АЛЕРГІЯ НА ГРУЗІЮ

Цього тижня вперше назовні прорвалася напруга, що накопичувалася в україно-грузинських відносинах останні три-чотири місяці. Підставою для цього була заява Михаїла Саакашвілі. «За моєю інформацією, керівництво Аджарії веде переговори з питання наймання певних осіб в Україні та в Чечні для поповнення своїх бандформувань, — цитує РІА «Новости» грузинського лідера. — Нехай навіть не думають. У разі появи чеченських або українських найманців на території Грузії організатори дуже пожалкують».

Через кілька годин після появи цих слів на стрічках інформаційних агенцій на Михайлівську викликали посла Грузії Грігола Катамадзе, якому перший заступник міністра закордонних справ Володимир Єльченко заявив, що в Україні обурені твердженнями президента Михаїла Саакашвілі, і попросив у грузинської сторони негайних роз’яснень із цього приводу. За словами керівника прес-служби МЗС Маркіяна Лубківського, пан Єльченко зауважив, що, з огляду на тісні багаторічні партнерські відносини між двома країнами, та на допомогу, яку Україна неодноразово надавала Грузії в найтяжчі моменти її історії, українська сторона категорично відкидає навіть гіпотетичну можливість такої постановки питання новим грузинським керівництвом. При цьому український дипломат сказав, що ще більший подив таке обвинувачення викликає на тлі всіх тих значних зусиль, яких Україна докладала й докладає для врегулювання конфліктної ситуації в іншому регіоні Грузії — Абхазії.

Жорсткість, безапеляційність та емоційність, із якими відреагував офіційний Київ на слова грузинського президента, особливо контрастують із тією беззубою реакцією, яку в минулому демонструвало українське зовнішньополітичне відомство, коли з боку Кремля лунали обвинувачення, що на боці чеченців воюють найманці з України. Українська реакція тим більше здається зайве різкою, що Саакашвілі не звинуватив офіційний Київ у підготовці найманців до Аджарії, а лише заявив, що Батумі проводить переговори про їх вербування. Привертає до себе увагу й те, що Київ зайняв агресивну позицію апріорі, не перевіривши не тільки того, наскільки точно передали слова грузинського президента, а й змісту оприлюдненої Саакашвілі інформації. Костянтин Грищенко так прокоментував цю ситуацію: «Якби ми мали дані, які можна було б перевірити, ми б перевірили. Жодних даних про щось таке ми не маємо, а подібні привселюдні заяви, звісно, не можна сприймати як такі, що сприяють нормальним відносинам...».

Посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе так прокоментував нам ситуацію, що склалася: «Як представник Грузії я хочу висловити глибокий жаль із приводу неточної інтерпретації слів президента. 23 березня Михаїл Саакашвілі в інтерв’ю журналістам заявив, що «за даними відповідних грузинських відомств, певні особи в Росії, Україні та Панкіській ущелині намагаються завербувати людей для участі в бойових операціях у регіоні». Президент Грузії виступав грузинською мовою. На превеликий жаль, російською переклали так, як комусь хотілося. Тому те, що говорив президент Грузії, абсолютно не відповідає тому, що повідомили ЗМІ. По-друге, роблячи заяву, президент Грузії не мав на увазі офіційну владу України або Росії. Йшлося про географічну територію і про осіб, які там перебувають. Водночас я хочу вам повідомити, що вчора (у четвер. — «ДТ») була відповідна заява МЗС Грузії. У ній говориться: «Заява президента Грузії не мала на меті погіршити імідж дружньої України. Грузинська сторона висловлює впевненість, що цей факт не вплине негативним чином на добросусідські відносини між двома державами».

Хочеться сподіватися, що інцидент вичерпано. У свою чергу зазначимо, що якби у відносинах Грузії й України останніми місяцями не утворилася тріщина, реакція Києва була б не настільки жорсткою. Останніми місяцями офіційний Київ відчуває стійку алергію на Грузію та її політичне керівництво. На Банковій усерйоз побоюються, що в Україні станеться рімейк грузинських подій. Ці побоювання збільшуються психологічним несприйняттям із боку Леоніда Кучми та глави його адміністрації молодого грузинського президента, який у період своєї передвиборної кампанії побував у Києві на запрошення опозиції. У цій ситуації симптоматичною є відмова Леоніда Кучми завітати на інавгурацію грузинського президента, як і відсутність офіційного запрошення Саакашвілі відвідати Україну. Як наслідок відносини Києва та Тбілісі стають дедалі прохолоднішими.