Байден прагне індійського голосу проти Росії

Війна Росії проти України стала однією з провідних тем віртуальної зустрічі американського президента Джо Байдена та індійського прем′єр-міністра Нарендри Моді. Байден позитивно оцінив гуманітарну підтримку Індією українському народу, а також наголосив, що Вашингтон і Нью-Делі продовжать «тісні консультації стосовно дестабілізуючих наслідків російської війни». Своєю чергою, Моді підкреслив, що в особистих розмовах неодноразово заохочував Володимира Зеленського та Владіміра Путіна до прямого діалогу, аби покласти край війні. Він також засудив «убивства ні в чому не винних цивільних осіб» у місті Буча та закликав до незалежного розслідування, але не став окремо вказувати на дії Росії.

Війна vs економічні інтереси

Нейтральність Індії в російсько-українській війні викликає невдоволення західних держав та розчарування української влади. І не тільки тому, що ця країна регулярно утримується під час голосування за резолюції ООН, які засуджують російську агресію, а й через її наміри продовжувати торгівлю з Росією, що може знизити ефект впроваджених проти агресорки санкцій. Годі й казати про перспективу економічних обмежень із боку самої Індії. Її уряд, навпаки, працює над виробленням механізмів для розрахунків із РФ у національних валютах, а також не проти збільшити обсяг закупівлі сирової російської нафти за дисконтними цінами.

Сполучені Штати застерегли індійський уряд проти посилення енергетичної залежності від російських енергоресурсів. Однак у індійської влади є аргумент у відповідь. Міністр закордонних справ Субраманьям Джайшанкар під час міністерського діалогу 2+2, який відбувся одразу після перемовин Байдена та Моді, зазначив: «Я запропонував би вам зосередити увагу на Європі. Ми закуповуємо небагато енергоресурсів, які потрібні для нашої енергетичної безпеки. Якщо подивитися на цифри, то наш загальний обсяг за місяць буде меншим, ніж у Європи у другій половині дня».

Індія — важливий, але непростий партнер Сполучених Штатів, що намагається й далі балансувати у своїх відносинах між США та РФ. Це значно ускладнює прагнення адміністрації Байдена об′єднати союзників у протистоянні російській агресії. Для Індії, як і для багатьох інших азійських країн, головні безпекові виклики зосереджені в Азійському регіоні і пов′язані з посиленням Китаю. Багато азійських країн сприймають негативні наслідки від російсько-української війни опосередковано і переважно пов′язують їх із уповільненням світової економіки, зростанням цін на енергоресурси та небезпекою продовольчої кризи. Більшість цих країн, у тому числі Індія, розглядають російську агресію в контексті боротьби європейців за європейську архітектуру безпеки, а не як виклик глобальному міжнародному порядку.

Маневри між Москвою та Вашингтоном

Азійським державам властиве балансування у відносинах із великими гравцями, яке ускладнює спільний похід західних демократій проти автократій Китаю та Росії. До них належить і Індія, чиє небажання зайняти жорсткішу позицію щодо російської агресії проти України неодноразово піддавалося критиці. Німеччина навіть може виключити Індію зі списку запрошених на саміт G7 держав за її мляву позицію. США та їхні азійські союзники — Японія, Австралія — важливі партнери Індії, з погляду безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні, доступу до високих технологій, фінансових ринків, системи освіти і підготовки висококваліфікованих кадрів (у США навчається близько 200 тисяч індійських студентів). Співпраця з Росією при цьому розглядається як не менш значущий елемент у вирішенні інших геополітичних завдань: урівноваженні китайсько-індійської конкуренції та утриманні позицій у Південній Азії (зокрема в афганському питанні).

Індо-російське співробітництво має традиційне підґрунтя, що базується на індійській залежності від експорту російського (доти радянського) озброєння та переплетінні складних регіональних особливостей. Наразі Індія та РФ тяжіють до двох протилежних альянсів. Тож сутність їхньої взаємодії нині полягає не так у поглибленні двостороннього співробітництва, як у стримуванні стратегічного маневрування одна одної: Росії — у бік КНР, а Індії — у бік США.

У безпековій сфері Індія дедалі більше покладається на США та їхніх союзників і значно знизила рівень експорту російської зброї (до 35% у 2020 році проти 88% у 2002-му). Однак військово-технічний чинник досі залишається вагомим аргументом на підтримку російсько-індійської співпраці, що його Нью-Делі використовує для виправдання своїх тісних відносин із РФ перед партнерами з QUAD і Сполученими Штатами.

 Індії непросто зберігати баланс між безпековим співробітництвом з Вашингтоном (зокрема в рамках QUAD, який РФ та КНР називають «азійським НАТО») та членством у БРІКС, ШОС і РІК з участю Росії й Китаю. Однак саме ця «політика нейтральності», яку вона сповідує, дає їй ширше поле для маневру, ніж може собі дозволити будь-яка інша держава. А також певну поблажливість із боку міжнародних гравців, які перебувають по різні боки політичних барикад і прагнуть залучити Нью-Делі на свій бік. Саме тому індійська влада може вільно вести перемовини з Лавровим, що недавно відвідав країну в пошуках підтримки двостороннього співробітництва в умовах західних санкцій, але не бути зарахованою до країн, котрі США вважають «заплямованими асоціацією» з Росією. Ба більше, Ентоні Блінкен під час зустрічі перед міністерським діалогом «2+2» з розумінням поставився до російсько-індійських відносин, відзначивши, що Індія розвивала свої відносини з РФ упродовж десятиліть, коли «США не могли бути її партнером».

Індійська автономія, або поза рамками вибору

Примітно, що під час нинішніх перемовин із індійськими колегами Сполучені Штати пропонують альтернативу джерелам постачання російської енергії та експорту зброї, допомогу в посиленні оборонних можливостей, аби знизити залежність від Москви, а не малюють червоні лінії. Партнерство з Індією має свої особливості: на нього наклало відбиток її прагнення до стратегічної автономії. Американські політики та їхні партнери хотіли б бачити рішучіші кроки Індії у протидії російській агресії проти України, в чому намагалися переконати індійську владу під час нинішньої зустрічі. Однак індійська влада має своє бачення зовнішньополітичних пріоритетів, які вибудовуються насамперед із огляду на власні національні інтереси.

Російська війна проти України не відповідає ціннісним засадам, яких дотримується країна. Крім того, за діями Кремля прозирає ризик появи схожої агресії з боку Китаю, який прагне домінувати в географічних і політичних просторах, що сприймається Індією як порушення принципу суверенітету. Тимчасом вона неохоче сприймає рамки вибору між Росією і Заходом у конфлікті, який не розглядає як загрозу власній безпеці. Для Індії пріоритетом залишається стримування перманентної небезпеки з боку Пакистану, протидія зростанню впливу Китаю та врегулювання афганської проблеми, яку вона намагається вирішувати у взаємодії з Росією й Іраном, тощо. Відтак відданість територіальній цілісності України, надання гуманітарної допомоги, засудження агресії проти цивільних, заклики до дипломатичного вирішення проблеми лідерів двох держав — той рівень підтримки, який може запропонувати Нью-Делі, хоч би як нам і нашим партнерам хотілося більшого.

Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням