Австрія. Рай у двох годинах від війни

Голос столиці

Через 70 років після Другої світової війни австрійці усе ще зазнають труднощів із самоідентифікацією. В їхньому менталітеті - сплав імперського минулого Австрії та її соціал-демократичного сьогодення. У країні, де нейтралітет - фетиш, багато громадян відчувають глибоку ворожість до НАТО. Значно поширений в Австрії й антиамериканізм. Подібні настрої доповнюються падаючою популярністю ЄС і небажанням розставатися з тіньовими мільйонами російських нуворишів, які осідають у країні. Усе це, безумовно, накладає відбиток на дії істеблішменту й робить Відень природним партнером Кремля в реалізації його інтересів у Європі.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Тож немає нічого дивного в тому, що, коли після анексії Криму та початку воєнних дій у Донбасі Владімір Путін опинився в міжнародній ізоляції, австрійський президент Хейнц Фішер у червні минулого року запросив російського колегу у Відень. Як не дивно й те, що Австрія - одна з трьох країн, де зволікають із ратифікацією Угоди про асоціацію Україна-ЄС: заплановане на 21 травня голосування було перенесене на липень.

Від самого початку дискусій про санкції австрійці дотримувалися позиції, що РФ та її політиків не слід надто суворо карати за агресію проти України. "Відень - це рай, де ніяк не можуть зрозуміти, що у двох годинах польоту знаходиться пекло, в якому гинуть люди", - описав свої відчуття один із українських дипломатів, побувавши в місті вальсів. І досі антиросійські санкції Європейського Союзу викликають неоднозначне та найчастіше болюче ставлення в істеблішменту й опозиції, бізнесу і суспільства.

Австрійська дипломатія, наприклад, розуміє необхідність збереження санкцій. Так само, як і консервативна Австрійська народна партія та її електорат. Друга за чисельністю в парламенті Соціал-демократична партія ставиться до політики санкцій критично, але змушена її підтримувати. Бізнес, який має інтереси в Росії, - підприємці та фінансисти - займає негативну позицію.

"Санкції - це неправильна політика. Партнери мають сидіти за столами та обговорювати всі проблеми разом. Тим паче, що з Росією ми дуже тісно співпрацюємо", - казав рік тому Крістіан Дріс, директор компанії Diamond Aircraft Industries GmbH. "Санкції - це політика, а бізнесу потрібен діалог, і тому ми за продуктивну роботу з російськими партнерами", - вторив йому Гаррі Тюр, член правління компанії з будівництва залізниць Rhomberg Sersa Rail Group. Багато бізнесменів і банкірів не змінили цієї позиції й через рік після початку українсько-російської війни.

Енергетика

Не останню роль у сприйнятті Віднем "української кризи" відіграє "енергетичний зашморг" Москви. Російський газ в енергетичному секторі Австрійської Республіки становить 70%, нафта - 10–15%. Залежність від російського газу дає Кремлю потужний засіб впливу на Відень, де дуже побоюються повторення наслідків російсько-українських газових воєн, у результаті яких споживачі з Центральної та Східної Європи недоодержували російський газ узимку.

Донедавна Австрія була послідовною прихильницею "Південного потоку", зробивши багато чого для того, щоб зарубати європейський проект "Набукко". Нагадаємо, що влітку минулого року за кілька годин до приїзду російського президента у Відні було підписано договір про будівництво газопроводу "Південний потік". Щоправда, через півроку В.Путін заявив у Туреччині, що Росія не може продовжувати реалізацію проекту через "неконструктивну позицію Євросоюзу".

Після зупинки "Південного потоку" Відень поманили "Турецьким потоком". Глава МЗС Австрії Себастьян Курц заявив, що його країна зацікавлена в тому, щоб газ, у тому числі по "Турецькому потоку", прийшов в австрійський Баумгартен. Це місто, як сказав С.Курц під час свого візиту в Росію нинішньої весни, "єдиний газовий розподільник у Центральній Європі, тому він став би ключовим елементом у будь-якому проекті, порівнянному з "Південним потоком".

Австрійські компанії готові працювати в цьому проекті: у нафтогазовій галузі чимало проросійських лобістів. Достатньо сказати, що австрійську нафтогазову компанію OMV з 1 липня очолить Райнер Зеле. До цього він п'ять років був головою правління найбільшої німецької газової та нафтової компанії Wintershall, яка бере участь у реалізації "Північного потоку", і заслужив репутацію "великого друга Росії та "Газпрому".

Торговельні зв'язки

Попри позицію частини бізнесу, Австрія приєдналася до санкцій Європейського Союзу, у тому числі й секторальних. Але, підтримавши єдину позицію ЄС, австрійці тепер постійно нагадують про понесені ними втрати. У Відні стверджують: після Німеччини та Естонії Австрія третя за відношенням збитків до розміру бюджету. (За приблизними оцінками австрійської сторони, загальна сума можливих втрат становить 1–2 млрд євро.) Нагадують, що Австрія втратила 0,2% ВВП через обвал замовлень у Росії. І часто кажуть про 11 тис. робочих місць, нібито втрачених унаслідок санкцій.

Насправді ситуація з безробіттям в Австрії більш ніж прийнятна: вона становить 5,6%. Чимало років ця країна посідала останнє місце в Європі за кількістю безробітних. Нині - передостаннє, але це сприймається австрійцями як трагедія. Можна говорити про економічну стагнацію в 0,8% зростання ВВП, яке, як передбачається, очікує Австрію цього року: країна одна з останніх у ЄС за темпами економічного зростання. (Утім, невисокі показники зростання ВВП характерні й для інших країн Євросоюзу, що багато в чому є наслідком економічно-фінансової кризи 2008–2009 рр.) При цьому австрійські фінансисти та підприємці заявляють, що геополітичні рішення ЄС заважають зростанню національної економіки.

Однак найчастіше "факти" просто придумуються. Наприклад, в Австрії прийнято вважати, що санкції серйозно зменшили кількість туристів. Але за результатами зимового туристичного сезону в більшості федеральних земель спостерігалося навіть зростання кількості туристів: російських та українських поменшало, зате стало більше китайців та японців. Заради справедливості зазначимо, що останні дають значно менше чайових, ніж гості з пострадянських країн. І це, мабуть, одна з причин невдоволення австрійців.

Якщо ж подивитися дані про товарообіг між двома країнами, то порівняно з попередніми роками у 2014-му він, звичайно ж, упав. Так, згідно з даними Федеральної служби державної статистики РФ, якщо в 2013 р. товарообіг становив 5,125 млрд дол., то в 2014 р. - 4,2 млрд. Портал зовнішньоекономічної інформації Міністерства економічного розвитку РФ (ПЗЕІ) із посиланням на австрійське Статистичне відомство повідомляє, що товарообіг між двома країнами в січні-лютому 2015 р. становив 535 млн євро (599 млн дол.). При цьому обсяг імпорту Австрії з РФ скоротився порівняно з січнем-лютим 2014 р. на 60,1% і досяг 224 млн євро (251 млн дол.), обсяг експорту в Росію скоротився на 38,6% і становив 311 млн. євро (348 млн дол.).

Аналізуючи структуру товарообігу, ПЗЕІ пише, що в австрійському імпорті з Росії в січні-лютому 2015 р. найбільша частка припадає на паливно-енергетичну продукцію (79,64%). (За даними Статвідомства Австрії, в 2014 р. російські поставки паливно-енергетичної продукції впали на 33,6% порівняно з 2013-м.) На частку оброблених товарів припадає 11,49%, хімічної продукції - 3,75. В експорті в Росію переважали машини та обладнання (44,94%), хімічна продукція (27,16) і оброблені товари (14,07%).

Як і для переважної більшості країн Євросоюзу, РФ не є для Відня ключовим торгово-економічним партнером. За даними австрійського Статистичного відомства, серед найважливіших зовнішньоторговельних партнерів Австрії Росія в січні-лютому 2015 р. посіла 15-те місце, поступившись порівняно з минулим періодом трьома позиціями та пропустивши вперед Словаччину, Іспанію, Словенію. Серед основних країн, які експортують в Австрію свою продукцію, Росія в 2014-му перемістилася на 13-те місце з 10-го, яке вона посідала в 2013-му; серед країн, що імпортують із Австрії, - з 10-го в 2013 р. на 11-те місце у 2014-му.

Вплив санкцій

Будемо об'єктивні: санкції завдали збитків ряду австрійських підприємств. Особливо тим, для яких Росія - або основний ринок збуту, або споживач спеціалізованої продукції, і компанії не встигли переорієнтуватися на інших споживачів. (Усього ж, за словами посла Австрії в Росії Еміля Брікса, на російському ринку "зараз активно працюють близько п'ятисот австрійських фірм".) Від санкцій страждають насамперед банківський сектор, сільське господарство та важке машинобудування.

Наприклад, для харчової промисловості російський ринок є третім за обсягами. Зокрема, у Росію з Австрії поставлялося здебільшого м'ясо підвищеної жирності, продукція, яка не має значного попиту на європейському ринку. Тому втрати австрійських м'ясовиробників рік тому оцінювали на рівні
1 млн євро на тиждень. Скільки австрійці втратили насправді, точно невідомо, адже багато компаній зуміли переорієнтуватися на інші ринки.

При цьому Еміль Брікс переконує, що австрійські підприємці не будуть діяти в обхід обопільних санкцій заради збереження прибутку та експортувати продукцію в Росію під виглядом товарів, вироблених у третіх країнах. (Хоча від себе додамо, що багато європейських товаровиробників саме так і роблять.) За словами посла Австрії в РФ, за нинішніх умов "багато інвесторів почуваються непевно, тому що цілковитої ясності щодо подальшого розвитку ситуації ні в кого немає".

Щоб компенсувати втрати, австрійський уряд ще в 2014 р. пропонував бізнесу переорієнтувати експорт у стабільніші регіони, заморозити спільні з росіянами проекти, зменшити інвестиційну активність у РФ. Ще торік із метою підтримки малих і середніх підприємств при виході на нові ринки Федеральним міністерством економіки та Федеральною палатою економіки було збільшено спеціальний фонд - з раніше передбачених на 2013–2014 рр. 35 млн євро до 37,5 млн.

Проте банківський сектор для Відня є набагато болючішою темою, ніж такі галузі економіки, як харчова промисловість або важке машинобудування. Співрозмовники DT.UA зазначають: в останні двадцять років принаймні 0,5% зростання ВВП Австрії щороку припадало на проекти співробітництва з країнами Східної Європи та пострадянського простору.

Два найбільші банки - Raiffeisen Bank і Bank Austria (дочірнє підприємство UniCredit) сильно зав'язані на пострадянський регіон. Вважається, що половину своїх прибутків вони одержують саме в країнах колишнього СРСР. Наприклад, Сочинська олімпіада фінансувалася за активної участі австрійських банків. Черговий виток санкцій проти Росії вдарить по Raiffeisen Bank. А падіння останнього призведе до колапсу всієї фінансової системи Австрії. Саме тому саме лише згадування про блокування РФ у рамках системи банківських трансферів SWIFT жахає Відень. Як зауважив один із українських експертів, "австрійці цього ніколи не допустять, навіть якби Росія спалила вщент півсвіту".

Кремлівська колона

Ці настрої австрійського істеблішменту активно використовує Кремль. Йому на руку й те, що Відень ще з часів холодної війни був місцем, де російська розвідка почувалася досить привільно. Додатковим фактором впливу є також те, що багато росіян володіють дорогою нерухомістю та вкладають свої активи в цю країну. Наприклад, "Сбербанк России" в 2011 р. придбав 100% австрійського банку Volksbank International AG, до складу активів якого входить ряд філій цього банку в країнах Центральної та Східної Європи. А родина дочки першого президента Росії Бориса Єльцина Тетяни Юмашевої (Дяченко) не тільки має в Австрії бізнес, а й одержала громадянство цієї країни.

Проте лобіювання російських інтересів в Австрії триває переважно через австрійський бізнес, який на пільгових умовах реалізує в Росії проекти в сферах високотехнологічного машинобудування, енергетики та енергоефективності, екології, ЖКГ, транспорту, телекомунікацій, банківського сектора.

Лобістами виступають такі австрійські компанії, як Frequentis AG (виробництво автоматизованих систем управління повітряним рухом), Astron Industriebeteiligungs GmbH (виробництво еластомерів), Quality Austria (створення систем менеджменту машинобудівних підприємств), Diamond Aircraft Industries GmbH (створення інжинірингового центру джерел енергії для безпілотних літальних апаратів).

Росіяни намагаються максимально використовувати і політиків. У тому числі й серед соціал-демократів, що перебувають при владі, багатьом із яких раніше були не далекі ідеї марксизму. Але, навіть пом'якшивши погляди, вони за традицією відчувають симпатії до Москви. Наприклад, рішення про перенесення голосування з ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС було прийнято на прохання соціал-демократа, глави зовнішньополітичного комітету парламенту Йозефа Чапа.

Однак головна надія Москви - крайня права Партія свободи, третя за кількістю мандатів у національному парламенті. Кілька її членів взяли участь у торішньому "референдумі" у Криму як спостерігачі. На виборах до Європарламенту в 2014-му Партія свободи одержала 19,7% голосів і чотири депутатські місця. Кількість її прихильників в Австрії постійно зростає. І якщо їхня кількість збільшуватиметься нинішніми темпами, то входження цієї партії в правлячу коаліцію - справа часу.

Один зі співрозмовників DT.UA на запитання: "Що робити нашій країні, щоб не дати Австрії остаточно стати маріонеткою в руках Кремля?" - відповів: "Україна має стати вигідним партнером. Або принаймні символом успішних реформ".

***

Попри сильні позиції проросійського лобі, Австрія поки що, озираючись на Німеччину, зберігає єдність Європейського Союзу та підтримує санкції проти Росії. Крім того, слідом за Бельгією та Францією законослухняна австрійська влада на виконання рішення Гаазького арбітражного суду в справі "ЮКОСу" заарештувала російське держмайно на території своєї країни. Відень пішов на цей крок, незважаючи на його серйозні політичні, економічні та фінансові наслідки. Москва не забарилася з відповіддю: відразу ж пригрозила "дзеркальними" заходами, маючи намір уторгувати для себе послаблення. "Важливо розуміти, що люди, які приймають такі рішення, завдають збитків не лише РФ, а й своїм власним компаніям", - заявив помічник російського президента Андрій Бєлоусов, коментуючи ситуацію з арештом майна Росії.

Цей "аргумент" Кремля в "справі ЮКОСу", як і в питанні санкцій, для багатьох в Австрії звучить переконливо. Проросійське лобі ще неодноразово скористається ним, домагаючись скасування обмежувальних заходів Євросоюзу. Та й офіційний Відень буде за найменшої можливості ратувати за їхнє зняття. А про посилення санкцій в Австрійській Республіці готові замислитися лише у разі наступу росіян і сепаратистів на Маріуполь або інше велике місто.