БАТІГ І ПРЯНИК ВІД ВАРШАВИ

Однією з найзагадковіших подій минулого року стала історія, що трапилася з тодішнім послом України в Польщі Олександром Никоненком. Нагадаємо, що український дипломат був достроково відкликаний на Батьківщину після того, як польська прокуратура порушила проти нього кримінальну справу за бешкетування.

Неприємний інцидент піврічної давнини можна було б вважати надбанням історії, якби не подія, що сталася у Варшаві минулого четверга: президент Польщі Олександр Квасьнєвський нагородив Олександра Никоненка одним із найвищих польських знаків відзнаки — командорським хрестом ордена «За заслуги перед Республікою Польща». Для багатьох у Києві (та й у Варшаві) ця новина стала щонайменше несподіваною: з огляду на скандал навколо нашого дипломата, із труднощами вірилося, що традиція нагороджувати послів по закінченні їхньої місії буде дотримана і цього разу.

За інформацією «ДТ», ініціатива нагородити Никоненка командорським хрестом належить президентській канцелярії. У цій ситуації не можна не віддати належне мужності президента Квасьнєвського, котрий свідомо пішов на такий крок, напевно знаючи, що багато хто в Польщі не підтримає його рішення.

Радник Посольства Польщі в Україні з питань преси й інформації Ярослав Рибак, коментуючи на прохання «ДТ» рішення польського президента, заявив про те, що воно приймалося на знак визнання заслуг Олександра Никоненка у розвитку відносин між нашими країнами, а також за «заангажованість посла України в справу достойного вшанування 60-ї річниці волинської трагедії». Неофіційні коментарі польської сторони зводяться до того, що рішення нагородити Олександра Никоненка можна оцінювати як жест доброї волі Варшави. Мовляв, Олександр Квасьнєвський пішов на нього задля того, щоб нівелювати негативні наслідки інциденту для двосторонніх відносин.

У Києві вважають, що нагородження Никоненка — визнання професійних заслуг дипломата, котрий зумів дати новий поштовх відносинам між нашими країнами. «В останні два роки українсько-польські взаємини набули якісно нової динаміки. Безперечно, найбезпосереднішу особисту участь у цьому брав посол України в Польщі Никоненко. Він був ініціатором конференції регіональних керівників Польщі й України, брав участь у практичному наповненні українсько-польського історичного примирення, активно відстоював запровадження асиметричного візового режиму... На мій погляд, Никоненко одержує орден за заслуги не тільки перед Польщею, а й перед Україною, оскільки завдяки його енергії й ентузіазму українсько-польський стратегічний союз набув нових рис», — вважає перший заступник міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції Олександр Чалий, котрий в останні роки активно працював на польському напрямі.

Однак було б наївним думати, що нагородження українського дипломата — лише визнання його професійних заслуг чи «жест доброї волі». Наші співрозмовники, звертаючи увагу на неординарність учинку польського президента, водночас зазначали, що факт нагородження Никоненка свідчить і про те, що не все так однозначно в історії з затриманням українського дипломата, як це здавалося багатьом у вересні. Схоже, та версія, що її свого часу озвучило «ДТ», — посла підставив дехто з поляків, утомившись від зайвої активності дипломата у відстоюванні інтересів України, — сьогодні здається найімовірнішим поясненням того, що сталося в серпні 2003 року. Зокрема, розповідають, що автомобіль Никоненка, у якому той повертався після офіційної вечері, був зупинений польською поліцією після того, як їй повідомили, що машина з дипломатичними номерами українського посла була викрадена...

Цю версію складно довести, але очевидно, що на якомусь етапі своєї діяльності в Польщі український дипломат став не просто представляти українську позицію з тих чи інших питань, а й впливати на прийняття рішень польськими політиками. І це стосувалося завдань, які тією чи іншою мірою зачіпали інтереси Росії. Наприклад, щодо просування трубопроводу Одеса—Броди до Плоцька і Гданська. Або ж у вирішенні візового питання за формулою, більш сприятливою, аніж та, що її отримали Білорусь і Росія.

Як стверджують наші джерела, щоб домогтися ефективних результатів, Никоненко часто вирішував проблеми прямо з президентською канцелярією, минаючи відомства, відповідальні за ті чи інші питання. Природно, це не могло подобатися певній частині польської політичної еліти, котра не поділяла зовнішньополітичні пріоритети президента Олександра Квасьнєвського.

Інцидент вичерпано. Професіоналізм українського дипломата підтверджено. Залишається тільки сподіватися, що на новому місці роботи (як очікується, це — Посольство України в Аргентині) Олександр Никоненко буде так само професійним, як і в Польщі. І значно обережнішим...