Бери або плати

Минулого понеділка в мальтійському місті Вітторіоса міністри внутрішніх справ Франції, Німеччини, Італії та Мальти, за участи колеги з Фінляндії, країни, яка нині головує в ЄС, а також єврокомісара у справах міграції, внутрішніх справ і громадянства Дімітріса Аврамопулуса, дійшли згоди, що може стати прообразом нової загальноєвропейської міграційної політики.

Хоча криза з мігрантами в країнах Євросоюзу минула, континент залишається під постійною загрозою нових хвиль міграції з Півночі Африки й Близького Сходу. Відсутність солідарної і скоординованої міграційної політики в ЄС призводить до того, що лише кілька країн на півдні континенту з виходом до басейну Середземного моря несуть основний тягар турботи про мігрантів, тоді як інша частина країн-членів просто ігнорує проблему або навіть відкрито протидіє спробам залучити їх до надання допомоги шукачам притулку. Керівництво Євросоюзу вирішило покінчити з цією ситуацією: тепер членів ЄС, які відмовляються приймати мігрантів, можуть оштрафувати.

Уже ясно, що дискусія про нову політику щодо мігрантів у ЄС буде гарячою. Той факт, що на Мальті зібралися представники лише чотирьох країн ЄС, свідчить про те, що для багатьох інших країн це питання залишається неактуальним. Утім, іще наприкінці липня французький президент Еммануель Макрон, який разом із Німеччиною активно просуває ідею нової міграційної політики ЄС, заявляв, що вже 14 країн підтримують ідею створення певного солідарного механізму, який дозволив би оперативно розселяти в країнах ЄС мігрантів, урятованих у Середземному морі. Правда, тоді французький лідер згадав лише вісім країн - Францію, Німеччину, Фінляндію, Люксембург, Португалію, Литву, Хорватію й Ірландію, не уточнивши, які ще шість країн підтримують ініціятиву.

Тепер же можна з упевненістю говорити, що домовленості, яких міністрам внутрішніх справ нинішнього тижня вдалося досягти на Мальті, уможливилися завдяки змінам в італійському кабінеті Джузеппе Конте на початку нинішнього місяця. Так, через урядову кризу в серпні втратив свою посаду праворадикальний міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні, лідер партії "Ліга Півночі". Саме він незадовго до відставки писав своєму французькому колезі Крістофу Кастанеру, що рішення, ухвалені Парижем і Берліном у питанні міграції, несуть загрозу.

Через Сальвіні з літа минулого року Італія обмежила для мігрантів доступ до соціяльних програм і ліквідувала фінансовані з бюджету табори переселенців. Ба більше, Італія закрила для суден з урятованими в Середземному морі мігрантами італійські порти і почала справжнє переслідування представників неурядових гуманітарних організацій, причому навіть європейських, які допомагали мігрантам, рятували їх на морі біля берегів Італії. Минулого літа італійська влада навіть заарештувала громадянку Німеччини, капітана одного такого рятувального судна, за те, що вона без дозволу висадила мігрантів на італійському узбережжі, при цьому таранивши італійський патрульний катер, який намагався завадити пристати до берега. За такі дії за новим італійським законом для власників рятувального судна передбачено штраф 1 млн євро.

Цього місяця політика Рима почала змінюватися, тоді як місце правих з "Ліги Півночі" зайняли представники лівої Демократичної партії. Так, у вересні Італія дозволила двом кораблям з урятованими в морі мігрантами (на одному було 82, на другому 182 людини) пришвартуватися біля своїх берегів. При цьому ухвалили спільне рішення, що 82 мігранти з одного з кораблів оперативно розподілять до кількох країн ЄС, включаючи Німеччину й Францію, які приймуть у себе основну їх частину.

І хоча міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Маріо відразу ж дав зрозуміти, що рішення прийняти кораблі з мігрантами не означають повернення Рима до політики відкритих портів, однак вони свідчать про відмову італійського уряду від жорсткої лінії, яку провадив Сальвіні.

Отже, з'явилася підстава залучити Італію до ініціятив, які обстоюють Франція та Німеччина в питанні мігрантів.

Президент Франції Е.Макрон і голова Ради міністрів Італії Д.Конте зустрілися в Римі 18 вересня, напередодні переговорів міністрів на Мальті, щоб заявити, що жодна з країн не може залишатися байдужою до долі біженців, і в разі, якщо хтось відмовиться приймати біженців, то змушений буде сплатити штраф.

Про конкретні параметри механізму відомо мало, але, за заявою нового італійського міністра внутрішніх справ Лучани Ламорджезе, у плані прописано, що мігрантів, які досягнуть берега на рятувальних суднах, слід розподілити в різні країни ЄС за час, що не перевищує чотири тижні з моменту прибуття в порт.

Ба більше, Німеччина й Франція дали зрозуміти, що, ймовірно, візьмуть на себе зобов'язання приймати по 25% мігрантів з числа тих, хто врятувався і висадився на італійському березі. Решту слід розподілити в інші країни, які підтримують ініціятиву. Поки що оголошено, що свою згоду дали також Люксембург, Мальта, Португалія, Румунія й Іспанія. А в самій Італії може залишатися тільки 10% мігрантів, оскільки країна вже дала притулок десяткам тисяч біженців. За деякими даними, в Італії залишатимуться мігранти, які, ймовірно, не мають шансів отримати офіційний притулок у ЄС, і їх виселять до країни, звідки вони намагалися потрапити в Європу.

Після засідання на Мальті стало відомо, що домовленості про новий тимчасовий механізм розподілу біженців буде винесено на розгляд міністрів внутрішніх справ усіх країн ЄС 8 жовтня в Люксембурзі. Тоді й стане зрозуміло, скільки країн реально підтримують новий спосіб розподілу мігрантів, чи знадобиться вносити корективи до погодженого міністрами на Мальті плану і чи стане він постійним.

Принаймні нова очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн уже висловилася на підтримку ідеї нового "європейського пакту" щодо питання міграції. Вона наполягає на потребі ухвалити певні рішення досить швидко, щоб Європа виглядала законодавцем моди у розв'язанні проблеми міграції на запланованому на 17–18 грудня нинішнього року першому в історії Всесвітньому форумі з питань міграції, який ООН організовує в Женеві.

Затвердження нового механізму розподілу мігрантів усіма країнами ЄС, як вважають, дозволить у майбутньому переглянути так звану Дублінську систему 2013 року. Вона передбачає, що відповідальність за долю мігрантів і рішення про надання їм притулку лежить на тій країні, через яку мігрант потрапив до ЄС. На цій підставі інші країни Євросоюзу могли примусово відправляти мігрантів "до країни першого в'їзду", а ними зазвичай ставали Італія, Мальта, Греція або Кіпр.

Як і очікувалося, одним з перших проти нового механізму розподілу мігрантів відкрито висловився прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Очевидно, що його підтримають представники Чехії, Словаччини й Польщі, які раніше відмовилися брати будь-яку участь у долі мігрантів, урятованих у Середземному морі. Ці країни виступили противниками нав'язування окремим країнам квот на мігрантів.

Утім, наприклад, досвід маленької Естонії показує, що страх перед напливом мігрантів у країнах Східної Європи надуманий і навмисно використовується політиками правого штибу. При погодженій для Естонії квоті 329 мігрантів, вона фактично прийняла лише 147 біженців - переважно з Сирії та Іраку. При цьому з європейських фондів на їх облаштування країні виділено понад 1 млн євро, що покриває 75% необхідних витрат (решту 25% зобов'язалася виділити естонська влада). А, наприклад, Німеччина за весь минулий рік прийняла 561 біженця, врятованого біля берегів Італії.

Тож Мальтійські домовленості містять кілька положень, які відразу стримали надмірний оптимізм спостерігачів. В угоді, досягнутій міністрами внутрішніх справ п'яти країн, ідеться саме про мігрантів, які потрапляють до ЄС через Середземне море і врятовані рятувальними кораблями, зокрема й від неурядових гуманітарних організацій. Ключове слово тут саме "врятовані", а не "мігранти" взагалі. Тобто біженці, яким пощастило самостійно допливти до європейського берега й при цьому не втопитися, так само вважатимуться нелегалами. Як підтвердили 18 вересня на спільній зустрічі і французький президент Макрон, і італійський прем'єр Конте, Європі також потрібен ефективний механізм повернення на батьківщину мігрантів, яким відмовили в притулку в ЄС. Тобто для Європи, по суті, як і раніше, головною проблемою залишається питання, як не допустити нелегальних мігрантів на свою територію, зупинити їх іще до того, як вони сядуть у благенькі суденця, щоб вирушити в бурхливе море.

За оцінками Агентства ООН у справах біженців, 2020 року приблизно 1,4 мільйона людей намагатимуться покинути свої країни й вирушити на пошуки безпечніших для проживання країн. Але ця цифра може різко збільшитися, якщо, наприклад, Туреччина, яка, за деякими даними, дала притулок у себе 3,6 мільйона біженців із Сирії, вийде з угоди з ЄС про те, щоб утримувати їх від спроб дістатися Греції. Раніше цього місяця турецький президент Реджеп Таїп Ердоган заявив, що він відкриє для них ворота в Європу, якщо Євросоюз не виконає своїх обіцянок, даних у березні 2016 року: виплатити Анкарі 6 млрд євро як компенсацію за зусилля турецької влади зі стримування потоку біженців із Сирії до Європи. Нині ЄС виділив лише 2,4 млрд євро, і це, за заявами турецької влади, змусило їх "добровільно", але, очевидно, все-таки примусово, повернути до Сирії 320 тисяч мігрантів. Ба більше, раніше цього місяця Ердоган виступив із планом створити на території Сирії на схід від Євфрату зону безпеки, куди він має намір переселити два-три мільйони сирійських біженців з Туреччини, запропонувавши Європі підтримати його плани, і також запропонував Брюсселю направляти туди мігрантів, які не отримають притулку в ЄС. Правозахисні організації та європейські чиновники назвали ці плани турецького лідера не зовсім гуманними, однак не вжили жодних додаткових заходів, щоб турецька влада не вдавалася до таких дій і надалі дотримувалася угоди 2016 року. Принаймні "негуманні плани" Ердогана видаються більш грандіозними в контексті розв'язання проблеми мігрантів, ніж обмежені "гуманні заходи" європейських чиновників, погоджені на Мальті.