Асоціація друзів окупації Криму

16 вересня, 2020, 08:30 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Кремль використовує іноземних політиків і бізнесменів для створення ілюзії міжнародної підтримки анексії півострова.

Асоціація друзів окупації Криму

Від ZN.UA. Від своїх джерел редакція видання отримала документ — лист заступника голови «уряду» окупованого Криму Гєоргія Мурадова, який паралельно обіймає посаду представника «республики Крым» при президентові РФ. Свого роду «смотрящий» від Москви в маріонетковому уряді Криму, крім іншого, курирує міжнародний напрям.

Лист адресований гендиректору МІА «Россия сегодня» Дмітрію Кисельову. У посланні одного російського чиновника іншому йдеться про багатолітню кореспондентку «Дзеркала тижня» в Криму, а нині — його авторку Валентину Самар і очолюване нею ІА «Центр журналістських розслідувань», редакція якого вимушено евакуювалась із окупованого Криму до Києва восени 2014 року.

Мурадов просить Кисельова «звернути пильну увагу» і провести з допомогою журналістів його інформаційного агентства «предметне розслідування стосовно пані Самар та київського «Центру журналістських розслідувань» (ЦЖР), у тому числі з приводу джерел фінансування діяльності, що дозволяють В. Самар купувати численні об'єкти нерухомості в Києві, та інших аспектів її нібито «правозахисної» і «журналістської» діяльності, які явно виходять за рамки її професії».

Що сталось, і чому Мурадов робить головному пропагандистові Росії Кисельову замовлення на, прости, Господи, журналістське розслідування, котре, як слід очікувати, виявиться спробою дискредитації українських кримських журналістів?

У документі, який ми публікуємо, наводяться трактування висловлювань Валентини Самар у різних ефірах та цитат із публікацій у ZN.UA ще 2014–2016 років. Однак не це «пізнє вмикання» насправді є причиною, котра змусила Гєоргія Мурадова шукати управу на журналістку і кримський ЦЖР у Кисельова (і, швидше за все, не тільки в нього).

Головне в листі — ось цей абзац: «Українські інформаційні структури не перший рік ведуть підривну роботу проти Росії і Криму, а наразі розпочали агресивну інформаційну кампанію з дискредитації іноземних друзів та партнерів Криму з-поміж закордонних громадських діячів (Міжнародної асоціації друзів Криму). Це викликає велике занепокоєння серед наших партнерів». І наприкінці: «Тепер пані Самар та її інформаційні ресурси активно підключилися до шантажу і третирування зарубіжних партнерів Криму».

Що це за асоціація, про яких «зарубіжних партнерів Криму» йдеться, і чому так глибоко занепокоєний представник окупаційної адміністрації Криму Гєоргій Мурадов — далі в матеріалі Валентини Самар «Асоціація друзів окупації Криму».

Діяльність «друзів Криму» відбувається у двох напрямах: у Криму і в Росії іноземних політиків та бізнесменів використовують для створення ілюзії міжнародної підтримки незаконної анексії півострова, а в своїх країнах вони просувають російський порядок денний, намагаючись впливати на власні уряди та настрої співвітчизників.

За офіційною легендою, ідея створення Міжнародної асоціації «Друзі Криму» (МАДК) належить французькому експолітику та бізнесмену Жан-П’єру Тома. У квітні 2017 року під час форуму в окупованій Ялті начебто саме він запропонував створити міжнародну асоціацію для протидії західним санкціям щодо Росії, які заважають туризмові та інвестиціям у Криму.

Прикметно, що 15 вересня 2017 року, виступаючи на 14-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) в Києві, президент Петро Порошенко також заявляв про намір заснувати «клуб друзів» деокупації Криму, однак, як і у випадку зі створенням кримського переговірного формату «Женева+», далі слів справа не рушила. А Росія свій клуб друзів окупації Криму створила.

У листопаді 2017-го в Ялті в рамках конференції «Крим у сучасному міжнародному контексті» провели і форум «Друзів Криму»

forumyalta.com

Його привітав президент Владімір Путін («Створення такої структури повною мірою відбиває позитивні зрушення у світовій суспільній думці»), «глава Криму» Сєргєй Аксьонов побажав, щоб цей майданчик народної дипломатії сприяв «міжнародному визнанню Криму як невід’ємної частини Росії», а завдання «друзям» визначили чітко і недвозначно.

Стисло вони зводяться до трьох пунктів: легітимізація «референдуму» 2014 року та подальшої спроби анексії АР Крим і Севастополя Росією; скасування західних санкцій, впроваджених за агресію проти України; зняття «кримського питання» зі світового порядку денного.

Тобто, за великим рахунком, головне завдання асоціації «Друзі Криму» (як і політики РФ в цілому) — це протидія політиці невизнання спроби незаконної анексії Криму РФ країнами—членами ЄС і США. Причому протидія ведеться як із території Росії та окупованих нею українських територій, так і всередині країн, уряди яких сповідують політику невизнання, підтримуючи Резолюцію Генасамблеї ООН від 27 березня 2014 року про територіальну цілісність України.

Заявлено, що до асоціації входять «національні клуби «Друзів Криму» у 30 країнах, хоча на сайті організації зазначено лише 19 (плюс невизнані Абхазія та Південна Осетія), але дев’ять із них не «відкриваються» — не мають активного посилання на сторінки «клубів». Тим часом роботу свою вони виконують справно, попри діаметрально протилежні позиції урядів своїх країн, обмеження на відвідини окупованого Криму та ведення там бізнесу і навіть попри те, що асоціацію зліпили, так би мовити, «из того, что было». Тобто зі спадщини проєктів МИД/КГБ СССР — решток різноманітних «товариств дружби», корумпованих функціонерів правих і лівих партій різного діапазону; політиків, які «вийшли в тираж» і навіть мають судимості, але все ще сподіваються з допомогою російських грошей та медіапідтримки повернутись у велику політику; просто політичних туристів і аферистів, які грають роль іноземних інвесторів або впливових європейських політиків; та представників невизнаних республік.

Матеріал про діяльність агентів впливу Кремля у різних країнах світу та схеми їх фінансування з Росії ми планували оприлюднити у фіналі розслідувального спецпроєкту «Друзі окупації Криму». Однак лист пана Мурадова, сповнений тривоги за його «зарубіжних партнерів», підказав, що не завадить зробити і проміжні підсумки з дослідження діяльності «клубів» у Болгарії, Великій Британії, Вірменії, Італії, Німеччині, Норвегії та Франції.

Головні «друзі Криму»

Почати знайомство з «Міжнародною асоціацією друзів Криму» буде логічно з самого Гєоргія Мурадова, який є і справжнім ініціатором, і куратором цього проєкту. 65-річний Гєоргій Львович Мурадов — фаховий дипломат. Після закінчення Московського держуніверситету міжнародних відносин працював у посольствах СРСР і РФ у Греції, Болгарії та на Кіпрі, десятиліття віддав роботі в «міжнародному» департаменті уряду Москви, а з 2011 року обіймав посаду заступника керівника Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників, які мешкають за кордоном, і з питань гуманітарної співпраці. Утворене МЗС Росії агентство більше відоме під скороченою назвою — «Россотрудничество». У 2012 році Владімір Путін, проголошуючи нову зовнішньополітичну доктрину, назвав «Россотрудничество» і Фонд «Русский мир» головними інструментами російської політики «м’якої сили». Того ж року в рамках фестивалю «Великое русское слово», на якому почесним гостем був і Мурадов, представництво «Россотрудничества» відкрили у Сімферополі.

Фестиваль "Велікоє русскоє слово"

А вже у серпні 2014 року Гєоргій Мурадов отримав нове призначення — посаду «заступника голови Ради міністрів Республіки Крим — постійного представника Республіки Крим при президентові РФ». Представництво розміщується в Москві, і його головний функціонал — робота по Криму із зарубіжжям, тобто пробивання дірок у міжнародному дипломатичному бойкоті окупованого Криму. Асоціація «друзів Криму» — один із проєктів, використовуваний із цією метою. Проєкт не з легких, бо працювати пану Мурадову доводиться з людьми непересічних біографій.

Головою координаційної ради асоціації значиться професор Ян Чарногурський — колишній словацький дисидент, який на початку 1990-х недовго очолював уряд Словаччини.

Центр журналистских расследований

На схилі літ борець із комуністичним режимом зневірився в ліберальній Європі, співпрацює з лідером словацьких комуністів Джалалом Сулейманом (він очолює клуб «друзів Криму» у Словаччині), звинувачує Україну у фашизмі й водночас робить заяви на підтримку вождя словацьких промосковських фашистів Маріана Котлеби.

Один із заступників голови координаційної ради Константінос Ісіхос — давній активіст комуністичного руху Греції. У 2015 році він став депутатом від ліворадикальної коаліції СІРІЗА й отримав посаду заступника міністра оборони Греції. Згодом і СІРІЗА для Ісіхоса виявилась недостатньо лівою, і він увійшов до «Народної єдності» — маргінальної коаліції радикальних комуністів, троцькістів та маоїстів. Ісіхос регулярно відвідує окупований Крим, обіцяючи грецькі інвестиції, а також працював спостерігачем на псевдовиборах у так званій «ДНР».

Серед очільників «національних клубів» є кілька політиків, які мали серйозні проблеми з кримінальним законом у своїх країнах. Головний французький «друг Криму» Жан-Поль Тома у 1990-х роках був скарбником Республіканської партії, а в 2005-му, коли він уже став членом парламенту, отримав 15 місяців умовного терміну за незаконне фінансування партії, після чого його політична кар’єра й закотилась.

Ось як писало про це видання L’obs після того, як президент Ніколя Саркозі несподівано призначив Тома своїм спецпредставником із економічного співробітництва з Росією: «Прозваний «інкасатором», він разом із іншими скарбниками партії брав участь у рекеті підприємств, які відновлювали школи в регіоні Іль-де-Франс. Слідчий Альфен також виявив у його (Тома. — В.С.) робочому кабінеті кілька мільйонів франків готівки».

Андреас Маурер є одним із засновників німецького об’єднання «Друзів Криму» — офіційно зареєстрованої у 2019 році організації Freunde der Krim.

Центр журналистских расследований

Маурер народився в радянському Казахстані, емігрував до Німеччини у 1980-х роках. Колишній поштар став депутатом місцевої ради в невеличкому містечку Квакенбрюк від лівої партії Die Linke — однієї з найбільш прокремлівських партій Німеччини. У 2018 році Андреас Маурер був засуджений за фальсифікацію місцевих виборів у Нижній Саксонії, отримавши сім місяців ув’язнення умовно.

Воїслав Шешель очолює сербських «Друзів Криму», а його син Алєксандр вказаний у повідомленнях членом координаційної ради асоціації. Воїслав Шешель — голова ультраправої Сербської радикальної партії, колишній воєвода четників, засуджений до 10 років ув’язнення Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії (до остаточного вироку провів у камері попереднього ув’язнення Гааги 11 років).

У 2019 році Гєоргій Мурадов скаржився гостям Лівадійського форуму, що у Франції затримали «друга Криму» Юбера Фаяра, якому, за його словами, придумують дурні обвинувачення: «Він запросив на конкурс до Франції дівчат з Донецька ... його заарештували за підозрою в сутенерстві». Як з'ясувала Le Mond, ультраправий політик і «посол ДНР» у Франції ще з 2007 року був власником агентства знайомств «Любов Росії».

Як бачимо, компанія у «Друзях Криму» підібралася вельми колоритна, але що вдієш — західні політики із незаплямованою репутацією до окупованого Криму не їздять.

Зазначимо, що якогось фіксованого членства в «Міжнародній асоціації друзів Криму» немає. Її взагалі немає як юридичної особи, зареєстрованої в російському реєстрі! Це пропагандистський проєкт під конкретні вищеперелічені спецзавдання. Тому не дивно, що на сайті асоціації секретарем британських «друзів» досі значиться Найджел Суссман, який помер ще в листопаді 2018 року. Живий, коли вірити сайту, і голова грецьких «друзів Криму», учасник Руху Опору і лауреат Ленінської премії Маноліс Глезос, що упокоївся в березні нинішнього року. Судячи з усього, в Мурадова ще не знайшли їм заміну.

Формально організацією форумів «друзів» займається утворений «урядом» Криму заклад «Діловий і культурний центр Республіки Крим», який розміщується ... у Москві.

Як діють друзі Кремля

Форуми «друзів Криму» проводяться щорічно «на полях Міжнародного Ялтинського економічного форуму». Тобто «друзі Криму» спочатку відвідують економічний форум, забезпечуючи статистику закордонних учасників, а окремі виступають і в ролі інвесторів. Потім беруть участь у міжнародній конференції «Крим у сучасному міжнародному контексті», яка проходить тут-таки, в Лівадійському палаці, і проводять свій форум «друзів Криму». Ще одна популярна щорічна тусовка цієї публіки — фестиваль «Великое русское слово», в якому теж беруть участь російські високопосадовці та діячі культури.

Головне завдання «друзів Криму» під час цих заходів — активна робота на камери та мікрофони для донесення до різних аудиторій потрібних і приємних Кремлю наративів. Заяви «Крим завжди був, є і буде російським» — загальне і обов’язкове місце у виступах усіх «друзів Криму», як і заклики про необхідність скасування «санкцій, які не працюють і більше шкодять Європі», та розповіді про щасливих людей у Криму, «яких вони бачили на власні очі» і які всі без винятку хотіли в Росію.

Щасливим кримським людям «друзі Криму» під час зустрічей розповідають про міжнародну підтримку російського Криму, запевняють, що санкції скоро скасують і в Крим прийдуть інвестиції. Програми зустрічей та об’єкти відвідин складено у «кращих» радянських традиціях: «парламент» Криму, де чимось нагороджують, «зустріч із підростаючим поколінням» в університеті, прийом у піонери в «Артеку», фотосесія на Ластівчиному гнізді і, звісно ж, екскурсія в підвали «Масандри» з дегустацією колись славетних вин.

krimfreunde.eu

Однак конференціями і фестивалями у Ялті візити «друзів Криму» на окупований півострів не вичерпуються, окупаційна адміністрація використовує можливість будь-яку подію зробити міжнародною. Крим — багатонаціональний, тож кожна численна етнічна група традиційно щороку проводить дні своєї культури. Тому, приміром, група болгарських русофілів на чолі з професоркою Ванею Добревою приїжджає ще й на фестиваль «Болгарські зустрічі». А Айк Бабуханян привозить делегацію на Дні культури кримських вірмен. У Єревані алаверди організовують Дні Криму. Торік там відбулася виставка, присвячена «Крымской весне». Делегація із Криму була представлена Гєоргієм Мурадовим і відомим бойовиком Арменом Мартояном на прізвисько Самвел, якого Україна розшукує за скоєння воєнних злочинів. Цей командир роти «Самооборони Криму» відомий викраденнями та побиттями українських громадян у Криму й участю у війні на Сході.

Рекордсменом за кількістю вояжів до окупованого Криму, а отже, і за кількістю фактів порушення українського державного кордону, причому особисто підтверджених, наразі у нашому моніторингу є член норвезької партії Rødt («Червоні») Хендрік Вебер.  

Центр журналистских расследований

До Криму він їздить не сам, а разом із дружиною Меттою Розенлунд. Обоє вони — засновники організації «Народна дипломатія — Норвегія», зареєстрованої в окрузі Вестленд. «Головна мета нашої організації — визнання Криму законною частиною Російської Федерації та зняття санкцій», — повідомляє сторінка норвезької організації на російському сайті «Друзів Криму».

В інтерв’ю ЦЖР Хендрік Вебер каже, що з 2014-го їздив до Криму 15 чи 16 разів — точно вже й не пам’ятає. Також він підтверджує, що чотири рази їздив на окуповані території Донбасу, аби «підтримати республіки».

Та вояжі до Криму і участь у пропагандистських заходах — це тільки половина роботи друзів Кремля. Інша половина передбачає діяльність у своїх країнах — поширення російських наративів щодо Криму серед співвітчизників і вплив на політику своїх урядів. Крім того, з минулого року куратори проєкту докладають активних зусиль для виходу за межі підсанкційного Криму і проведення заходів на території європейських країн. Кілька прикладів.

Головний «друг Криму» у Великій Британії Джон Логан Бонар був помічений нами на заходах на півострові лише один раз — брав участь у ялтинській конференції та «Форумі друзів Криму» у листопаді 2017 року.

Центр журналистских расследований

Він виступав на підсумковій пресконференції з обов’язковою програмою: «Крим завжди був російським, він залишається російським, і перспективи у нього тільки російські». Однак приємні вуху Кремля заяви Бонар робив і раніше, і не в Криму. У серпні 2014 року російські ЗМІ опублікували відкритого листа топ-менеджерів кількох британських компаній, серед яких називали і Джона Бонара, про незгоду із запровадженням санкцій проти Росії після збиття літака рейсу MH17.

У програмі «Форуму друзів Криму» Джон Бонар вказаний як виконавчий директор організації Westminster Russia Forum (WRF). На сайті WRF зазначається, що це єдина у Великій Британії подібна організація, яка сприяє зв’язкам із Росією, Європою та країнами СНД, має представництва у Москві, Владивостоці, Мінську, Казані, Берліні, а також у Кардіффі та Единбурзі.

Westminster Russia Forum є наступницею організації «Консервативні друзі Росії» (Conservative Friends of Russia), яка розпочала свою діяльність і зі скандалом її припинила 2012 року. Членів парламенту Великої Британії, які увійшли до «друзів Росії», преса називала Tories for Putin, а журналістські розслідування виявили, що ключовим контактером «друзів» у посольстві РФ у Лондоні був перший секретар Сєргєй Налобін, син генерала ФСБ, який пропонував фінансову підтримку партії від російських компаній. Тож у Росії вирішили закрити проєкт, із якого втекли усі торі, і… відкрити новий! 17 грудня 2012 року Conservative Friends of Russia було перейменовано у Westminster Russia Forum. З 2014-го і до сьогодні її директором є Ніколас Кобб, а Джон Бонар обіймає посаду його заступника.

Ендрю Джилліган у розслідуванні «Як Росія вторглася в серце британської влади»  доводить, що втручанню Кремля в американські вибори передував підтримуваний Росією Brexit, і вказує на Westminster Russia Forum як на зв’язувальну ланку з Кремлем у цьому процесі. Він наводить імена директорів WRF, які очолювали штаби організації «Голосуй за вихід» (Vote Leave), і вже відомого нам «друга Криму» Найджела Суссмана.

Після того, як клуб «друзів Криму» було створено у Сербії, Гєоргій Мурадов заговорив про бажання провести один із заходів на сербському майданчику, в Белграді. «Сербія — це не країна НАТО, не країна Євросоюзу, туди в'їзд усім нашим співгромадянам і громадським діячам відкритий», — говорив Мурадов . І в грудні 2019 року ці плани здійснилися, причому з походом. Белграда дісталися не лише «друзі Криму» на чолі з Гєоргієм Мурадовим, а й підсанкційні Наталія Поклонська і Деніс Пушилін. У Будинку російської культури в столиці Сербії за їх участі відбулася конференція «Белградський діалог. Європейський відкритий форум: за конструктивні відносини з Росією і визнання волі народу Криму».

Проведення конференції «Крим у політичній перспективі», яку анонсувала «Народна дипломатія — Норвегія», планувалося в березні 2020-го в Осло. Через пандемію коронавірусу її було перенесено на невизначену дату. Однак скандал усе ж таки стався: посольство Норвегії у Росії відмовило у візі для поїздки на конференцію Алєксандру Мащенку, що був заявлений як викладач Таврійського університету, але відомо, що він також є оглядачем російської «Парламентской газеты». Так посольство Норвегії вкотре нагадало, що російські паспорти кримчан не визнаються в ЄС, а візу громадянам України з Криму слід отримувати на підконтрольній уряду території.

Водночас торік свою роботу посилили і спецслужби європейських країн. У Литві та Латвії 2019 року відбувалися затримання проросійських діячів, які «шастали» в окупований Крим на заходи «друзів». Та найбільша хвиля арештів і обшуків прокотилась у вересні 2019-го Болгарією: переважно вони стосувалися членів руху русофілів, які є «друзями Криму» і не раз його відвідували. Лідер русофілів Ніколай Малінов був затриманий за підозрою у шпигунстві на користь Росії, а саме: у співпраці з товариством «Двуглавый орел» Константіна Малофєєва та Російським інститутом стратегічних досліджень (структура Служби зовнішньої розвідки). Місцева прокуратура стверджує, що викрила схему з відмивання коштів і фінансування заходів, які загрожують національній безпеці Болгарії.

Гроші, бізнес, полуничка

У розмові з кореспондентами ЦЖР очільники національних клубів очікувано заперечували, що їхні поїздки до Росії, окупованого Криму чи Донбасу та перебування там під час кількаденних конференцій і фестивалів оплачуються російськими державними структурами. Кажуть, що їздять власним коштом. У це важко повірити, враховуючи досить дорогий непрямий шлях до підсанкційного Криму: перельоти спочатку до Москви, а вже звідти — до Сімферополя, дорогі готелі в Ялті та відсутність у більшості «друзів Криму» легальних доходів на такі подорожі по кілька разів на рік. Організатори форумів «друзів Криму» та інших конференцій, на яких вони присутні, не афішують витрат на їх проведення та умов участі, але, як правило, запрошеним учасникам і спікерам компенсують усі витрати на проїзд і проживання. А тут випадок особливий, адже «друзі Криму» — учасники кремлівського проєкту, займаються ризикованою справою (можуть потрапити під санкції), виступають із позицій, що підривають політику своїх урядів, натомість просувають інтереси іншої країни.

Як віддячує Росія своїм «друзям Криму»? На публічній поверхні — нагородження відзнаками «Республіки Крим» і МЗС Росії, при неглибокому пошуку також знаходимо сприяння бізнесу «друзів» у Росії та щедрі подарунки у Криму.

Почнемо з ризикових для європейців, але таких бажаних для РФ поїздок до Криму: налагодження потоку іноземних туристів сприймається і пропагується як прорив західних санкцій. Помічено, що «друзі Криму» діють за правилом «з’їздив сам — привези друга». А краще — кілька десятків. Відтак, «національні клуби» виконують функцію нелегальних туристичних агентств.

На сайті німецької громадської організації Freunde der Krim читаємо: «Вже кілька років ми допомагаємо організовувати групові поїздки до Криму. Вітаються всі, хто зацікавлений пізнати мальовничий півострів у Чорному морі. Особливо вітаються політики та журналісти». У групи набирають до 30 осіб з Німеччини та інших європейських країн, тури плануються на весну і осінь.

2018 року норвежець Хендрік Вебер повідомив про створення у Москві туристичної компанії, «що надає тури в Росію і Крим для жителів Скандинавії і Європи, оминаючи санкції». Новина отримала шалене поширення у російських ЗМІ.

Однак Центр журналістських розслідувань не знайшов ні в російських, ні в норвезьких реєстрах даних про заснування Вебером чи його дружиною Меттою Розенлунд туристичної компанії. Хоча в інтерв’ю ЦЖР Вебер стверджує, що компанія наразі діє, хоча про організацію турів до Криму говорить дуже обережно: «Так, це правда, але бізнес не в Криму. Це туристична організація. Ми підбираємо для людей поїздки в Росію, плануємо місця, які вони відвідають, але ми не відправляємо людей до Криму. Якщо хтось із клієнтів хоче поїхати до Криму, ми підказуємо, що в Криму є цікавого. Але не організовуємо поїздок на півострів».

Причина обережності у висловлюваннях Вебера щодо організації поїздок до Криму очевидна: саме організатори незаконного перетину кордону підпадають в Україні під кримінальну відповідальність. Поки що Хендрік і його дружина відбулися лише забороною на в’їзд до України. 2019 року вони поповнили список фізичних осіб, до яких РНБО України застосувала санкції.

Колеги Вебера з Італії так не шифруються: з легкістю приймають подарунки і розповідають усім на світі, як порушують санкції ЄС щодо заборони інвестувати та створювати нові бізнеси на окупованому півострові. Головний італійський «друг Криму» Стефано Вальдегамбері, приміром, отримав у подарунок апартаменти в елітному курортному комплексі «Итальянская деревня» в Чорноморському — нібито для організації кримської резиденції італійського регіону Венето, депутатом ради якого він є. Стефано також вихваляється успішним полуничним бізнесом у передмісті Сімферополя. «Ми там знайшли місце для вирощування полуниці. Перший урожай полуниці там ми виростили завдяки співпраці технічних фахівців з Верони (які також привезли саджанці) і російських інвесторів. Так вийшов цікавий інвестиційний проєкт, який дав змогу отримати продукт високої якості. Цей сорт полуниці ріс тільки в Італії, а тепер його можна скуштувати і в Росії. І я безпосередньо брав участь у цьому проєкті», — розповідав російському ЗМІ Вальдегамбері.

Надзвичайно цікава і загадкова російська бізнес-історія у Джона Бонара. Він довго жив у Росії, з 90-х років минулого століття мав там видавничий бізнес, але його компанії припинили діяльність. Можливо, це просто збіг, але після того, як у листопаді 2017 року Бонар відвідав окупований РФ півострів і став головним британським «другом Криму», його бізнес отримав нове життя.

У липні 2018-го Джон Бонар у Владивостоці заснував компанію «Восток Проджектс» з видами діяльності у сфері готельних послуг і спорту. А через два місяці там же з’явилася ще й інвестиційна компанія «Ейс ту би Восток» («Е2Б Восток»).

У січні 2019 року Джон Бонар разом із уже відомим нам директором Westminster Russia Forum Ніколасом Коббом заснував у Дуврі (графство Кент) компанію Vostok Marketing. На сайті Vostok Projects описано об’єкти, які група компаній Бонара—Кобба планує побудувати у Владивостоку.

Це 25-поверховий кондомініум і готельний комплекс на набережній у центрі міста, елітне котеджне містечко з 70 будинків у Садгороді на північному узбережжі передмістя та закрите містечко із 40 вілл, кожна з яких має приватний сад площею 10 тисяч квадратних метрів на узбережжі неподалік зони відпочинку, де розташоване найбільше в Росії казино Tigre de Crystal. Те, що компанії Джона Бонара мають пільгові умови для роботи в РФ, підтверджує він сам, агітуючи західний бізнес інвестувати в російську економіку. Зокрема, у Вільний порт Владивостока, де в лютому 2019 року його компанія отримала статус резидента і значні податкові та митні пільги.

А тепер найцікавіше: у відкритому доступі відсутні будь-які ознаки реалізації після гучних анонсів бізнес-проєктів компаній Джона Бонара в РФ. При тому, що він запрошував принца Кентського на відкриття об’єктів одного або й більше проєктів уже 2020 року. Відкриті бази даних свідчать або про вкрай низьку фінансову активність компаній з Vostok Group, або про відсутність публічних фінансових звітів. Обидві компанії очолює одна директорка, дані про адресу, як вказано в реєстраційних агрегаторах, недостовірні.

Якщо це так, то має право на життя версія, що бізнес пана Бонара у РФ є своєрідним прикриттям якоїсь іншої діяльності. Наприклад, легалізації фінансових коштів чи проросійської діяльності у Великій Британії.

Центр журналістських розслідувань не отримав відповідей Джона Бонара на запитання про його участь у проєкті «друзі Криму» та бізнес у Росії, надіслані йому письмово. Також він не відгукнувся на пропозицію про інтерв’ю, яку кореспондент ЦЖР передав через його бізнес-партнера Ніколаса Кобба, з яким удалося зв’язатися.

На завершення цієї частини розповіді про «друзів Криму» маємо ще одну цікаву історію — із російського життя Жан-П’єра Тома, з якого ми і починали. 2019 року головний французький «друг Криму» зірвав джек-пот: його призначили спочатку членом ради директорів алюмінієвого гіганта RUSAL олігарха Дерипаски, а потім і її головою. Ввівши кількох іноземців до ради директорів RUSAL, російський алюмінієвий король намагався «відпетляти» від санкцій США, які вимагали введення незалежного від олігарха менеджменту його компаній. Однак Агентство з контролю за іноземними інвестиціями (OFAC), що входить до структури могутньої фінрозвідки США, у незалежність французького менеджера, який засвітився у Криму, не повірило і вимагало його відставки. Тож на своїй зоряній посаді Тома протримався лише 26 днів. Але, схоже, протягом цього російського періоду він вийшов у плюс: зареєстрована Тома у липні 2019 року у Москві «Русско-Европейская Финансовая Компания», як свідчать відкриті дані її фінансового звіту, лише за пів року отримала 11 мільйонів рублів чистого прибутку. Відкритий пошук не дав жодної інформації про проєкти цієї компанії, а на запитання Центру журналістських розслідувань про діяльність «друзів Криму» і бізнес у Росії, надіслані минулого тижня, пан Тома наразі не відповів.

Далі буде.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК