме уроки з правління «популістського» президента Паксаса, провалилися. Це стало ще очевиднішим після того, як «бурштинова леді» перших років незалежності Казимира Прунскене вийшла в другий тур. У це не вірив жоден експерт, а між іншим, даремно. Напередодні голосування скривджений Роландас Паксас закликав своїх прибічників підтримати саме її. Так Паксас віддячив Прунскене за послугу, яку та раніше надала йому, — у литовському сеймі вона одна із небагатьох депутатів проголосувала проти імпічменту Паксасу. Прунскене також пообіцяла, що, ставши президентом, доможеться зміни конституції і дасть Паксасу можливість знову повернутися в політику через п’ять років. Крім того, Прунскене хоче захистити литовських селян від утисків із боку ЄС, а також виступає за перегляд нав’язаного Брюсселем Вільнюсу рішення про закриття Ігналінської АЕС до 2010 року. Ці популістські гасла навряд чи здійсненні в жорстких умовах загальноєвропейського спільного життя, однак можуть принести пані Казимирі перемогу. Втім, опоненти (з табору Адамкуса) готують ґрунт для атаки і проти неї, знову реанімувавши чутки про її співробітництво з КДБ СРСР. І хоча в суді вона змогла довести свою невинність, зараз не бракує тих, хто знову готовий удатися до «чорного» піару, щоб не допустити чергового популіста до влади.

Однак і у фаворита перегонів — 77-річного Валдаса Адамкуса не все безхмарно. Лише через два дні після першого туру виборів у литовському сеймі знову вибухнув скандал. Цього разу ліві парламентарії з правлячої Соціал-демократичної партії обрушилися на Адамкуса (і правих узагалі) за те, що в жовтні 1999 року вони санкціонували «ганебну угоду» (а фактично — подарунок) із продажу литовської компанії Mazeikiu Nafta американській компанії Williams International. Литва через цю операцію зазнала збитків на десятки мільйонів доларів. Більше того, американці потім майже задарма перепродали Мажейкяйський нафтопереробний комплекс «ЮКОСУ» без згоди на те литовської влади, і якщо імперія Ходорковського буде націоналізована, одне з найбільших підприємств Литви опиниться під російським контролем. Цього Адамкусу не вибачать, і ряд лівих депутатів вважає, що процедуру імпічменту проти нього слід розпочати, щойно він стане президентом, після голосування 27 червня.

Останнім сюрпризом від литовців можуть стати заплановані на осінь парламентські вибори. Тут, як і на виборах у Європарламент, фаворитом вважається Партія праці Успаскіх. Його ладять на посаду то спікера, то прем’єра. Усе залежить від того, скільки на своїх популістських гаслах (наприклад, зробити литовців багатими за 1111 днів) він забере голосів у правлячих нині соціал-демократів.

Про прагнення самих литовців промовисто свідчили розвішані на деревах у Вільнюсі білі сорочки. Вони покликані символізувати, що країна зачекалася політиків із незаплямованою репутацією.